Постановление суда № 140690885, 19.10.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/5859/26

Провадження №: 1-кп/332/585/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082030000539 від 23.08.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

встановив:

до Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Ухвалою судді від 28.09.2026 по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

В підготовче судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не з`явився, причини його неявки суду невідомі.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, а тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечував.

Захисник посилаючись на те, що обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, а саме постійне місце проживання, родину, двох малолітніх дітей, а також на відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, просив застосувати до останнього більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши думку учасників провадження, перевіривши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з такого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

У підготовчому судовому засіданні було встановлено, що під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.08.2026 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.10.2026 року включно.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим, суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо незаконного впливу на потерпілого та свідків є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту в судовому засіданні.

Про наявність ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, може свідчити те, що ОСОБА_4 , офіційно не працевлаштований, злочин у якому він обвинувачується є корисливим, а тому відсутність постійного джерела доходу та грошових коштів, може спонукати останнього до вчинення інших злочинів.

За таких обставин, суд вважає, що на цей час є наявними зазначені у клопотанні прокурором ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Натомість суд враховує, що обвинувачений має постійне місце проживання, одружений, має двох малолітніх дітей. Водночас наявність існуючих ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, превалюють над цими обставинами, що характеризують особу обвинуваченого.

З урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, як на тому наполягав захисник, а тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Даних про такий стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , щоб унеможливлював стосовно нього продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, дані про його особу, суд доходить висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є в кримінальному провадженні, є застава як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, у виді 40 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок. На думку суду, саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками й достатнім стримуючим засобом, який зможе забезпечити гарантії належної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 194, 314 - 316, 336, 369 - 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17.12.2026 року включно, з утриманням у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Одночасно ОСОБА_4 визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у виді 40 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, Код банку отримувача (МФО)- 820172; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26316700, Рахунок отримувача: UA928201720355289002015001205, Призначення платежу: вид платежу (застава); П.І.Б. особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому чи іншому заставодавцю, відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали для виконання направити до слідчого ізолятору та вручити учасникам справи.

Суддя: ОСОБА_1