Решение № 140697184, 19.10.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5110/26провадження №: 2/398/4514/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Воронцова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 31 липня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № LM724985959 від 01.09.2025 у розмірі 16 063,67 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2025 між ТОВ «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 6 046,00 грн, але своїх зобов`язань не виконала. Право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № ОК-ТП/71 від 21.01.2026, а від нього - до позивача за договором факторингу № 29/0426-01 від 29.04.2026. Заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6 044,79 грн, за процентами - 9 656,12 грн, за комісією - 362,76 грн. Нараховану неустойку в розмірі 3 022,40 грн позивач до стягнення не заявив.

У відзиві на позовну заяву, поданому 06.09.2026, відповідачка ОСОБА_1 факту укладення договору та отримання кредитних коштів у розмірі 6 046,00 грн не заперечила, але вважає недоведеним розмір заборгованості. Зазначила, що здійснені нею платежі на загальну суму 2 891,00 грн (19.09.2025 - 120,00 грн, 18.10.2025 - 1 320,00 грн, 17.11.2025 - 1 451,00 грн) не враховані належним чином; з розрахунку неможливо встановити період, ставку та базу нарахування процентів, зокрема після закінчення 21.09.2025 двадцятиденного дисконтного періоду, а також те, яка сума заборгованості існувала на дату кожного відступлення права вимоги. Послалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 щодо нарахування процентів у межах строку кредитування. Звернула увагу на розбіжність між базовою процентною ставкою (357,70 % річних) і реальною річною процентною ставкою (2 247,34 %) і просила перевірити відповідність нарахувань умовам договору та законодавству. Вважає недоведеними підставу та правову природу комісії, а заявлені витрати на правничу допомогу - неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом роботи. Просила в позові відмовити, а в разі часткового його задоволення - визначити розмір заборгованості з урахуванням здійснених платежів і зменшити витрати на правничу допомогу до співмірного розміру, а також розглядати справу за її відсутності.

У відповіді на відзив, поданій 07.09.2026, представник позивача Кукса К.О. зазначила, що відповідачка не заперечує укладення договору, отримання коштів, здійснення трьох платежів і переходу права вимоги; платежі зараховані за черговістю, визначеною п. 7.9 договору: 2 889,79 грн - у рахунок процентів, 1,21 грн - у рахунок тіла кредиту; проценти нараховувалися за ставками, які не перевищують базової ставки 0,98 % на день, і їх розмір підтверджується розрахунками обох кредиторів і реєстрами прав вимоги; дисконтний період не є строком кредитування, який триває до 01.10.2030, тому постанова у справі № 444/9519/12 до спірних відносин не застосовується. При цьому позивач зазначив, що строк дії договору не закінчився й не був достроково припинений, а «жодного повідомлення про дострокове розірвання Договору Позивач чи його правопопередники Відповідачу не надсилали». За твердженням позивача, дисконтний період закінчився 21.09.2025 без продовження, оскільки відповідачка сплатила 120,00 грн замість передбачених п. 3.3 договору 133,00 грн; реальна річна процентна ставка зазначена в Паспорті споживчого кредиту та п. 8.6 договору і не свідчить про неправомірність нарахувань. Комісія передбачена п. 8.4, 8.5 договору. Витрати на правничу допомогу підтверджені доказами і є співмірними з огляду на необхідність дослідити два договори факторингу та розрахунки двох кредиторів і витребувати банківські відомості, а обов`язок доведення їх неспівмірності покладено на відповідачку (ч. 6 ст. 137 ЦПК України), яка альтернативного розрахунку не навела.

У запереченні на відповідь на відзив, поданому 08.09.2026, відповідачка підтримала доводи відзиву, вказала на відсутність пояснень щодо нарахувань 236,96 грн (21.12.2025) і 385,64 грн (24.12.2025) та просила з`ясувати природу сум 1 511,20 грн, відображених у розрахунку 31.12.2025 і 07.01.2026. Також зазначила, що позивач, стверджуючи про чинність договору до 2030 року, фактично вимагає дострокового повернення всього тіла кредиту, не довівши настання строку його повернення та направлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Просила відмовити у стягненні тіла кредиту або визначити лише ту суму, строк сплати якої настав, а також витребувати від позивача докази настання строку дострокового повернення кредиту, направлення та отримання вимоги про дострокове повернення.

