Решение № 140693644, 16.10.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1113/26

Провадження № 2/209/1605/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря - Погрібної О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

прокурора Бразалук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наприкінці 2017 року її донька ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стали проживати однією сім`єю, не реєструючи шлюб, за адресою власності доньки по АДРЕСА_1 , де у 2018 році був зареєстрований відповідач ОСОБА_2 . Під час спільного життя у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Після виповнення ОСОБА_5 одного року, а саме наприкінці 2019 року, відповідач виїхав за межі України до Польщі з метою працевлаштування для подальшого матеріального утримання сім?ї, а сім?я тим часом очікувала поповнення, оскільки дочка позивачки ОСОБА_3 була вагітна другою дитиною, яка була зачата в неоформлених фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 .. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 . Батьками зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , однак відомості про батька були записані відповідно частини 1 статті 135 Сімейного Кодексу України, оскільки можливості зареєструвати батьком ОСОБА_8 його біологічного батька ОСОБА_2 не було, у зв`язку із його відсутністю в Україні. Водночас, виїхавши з України наприкінці 2019 року, відповідач, незважаючи на домовленості з фактичною дружиною про виїзд за кордон з метою працевлаштування та подальшого матеріального утримання сім?ї, припинив будь-яке спілкування з ОСОБА_3 , матеріальної допомоги цивільній дружині та їх синам ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ніколи після виїзду за кордон України не надавав. Відповідачу були байдужі як сини, так і мати його дітей, яка на протязі тривалого часу боролося з тяжким захворюванням. У стані затяжної хвороби ОСОБА_3 повинна була матеріально утримувати двох малолітніх синів, знаходити кошти на своє лікування. Весь час свого непростого життя вона находила підтримку, в т.ч. і матеріальну, тільки у позивачки, як у матері, та у членів їх родини. ОСОБА_2 забув про свої обов?язки батька зразу після перетину кордону України. ІНФОРМАЦІЯ_5 померла донька ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 , відповідач не поцікавився долею малолітніх синів, які залишилися без батьківського піклування. Всі обов`язки по догляду за малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_6 взяла на себе позивач.

Також зазначає, що рішенням виконавчого комітету Кам?янської міської ради Дніпропетровської області № 650 від 29 жовтня 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наданий статус дитини-сироти, оскільки мати малолітньої дитини померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відомості про батька записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного Кодексу України, а рішенням виконавчого комітету Кам?янської міської ради Дніпропетровської області № 796 від 24 грудня 2025 року встановлено опіку над малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та призначено опікуном позивача - ОСОБА_1 . Однак відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вона не має можливості формально оформити опіку за наявності його батька ОСОБА_2 , який з кінця 2019 року не опікується дитиною, матеріально не утримує його, не цікавиться ним, не спілкується з сином, не виконує свої батьківські обов?язки. Крім того, вважає, що такою поведінкою відповідач утискає права свого малолітнього сина ОСОБА_10 , оскільки дитина не може бути зареєстрованим у квартирі, яка є власністю його померлої матері та брата ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , позаяк для його реєстрації необхідна згода батька, який в цій квартирі зареєстрований і якому син не цікавий та байдужий на протязі більше 6 років.

