Решение № 140695045, 08.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16990/25

Категорія 75

2/295/2206/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря Мотінової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Український науково-практичний центр народної та нетрадиційної медицини» про визнання трудових відносин припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить визнати трудові відносини, що виникли між нею та відповідачем, припиненими на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 14.09.2022.

Вимоги позову мотивовані тим, що 14.05.2012 вона була прийнята на роботу до відповідача офіціантом за строковим трудовим договором, а 08.10.2012 звільнена з роботи в зв`язку із закінченням строку договору. 18.06.2013 вона знову була прийнята на роботу до відповідача на ту ж саму посаду також за строковим трудовим договором. Запис про звільнення після спливу строку договору внесено не було, а трудовий договір вона не отримувала. Фактичні трудові відносини між сторонами тривали до 14.09.2022. Після спливу строку дії трудового договору позивач фактично працювала до 30.09.2017. Відповідно до наказу від 25.11.2014 їй було надано відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.11.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після спливу такої відпустки трудові відносини між сторонами були фактично припинені, так як вона більше не працювала у відповідача, роботу не виконувала та заробітну плату не отримувала, трудова книжка їй була видана, але на її прохання звільнити з роботи та внести запис про звільнення в трудову книжку цього не було зроблено відповідачем. 31.08.2022 позивачем направлялася засобами поштового зв`язку заява про звільнення за власним бажанням, яка була проігнорована відповідачем, чим порушуються її трудові права.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 05.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії трудового договору, укладеного між сторонами, та наказу № 14-п-тр від 18.06.2013, на підставі яких позивач була прийнята на роботу 18.06.2013. Проте ухвала в частині витребування доказів не була виконана відповідачем.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову, вказавши про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки до суду не повідомив та відзив на позовну заяву до суду не направив.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою сторони позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи згідно статей 280-282 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи та їхніх представників розгляд справи здійснювався в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом № 21п від 14.05.2012 позивач була прийнята на роботу офіціантом у ПрАТ «Український науково-практичний центр народної та нетрадиційної медицини» за строковим трудовим договором та 08.10.2012 звільнена з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 40п від 08.10.2012, про що значиться в копії її трудової книжки.

18.06.2013 позивача було прийнято на роботу офіціантом у ПрАТ «Український науково-практичний центр народної та нетрадиційної медицини» за строковим трудовим договором на підставі наказу № 14п-тр від 18.06.2013.

Згідно копії витягу з наказу ПрАТ «Український науково-практичний центр народної та нетрадиційної медицини» від 25.11.2014 офіціанту ОСОБА_2 надано відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 27.11.2014 по 30.09.2017.

У подальшому 01.09.2021 позивач була прийнята на роботу до ФОП Кисельова буфетером та 22.10.2021 її звільнено з роботи за угодою сторін.

01.02.2022 позивача прийнято на роботу кухарем до ФОП ОСОБА_3 та 24.02.2022 звільнено з роботи за угодою сторін.

31.08.2022 позивачем поштою було направлено до відповідача заяву, в якій вона просила звільнити її з посади за власним бажанням. Проте ця заява була залишена без реагування відповідача.

За змістом ст. 22 КЗпП України та відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ст. 391 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України. Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За змістом наведеної правової норми право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Із матеріалів справи слідує, що позивач була прийнята на роботу відповідачем за строковим трудовим договором 18.06.2013. При цьому в матеріалах справи міститься адвокатський запит від 04.11.2025 з доказами його направлення поштовим зв`язком відповідачу, зокрема, щодо надання належним чином засвідченої копії трудового договору, укладеного з позивачем, та наказу № 14-п-тр від 18.06.2013, на підставі яких позивач була прийнята на роботу 18.06.2013. Однак у справі відсутня інформація про направлення відповідачем відповіді на адвокатський запит.

Враховуючи відсутність у справі відомостей про строк, на який було укладено строковий трудовий договір між сторонами, невиконання відповідачем ухвали суду про витребування доказів, та оскільки стороною відповідача не доведено, що після закінчення дії строкового трудового договору відповідач вимагав їх припинення, тому суд дійшов до висновку про те, що дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк згідно ст. 391 КЗпП України.

За таких обставин відповідачем порушене право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки не вирішення заяви про звільнення позивача із займаної нею посади є порушенням її права щодо вільного вибору праці.

Трудове законодавство не передбачає обов`язкового двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням, у ст. 38 КЗпП України визначено лише обов`язок працівника письмово попередити роботодавця про наступне звільнення за два тижні. Таке попередження не залежить від того, чи працює працівник у момент попередження, чи перебуває на лікарняному або ж знаходиться у відпустці - він може хворіти навіть протягом усіх двох наступних тижнів і не відпрацювати фактично жодного дня після подання заяви про звільнення й роботодавець, навіть у такому випадку, роботодавець не вправі відмовити йому у звільненні після спливу строку попередження.

Оскільки 31.08.2022 позивач подала відповідачу заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, що є її правом, гарантованим ч. 1 ст. 38 КЗпП України, проте така заява була проігнорована відповідачем, чим обмежено право позивача на вільний вибір праці та припинення трудового договору з ініціативи працівника, що гарантоване їй Конституцією України та законодавством про працю, тому суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, заявлені вимоги щодо визнання припиненими трудових відносин з 14.09.2022 (тобто, по закінченню передбаченого ч. 1 ст. 38 КЗпП України двотижневого строку після написання заяви про звільнення).

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн, оплачений позивачем за подання до суду позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 8, 43 Конституції України, ст. ст. 2, 21 - 23, 38, 391 КЗпП України, керуючись, ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Трудові відносини між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством «Український науково-практичний центр народної та нетрадиційної медицини» визнати припиненими з 14 вересня 2022 року в зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади офіціанта приватного акціонерного товариства «Український науково-практичний центр народної та нетрадиційної медицини» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Український науково-практичний центр народної та нетрадиційної медицини» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Український науково-практичний центр народної та нетрадиційної медицини» (адреса: 10005, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 147-В, код ЄДРПОУ 13549437).

Суддя Л.М. Семенцова