Решение № 140696872, 19.10.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/410/26

Провадження № 2/349/515/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 жовтня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі судді Могили Р.Г.

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

учасники судового провадження:

представник позивача Кондрат Л.Г.

( в режимі відеоконференції )

представник відповідача адвокат Романків І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ( далі - ТОВ «Коллект Центр» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , де в жовтні 2026 року правонаступник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» ( далі - ТОВ «Гармонія Фінанс» ) позовні вимоги уточнило та просило стягнути заборгованість за договором позики в розмірі 43 152,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» ( далі - ТОВ «Авентус Україна» ) в електронній формі договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1478360, та отримав кредит у розмірі 12 000,00 грн, на строк 30 днів, зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 1,80 % в день від суми кредиту.

08 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 08042020, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема, за договором № 1478360, боржником в якому виступає відповідач ОСОБА_1

23 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 23/12/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» передало ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема, за договором № 1478360.

20 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення прав вимоги № 20-01/23, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором № 1478360, боржником в якому виступає відповідач ОСОБА_1

17 квітня 2026 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Гармонія Фінанс» укладено договір про відступлення ( купівлю-продаж ) прав вимоги № 17-04/26, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» передало ТОВ «Гармонія Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором № 1478360, боржником в якому виступає відповідач ОСОБА_1 .

Правонаступник позивача зазначив, що в матеріалах справи наявна розбіжність між розрахунком заборгованості, який сформований ТОВ «Авентус Україна» та Реєстром боржників, сформованим ним при першому відступленні права вимоги.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача 12 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 25 152,00 грн заборгованості за відсотками, 6 000,00 грн заборгованості за пенею/штрафами, всього - 43 152,00 грн, оскільки вказані суми відповідають розрахунку заборгованості, який сформований первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна».

Окрім того просив стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не подав відзиву на позовну заяву.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2026 року залучено до участі в справі правонаступника позивача ТОВ «Гармонія Фінанс».

Ухвалами судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2026 року, 06 серпня 2026 року та 08 жовтня 2026 року задоволено заяви представників позивача Васюти К.С., Скаска В.О. та Кондрат Л.Г. про їхню участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Гармонія Фінанс» Кондрат Л.Г. позов підтримав з підстав наведених в уточненій позовній заяві.

В доповнення до позовної заяви представник позивача зазначила, що нарахування відсотків здійснювалося первісним кредитором у відповідності до п.3.6.2. Договору, де передбачено, що з четвертого дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною та розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення.

Не заперечувала щодо розстрочення виконання рішення суду, а щодо періоду розстрочення , то покладалася на розсуд суду.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Романків І.М. позов визнав частково, зокрема, не заперечував щодо отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 12 000,00 грн та стягнення з нього вказаної суми.

Також зазначив, що відповідач частково визнає заборгованість за відсотками розмірі 6 480,00 грн, що відповідає вимогам п.1.2. та п. 1.3.2. Договору, та повністю визнає вимогу про стягнення з нього 6 000,00 грн штрафу, який нарахований первісним кредитором у відповідності до вимог п.4.5. Договору.

Окрім того, просив суд зменшити заявлений позивачем розмір судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката до 2 000,00 грн, оскільки заявлена сума не є співрозмірною з наданим об`ємом адвокатських послуг, та розстрочити виконання рішення суду в межах максимального строку, який встановлений законом, оскільки у відповідача є кредитна заборгованість перед різними фінансовими установами.

Фактичні обставини справи

08 листопада 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1478360 ( далі - Договір ), який підписано позичальником електронним підписом ( а.с. 7-8).

Згідно з умовами договору розмір кредиту 12 000,00 грн, кредит надано на строк - 30 днів ( п.1.1., п. 1.2. Договору).

Пунктами 1.3., п.1.3.1., п.1.3.2., 3.3., 3.4. Договору передбачено, що тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка - 1,35% від суми позики за кожен день користування позикою за умови недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 днів, стандартна процентна ставка 1,80% від суми позики за кожен день користування позикою, яка застосовується у випадку порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за договором .

