Решение № 140694271, 15.10.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8598/26

Провадження № 2/204/5057/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

15 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому прохає стягнути із нього заборгованість за кредитним договором № 1454-4371 від 01 жовтня 2024 року у сумі 74 000 гривень 32 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 21 566 гривень 79 копійок, заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 50 403 гривні 53 копійки, заборгованості по штрафам у сумі 2 030 гривень (а. с. 1-9 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 01 жовтня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1454-4371 на суму 7 000 гривень. Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб. Строк кредитування - 300 днів, базовий період 14 днів, знижена відсоткова ставка 0,90 % в день, стандартна базова ставка 1,00 % в день, комісія за надання кредиту 20 % від суми кредиту. Вказує, що також відповідачем було укладено додаткові угоди № від 12 грудня 2024 року, № 2 від 20 січня 2025 року, № 3 від 15 березня 2025 року, № 4 від 10 червня 2025 року, № 5 від 21 червня 2025 року, № 6 від 24 червня 2025 року, № 7 від 01 липня 2025 року та № 8 від 04 вересня 2025 року, за якими йому позивачем надавалися додаткові кошти у кредит. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена. Станом на 12 травня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить74 000 гривень 32 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 21 566 гривень 79 копійок, заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 50 403 гривні 53 копійки, заборгованості по штрафам у сумі 2 030 гривень, які позивач прохає суд стягнути з відповідача разом із судовими витратами по справі у сумі 2 662 гривні 40 копійок.

Ухвалою суду від 07 серпня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 133), копія якої надіслана учасникам справи до відому 07 серпня 2026 року за вихідним № 24016/26-вих/2/204/5057/26 (а. с. 134).

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року у справі здійснено перехід від розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, до розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін та призначено судове засідання на 13 годину 30 хвилин 01 жовтня 2026 року (а. с. 142).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі (а. с. 126).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 162), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1454-4371 на суму 7 000 гривень, строком на 300 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за зниженою ставкою у розмірі 0,90 % на день та стандартної ставки 1,00 % на день, а також зі сплатою комісії за надання кредиту у сумі 20 % від суми кредиту (а. с. 17-26 та на звороті).

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 1454-4371 від 01 жовтня 2024 року видача коштів за кредитним договором здійснювалася за допомогою EASY PAY на картку № НОМЕР_1 (а. с. 12 та на звороті).

Також, 01 жовтня 2024 року відповідачем було узгоджено та підписано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а. с. 27-37).

Додатковою угодою № 1 від 12 грудня 2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-4371 від 01 жовтня 2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 300 гривень (а. с. 50 на звороті - 55 на звороті).

Крім того, додатковою угодою № 2 від 20 січня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-4371 від 01 жовтня 2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000 гривень (а. с. 56 на звороті - 61 на звороті).

Також додатковою угодою № 3 від 15 березня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-4371 від 01 жовтня 2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 400 гривень (а. с. 62 на звороті - 67 на звороті).

В свою чергу, додатковою угодою № 4 від 10 червня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-4371 від 01 жовтня 2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 900 гривень (а. с. 68 на звороті - 73 на звороті).

Додатковою угодою № 5 від 21 червня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-4371 від 01 жовтня 2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 500 гривень (а. с. 74 на звороті - 79 на звороті).

Крім того, додатковою угодою № 6 від 24 червня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-4371 від 01 жовтня 2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 400 гривень (а. с. 80 на звороті - 85 на звороті).

Також Додатковою угодою № 7 від 01 липня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-4371 від 01 жовтня 2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7 700 гривень (а. с. 86 на звороті - 91 на звороті).

Водночас, додатковою угодою № 8 від 04 вересня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1454-4371 від 01 жовтня 2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 200 гривень (а. с. 92 на звороті 97 на звороті).

Відповідно до довідок про перерахування додаткових сум кредиту № 1454-4371 від 01 жовтня 2024 року видача коштів за кредитним договором здійснювалася за допомогою EASY PAY на картку № НОМЕР_1 (а. с. 13 - 15 та на звороті).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на неї підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як вбачається зі змісту кредитного договору 1454-4371 від 01 жовтня 2024 року сторони узгодили те, що даний договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», а його підписання буде в електронному вигляді, в даному випадку шляхом введення одноразового ідентифікатора, який надсилається смс-повідомленням або шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий позичальником.

В даному випадку, кредитний договір підписаний шляхом введення одноразового ідентифікатора А7315 (а. с. 26 на звороті).

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що вказаний кредитний договір та додаткові угоди до нього ним були підписані в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а отже останній погодився зі всіма умовами та правилами даного договору, умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пенею, відсотками за користування кредитними коштами.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач скористався наданим кредитом, проте зобов`язання належним чином за договором не виконав, в результаті чого виникла заборгованість.

Судом встановлено, що відповідачем, в порушення умов договору, своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернуто, що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 99-106), згідно з яким станом на 12 травня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 74 000 гривень 32 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 21 566 гривень 79 копійок, заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 50 403 гривні 53 копійки, заборгованості по штрафам у сумі 2 030 гривень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір та 8 додаткових угод до нього щодо отримання додаткових сум, за яким позивачем було надано відповідачу грошові кошти у розмірі 28 400 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту, додатковими угодами до нього та Правил про надання грошових коштів у кредит, однак останній умови договору належним чином не виконує, а відтак право позивача порушено, та підлягає захисту у судовому порядку, яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідач заявлені позивачем вимоги не спростував.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за кредитним договором № 1454-4371 від 01 жовтня 2024 року по тілу кредиту 21 566 гривень 79 копійок.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 та постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори.

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Таким чином, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для неї умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Суд зазначає, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за кредитним договором № 1454-4371 від 01 жовтня 2024 року по процентам у розмірі 50 403 гривні 53 копійки не є співрозмірною сумі кредиту за договором в розмірі 21 566 гривень 79 копійок, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд доходить переконливого висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру заборгованості по тілу кредиту, тобто до 21 566 гривень 79 копійок.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за кредитним договором № 1454-4371 від 01 жовтня 2024 року по тілу кредиту 21 566 гривень 79 копійок, суми прострочених платежів по процентах 21 566 гривень 79 копійок.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє донині.

Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 2 030 гривень, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З огляду на викладене, суд доходить переконливого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 2 030 гривень є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1454-4371 від 01 жовтня 2024 року по тілу кредиту 21 566 гривень 79 копійок, суми прострочених платежів по процентах 21 566 гривень 79 копійок, а всього 43 133 гривні 58 копійок.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 551 гривня 87 копійок, виходячи із розрахунку 2 662,4*(43 133,58/74 000,32).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407; ЄДРПОУ 38548598 IBAN НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК») до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1454-4371 від 01 жовтня 2024 року по тілу кредиту 21 566 (двадцять одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок, суми прострочених платежів по процентах 21 566 (двадцять одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок, а всього 43 133 (сорок тири тисячі сто тридцять три) гривні 58 (п`ятдесят вісім) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 1 551 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят одна) гривня 87 (вісімдесят сім) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна