Решение № 140696155, 16.10.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/642/26

Провадження № 2/535/465/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Гуляєвої Г.М.,

за участі: секретаря судового засідання Васильченко В.О.,

представника позивача-адвоката Сенкевича В.І.

в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з власних технічних засобів

представника відповідача Литвиненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), представник: адвокат Сенкевич Володимир Іванович (адреса здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» (місце знаходження: 38600, Полтавська область, Полтавський район, с-ще Котельва, вул. Миколаївська, буд.169, ЄДРПОУ 32460293) про визнання недійсним умови договору та зобов`язання користувача повернути земельну ділянку;

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Котелевського районного суду Полтавської області в особі свого представника -адвоката Сенкевича В.І. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк», про визнання недійсним умови договору та зобов`язання користувача повернути земельну ділянку, та просить визнати недійсним підпункт 3.2 пункту 3 Договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 18.09.2018, площею 3,2701га кадастровий номер: 5322255100:00:003:0550. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» (ЄДРПОУ 32460293) повернути ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) земельну ділянку, яка була предметом договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 18.09.2018, площею 3,2701 га кадастровий номер: 5322255100:00:003:0550, та припинити речове право : право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)та стягнути з Відповідача на користь позивача судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що Між ОСОБА_2 і Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» 18.09.2018 було підписано (укладено) Договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відносно земельної ділянки площею 3,2701 га кадастровий номер: 5322255100:00:003:0550 .

Відповідно до пункту 3.1 Договору : «Договір укладено на 7 (сім) років».

Відповідно до пункту 10.1 Договору : «Договір набирає чинності після підписання його Сторонами».

Відповідно до пункту 7.2 Договору : «Дія Договору припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено» (зокрема).

Крім того, пунктом 2 частини першої ст.412 ЦК України передбачено «Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарський потреб припиняється у разі: «спливу строку, на який було надано право користування».

Згідно пункту 7.3 Договору «Розірвання Договору користування земельною ділянкою в односторонньому порядку не допускається».

Державна реєстрація іншого речового права (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відбулась 21.10.2019 (номер запису про інше речове право: 33803940).

Відповідно до вимог ст.631 ЦК України, ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» та пункту 10.1 цього Договору, строк дії договору розпочинається з 18.09.2018 й останнім днем дії Договору є 17.09.2025.

Позивачка через Полтавський ЦНАП звернулась для проведення дій щодо припинення речового права (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відносно земельної ділянки площею 3,2701 га кадастровий номер: 5322255100:00:003:0550.

До рішення про відмову №83167672, рішенням від 06.10.2025 № 81187505 про залишення заяви без руху Державний реєстратор прав на нерухоме майно Дмитренко Тетяна Іванівна вимагала заявницю подати документ, що підтверджує наявність факту припинення договірних відносин між сторонами Договору емфітевзису від 18.09.2018 року.

Довірена особа позивачки, на виконання вимоги державного реєстратора на адресу Департаменту з питань реєстрації, Полтавська обл. (36000, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Соборності, 36, тел.(0532) 56-47-25) були направлені завірені копії переписки між скаржницею і ТОВ «Агрофірма «Маяк».

Але Департамент з питань реєстрації, Полтавська області, замінивши собою державного реєстратора Дмитренко Т.І., не надавши жодного пояснення й не заявивши своєї позиції, у відповіді в листі від 03.02.2026 №301-12-01.2-07/9-8 запропонував звернутися до Міністерства юстиції України.

«05» лютого 2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Дмитренко Тетяною Іванівною було прийнято рішення №83167672 про відмову у проведенні реєстраційних дій за Заявою ОСОБА_2 щодо припинення речового права договору емфітевзису від 18.09.2018 між ОСОБА_2 і ТОВ АФ «Маяк» відносно земельної ділянки за кадастровим номером 5322255100:00:003:0550.

Оскарження дій державного реєстратора до Міністерства юстиції України не призвело до результату, що підтвердило позицію реєстратора про необхідність подання «згоди користувача землі для припинення речового права» (не передбачено законодавством . Останнє рекомендувало вирішити спірне питання через суд, так як працівники структурного підрозділу МЮ України, які розглядали скаргу на дії державного реєстратора, не наважились визнати, що пункт 3.2 Договору є нікчемним.

Довірена особа позивачки, ОСОБА_3 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» з листом-попередженням від 07.04.2026 (отримано 10.04.2026) для досудового вирішення спору. Але у відповіді від 04.05.2026 №127 було відмовлено з посиланням на нікчемний пункт 3.2 Договору: «У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати цей Договір за один рік до закінчення терміну його дії, Договір вважається пролонгованим (продовженим) на цей же строк і на тих же умовах. Наступні пролонгації на наступні строки здійснюються на зазначених вище умовах».

Підстави недійсності (нікчемності) пункту 3.2 Договору.

1. Пункт передбачає односторонню заяву про розірвання Договору. Але ця умова спростовується пунктом 7.3 Договору, так як п.7.3 знаходиться в розділі «Зміна умов Договору і припинення його дії», тому п.7.3 є спеціальною нормою - нормою вищої дії.

