Решение № 140688798, 19.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9243/26 2/335/4674/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2023 року у справі № 334/433/23 було оголошено померлою матір позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , днем смерті якої визначено день набрання судовим рішенням законної сили 12 травня 2023 року. 14 липня 2023 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі складено відповідний актовий запис № 07 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

25 березня 2025 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю. В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстроване в реєстрі за № 190), відповідно до якого спадкоємицею майна померлої ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 . До складу спадщини увійшло право на одержання сум недоотриманої пенсії в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області на загальну суму 148 391,38 грн, що підтверджується довідкою пенсійного органу від 19.01.2024 № 0800-0501-8/5505.

01 червня 2026 року представник позивачки звернулася до відповідача із заявою про виплату належних позивачці спадкових сум недоотриманої пенсії. Проте листом Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 15.06.2026 № 0800-0904-8/51663 повідомлено, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплату недоотриманої пенсії обмежено трирічним строком до дня звернення (період із 01.04.2022 по 31.05.2023) на суму 73 905,83 грн, яку було перераховано позивачці, а у виплаті залишку нарахованої пенсії відмовлено.

Вважаючи вказані обмеження та відмову пенсійного органу протиправними, позивачка зазначила, що недоотримана пенсія спадкодавця входить до складу спадщини та переходить до спадкоємців у повному обсязі без будь-яких часових обмежень. У зв`язку з цим позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь залишок невиплаченої недоотриманої пенсії спадкодавця в розмірі 74 485,55 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у вищезазначеній справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, розпочато у справі підготовче провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

11.09.2026 від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позову. Заперечення обґрунтовані тим, що виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено з 01.10.2019 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з її неотриманням протягом шести місяців підряд, і за життя із заявою про поновлення виплати пенсіонерка не зверталася. Відповідач стверджував, що відповідно до положень ч. 1 ст. 46 вказаного Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких особа мала право, виплачуються не більше ніж за три роки до дня звернення, тому нарахуванню та виплаті підлягала виключно пенсія за період із 01.04.2022 по 31.05.2023 у сумі 73 905,83 грн. На думку відповідача, пенсійні виплати поза межами цього строку не можуть входити до складу спадщини, з огляду на що пенсійний орган просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 19 жовтня 2026 року.

У судове засідання сторони та їх представники не з`явилися. Представник позивачки адвокат Шокарєва А. В. та представник відповідача Литвинець Ю. С. подали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані сторонами та витребувані судом докази, суд доходить наступних висновків.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом. Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги за законом після смерті матері права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язку, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісячно рівними частинами, що не перевищує місячного розміру пенсії. Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Приписи частини другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволить зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або за законом, зокрема щодо усунення від спілкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або за законом. Право на перерахування певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Те ж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцеві.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 428/10113/20 (провадження № 61-14299св21), у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21.

Також необхідно звернути увагу, що Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частини другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

У частині першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та одержувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено з 01.10.2019 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2023 року у справі № 334/433/23 ОСОБА_2 оголошено померлою, датою її смерті визначено день набрання рішенням законної сили ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14 липня 2023 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 07 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.01.2024 № 0800-0501-8/5505, виданою на запит приватного нотаріуса Банковської Ю. В., за ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю залишилася недоотримана пенсія в розмірі 148 391,38 грн.

25 березня 2025 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю. В. позивачці ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстроване в реєстрі за № 190). Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з права на одержання сум недоотриманої пенсії в розмірі 148 391,38 грн у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка належала ОСОБА_2 , але не була одержана нею за життя.

01 червня 2026 року представник спадкоємиці звернулася до відповідача із заявою про виплату належних їй сум недоотриманої пенсії.

Листом від 15.06.2026 № 0800-0904-8/51663 та розрахунковим документом від 12.06.2026 відповідач обмежив виплату трирічним строком на підставі ст. 46 Закону № 1058-IV та виплатив лише суму в розмірі 73 905,83 грн (за період із 01.04.2022 по 31.05.2023).

Оскільки відповідач протиправно відмовив у виплаті частини спадщини та виплатив лише 73 905,83 грн, з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню залишок невиплаченої недоотриманої пенсії в сумі 74 485,55 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Позивачем за подання до суду позову сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Доказів понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем суду не надано.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Доказів понесення інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, позивач до суду не подала, із заявами про намір подати такі докази після ухвалення рішення у справі до суду не зверталася.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 259, 263265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) недоотриману пенсію ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом у розмірі 74 485 (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят п`ять) гривень 55 копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Стеценко