Решение № 140690506, 12.10.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/3005/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Хотінської селищної ради Сумського району про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом у якому просила визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельні ділянки розташовані за адресою АДРЕСА_1 , надані для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0400 га з кадастровим номером 5924781100:06:001:0078; - для ведення особистого селянського господарства площею 0,4307 га з кадастровим номером 5924781100:06:001:0079; та на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , надану для ведення особистого селянського господарства площею 0,1475 га з кадастровим номером 5924781100:06:001:0080, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Вимоги обґрунтовує тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_2 . Прийняв спадщину і отримав свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 .

Надалі Позивач, бажаючи оформити спадкові права на земельну ділянку під цим будинком звернувся до Сумської районної державної нотаріальної контори за вчиненням нотаріальної дії. 17.04.2026 року державним нотаріусом прийнята постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що при зверненні за вчиненням нотаріальної дії ОСОБА_1 було подано Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-CM №036511, виданий Біловодською сільською Радою народних депутатів Сумського району Сумської області 09 квітня 1998 року на ім`я ОСОБА_2 , в якому виправлена нумерація земельної ділянки: перекреслено «49», та виправлено на «97». Таким чином, наданий Державний акт не відповідає вимогам законодавства, що діяло на час його оформлення.

Вказані обставини унеможливлюють оформлення позивачем спадкових права на земельну ділянку під будинком, що стало приводом для звернення до суду.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, у письмовій заяві представник позивача просила розгляд справи здійснювати без їх участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі на підставі наявних матеріалів справи, у прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 у с. Водолаги Сумського району Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.10.2013 року, актовий запис №13. (а.с.5 на звороті)

За життя ОСОБА_2 склала заповіт на ОСОБА_1 .

24.03.2014 року державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори була відкрита спадкова справа №152/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

В матеріалах спадкової справи №152/2014 наявні заповіти від імені ОСОБА_2 : 1) заповіт від 16 жовтня 2000 року за реєстровим №97, посвідчений секретарем виконавчого комітету Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області Босацькою Т.В., за яким ОСОБА_2 «земельну частку (пай)» заповідала ОСОБА_1 ; 2) заповіт від 11 серпня 2009 року за реєстровим №27, посвідчений секретарем Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області Матвієнко Т.П., за яким ОСОБА_2 все своє майно заповідала ОСОБА_1 .

За матеріалами спадкової справи №152/2014 спадкоємцем за заповітом є - ОСОБА_1 , який своєчасно подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, розмір частки у спадщині - 1/1.

Позивач прийняв у спадщину житловий будинок після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04.04.2026 року, Витягом з Державного реєстру речових прав. (а.с.17)

Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , який належав спадкодавиці на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 15.11.1988 року виконавчим комітетом Біловодської сільської Ради народних депутатів Сумського району Сумської області, зареєстрованого Сумським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації 15.11.1988 року в реєстровій книзі №1 за реєстром №156, стор.239. (а.с.17).

Бажаючи оформити спадкові права на земельну ділянку під будинком за адресою АДРЕСА_1 , позивач звернувся до Сумської районної державної нотаріальної контори за вчиненням нотаріальної дії.

17.04.2026 року нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори прийнята постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зокрема, постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки розташовані за адресою АДРЕСА_1 , надані для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0400 га з кадастровим номером 5924781100:06:001:0078; - для ведення особистого селянського господарства площею 0,4307 га з кадастровим номером 5924781100:06:001:0079; та на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , надану для ведення особистого селянського господарства площею 0,1475 га з кадастровим номером 5924781100:06:001:0080, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Зазначено, що при зверненні за вчиненням нотаріальної дії ОСОБА_1 було подано Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-CM №036511, виданий Біловодською сільською Радою народних депутатів Сумського району Сумської області 09 квітня 1998 року на ім`я ОСОБА_2 , в якому виправлена нумерація земельної ділянки: перекреслено «49», та виправлено на «97». Згідно підпункту 2.4 пункту 2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Міністерства юстиції України №28 від 15.04.1993 року (яка діяла на день оформлення Державного акту), виправлення в державних актах не допускалися. У разі помилки видавався новий державний акт. Таким чином, наданий Державний акт не відповідає вимогам законодавства, що діяло на час його оформлення.

З огляду на вищевикладене позивач позбавлений можливості у позасудовому порядку отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказані земельні ділянки.

За правилами ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому прийняття спадщини частинами не можливе.

Відповідно до ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року виданого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно Довідки виконавчого комітету Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області від 21.04.2026 року №239, домоволодіння та земельні ділянки дійсно знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до архівного витягу з рішення Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області від 23.01.1998 року «Про приватизацію земельних ділянок», земельну ділянку площею по земельній кадастровій книзі 0,40га, фактично 0,62га передано у приватну власність ОСОБА_2 (а.с.13)

09.04.1998 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-CM № 036511 на ім`я ОСОБА_2 , згідно якого на підставі рішення Біловодської сільської ради народних депутатів від 23.01.1998 року їй передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,62 га розташована на території Біловодської сільської ради, с. Водологи. (а.с.12)

При цьому, у ньому виправлена нумерація земельної ділянки: перекреслено «49» та виправлено на «97».