2. Пункт 3.2 не передбачає звернення користувача землі до власника з пропозицією для продовження дії Договору, що суперечить загальним правилам продовження правочинів по використанню земель сільськогосподарського призначення (зокрема, по аналогії до ст.33 Закону України «Про оренду землі», щодо якої є значна судова практика й правові позиції Верховного Суду».

3. Використовуючи норму пункту 3.2 Договору відповідач не має права однобічно продовжити строк дії Договору (ТОВ «Агрофірма «Маяк» не надала доказу, що зареєстроване речове право - право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) «на цей же строк і на тих же умовах». Представник позивача не може стверджувати, але має усну інформацію, що представники відповідача звертались за державною реєстрацією речового права для продовження строку дії Договору, але їм відмовляли, так як державні реєстратори не бажали втратити дозвіл на вчинення реєстраційних дій. Якщо ця інформація неправдива, то виникає питання: «Чому відповідач не зареєстрував до подання цього позову інше речове право на новий строк ?».

4. Норма ч.1 статті 126-1 ЗК України «Договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів» почала діяти тільки на правочині укладені з 17.01.2020.

5. ТОВ «Агрофірма «Маяк» неправомірно в п.3.2 Договору поєднало дві умови, які зазвичай сторони узгоджують в договорах оренди землі : 1) «Розірвання договору в односторонньому порядку допускається про що необхідно орендодавцю в письмовій формі повідомити орендаря не менше ніж за рік» (у такому випадку договір не містить умови по заборону розірвання в односторонньому порядку); 2) «У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності)» ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» (у ред.на час підписання Договору).

6. Ще однією підставою недійсності (нікчемності) цього пункту, може бути визнана за аналогією закону, норма ч.3 ст.31 Закону України «Про оренду землі» такого змісту «Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем) за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства), є значним правочином та потребує попереднього прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом такої юридичної особи рішення про надання згоди на його вчинення (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним). У разі неприйняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним) такий правочин є нікчемним».

Не зважаючи на те, що строк дії договору і строк дії речового права закінчився, відповідач відмовився передати земельну ділянку її власнику.

Власниця землі, крім того, що усно зверталась кілька раз, ще й чотири рази зверталась до ТОВ «Агрофірма «Маяк» з метою повернення земельної ділянки, але отримувала негативні відповіді, тому звернулася з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 11.06.2026 було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.39).

26.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов до суду через Електронний суд відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те що позовна заява не містить доказів незаконності пункту 3.2 Договору. Відповідач користується земельною ділянкою на законних підставах. (а.с.43-46).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 06.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.90).

У судовому засіданні представник позивача -адвокат Сенкевич В.І. позовні вимоги підтрима в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача Литвиненко А.А. у судовому засіданні заперечувала проти заводолення позовних вимог посилаючись на їх необгрунтованість, оскільки договір був укладений добровільно його умови є погодженими, п.3.2 договору не суперечить закону, а передбачена ним пролонгація відбулася автоматично у зв`язку з відсутністю своєчасного повідомлення про припинення договору.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд, вислухавш пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до переконання, що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (пункт 3 частини першої статті 395 ЦК України).

У пункті 3 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що самостійним різновидом виду речового права на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Підстави виникнення, порядок оформлення, припинення та інші питання щодо емфітевзису врегульовано частиною п`ятою статті 102-1 ЗК України та Главою 33 Розділу II «Речові права на чуже майно» Книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 222/1733/17 (провадження № 61-42400св18)).

Згідно зі статтею 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 102-1 ЗК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2024 року у справі № 518/520/20 (провадження № 61-15357св23) зроблено висновок, що: «по своїй суті емфітевзис - це речове, довгострокове, відчужуване та успадковуване право володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; емфітевзис має своїм об`єктом визначену річ - земельну ділянку. Емфітевзис є правом абсолютним і як здійснюється його носієм проти кожної особи, включно з власником відповідної ділянки. Обмеженість емфітевзису полягає лише в тому, що це право на чуже майно; емфітевзис характеризується спеціальною метою його встановлення - користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Через об`єктивну тривалість реалізації такої мети емфітевзис є правом довгостроковим; емфітевзис є не просто речовим правом на земельну ділянку, а одним із найбільш міцних прав після права власності. Емфітевзис постає в історії приватного права та цивілістичній доктрині як найбільш повне обмежене речове право на сільськогосподарські землі, поступаючись у цьому аспекті лише праву власності; емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від договору, яким він встановлений. Підстави припинення речових прав на чуже майно визначаються лише законом. Договором про встановлення емфітевзису не можуть бути встановлені підстави припинення емфітевзису, що не передбачені як такі законом. Тому домовленість сторін договору про встановлення емфітевзису щодо його розірвання не має наслідком припинення емфітевзису як речового права на чуже майно, адже норми ЦК та ЗК України в редакції, чинній станом на 20 березня 2018 року, такої підстави припинення емфітевзису не передбачали».