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом.

08 листопада 2019 року кредитні кошти в розмірі 12 000,00 грн були перераховані на платіжну карту НОМЕР_1 , код авторизації 340106, номер трансакції 3964929, що підтверджується повідомленням ТОВ «ФК « Вей Фор Пей» та довідкою ТОВ «Авентус Україна» від 11 листопада 2025 року (а.с. 12-15 ).

Відповідно до картки обліку Договору ( розрахунку заборгованості ) за договором №1478360 від 08 листопада 2019 року, сформованого ТОВ «Авентус Україна», загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 07 квітня 2020 року становила 43 272,00 грн, з яких 12 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 25 272,00 грн заборгованість за відсотками, 6 000,00 грн штраф (а.с.16-22).

Перехід до позивача ТОВ «Гармонія фінанс» права грошової вимоги за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1478360 від 08 листопада 2019 року, боржником в якому виступає відповідач по справі ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:

- договором факторингу № 08042020 від 08 квітня 2020 року, який укладений між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», актом прийому-передачі реєстру боржників до цього договору, витягом з додатку №1 реєстру боржників ( а.с. 25-28);

- договором факторингу № 23/12/21 від 23 грудня 2021 року, який укладений між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Вердикт Капітал», актом приймання-передачі реєстру заборгованостей за цим договором, реєстром заборгованостей №2 (а.с. 29-37);

- договором про відступлення прав вимоги № 20-01/2023 від 20 січня 2023 року, який укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», актом приймання-передачі реєстру боржників до цього договору , реєстром боржників ( а.с. 38-49 );

- договором про відступлення прав вимоги № 17-04/26 від 17 квітня 2026 року, який укладений між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Гармонія фінанс», актом прийому-передачі реєстру боржників до цього договору , реєстром боржників (а.с.81-92).

Згідно Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 17-04/26 від 17 квітня 2026 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 43 152,00 грн, з яких: 12 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 6 480,00 грн заборгованість за відсотками, 24 672,00 грн заборгованість за пенею (а.с. 94).

Позивач просив стягнути з відповідача 12 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 25 152,00 грн заборгованості за відсотками, 6 000,00 грн заборгованості за пенею/штрафами, всього - 43 152,00 грн, оскільки вказані суми відповідають розрахунку заборгованості, який сформований первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна».

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем умов кредитного договору та непогашення заборгованості, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням 08 листопада 2019 року договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1478360 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора, а також наявності з його сторони невиконаних зобов`язань за цим договором.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже відповідно до договорів факторингу №08042020 від 08 квітня 2020 року, №23/12/2021 від 23 грудня 2021 року та договорів про відступлення прав вимоги №20-01/2023 від 20 січня 2023 року, № 17-04/26 від 17 квітня 2026 року, до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №1478360 від 08 листопада 2019 року.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, окрім того представник відповідача визнав позовні вимоги в цій частині, тому наявні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 000,00 грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року, справа №444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року, справа №202/4494/16-ц, яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Позивач просив стягнути заборгованість за відсотками в сумі 25 152,00 грн, нарахованими за період з 08 листопада 2019 року до 07 березня 2020 року, керуючись п. 3.6.2. Договору, де передбачено, що з четвертого дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною та розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення.

Однак суд зазначає, що згідно умов договору кредит надано на строк - 30 днів (п. 1.2. Договору), а денна процентна ставка: 1,80 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору ( п.1.3.2. Договору).

Отже нараховані відсотки за межами строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право кредитора в цій частині вимог.

Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення відсотків поза межами строку кредитування.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 6 480,00 грн відсотків, які нараховані судом в межах строку кредитування: 12 000,00 грн х 1,80% в день = 216,00 грн х 30 днів .