09.09.2026 позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що сума 236,96 грн - це нарахування за 18-21.12.2025 по 59,24 грн за день, а сума 385,64 грн включає перерахунок процентів відповідно до п. 8.11 договору. Того ж дня відповідачка подала заперечення на ці пояснення, в яких зазначила, що платіж 120,00 грн від 19.09.2025 кредитор прийняв, а позивач не довів, що суму, необхідну для продовження дисконтного періоду, було доведено до її відома, і просила, зокрема, зобов`язати позивача надати повний розрахунок суми 385,64 грн, з`ясувати, ким нараховано проценти в сумі 5 805,52 грн за період з 22.01.2026 по 29.04.2026, та перевірити підставу включення до позовних вимог усієї суми тіла кредиту. 11.09.2026 позивач подав додаткові пояснення щодо обов`язковості для відповідачки Правил надання грошових коштів у позику та змісту п. 12.4 договору.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Згідно з відповіддю Управління надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради від 06.08.2026 № 5581/31 на запит суду відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, клопотання позивача про розгляд справи без повідомлення сторін задоволено частково. Цією ж ухвалою за клопотанням позивача витребувано від АТ «Акцент-Банк» відомості про емітування на ім`я відповідачки платіжної картки НОМЕР_1 та зарахування на неї коштів за період з 01.09.2025 по 06.09.2025. Ухвалу виконано: лист АТ «Акцент-Банк» від 31.08.2026 № 59917/47-260829/27-БТ з випискою про рух коштів надійшов до суду 04.09.2026.

У запереченні від 08.09.2026 відповідачка просила витребувати від позивача докази настання строку дострокового повернення кредиту та направлення відповідної вимоги, а в запереченні від 09.09.2026 - зобов`язати позивача надати повний розрахунок суми 385,64 грн. Оскільки в судове засідання 14.10.2026 учасники справи не з`явилися і справа розглядається на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України), ці клопотання суд вирішує в цьому рішенні і підстав для їх задоволення не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи вправі подати клопотання про витребування доказів судом у разі неможливості самостійно надати докази. Відповідачка просила витребувати не докази на підтвердження власних заперечень, а докази, які на обґрунтування своїх вимог має надати позивач. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Тому настання строку виконання зобов`язання та розмір заборгованості, у тому числі складові суми 385,64 грн, суд оцінює на підставі наявних у справі доказів, поданих сторонами.

У судове засідання 14.10.2026 сторони не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином - судові повістки доставлено до їхніх електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 28.08.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документа. Позивач у позовній заяві, а відповідачка у відзиві просили розглядати справу за їхньої відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, якщо клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Рішення підписано без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України). Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення договору, його умови та видача коштів

01 вересня 2025 року ТОВ «Оптимальні кредити» (код ЄДРПОУ 42780924) та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір кредитної лінії № LM724985959 (далі - Договір). Паспорт споживчого кредиту та Договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 01.09.2025 о 19:18:14 із зазначенням номера телефону, вказаного нею в заявці на отримання кредиту; з боку кредитодавця Договір підписано кваліфікованим електронним підписом директора.

Договором встановлені такі умови кредитування:

кредит надається у формі кредитної лінії; сума першого траншу - 6 046,00 грн, кредитний ліміт - 7 200,00 грн (п. 2.1-2.3 Договору);

строк кредитування - 1826 днів; Договір діє протягом п`яти років, кінцева дата повернення кредиту - 01.10.2030 (п. 7.3, 11.1 Договору);

базова процентна ставка - фіксована, 0,98 % на день від суми залишку кредиту (357,70 % річних) (п. 8.2, 8.3 Договору);

дисконтний період кредитування - 20 днів із дисконтною ставкою 0,11 % на день за період з 01.09.2025 по 21.09.2025 з можливістю його продовження (пролонгації) та поновлення за умови сплати всіх нарахованих процентів; продовження або поновлення дисконтного періоду строку дії Договору не змінює (п. 3.1-3.4, 8.7.1 Договору);

у разі користування кредитом після шести календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду знижки на процентну ставку не надаються, а перерахунок процентів під базову ставку може здійснюватися на вибір кредитодавця за весь строк дисконтного періоду або лише за останні 30 календарних днів його дії (п. 8.11 Договору);

комісія за надання кредиту - 362,76 грн, нараховується одноразово в дату видачі першого траншу (п. 8.4, 8.5 Договору);

денна процентна ставка - 0,98 %, реальна річна процентна ставка - 2 247,34 % (п. 8.6 Договору).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів і комісії визначений розділом 7 Договору. Згідно з п. 7.2 Договору «в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору». Такий самий строк встановлено для сплати комісії за надання кредиту (п. 7.5 Договору). Проценти протягом дисконтного періоду сплачуються не пізніше його останнього дня, а після його закінчення - щоденно (п. 7.4 Договору). У разі недостатності суми платежу у першу чергу погашаються прострочені сума кредиту та проценти, у другу - сума кредиту та нараховані проценти, у третю - неустойка та інші платежі (п. 7.9 Договору).