Позивач звертає увагу суду на те, що малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тривалий час проживають в її сім?ї, вона матеріально утримує своїх онуків, будучи пенсіонером та отримуючи пенсію у розмірі 6 483,01 грн. Допомогу в матеріальному утриманні дітей та їх вихованні надає її родина. Зокрема з онуком ОСОБА_12 у неї існує взаєморозуміння, доброзичливість, взаємна допомога, повага, співчуття. Хлопчик дуже тяжко переніс втрату матері, яка для нього була єдиним з батьків, оскільки відповідача, як батька, він ніколи не бачив та не спілкувався з ним у свідомому віці. Тепер він поступово звикає до відсутності матері та до розуміння, що позивач єдина близька йому людина, яка заміняє йому батьків. Лише вона, за допомогою родичів піклується про онука, про його здоров`я, навчання, виховання, забезпечує його матеріально, займається лікуванням. Натомість відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, йому байдуже життя дитини, він не піклується про малолітнього сина, не забезпечує харчуванням, медичним оглядом, лікуванням, не надає матеріального утримання, тобто не виконує зобов`язання по вихованню малолітнього сина, передбачені законом. Навіть під час війни в Україні, після смерті матері дитини відповідача не турбує доля малолітнього сина, у нього навіть не виникло бажання забрати сина у більш безпечне місце за місцем свого знаходження за кордоном ні на тривалий час, ні на час літніх канікул. Тривалість невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , небажання матеріально забезпечувати малолітнього сина, постійне проживання окремо від нього протягом шести років, відсутність необхідного дитині спілкування, байдужість до нього спонукало позивача звернутися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки подальше життя з онуком ОСОБА_4 потребує правового оформлення опікунства над ним для вирішення багатьох проблем, пов`язаних з життям малолітньої дитини, а саме, реєстрація її проживання, вирішення питань відносно його здоров`я, щорічного оздоровлення, освіти, позаяк зазначені питання можливо вирішити або за допомогою батьків, або за допомогою опікуна.

Відтак, враховуючи наведене, просить суд:

позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянина України, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народженого в місті Кам`янське (Дніпродзержинськ), актовий запис про народження № 834 від 28 вересня 2018 року, виданий Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, призначивши ОСОБА_1 опікуном малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народженого в місті Кам`янське.

стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання малолітнього онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття онука щомісячно.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 24 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Призначено проведення підготовчого судового засідання в порядку загального провадження на 21 квітня 2026 року о 10 год. 30 хв., в приміщенні Дніпровського районного суду міста Кам`янського за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул. Тритузна, 166, 2 поверх, кабінет № 14.

Окрім цього даною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у Державної прикордонної служби України ( 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) інформацію про перетин кордону України громадянином України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , з листопада 2019 року по дату отримання (ухвали суду про витребування інформації).

09 квітня 2026 року виконуючою обов`язків начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Альоною Таран на офіційну електронну адресу суду скеровано заяву, в якій вказано, що просять суд розглядати справу без представника відділу.

10 квітня 2026 року судом, на офіційну електронну адресу суду подано клопотання начальника служби у справах дітей Галини Пелипас, в якому вказано, що питання, щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 буде винесено на розгляд комісії з питань захисту дітей, яка планується у першій половині травня 2026 року, та після чого буде направлений відповідний висновок до суду. Просили суд проводити судове засідання призначене на 21.04.2026 без їх участі або перенести на іншу дату.

21.04.2026 позивач ОСОБА_1 до суду подала заяву, в якій зазначила, що враховуючи клопотання начальника служби у справах дітей, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 20 травня 2026 року о 10 год. 30 хв..

06 травня 2026 року начальником Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Мар`яною Циватою на офіційну електронну адресу суду скеровано заяву, в якій просила суд розглядати справу без представника відділу.

14 травня 2026 року на офіційну електронну адресу суду начальником служби у справах дітей Галини Пелипас скеровано клопотання, в якому вказано, що у зв`язку з неявкою відповідача на засідання комісії і неповідомленням про поважність причини неявки, комісію перенесено засідання комісії на першу декаду червня 2026 року та за результатами розгляду якої буде направлений відповідний висновок до суду. Також просили суд проводити судове засідання призначене на 20.05.2026 без їх участі або перенести на іншу дату.

20.05.2026 позивач ОСОБА_1 до суду надала заяву, в якій зазначила, що враховуючи клопотання начальника служби у справах дітей, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року розгляд справи відкладено на 23 червня 2026 року об 11 год. 00 хв..

11 червня 2026 року начальником Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Мар`яною Циватою на офіційну електронну адресу суду скеровано заяву, в якій просила суд розглядати справу без представника відділу.

