Решение № 140694844, 16.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1011/26

Провадження № 2/156/720/26

Рядок статзвіту № 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду у сел. Іваничі цивільну справу № 156/1011/26 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.07.2023 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» (яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ») і відповідачем був укладений кредитний договір № 239176, згідно з яким відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3 000,00 гривень. Відповідач не виконав належним чином свої кредитні зобов`язання за договором.

19.04.2024 р. згідно з умовами Договору факторингу № 568/ФК-24 ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 239176 від 21.07.2023 р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідача на загальну суму 10 950,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 7 950,00 грн, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, а також судові витрати у справі: 2 662,40 грн судового збору, 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 01.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 156/1011/26, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Ухвалою суду витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію та банківську виписку щодо руху коштів по картковому рахунку відповідача.

Судом також вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам за місцем їх реєстрації. Конверт на ім`я відповідача повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній».

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального техничного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 21.07.2023 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» (код ЄДРПОУ 42146903) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 239176, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 3 000,00 гривень строком на 14 днів до 03.08.2023 року.

Згідно з п. 1.3 Договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до Додатка № 1 від 21.07.2023 року до Договору № 239176 (Графік розрахунків та загальна вартість кредиту) сума кредиту за договором становить 3 000,00 грн, проценти за користування кредитом за розрахунковий період (14 днів) 2 100,00 грн, загальна вартість кредиту 5 100,00 грн.

Згідно з розділом 7 Договору цей договір укладено в електронній формі за допомогою електронних засобів та підписано позичальником з використанням одноразового ідентифікатора (код підпису KL9821), надісланого на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 .

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 3 000,00 грн на його картковий рахунок № НОМЕР_1 (АТ КБ «ПриватБанк») підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» № НОМЕР_3 від 21.07.2023 року.

З відповіді АТ КБ «Приват Банк» слідує, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 (IBAN рахунку: НОМЕР_6 ). Виписка за картковим рахунком відповідача за 21.07.2023 року (день укладення кредитного договору № 239176) відображає транзакції зарахування та списання коштів по картці № НОМЕР_5 за цей день (зокрема зарахування переказів у сумі 3 000,00 грн), що підтверджує факт користування відповідача даною карткою та отримання кредитних коштів.

14.09.2023 року первісний кредитор ТОВ «ЗАЙМЕР» змінив найменування на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42146903), що підтверджується Витягом з ЄДР.

19.04.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до умов якого та Акту приймання-передачі реєстру прав вимог до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 239176 від 21.07.2023 р., укладеним із ОСОБА_1 .

Згідно з наданим позивачем деталізованим розрахунком заборгованості за кредитним договором № 239176 від 21.07.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 10 950,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками 7 950,00 грн; заборгованість за комісією 0,00 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн.

Відсотки нараховувалися щоденно по 150,00 грн на добу починаючи з першого дня користування кредитом (21.07.2023 р.) і до 11.09.2023 року включно. За базовий строк (14 днів, 21.07.202303.08.2023) нараховано 2 100,00 грн; за період прострочення (39 днів, 04.08.202311.09.2023): 5 850,00 грн (39 днів ? 150,00 грн/день). Після цього нарахування було зупинено.

При цьому право кредитодавця нараховувати відсотки за період прострочення передбачене пунктом 3.3 Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 239176 від 21.07.2023 року.

Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подавав. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність у відповідача заборгованості у вищенаведеному розмірі, матеріали справи не містять. Вказана сума заборгованості відповідачем не спростована під час розгляду справи, оскільки належних доказів, які б спростовували розмір нарахувань по кредитному договору ним до суду не надано.

ІV. Застосоване законодавство

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

V. Висновки суду

Між ТОВ «ЗАЙМЕР» (в подальшому ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ») та відповідачем шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора анкети-заяви та Договору № 239176 від 21.07.2023 року, укладено договір про надання фінансового кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін. Відповідач із запропонованими умовами ознайомився та погодився з ними. Укладення договору підтверджується належними електронними доказами. Кредитний договір містить інформацію про суму кредиту, строк, процентну ставку та всі істотні умови, передбачені законодавством України.

Матеріали справи підтверджують факт виконання первісним кредитором зобов`язань щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 3 000,00 гривень.

Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув право вимоги до відповідача за договором № 239176 від 21.07.2023 року на підставі Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 року.

Як слідує із наданого позивачем розрахунку, відповідач у встановлений строк зобов`язання щодо повернення кредиту не виконав. Тому заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 3 000,00 гривень, заборгованість за відсотками 7 950,00 гривень, а всього 10 950,00 гривень. Позивач надав деталізований розрахунок заборгованості, який підтверджує вказані нарахування.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 950,00 гривень підлягає до повного задоволення.

VІ. Судові витрати

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 239176 від 30.06.2026 року.

У зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, а саме витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову.

Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надав суду такі докази: копію Договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року; копію Додаткової угоди № 239176 від 21.07.2026 року; копію Договору/Акту надання послуг від 21.07.2026 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 21.07.2026 року на суму 6 000,00 грн; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Білецького Б. М.

Подані позивачем документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу є належними та достатніми у розумінні положень ст. ст. 77-80 ЦПК України.

Клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.

Такі документи містять детальний опис наданих послуг (консультації, аналіз законодавства, підготовка позовної заяви та додатків, представництво в суді тощо) та підтверджують погоджений сторонами розмір гонорару.

Відповідач не подала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 204, 512-516, 526, 625-629, 638, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 239176 від 21.07.2023 року в сумі 10 950 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 3 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 7 950 грн 00 коп. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. та за надання професійної правничої допомоги в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

В задоволенні решти частини вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи та їх місцезнаходження:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851. місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, місто Київ, 04112;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. Є. Малюшевська