Згідно з п. 9.1.1.7 Договору «у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом, частини Кредиту або Комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору». За п. 9.2.2.9 Договору позичальник зобов`язаний за вимогою кредитодавця повернути споживчий кредит в повному обсязі та сплатити інші платежі, строк оплати яких не настав, «протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати отримання Позичальником повідомлення про дострокове припинення/розірвання Договору».

На виконання умов Договору ТОВ «Оптимальні кредити» 01.09.2025 о 19:18 перерахувало 6 046,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1, реквізити якої зазначені в п. 5.1 Договору, що підтверджується довідкою кредитодавця від 04.05.2026 № LM724985959/04052026/Э про здійснення платіжної операції (ідентифікатор операції 45674-35011-30114). Згідно з листом АТ «Акцент-Банк» від 31.08.2026 № 59917/47-260829/27-БТ цю картку емітовано на ім`я ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_2 знаходиться в її анкетних даних, а за наданою банком випискою 01.09.2025 на рахунок відповідачки зараховано 6 046,00 грн.

Виконання зобов`язання та нарахування кредиторів

Відповідачка здійснила три платежі: 19.09.2025 - 120,00 грн, 18.10.2025 - 1 320,00 грн, 17.11.2025 - 1 451,00 грн. Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Оптимальні кредити» кожним з них повністю погашено нараховані на дату платежу проценти (119,70 грн; 1 319,29 грн; 1 450,80 грн), а залишок (0,30 грн; 0,71 грн; 0,20 грн) зараховано в рахунок тіла кредиту, залишок якого становить 6 044,79 грн. Інших платежів відповідачка не здійснювала.

За період з 01.09.2025 по 21.01.2026 ТОВ «Оптимальні кредити» нарахувало проценти в загальній сумі 6 740,39 грн, зокрема: за 01.09-21.09.2025 - 133,00 грн за дисконтною ставкою 0,11 %; за 22.09-17.12.2025 - 4 207,59 грн за зниженою ставкою 0,80 % (48,37 та 48,36 грн за день); за 18.12-21.12.2025 - 236,96 грн за базовою ставкою 0,98 % (59,24 грн за день); 24.12.2025 - 385,64 грн, з яких 59,24 грн - нарахування за день, а 326,40 грн - перерахунок за п. 8.11 Договору процентів за період з 18.11.2025 по 17.12.2025, який кредитодавець визначив як останні 30 днів дисконтного періоду, з розрахунку різниці між базовою та зниженою ставками (10,88 грн ? 30 днів); за 22.12.2025-21.01.2026 (крім 24.12.2025) - 1 777,20 грн (59,24 грн ? 30 днів). З урахуванням сплачених 2 889,79 грн непогашений залишок процентів станом на 21.01.2026 становив 3 850,60 грн. Крім того, 31.12.2025 і 07.01.2026 кредитодавець нарахував штраф за п. 12.3 Договору по 1 511,20 грн, але ці суми до стягнення не заявлені.

Після переходу до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за договором (див. нижче) воно за період з 22.01.2026 по 29.04.2026 (98 днів) нарахувало проценти за базовою ставкою 0,98 % на залишок тіла кредиту 6 044,79 грн у сумі 5 805,52 грн (59,24 грн ? 98 днів), унаслідок чого заборгованість за процентами становила 9 656,12 грн.

Перехід права вимоги

21.01.2026 ТОВ «Оптимальні кредити» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, фактор) уклали договір факторингу № ОК-ТП/71, предметом якого є наявні та майбутні права грошових вимог за кредитними договорами (п. 1.3); наявне право вимоги переходить з моменту укладення реєстру прав вимоги, а майбутнє вважається переданим з моменту його виникнення (п. 4.1). Згідно з витягом із реєстру прав вимоги від 21.01.2026 (порядковий номер 510) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідачки за Договором у розмірі: тіло кредиту - 6 044,79 грн, проценти - 3 850,60 грн, комісія - 362,76 грн, неустойка - 3 022,40 грн. Про сплату фінансування за цим реєстром у розмірі 1 311 926,92 грн свідчить повідомлення ТОВ «Таліон Плюс» від 10.06.2026 № 17.

29.04.2026 ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 29/0426-01. Згідно з витягом із Реєстру прав вимоги № 1 від 29.04.2026 (порядковий номер 563) та актом приймання-передачі від 29.04.2026 до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за Договором у розмірі: тіло кредиту - 6 044,79 грн, проценти - 9 656,12 грн, комісія - 362,76 грн, неустойка - 3 022,40 грн. Оплату фінансування в розмірі 768 527,90 грн підтверджено платіжною інструкцією № 1201 від 05.05.2026. Після набуття права вимоги позивач додаткових нарахувань не здійснював.

Повідомлення про дострокове припинення (розірвання) Договору або вимогу про дострокове повернення кредиту ні первісний кредитор, ні ТОВ «Таліон Плюс», ні позивач відповідачці не надсилали, що позивач прямо визнав у відповіді на відзив.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; за ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць … кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів … з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України). Згідно з ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога); майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зазначено: «звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором» (п. 21).

Зміст ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у зазначеній редакції відтворено в ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». Щодо цієї норми Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2026 року у справі № 758/7615/23 (провадження № 61-11833св25) виснував: «Аналіз частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» дозволяє стверджувати, що вимога кредитодавця про дострокове повернення споживчого кредиту не може втілюватися в позовній заяві. Подання кредитодавцем позовної заяви до суду є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть бути кваліфіковані як вимога у розумінні частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». У випадку, якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не здійснивши пред`явлення вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то відсутній обов`язок споживача (позичальника) повернути достроково споживчий кредит і відповідно не може відбутися порушення прав кредитодавця». Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 766/2926/23 (провадження № 61-2757св25), зазначивши, що «починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування»».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висновано: «Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється» (п. 91).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) викладено висновок про те, що «нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure; за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року».

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Укладення Договору та отримання кредитних коштів у розмірі 6 046,00 грн відповідачка визнала у відзиві та запереченні, тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України ці обставини доказуванню не підлягають. Вони також підтверджуються Договором, підписаним електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. ст. 205, 207 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», довідкою кредитодавця про платіжну операцію та витребуваними судом відомостями АТ «Акцент-Банк» про зарахування цієї суми 01.09.2025 на рахунок відповідачки. Договір недійсним не визнавався і є обов`язковим для виконання (ст. ст. 204, 629 ЦК України).

Перехід права вимоги за Договором спочатку до ТОВ «Таліон Плюс», а потім до позивача підтверджується договорами факторингу, витягами з реєстрів прав вимоги, актом приймання-передачі та доказами оплати фінансування. Суми, зазначені в реєстрах, збігаються з розрахунками заборгованості обох кредиторів на дату кожного відступлення. Проценти в сумі 5 805,52 грн нараховані ТОВ «Таліон Плюс» як кредитором у період з 22.01.2026 по 29.04.2026: до нього перейшло і право на майбутні вимоги за Договором (п. 1.3, 4.1 договору факторингу № ОК-ТП/71, ч. 2 ст. 1078 ЦК України), а цю суму враховано в обсязі права вимоги, відступленого позивачеві за Реєстром прав вимоги № 1 від 29.04.2026. Сам позивач процентів не нараховував. Відповідачка факту відступлення не заперечує, а перевірка обсягу відступлених прав, про яку вона просила, жодних розбіжностей не виявила. Отже, позивач є новим кредитором у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права вимоги (ст. ст. 512, 514, 1077 ЦК України), у тому числі з урахуванням погоджених у Договорі строків виконання зобов`язань.

Щодо процентів за користування кредитом

Перевіривши розрахунки обох кредиторів, суд встановив, що вони арифметично правильні: проценти нараховувалися щоденно на фактичний залишок тіла кредиту за ставками 0,11 %, 0,80 % та 0,98 % на день, жодна з яких не перевищує базової ставки, встановленої п. 8.3 Договору (ст. ст. 1048, 1054 ЦК України); застосування нижчих ставок є правом кредитодавця, передбаченим п. 8.2, 8.11 Договору. Денна процентна ставка за Договором, розрахована за формулою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 0,98 % ((108 553,26 грн / 6 046,00 грн) / 1 826 днів ? 100 %, п. 8.6 Договору) і не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 цього Закону, що суд перевірив за власною ініціативою. Посилання відповідачки на розмір реальної річної процентної ставки (2 247,34 %) цього висновку не змінює: закон встановлює граничний розмір денної, а не реальної річної процентної ставки, а проценти нараховані за погодженими договірними ставками.