23 червня 2026 року на офіційну електронну адресу суду від начальника служби у справах дітей Галини Пелипас надійшло клопотання, в якому зокрема зазначено, що служба просить суд проводити розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування, а також долучено до клопотання копію висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради по справі №209/1113/26 від 17.06.2026 та копію подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.06.2026.

23 червня 2026 року у підготовчому засіданні судом на обговорення поставлено питання щодо повторного витребування інформації з Державної прикордонної служби України ( 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26), оскільки остання на виконання ухвали суду від 24 березня 2026 в частині витребування доказів до суду так і не надходила. Враховуючи позицію позивача, щодо необхідності повторного витребування інформації та відкладення розгляду справи, протокольною ухвалою судом постановлено потворно скерувати до Державної прикордонної служби України запит щодо витребуваної інформації, а також відкладено розгляд справи на 09 липня 2026 року.

23 червня 2026 року позивачем до суду подано заяву, в якій остання просила суд призначене підготовче засідання на 09 липня 2026 року, а також у разі призначення підготовчого засідання на іншу дату проводити без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, а також вказала, що не заперечує проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

24 червня 2026 року судом отримано відповідь від Державної прикордонної служби України за №19.5.1/23845-26-Вих від 31.03.2026, на виконання ухвали суду від 24 березня 2026 року в частині витребування доказів.

09 липня 2026 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у щорічній основній відпустці та відкладено на 29 липня 2026 року на 10 год. 30 хв..

16 липня 2026 року начальником Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Мар`яною Циватою на офіційну електронну адресу суду скеровано заяву, в якій просила суд розглядати справу без представника відділу.

23 липня 2026 року судом отримано клопотання начальника служби у справах дітей Наталії Лисункіної, в якому остання покликаючись на норми ЦПК, просила суд проводити розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування, а також до клопотання долучено оригінал висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради по справі №209/1113/26 від 17.06.2026 та подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.06.2026.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 вересня 2026 року об 11 годині 00 хвилин.

22 вересня 2026 року позивач ОСОБА_1 на адресу суду подала заяву, у якій просила суд залучити прокурора Кам`янської окружної прокуратури до розгляду справи, у зв`язку із внесеними змінами до ЦПК України. Розгляд заяви просила проводити без її участі.

Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, Залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини прокурора Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області та розгляд цивільної справи відкладено на 13 жовтня 2026 року о 13 годині 00 хвилин.

13.10.2026 у зв`язку із неявкою позивача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 16.10.2026 року о 13 год. 30 хв.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Прокурор Бразалук А.В. в судовому засіданні зазначила, що беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини та з урахуванням найкращих інтересів неповнолітньої дитини, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є доцільним.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялася судом шляхом направлення судової повістки на його зареєстроване місце проживання, однак конверти повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

Про проведення судового засідання відповідач також повідомлявся та викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не подано. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представники третіх осіб: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явилися, проте неодноразово скеровували заяви, в яких просили суд проводити розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд зазначає наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03.05.1985 (а.с. 7).

13 серпня 2005 року донька позивачки ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_14 та після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_15 » (а.с. 9), який в подальшому було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 10).

В подальшому донька позивачки повторно уклала шлюб з ОСОБА_16 , та після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_17 » на « ОСОБА_18 ». Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.11, 12).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 28.08.2018 Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір ОСОБА_3 та батько ОСОБА_2 (а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) актовий запис №992, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 8).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 04 серпня 2012 року, ОСОБА_3 , діючи в інтересах малолітнього сина від першого шлюбу ОСОБА_11 , придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).

Відповідно до довідки ТОВ «Абонент ХХІ» №001366716 про склад сім`ї, встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 ), у якій зареєстровано три особи: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 15).

Згідно акту Комунального підприємства Камя`нської міської ради «Добробут» №61 від 27.02.2026 про не проживання, складеного комісією у складі техніків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 не проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 2019 року та по теперішній час (а.с. 17).

З довідки про доходи №0805828351332851 виданої на ім`я ОСОБА_1 встановлється, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком, сумарний дохід за період з липня 2025 року по грудень 2025 року становить 38898,06 грн (а.с.20).