В той же час, на замовлення позивача, виготовлено технічний паспорт, реєстраційний номер у реєстрі будівельної діяльності : ТІ01:4373-8743-2624-3230, на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , 1969 року забудови, загальною площею 40,9кв.м, житлова площа 23,8 кв.м. (а.с.14-16)

Позивачем також здійснена державна реєстрація земельних ділянок (визначених у Державному акті серії ІV-СМ № 036511) в Державному земельному кадастрі, визначено межі земельних ділянок, присвоєно кадастрові номери: 5924781100:06:001:0078 (надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0400 га); - 5924781100:06:001:0079 (надану для ведення особистого селянського господарства площею 0,4307 га); - 5924781100:06:001:0080 (надану для ведення особистого селянського господарства площею 0,1475 га).

Так, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.03.2026 року за №НВ-6300170332026, земельна ділянка з кадастровим номером 5924781100:06:001:0078 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0400 га.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.03.2026 року за №НВ-5300343822026, земельна ділянка з кадастровим номером 5924781100:06:001:0079 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; площа 0,4307 га.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.03.2026 року за №НВ-7400316632026, земельна ділянка з кадастровим номером 5924781100:06:001:0080 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; площа 0,1475 га

Згідно Витягу №НВ-9974050862026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5924781100:06:001:0078 визначена у розмірі 38444,19 грн. (а.с.34)

Згідно Витягу №НВ-5900395842026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5924781100:06:001:0079 складає 16828,26 грн. (а.с.34)

Згідно Витягу №НВ-5900395902026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5924781100:06:001:0080 складає 5763,1 грн. (а.с.35)

Згідно Довідки №98-1-01/26 від 16.01.2026 року ДП «БТІ Регіональна агенція технічної інвентаризації» КП «Ініціатива» Миколаївської сільської ради, за інформацією що знаходиться в інвентаризаційній справі № А 000099743, станом на грудень 2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 (рос.) на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 15.11.1988 року.

Таким чином, під час судового розгляду підтверджено факт існування зазначених вище об`єктів нерухомого майна, ідентифіковано місце їх знаходження, розроблена технічна документація, де в тому числі визначено межі земельних ділянок, проведена грошова їх оцінка, що також підтверджує перебування цих обєктів нерухомого майна у володінні та користуванні спадкодавця ОСОБА_2 .

Відповідно до копії спадкової справи №152/2014, яка заведена Сумською районною державною нотаріальною конторою 24.03.2014 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а також Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкоємцем за заповітом є позивач ОСОБА_1 .

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року виданого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України (у редакції, що діяла на момент видачі Державного акту), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Тобто, документи, що посвідчували право на земельну ділянку були визначені ст. 23 ЗК України 1993 року. Проте, дію статті 23 було зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року за №19-52.

Пунктом 3 Декрету було визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчувалося самим рішенням уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки. Згідно з п.7 Перехідних Положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно до абз.2 ч.1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами.

У ч. 1 ст. 120 ЗК України особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. До тих самих висновків прийшов і Верховний Суд у своїй Постанові від 20.01.2021 року у справі № 318/1274/18 (провадження № 61-6807св19).

Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Пунктом 1 ч.2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Таким чином, будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 рахувався за померлою ОСОБА_2 , земельні ділянки належали їй на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, тому спадкодавиця володіла спадковим майном у вигляді житлового будинку та земельних ділянок на законних підставах. При цьому виправлення допущенні у Державному акті на право приватної власності на землю серії IV-CM № 036511, виданому на ім`я ОСОБА_2 (спадкодавиці), а саме виправлення номеру будинку за яким розташована земельна ділянка, є наслідком допущення посадовими особами технічної помилки при складанні та видачі правовстановлюючого документу.

Враховуючи, що зазначена державним нотаріусом, причина відмови позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину нерухомого майна продовжує існувати, усунути її у позасудовому порядку неможливо, а тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання за ним, в порядку спадкування після ОСОБА_2 , права власності на земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з метою реалізації позивачем своїх законних спадкових прав.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотання про звільнення його від сплати судового збору у повному обсязі на підставі ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», посилаючись на скрутне матеріальне становище, на підтвердження чого долучив Довідку ПФУ про сукупний дохід за календарний рік.

Згідно Довідки про доходи № 1856 0982 8718 8826, сформованої 17.07.2026 року, пенсіонер ОСОБА_1 перебуває на обліку в Сумському об`єднаному управлінні ПФУ в Сумській області і отримує пенсію за віком, яка за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року складає 39555,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 % ціни позову але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цим позовом, становить 1331,20 грн за кожну самостійну вимогу і складає 3993,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ст.136 ЦПК України, та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, суддя звертає увагу, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Надані позивачем відомості з Пенсійного Фонду України про сукупний дохід за календарний рік за період із 01.01.2025 року по 31.12.2025 року не містять повної інформації про дійсний майновий стан позивача, і не є беззаперечним доказам щодо доцільності та необхідності саме звільнення його від сплати судового збору.

Аналогічні висновки містяться в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 5 жовтня 2026 року у справі № 990/435/26.

За таких обставин, суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216,1223,1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1 : з кадастровим номером 5924781100:06:001:0078 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0400 га та з кадастровим номером 5924781100:06:001:0079 для ведення особистого селянського господарства площею 0,4307 га; а також на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5924781100:06:001:0080 надану для ведення особистого селянського господарства площею 0,1475 га, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3993,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 16.10.2026 року.

Суддя О.А. Степаненко