Доводи відповідачки про неналежне врахування її платежів суд відхиляє. Усі три платежі на загальну суму 2 891,00 грн відображені в розрахунку первісного кредитора. На дату кожного з них простроченої заборгованості не було, тому відповідно до п. 7.9 Договору, який відтворює черговість, встановлену ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», вони погашали вимоги другої черги - суму кредиту та проценти. У межах цієї черги платежі спрямовано насамперед на погашення нарахованих на дату платежу процентів, а залишок - на погашення тіла кредиту, що закону не суперечить. Унаслідок цього залишок тіла кредиту становить 6 044,79 грн, а сплачені 2 889,79 грн враховано в рахунок процентів.

Суми 236,96 грн і 385,64 грн, заперечення щодо яких висловила відповідачка, не є подвійним нарахуванням. Перша з них - це проценти за базовою ставкою за чотири дні (18-21.12.2025), відображені одним записом (59,24 грн ? 4). Друга складається з процентів за 24.12.2025 (59,24 грн) та перерахунку за п. 8.11 Договору процентів за останні 30 днів дисконтного періоду під базову ставку (різниця 10,88 грн за день ? 30 днів = 326,40 грн). Такий перерахунок прямо передбачений п. 8.11 Договору на випадок користування кредитом понад шість днів після закінчення дисконтного періоду; після нього проценти за цей період визначені за базовою ставкою, яку сторони погодили як плату за користування кредитом протягом усього строку дії Договору (п. 8.2, 8.3), і не перевищують її. З тих самих підстав на розмір заборгованості не впливає спір сторін про те, чи був продовжений дисконтний період після платежу від 19.09.2025: у будь-якому разі проценти нараховані за ставками, що не перевищують базової. Суми по 1 511,20 грн, відображені в розрахунку 31.12.2025 і 07.01.2026, є нарахованим штрафом, а не платежами відповідачки, і до стягнення не заявлені.

Усі заявлені проценти нараховані за період з 01.09.2025 по 29.04.2026, тобто в межах строку кредитування, який триває до 01.10.2030, і за відсутності вимоги про дострокове повернення кредиту. Тому висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12, на який посилається відповідачка, нарахуванню цих процентів не перешкоджає. Дисконтний період є лише періодом застосування зниженої процентної ставки, а не строком кредитування: строк дії Договору визначений п. 11.1 незалежно від дисконтного періоду, а продовження чи поновлення дисконтного періоду строку дії Договору не змінює (п. 3.4 Договору). Після закінчення дисконтного періоду проценти підлягали сплаті щоденно (п. 7.4.2 Договору), тож строк їх сплати настав, а вимога про стягнення процентів у розмірі 9 656,12 грн підлягає задоволенню.

Та обставина, що сума нарахованих процентів перевищує суму наданого кредиту, сама по собі підставою для їх зменшення не є. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, відступивши від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, виснував, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну такого договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, і «у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом». Відповідачка таких вимог не заявляла, а денна процентна ставка за Договором не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо тіла кредиту та комісії

За умовами Договору, який діє протягом п`яти років (п. 11.1), кінцевою датою повернення кредиту є 01.10.2030 (п. 7.3); сума кредиту та комісія за його надання підлягають сплаті протягом 30 днів після закінчення строку дії Договору (п. 7.2.1, 7.5.1). Дотерміново вони підлягають сплаті лише протягом 30 днів після ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання (припинення) Договору (п. 7.2.2, 7.5.2), яке в разі затримання сплати здійснюється «шляхом повідомлення Позичальника» (п. 9.1.1.7), а 30-денний строк обчислюється від дати отримання позичальником такого повідомлення (п. 9.2.2.9). Ці умови відповідають ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», яка є спеціальною нормою щодо дострокового повернення споживчого кредиту (ч. 3 ст. 1054 ЦК України) і пов`язує обов`язок споживача повернути кредит, строк виплати якого ще не настав, з одержанням ним письмового повідомлення кредитодавця і зберігає за ним можливість протягом 30 днів усунути порушення, у разі чого вимога втрачає чинність.