Зі змісту положень частини першої ст. 407 ЦК України та частини першої ст. 102-1 ЗК України вбачається, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб , яке виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК.

У силу положень частини першої ст.181 ЦК, до нерухомих речей належать зокрема земельні ділянки, а в частині першій ст. 182 цього Кодексу вказано , що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною першою ст.210 ЦК передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Зі змісту положень ч.2 ст.640 ЦК, вбачається, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також вчинення іншої дії, то договір є укладеним з моменту вчинення певної дії.

Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час вчинення оспорюваних реєстраційних дій), статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, вчиняє ряд дій, в тому числі встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 3,2701 гектарів , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий №5322255100:00:003:0550, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії І-ПЛ №037582 від 21 березня 2002 року ( а.с. 9).

Судом установлено, що 18.09.2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма "Маяк" укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), на земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:003:0550, площа 3,2701 гектарів, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Котелевської селищної ради (а.с.10-11).

Відповідно до п.3.1 Договір укладено на 7 (сім) років.

Відповідно до п.3.2 Договору, у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати цей Договір за один рік до закінчення терміну його дії, Договір вважається пролонгованим (продовженим) на цей же строк i на тих же умовах. Наступні пролонгації на наступні строки здійснюються на зазначених вище умовах.

Відповідно до п.10.1 Договору він набирає чинності після підписання його Сторонами (а.с.10-11).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер: 185884251 від 23.10.2019 року: Розділу «підстава виникнення іншого речового права»: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виний 18.09.2018, видавник: Сторони по договору (власник та користувач) (а.с.12).

Плата за користування становить 12 % від нормативної вартості земельної ділянки, Строк дії: 7 (сім) років, з правом пролонгації.

Таким чином, сторони з моменту підписання правочину добровільно погодили порядок продовження строку дії договору.

п.5.9 Договору передбачено: «Передача Землевласником земельної ділянки Землекористувачу здійснюється у 10-денний строк після підписання цього Договору за актом її приймання-передачі».

На виконання вимог вищевказаного пункту Договору, між сторонами 18.09.2018 року було укладено акт про передачу та приймання земельної ділянки в користування (а.с.11 зворот).

Фактичне користування земельною ділянкою розпочалось з моменту укладення договору, тобто із 18.09.2018 року, оскільки сторони почали виконувати свої договірні зобов`язання (передача землі, отримання плати за користування землею та інш.).

У договорі про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 18 вересня 2018 року сторони передбачили всі суттєві (істотні) умови договору: плату за користування земельною ділянкою, умови і строки передачі земельної ділянки в користування, умови використання земельної ділянки, умови повернення земельної ділянки, порядок зміни умов договору і припинення його дій, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору, тощо.

Договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов та його підписання сторонами, а державна реєстрація речового права не є моментом укладення договору.

Договір емфітевзису від 18.09.2018 року набрав чинності саме з моменту його підписання сторонами.

Державна реєстрація іншого речового права від 21.10.2019 року лише підтвердила виникнення речового права та не змінює дату початку дії договору.

Таким чином, строк дії договору обчислюється із 18.09.2018 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 року у справі№357/8277/19 зазначила, що для договорів, укладених після 01.01.2013 року, необхідно розмежовувати момент укладення договору та момент державної реєстрації речового права.

Відповідно до п.3.2 Договору сторони погодили обов`язок повідомити про намір припинити дію договору не пізніше ніж за один рік до закінчення строку його дії.

Оскільки строк договору закінчувався 17.09.2025 року, повідомлення про припинення договору ОСОБА_2 мало бути направлено до ТОВ "Агрофірми "Маяк" 17.09.2024 року.

Позивач у зазначений строк не зверталась до відповідача із повідомленням про припинення договору.

Отже, умови договору щодо пролонгації набрали чинності, а договір був продовжений на наступний строк на тих самих умовах.

Оскільки договір емфітевзису був пролонгований відповідно до умов договору, право користування земельною ділянкою у відповідача не припинилось, тому відповідач користується земельною ділянкою на законних підставах.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Окрім того, за змістом ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачем та його представниками не надано допустимих доказів того, що ОСОБА_2 своєчасно звернулася до Орендаря з приводу наміру розірвати Договір відповідно його п. 3.2.

Інших підстав визнання недійсним цього пункту договору позивачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Агрофірми «Маяк» слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст.13,78, 89,263- 265 ЦПК України, суд;-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник: адвокат Сенкевич Володимир Іванович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» про визнання недійсним умови договору та зобов`язання користувача повернути земельну ділянку - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Представник: адвокат Сенкевич Володимир Іванович (адреса здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ); Відповідач: Товариство зобмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» (місце знаходження: 38600, Полтавська область, Полтавський район, с-ще Котельва, вул. Миколаївська, буд.169, ЄДРПОУ 32460293);

Представник відповідача: Литвиненко Аліна Анатоліївна, адреса: вул.Миколаївська,169, с-ще Котельва Полтавської області.

Суддя: Г.М. Гуляєва