Щодо стягнення штрафу

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Згідно п.4.4., п.4.5. Договору, у випадку простроченя повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 144,00 грн за кожен день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення виконавння зобов`язань за Договором. Штраф не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим Договором і становить 6 000,00 грн.

Положення п. 15 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Карантин на всій території України введений з 12 березня 2020 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до картки обліку Договору ( розрахунок заборгованості ) за договором №1478360 від 08 листопада 2019 року, обчисленого ТОВ «Авентус Україна», заборгованість ОСОБА_1 за штрафом становить 6 000,00 грн, що нарахований в період з 12 грудня 2019 року до 21 січня 2020 року (а.с.16-22).

Оскільки умовами договору передбачено, що розмір штрафу не може перевищувати 50% від суми наданого кредиту ( 12 000,00 грн х 50% = 6 000,00 грн), нарахування якого проведено кредитором до встановлення в Україні карантину, а також визнання цієї суми заборгованості представником відповідача, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 6 000,00 грн штрафу.

Таким чином загальний розмір заборгованості за договором №1478360 від 08 листопада 2019 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 24 480,00 грн, з яких: основний борг 12 000,00 грн, відсотки за користування кредитом - 6 480,00 грн, штраф - 6 000,00 грн.

Щодо розстрочення виконання рішення

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Романків І.М. просив розстрочити виконання рішення суду в межах максимального строку, який встановлений законом, оскільки у відповідача є кредитна заборгованість перед різними фінансовими установами.

Частиною 1 статті 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочення чи розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, не є вичерпним.

Водночас розстрочення виконання рішення на визначений судом строк не звільняє відповідача від виконання покладеного на нього обов`язку, а лише забезпечує реальну можливість виконання рішення без надмірного порушення його прав та інтересів, не позбавляючи при цьому позивача права на отримання присуджених коштів.

Керуючись засадами справедливості та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін та реального виконання судового рішення, а також те, що представник позивача не заперечував щодо розстрочення виконання судового рішення, тому суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення щодо стягнутої суми заборгованості в розмірі 24 480,00 грн, встановивши її сплату шістьма щомісячними платежами в розмірі по 4 080,00 грн кожний, зі строком сплати кожного платежу до 1 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється платіж.

Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0624990032 року (а.с.67).

Оскільки позовні вимоги задоволено на 56,73 % ( 24 480,00 грн х 100% : 43 152,00 грн ), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 510,38 грн судового збору ( 2 662,40 грн х 56,73 % ).

Водночас судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги №194 від 02 лютого 2026 року, витяг з акту №19 про надання юридичної допомоги від 27 лютого 2026 року, згідно яких загальна вартість наданої позивачу правової допомоги адвоката складає 16 000,00 грн ( а.с. 55-62 ).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).

Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт, заперечення сторони відповідача щодо такого розміру витрат, керуючись критерієм розумності розміру судових витрат, суд зменшує витрати позивача на правничу допомогу адвоката до суми 5 000,00 грн.

Окрім того, оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 836,50 грн судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які розраховано в такий спосіб: 5 000,00 грн х 56,73 % .

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1478360 від 08 листопада 2019 року в розмірі 24 480,00 гривень, з яких: 12 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6 480,00 гривень - заборгованість за відсотками, 6 000,00 грн - заборгованість за штрафом.

У задоволенні іншої частини відсотків відмовити.

На підставі ч.1 ст.267 ЦПК України після набрання рішенням законної сили, розстрочити його виконання щодо стягнення заборгованості в розмірі 24 480,00 гривень на 6 ( шість ) місяців рівними платежами по 4 080,00 гривень, зі строком сплати кожного платежу до 1 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється платіж.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» судові витрати в розмірі 4 346,88 гривень, з яких: 1 510,38 гривень судового збору та 2 836,50 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс», місцезнаходження: вул. Жилянська, 101, пов.3. прим. 12 м. Київ, код ЄДРПОУ 43520773.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Р.Г. Могила