Доказів направлення відповідачці такого повідомлення або вимоги позивач не надав, а у відповіді на відзив прямо зазначив, що Договір діє до 01.10.2030, достроково не припинений і жодного повідомлення про дострокове розірвання відповідачці не надсилалося. Відображення тіла кредиту та комісії як «прострочених» у виписці позивача з особового рахунку цих обставин не спростовує, оскільки суперечить умовам Договору та поясненням самого позивача. Відступлення права вимоги строку виконання зобов`язання також не змінює (ст. 514 ЦК України).

Подання ж позову не замінює вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту. Як виснував Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2026 року у справі № 758/7615/23, така вимога не може втілюватися в позовній заяві, а за відсутності пред`явленої вимоги відсутній обов`язок споживача повернути достроково споживчий кредит і не може відбутися порушення прав кредитодавця. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 638/13683/15-ц, висловленою щодо аналогічної за змістом ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України до спірних відносин не застосовуються, оскільки Договір не встановлює обов`язку повертати суму кредиту частинами: графік платежів сторони не погоджували (п. 8.13 Договору, п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»), сума кредиту підлягає поверненню не пізніше кінцевої дати 01.10.2030 (п. 7.2.1, 7.3 Договору), а періодичні платежі за п. 7.4 Договору стосуються лише процентів; часткове дострокове повернення кредиту є правом, а не обов`язком позичальника (п. 7.6 Договору). Прострочення сплати процентів дає кредитодавцю право вимагати дострокового повернення кредиту, але лише в порядку ч. 4 ст. 16 цього Закону, яка є спеціальною нормою щодо дострокового повернення споживчого кредиту.

Отже, строк повернення тіла кредиту в розмірі 6 044,79 грн і строк сплати комісії в розмірі 362,76 грн не настали, а тому право позивача в цій частині відповідачкою не порушене (ст. ст. 15, 16 ЦК України), і в задоволенні вимог про їх стягнення слід відмовити. З огляду на це суд не оцінює доводів відповідачки щодо правової природи комісії. Відмова в позові в цій частині не позбавляє позивача права звернутися до суду з відповідними вимогами після настання строку їх виконання, у тому числі після пред`явлення вимоги в порядку, визначеному ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та Договором.

Висновки суду

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню: з відповідачки слід стягнути заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 9 656,12 грн, а в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 044,79 грн і за комісією в розмірі 362,76 грн - відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на суму 9 656,12 грн із заявлених 16 063,67 грн, що становить 60,11 %.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 49922 від 29.07.2026), тому з відповідачки на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 600,41 грн (2 662,40 грн ? 9 656,12 грн / 16 063,67 грн).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткову угоду до нього № 25771570261 від 25.05.2026 та акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026, згідно з яким позивачу надано послуги: складання позовної заяви (2 год - 5 000,00 грн), вивчення матеріалів справи (2 год - 1 000,00 грн), підготовка та подання адвокатського запиту (1 год - 500,00 грн), підготовка клопотання про отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 год - 500,00 грн), а всього на суму 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). За п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19).

Відповідачка у відзиві та запереченні заявила про неспівмірність цих витрат і просила їх зменшити, посилаючись на типовий характер спору, його розгляд у спрощеному провадженні, ціну позову та обсяг фактично виконаної роботи. Ці доводи суд вважає обґрунтованими. Посилання позивача на ч. 6 ст. 137 ЦПК України цього висновку не спростовує: відповідачка навела конкретні обставини, що свідчать про неспівмірність витрат, і їх підтверджують подані самим позивачем докази щодо обсягу та змісту наданих послуг. Справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, ціна позову становить 16 063,67 грн, а заявлені витрати становлять більше третини ціни позову. Позовна заява є типовою, а послуги, зазначені в акті, обмежуються підготовкою документів до звернення до суду; адвокат у розгляді справи участі не брав, а позовну заяву та інші заяви по суті справи підписала і подала представник позивача за довіреністю. З урахуванням критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд визнає обґрунтованим і співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, ці витрати підлягають стягненню з відповідачки пропорційно розміру задоволених вимог - у розмірі 3 005,58 грн (5 000,00 грн ? 9 656,12 грн / 16 063,67 грн).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 84, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за процентами за користування кредитом за договором кредитної лінії № LM724985959 від 01.09.2025 року у розмірі 9 656 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 12 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 41 копійка та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 005 (три тисячі п`ять) гривень 58 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський