Решение № 140689162, 19.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1590/26

РІШЕННЯ

іменем України

"19" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Ротар М.М.

з участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок

встановив:

у квітні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Маняк А.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , земельні ділянки: площею 1,6725 га. к/н 4822085400:08:000:0393, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; площею 1,8553 га. к/н 4822085400:08:000:0392, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; площею 0,1186 га. к/н 4822085400:09:000:1220, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; площею 0,2254 га. к/н 4822085400:05:000:1004, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказував, що 20.10.2004 року, на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації №436-р від 30 серпня 2004 року, він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку сер. МК №069247, на земельні ділянки загальною площею 3,88 га. к/н 4822083090:08:000:0132 пл. 1,67 га., к/н 4822083090:08:000:0133 пл. 1,86 га., к/н 4822083090:09:000:0939 0,12 га., к/н 4822083090:05:000:0622 0,23 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району. Вказаний державний акт був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010401101114.

Таким чином, позивач набув право власності на земельні ділянки, на яких здійснював господарську діяльність самостійно.

В той же час на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації №371-р від 29.11.2018 року, була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), в результаті чого земельні ділянки які перебували у власності позивача в зв`язку зі зміною нормативної бази та системи координат, отримали нові кадастрові номери, а саме: земельна ділянка площею 1,67 га. к/н 4822083090:08:000:0132 змінила номер на 4822085400:08:000:0393; земельна ділянка площею 1,86 га. к/н 4822083090:08:000:0133 змінила номер на 4822085400:08:000:0392; земельна ділянка площею 0,12 га. к/н 4822083090:09:000:0939 змінила номер на 4822085400:09:000:1220; земельна ділянка площею 0,23 га. к/н 4822083090:05:000:0622 змінила номер на 4822085400:05:000:1004. Зазначені земельні ділянки, на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації №371-р від 29.11.2018 року були віднесені до невитребуваних паїв, передані у комунальну власність Щербанівської сільської ради Вознесенського району та в наступному в оренду фермерському господарству «Агростар Сістемс».

В подальшому, земельні ділянки, як невитребувані паї, на підставі рішення Щербанівської сільської ради Вознесенського району, №5 від 08.07.2019 року були передані як власнику земельних часток (паїв) у власність громадянина ОСОБА_3 , після смерті якого, земельні ділянки успадкував гр. ОСОБА_2 , на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом виданих 10.05.2024 року державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області.

На сьогоднішній день Щербанівська сільська рада Вознесенського району ліквідована шляхом об`єднання з Дорошівською об`єднаною територіальною громадою. Таким чином, Дорошівська об`єднана територіальна громада в особі Дорошівської сільської ради Вознесенського району (код ЄДРПОУ 04376222) є правонаступником Щербанівської сільської ради Вознесенського району (код ЄДРПОУ 04376274).

В досудовому порядку врегулювати спір неможливо оскільки відсутній механізм скасування права приватної власності на земельну ділянку рішенням органу місцевого самоврядування, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року прийнята заява про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року відмовлено у затверджені мирової угоди.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, від представника позивача Маняк А.В. надійшла заява, в якій він просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

В судове представник відповідача Дорошівської сільської ради не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсілання повідомлення через систему Електронний суд. Причину своєї неявки суду не повідомив, заяв, клопотань, відзив не надіслав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання судової повістки за зареєстрованим місцем поживання. Заяв, клопотань, відзив на адресу суду не надіслав.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2004 року, на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації №436-р від 30 серпня 2004 року, позивач ОСОБА_1 , отримав державний акт на право власності на земельну ділянку сер. МК №069247, на земельні ділянки загальною площею 3,88 га. к/н 4822083090:08:000:0132, - пл. 1,67 га., к/н 4822083090:08:000:0133, пл. 1,86 га., к/н 4822083090:09:000:0939, 0,12 га., к/н 4822083090:05:000:0622 0,23 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району. Державний акт був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010401101114. Таким чином, позивач ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки, державний акт від 20 жовтня 2004 року, який міститься в матеріалах справи є належним доказом на підтвердження речового права.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації №371-р від 29.11.2018 року, була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), в результаті чого земельні ділянки які перебували у власності ОСОБА_1 в зв`язку зі зміною нормативної бази та системи координат, отримали нові кадастрові номери, а саме: земельна ділянка площею 1,67 га. к/н 4822083090:08:000:0132 змінила номер на 4822085400:08:000:0393; земельна ділянка площею 1,86 га. к/н 4822083090:08:000:0133 змінила номер на 4822085400:08:000:0392; земельна ділянка площею 0,12 га. к/н 4822083090:09:000:0939 змінила номер на 4822085400:09:000:1220; земельна ділянка площею 0,23 га. к/н 4822083090:05:000:0622 змінила номер на 4822085400:05:000:1004.

Зазначені земельні ділянки, на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації №371-р від 29.11.2018 року були віднесені до невитребуваних паїв, передані у комунальну власність Щербанівської сільської ради Вознесенського району та в наступному в оренду фермерському господарству «Агростар Сістемс». Вказана інформація підтверджується листом Відділу №2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №В-5822/0-0.120-5950/354-24 від 02.12.2024 року.

В подальшому, земельні ділянки, як невитребувані паї, на підставі рішення Щербанівської сільської ради Вознесенського району, №5 від 08.07.2019 року були передані як власнику земельних часток (паїв) у власність громадянина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті, земельні ділянки успадкував відповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 10.05.2024 року державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, а саме: земельна ділянка площею 1,6725 га. к/н 4822085400:08:000:0393 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 ; земельна ділянка площею 1,8553 га. к/н 4822085400:08:000:0392 на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 ; земельна ділянка площею 0,1186 га. к/н 4822085400:09:000:1220 на підставі свідоцтва № НОМЕР_3 ; земельна ділянка площею 0,2254 га. к/н 4822085400:05:000:1004 на підставі свідоцтва № НОМЕР_4 .

Право власності ОСОБА_2 на вказані земельні дянки були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2024 року.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Стаття 388 ЦК Украни містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (підпункти 9.4, 9.5 постанови від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Тобто, особа яка звернулась до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володіння відповідача.

Так, в постанові Верховного Суду в складі у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року (справа №639/7253/18) міститься правовий висновок, згідно якого положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Аналізуючи вищевказані норми закону, досліджені судом докази на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, враховуючи те, що земельні ділянки вибули з володіння позивача протиправно, тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 258, 259 ЦПК України суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) земельні ділянки:

площею 1,6725 га к/н 4822085400:08:000:0393, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

площею 1,8553 га к/н 4822085400:08:000:0392, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

площею 0,1186 га. к/н 4822085400:09:000:1220, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

площею 0,2254 га. к/н 4822085400:05:000:1004, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2026 року

Суддя М.М. Ротар