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є учнем 1-А класу Комунального закладу «Академічний ліцей №15» Кам`янської міської ради, що підтверджено довідкою №1-28/275 від 25.12.2025, виданої директором Ларисою Ніколаєвою КЗ ««Академічний ліцей №15» КМР (а.с. 21).

За змістом характеристики, виданої директором та класним керівником Комунального закладу «Академічний ліцей №15» Кам`янської міської ради, ОСОБА_4 з 1 вересня 2025 у першому класі. Вихованням дитини після смерті матері займається бабуся ОСОБА_1 . До своїх обов`язків ставиться з великою відповідальністю, оскільки хлопчик завжди доглянутий, чистий та охайний (а.с. 22).

Згідно відповіді Державної прикордонної служби від 31.03.2026 №19.5.1/23845-26, наданої на виконання ухвали суду від 24 березня 2026 року встановлено, що ОСОБА_21 з п.п «Угринів» 04.12.2019 виїхав за межі України та не перетинав кордон на повернення до України (а.с. 83, 85).

Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради по справі №209/1113/26, який дослідивши документи, подані на розгляд комісії, заслухавши пояснення бабусі дитини, визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.97-98).

Згідно подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 8 вих-20/550 від 19.06.2026 року вбачається, що Виконавчий комітет Кам`янської міської ради Дніпропетровської області вважає можливим призначити опікуном над малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 (а.с.99-100).

Також судом встановлено, що рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 29.10.2025 №650, малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який є сином покійної доньки позивачки, надано статус дитини-сироти та рішенням Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 24.12.2025 №796, встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та призначено опікуном позивачку ОСОБА_1 (а.с. 18, 19).

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогамист.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

Частиною 1 ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Законодавцем передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).

Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996 § 78).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 за №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У п.п.16, 18 вищезазначеної постанови роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

Схожі за змістом правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21), від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24), від 11 грудня 2024 року у справі № 344/17548/21 (провадження № 61-10408св24), від 22 січня 2025 року у справі № 333/8983/23 (провадження № 61-14059св24).

Пунктами 1, 3 ст.9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до 6 принципу Декларації прав дитини від 20.11.1959 дитина для повного та гармонійного розвитку особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, у випадку такої можливості, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і, в будь-якому випадку, в атмосфері любові та духовного і матеріального забезпечення.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08.04.2020 у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 у справі № 640/15049/17, від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц, від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) (п. 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України», п. 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється ст. 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5, 6 статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17).

Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема не виконує обов`язку щодо виховання дитини, свідомо нехтує ними, не спілкується з дитиною, не виявляє жодного інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для її фізичного, духовного, морального розвитку, не допомагає матеріально.

Вказані обставини підтвердженні як поясненнями позивачки так і отриманою інформацією Державної прикордонної служби від 31.03.2026, згідно якої відповідач ОСОБА_2 . 04.12.2019 року перетнув кордон України і більше до України не повертався. Постійним вихованням та розвитком дитини до моменту смерті займалася матір хлопчика, а після смерті останньої, тобто з 09 вересня 2025 року виховує онука позивач.

Суд також бере до уваги поведінку відповідача під час розгляду справи, який жодного разу не виявив бажання взяти участь у судовому розгляді, не подав до суду будь-яких документів, пояснень чи доказів на підтвердження своєї позиції щодо заявлених вимог, зокрема таких, що свідчили б про його намір змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити відносини із сином та брати участь у його вихованні.

Зазначену процесуальну поведінку суд оцінює не ізольовано, а в сукупності з іншими встановленими у справі обставинами, які характеризують фактичне ставлення відповідача до дитини протягом усього періоду її життя. При цьому визначальне значення має не сама по собі відсутність відповідача в судових засіданнях, а відсутність належних даних про вчинення ним дій, спрямованих на реалізацію своїх батьківських обов`язків та підтримання зв`язку із сином.

Відтак судом встановлено, що обставини, які свідчать про фактичне самоусунення відповідача від виховання дитини, мають тривалий характер і тривають понад шість років. Протягом цього часу відповідач мав достатньо можливостей змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, виявити інтерес до життя сина, його потреб, розвитку та виховання, а також вжити заходів для налагодження особистих стосунків із ним. Проте відповідних дій, які б свідчили про намір належним чином виконувати батьківські обов`язки, судом не встановлено.

Тривалість такого самоусунення, його послідовний характер та відсутність установлених судом ознак реального прагнення відповідача до відновлення відносин із сином у своїй сукупності свідчать не про тимчасове невиконання окремих батьківських обов`язків, а про стійке та усвідомлене нехтування ними. Така поведінка узгоджується з передбаченими пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України ознаками ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Суд також ураховує, що відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечувати здобуття нею освіти та готувати її до самостійного життя. Виконання таких обов`язків не обмежується лише матеріальним забезпеченням дитини, а передбачає реальну участь у її житті, вихованні, формуванні особистості та задоволенні її емоційних і духовних потреб.

Тривала відсутність батька в житті дитини, практично від самого народження, позбавляє її можливості формувати та підтримувати сталі емоційні зв`язки з ним, отримувати його увагу, турботу й підтримку, відчувати його участь у власному розвитку та вихованні. За таких обставин, сам факт біологічного споріднення не супроводжується реальним виконанням відповідачем функцій батька, що має істотне значення для оцінки відповідності його поведінки потребам та найкращим інтересам дитини.

Вирішуючи питання про застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав, суд виходить із необхідності забезпечення справедливого балансу між правами батька та правами й інтересами дитини. Водночас права батьків щодо дитини не можуть здійснюватися всупереч її інтересам, а збереження формального статусу батька за відсутності реального виконання відповідних обов`язків, саме по собі не забезпечує дитині належного батьківського піклування.

З огляду на тривалість встановлених обставин, характер поведінки відповідача та відсутність підтверджених даних про його намір змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, суд доходить висновку, що в цьому випадку позбавлення відповідача батьківських прав є заходом, спрямованим на захист прав та найкращих інтересів дитини.

Таким чином, в межах розгляду даної справи про позбавлення відповідача батьківських прав, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування Кам`янської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків, відсутність прояву інтересу до здоров`я, виховання дитини, її долі, що свідчить про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків.

Така поведінка батька, на переконання суду, має тривалий, винний та усвідомлений характер і свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав у даному випадку відповідає найкращим інтересам дитини, забезпечує її стабільний розвиток та правовий захист.

Суд у ході розгляду справи переконався, що відповідач не вчинив жодної спроби зберегти або відновити сімейні зв`язки, не виявив бажання бути поруч із дитиною та брати участь у її вихованні та розвитку. Навпаки, поведінка відповідача свідчить про свідоме та добровільне відсторонення від виконання батьківських обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись принципом найкращого забезпечення інтересів дитини, закріпленим у Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, суд приходить до висновку про доведеність невиконання відповідачем батьківських обов`язків, умисність таких дій та свідоме нехтування ними, безвідповідальне ставлення до їх виконання. Провівши ретельний аналіз можливих наслідків позбавлення відповідача батьківських прав в аспекті встановлених обставини, суд приходить до висновку, що саме застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини забезпечить захист інтересів останньої, а наявні мотиви для позбавлення батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів, що узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в п.48 рішення від 18.12.2008 № 39948/06 у справі «Савіни проти України» .

Щодо позовної вимоги про призначення опікуна.

Статтею 243 СК України закріплено, що опіка, піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років.

Порядок встановлення опіки над малолітньою особою, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначений главою 6 Цивільного кодексу України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно зі статтею 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Пунктом 1.2 Правил опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, особи, які позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси якої суперечать інтересам дитини (стаття 244 СК України).

