Постановление суда № 140695342, 19.10.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2188/26

Номер провадження 2-н/289/67/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Мельник О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей та витрат на професійну правничу допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

До Радомишльського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу, в якій просила:

стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дітей повноліття;

стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявник обґрунтувала тим, що у зв`язку з підготовкою та поданням заяви про видачу судового наказу нею понесено витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2500,00 грн.. На підтвердження зазначеного надано договір б/н від 09.10.2026 року, ордер серії ВТ № 1083291, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, довідку про отримання суми гонорару за надану правничу допомогу. Посилаючись на ст. 133, 137 та п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України, заявник просила включити цю суму до судового наказу.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Наведений у ч. 1 ст. 161 ЦПК України перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Отже особа має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу лише з вимогою, чітко визначеною у вказаній статті. Вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до цього переліку не входить.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України). Воно є спрощеним, альтернативним позовному видом провадження, що ґрунтується виключно на поданих заявником письмових доказах, а тому в його порядку можуть бути задоволені лише документально підтверджені та безспірні вимоги, тобто такі, з яких не вбачається спір про право.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За приписами ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг та ціною позову; у разі недотримання цих вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір таких витрат, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі. Розмір таких витрат встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

У наказному провадженні стадії судового розгляду і судових дебатів, з якими закон пов`язує подання цих доказів та вирішення питання про розподіл витрат, відсутні, а тому вимога, обґрунтованість якої може бути перевірена лише в такий спосіб, ознак безспірності не має.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи, тоді як при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника (ч. 1 ст. 167 ЦПК України), а під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Оскільки заява про видачу судового наказу розглядається без судового засідання і без повідомлення боржника, останній не має процесуальної можливості ані заперечити проти розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, ані заявити клопотання про їх зменшення, а суд позбавлений можливості перевірити відповідні доводи. Вирішення такої вимоги в порядку наказного провадження означало б стягнення з боржника коштів без надання йому можливості бути вислуханим.

Таким чином, у наказному провадженні немає ані сторін, між якими за результатами розгляду справи розподіляються судові витрати, ані процедури, в межах якої боржник міг би висловити свою позицію щодо співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу та заявити клопотання про їх зменшення. Розділ ІІ ЦПК України, яким визначено порядок розгляду справ наказного провадження, положень про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не містить, а передбачений ст. 137, 141 ЦПК України порядок вирішення цього питання застосований бути не може. Стягнення з боржника на користь заявника таких витрат суперечило б самій суті наказного провадження як порядку розгляду безспірних вимог.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.03.2020 у справі № 607/1219/18, у якій, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі непозовного провадження, суд касаційної інстанції зазначив, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

Посилання заявника на п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України, за яким у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника, наведеного висновку не спростовує, адже ця норма визначає лише зміст судового наказу, не розширює переліку вимог, за якими наказ може бути видано, і не встановлює порядку перевірки та розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, на відміну від судового збору, розмір якого визначений Законом України «Про судовий збір», розмір витрат на професійну правничу допомогу наперед не визначений і встановлюється судом з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, обсягу фактично наданих послуг та заперечень іншої сторони щодо їх співмірності.

Згідно з ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Заявлена ОСОБА_1 вимога про стягнення аліментів відповідає п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України та розглянута судом у порядку наказного провадження, за результатами чого видано судовий наказ. Вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є похідною від основної вимоги, окремий розгляд заявлених вимог є можливим, а тому відмова у видачі судового наказу постановляється лише в частині цієї вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Зазначене не позбавляє заявника права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в порядку позовного провадження за правилами ст. 137, 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 260 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Олександр МЕЛЬНИК