Решение № 140690237, 13.10.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/138/26

Провадження № 2/352/511/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Струтинського Р. Р.

з участю секретаря Гребінника В. М.

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 997,90 грн та судових витрат.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що 19.03.2025 між відповідачкою та ТОВ «ФК «Кредіплюс» укладено кредитний договір № 175526 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму кредиту 30 589 грн, який складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs. У подальшому, 16.04.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 160420256, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 32 797,90 грн, з яких: 30 589 грн - заборгованість по тілу кредиту, 7,90 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 401 грн - заборгованість по комісії, 1 800 грн - штрафи. Тому позивач просить стягнути вказану заборгованість, за винятком штрафів, за договором позики, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, зазначив, що не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, не повідомив суду про причини неявки, не подав відзиву. За наявності сукупності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Установлено, що 19.03.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір № 175526 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким сума (загальний розмір) кредиту становить 30 589 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 25 995,55 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 160502 від 14.11.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 5,10 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 4 588,35 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (а.с.40-43).

Згідно п.2.3. договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно п.2.4 договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень.

Згідно п. 2.5 договору, комісія за надання кредиту складає 4 588,35 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини.

Загальний строк кредитування за цим договором складає 365 днів з 19.03.2025 (дата надання кредиту) по 19.03.2026.

Згідно п. 2.6.1. договору строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 3b23043е, відправленого 19.03.2025 на фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .

В додатку до договору № 175526 від 19.03.2025 міститься графік платежів, в якому зазначено дату видачі кредиту - 19.03.2025, дату платежу 19.03.2026, кількість днів у розрахунковому періоді - 365, чиста сума кредиту - 30 617,64 грн, сума кредиту за договором - 30 589 грн, проценти за користування кредитом в загальному - 16,64 грн, комісія за обслуговування - 12 грн, комісія за надання кредиту - 4 588,35 грн, реальна річна процентна ставка - 35,99%, загальна вартість кредиту - 35 205,99 грн (а.с.зв.ст. 43).

До позовної заяви додана публічна частина договору про споживчий кредит ТОВ «ФК «Кредіплюс» в редакції за 21.11.2023 (а.с.34-39).

В заяві на видачу кредиту № 100785191 від 18.03.2025 зазначено персональні дані позичальника ОСОБА_1 , сума бажаного кредиту - 30 589 грн (а.с.30), та паспорт споживчого кредиту, що містить ідентичну договору інформацію, які підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором a06сс7аb (а.с. 31-33).

Згідно довідки про проведення взаємозаліку ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 03.11.2025 №3944/03-12, факт проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів засвідчило, що відповідні операції буди здійснені у встановленому порядку: кредитний договір 175526, дата 19.03.2025, сума кредиту 30 589 грн, сума перерахована на погашення заборгованості за договором взаємозаліку 25 995,55 грн, сума перерахована на картковий рахунок позичальника 5,10 грн, комісія 4 588,35 грн, договір взаємозаліку 160502, дата 14.11.2024 (а.с.47).

Також, згідно інформації АТ КБ «Приватбанк», що надана банком на підставі ухвали суду, 19.03.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 зараховано 5,10 грн (а.с.96-97).

Відповідно до картки обліку виконання за договором № 175526 від 19.03.2025, боржником за яким є ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальному розмірі 32 797,90 грн, з яких: 30 589 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7,90 грн - заборгованість за відсотками, 1 800 грн - пеня, 401 грн - комісія. При цьому відповідачка не вносила жодних коштів на погашення заборгованості за кредитом (а.с.66-67).

16.04.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу №16042025, у відповідності до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 175526 від 19.03.2025, боржником за яким є ОСОБА_1 у розмірі заборгованості 32 797,90 грн, з яких: 30 589 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7,90 грн - заборгованість за процентами, 401 грн - по комісії, 1 800 грн - штрафи, що підтверджується випискою з особового рахунку, витягом з додатку №1 до договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 реєстр прав вимоги №4 (а.с.6-10, 65, 70).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно до статті 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в межах заявлених позовних вимог, до яких позивачем не включена заборгованість за штрафними санкціями в сумі 1 800 грн, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №175526 від 19.03.2025 в сумі 30 997,90 грн, з яких: 30 589 грн заборгованість за тілом кредиту, 7,90 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом та 401 грн заборгованість по комісії.

Згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідачки слід стягнути 2 662,40 грн судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 10.09.2025 про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідачки.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" та адвокатським об`єднанням «Соломко та партнери» (а.с.63-64); додаткову угоду № 25770894125 до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 (а.с.62); акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025) на загальну суму 7000 грн (а.с.61); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №7073/10 від 19.10.2018, виданого на ім`я Соломко О.В. (а.с.60).

Згідно до ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст. 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 137,141, 263-265, 279, 282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором № 175526 від 19.03.2025 в сумі 30 997 (тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 90 коп, з яких: 30 589 грн тіло кредиту, 7,90 грн відсотки за користування кредитом, 401 грн комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ: 43541163;

Відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 19.10.2026.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