Приписами статті 67 ЦК України та Розділу 4 Правил встановлено, що опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Статтею 249 СК України передбачено, що опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

Статтею 58 ЦК України визначено коло осіб над якими встановлюється опіка, зокрема у ній зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Як передбачено частиною п`ятою статті 63 ЦК України, фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів або піклувальників.

Пунктом 2.1 Правил унормовано, що опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (частина перша статті 62 ЦК України).

Відповідно до статей 250, 251 СК України опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених ЦК України. Особа може бути звільнена від обов`язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦК України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

Опіка є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23 (провадження № 61-15326св23).

У силу фізичного, морального та психічного розвитку малолітні особи не здатні у повній мірі реалізовувати окремі конституційні права і свободи, про те вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

З аналізу норм Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України та Правил вбачається, що призначення опікуна малолітньої особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України).

Органом опіки Кам`янської міської ради надано до суду подання щодо можливості призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі змісту якого вбачається, що орган опіки рекомендує призначити ОСОБА_1 опікуном над онуком, оскільки вона є його рідною бабусею, отримує дохід у виді пенсійного забезпечення, судимостей не має, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Приймаючи до уваги ті обставини, що позивач має повну цивільну дієздатність, звернулася до суду з позовною заявою про призначення її опікуном над дитиною, перебуває у родинних відносинах із нею - є рідною бабусею, проживає спільно з дитиною, займається її вихованням, піклується про стан здоров`я дитини, суд приходить до висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Щодо вимоги про стягнення з відповідача аліментів на малолітнього сина.

Частиною 3 ст. 166 Сімейного Кодексу України встановлено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ч. 2 ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. (ст. 181 СК України).

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України, а сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, і законом не передбачено право на стягнення аліментів чи зміну розміру та способу присудження аліментів тим із батьків, з яким не проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України мінімальний розмір на одну дитину не може бути менший ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан відповідача, а також положення ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, згідної якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення розвитку дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд виходить з того, що відповідач є працездатною особою, згідно до матеріалів справи інших утриманців або інших аліментних зобов`язань не має, доказів, які свідчать про наявність у нього захворювань та потреби в лікуванні не надано.

Доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дитину (доход дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби ), відповідачем також не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Разом із тим, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд виходить із того, що їх призначення полягає у забезпеченні належного утримання дитини, задоволенні її потреб у харчуванні, одязі, лікуванні, освіті, розвитку та інших необхідних умовах життя. При цьому розмір аліментів має визначатися з урахуванням потреб дитини, матеріального становища та стану здоров`я платника аліментів, а також інших обставин, що мають істотне значення, з дотриманням балансу між необхідністю забезпечення належного утримання дитини та реальними можливостями платника аліментів.

При вищевикладених обставинах, приймаючи, що відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, приймаючи, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає спільно з позивачем, яку даним рішенням суду призначено судом опікуном малолітнього, суд вважає що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки, аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі (однієї четвертої) частини всіх доходів платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки утримання дітей до її повноліття є обов`язком для батьків.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, а відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а також те, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає разом із позивачкою - своєю бабусею, яка за цим рішенням призначена його опікуном, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Визначений розмір аліментів відповідає вимогам статей 182, 183 Сімейного кодексу України та спрямований на забезпечення належного утримання дитини з урахуванням її віку, потреб і необхідності створення умов для її гармонійного розвитку.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення статті 196 Сімейного кодексу України, якою передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів, в межах пред`явлених позовних вимог підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Керуючись статтями 4, 13, 76-82, 89, 141, 211, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Встановити над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опіку, призначивши опікуном - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх доходів платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 березня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 на користь держави судові витрати у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_14 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 04052072, місцезнаходження: 51900, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, пл. Петра Калнишевського, буд. 2);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 33247395, м. Кам`янське, просп. Василя Стуса, буд. 2а);

Учасник процесу: прокурор Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938, м. Кам`янське, вулиця Ігнатія Ясюковича, 2, електронна адреса kam@prk.dp.ua).

Дата складання повного тексту судового рішення 19 жовтня 2026 року.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА