Решение № 140686786, 15.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/20157/25

Провадження № 2/357/883/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сомок О. А. ,

при секретарі Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 02.10.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1107653, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника у сумі 5700,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, чим допустив істотні порушення умов договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

07.09.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-07092021, згідно з яким право вимоги за договором про споживчий кредит №1107653 перейшло до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп».

07.09.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, згідно з яким право вимоги за договором про споживчий кредит №1107653 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн».

Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021 від 07.09.2021, заборгованість ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги складала 10248,60 грн, з яких: 5700,00 грн - заборгованість за основним боргом, 4548,60 грн - заборгованість за процентами.

На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором №1107653 від 02.10.2021 в розмірі 10248,60 гривень та понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 2422,40 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.

11.12.2025 ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Друзя В.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено про наступне

Представник відповідача не в повній мірі погоджується як з окремими обставинами, на які Позивач посилається у своїй позовній заяві так і з позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 10 248.60 грн., відтак Представник Відповідача не визнає пред`явленого позову, оскільки з урахуванням умов укладеного Кредитного договором, а також позовних вимог заявлених у позовній заяві Представник Відповідача зазначає, що визнає заявлені вимоги в частині стягнення заборгованості на загальну суму 7 649,40 грн, з яких: заборгованість за кредитом 5 700 грн.; заборгованість по процентам: 1 949,40 грн. (5 700*1,14/100*30).

Відповідачем визнається факт укладення кредитного договору, а також факт наявності невиконаних зобов`язань за цим договором у частині, яка визнана Відповідачем, також Відповідач не заперечує щодо обставин укладення Кредитного договору. Разом з тим Відповідач не визнає факту погодження під час укладення Кредитним договором строку кредитування відмінного від того, що визначений договором, натомість вважає нарахування процентів поза межами цього строку є незаконним та вимогу про їх стягнення необґрунтованим.

Відповідач наголошує, що не мав наміру отримувати кредит більше зазначеного строку чи днів, оскільки б в такому випадку звернувся до банківської установи, де більш вигідні умови для кредитування на тривалі періоди, натомість Відповідач мав намір отримати короткострокову позику та будучи пересічним споживачем послуг вірно тлумачив умови майбутнього кредитного договору як такі, що передбачають отримання позики на конкретні суми та строк. Таким чином, при вирішенні питання щодо розміру заборгованості, яку слід стягнути з Відповідача, необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання або зазначили інший строк. Відтак, у межах строку кредитування Відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість позики. Таким чином, нараховані Первісними кредитором поза межами строку кредитування проценти нараховані протиправно, вимоги про їх нарахування не ґрунтуються на нормах закону та не підлягають до задоволення.

Щодо розміру витрат на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу на суму 10 500,00 грн. З наданих документів вбачається, що правничу допомогу Позивачу надано адвокатом Пархомчуком С.В.. Представник відповідача наголошує, що дана справа не є складною, для надання консультації по цій справі відсутня потреба досліджувати та аналізувати значні обсяги документів, відтак вартість послуг у 10500,00 тисяч вважаємо завищеною. З урахуванням наведеного, Відповідач просить суд наведене врахувати та зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з Відповідача у випадку задоволення позову. Окрім того представник відповідача повідомив про те, що орієнтовний розмір судових витрат при розгляді даної справи в суді першої інстанції становить 4 000 гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Узв`язку з вищевикладеним представник відповідача просив позов задовольнити частково, стягнувши на користь Позивача заборгованість за договорами на загальну суму 7 649,40 грн, в решті частини позову відмовити.

17.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Пархомчука С.В. надійшла відповідь на відзив в якій представник зазначив наступне, що при укладанні договору сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У контексті спорів щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.

Щодо розміру витрат на правову допомогу.

Під час подання позовної заяви Позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справ у розмірі 12922,40 грн., які складаються з витрат на судовий збір 2422,40 грн та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 10500,00 грн.

Позивач вважає що ним надано належні та допустимі докази якими підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення Відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню. Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

У зв`язку з вищевикладеним представник позивача просив прийняти відповідь на відзив у справі № 357/20157/25 до розгляду та долучити до матеріалів цивільної справи. Відзив на позовну заяву Відповідача у справі № 357/20157/25 залишити без розгляду та задоволення. Розгляд справи проводити за відсутності представника Позивача. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Айкон Дебт Колекшн» понесені судові витрати. Позовні вимоги ТОВ «ФК «Айкон Дебт Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

17.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Друзя В.В. надійшло заперечення на відзив в якому представник відповідача повідомляє про наступне Позивач у своїй відповіді на відзив посилається на Правила надання грошових коштів у позику, яких зазначено основні умови надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Договору позики, що укладається між Товариством та Позичальником. Проте, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Ознайомлення з Правила надання грошових коштів у позику, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в Правилах не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Враховуючи викладене, необхідно врахувати, що Правила надання грошових коштів у позику не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Так, з Правилами надання грошових коштів у позику Відповідача не ознайомлювався та не підписував їх. Також необхідно врахувати роз`яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеному у постанові від 30.03.2012 N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якій у п.14 зазначено, що При вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048, 1052, 1054, 1055), статті 1819 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

29.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Пархомчука С.В. надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в якій представник позивача зазначив що фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи № 357/20157/25 в суді першої інстанції становить 10500,00 грн. (десять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) що підтверджується Актом про отримання правової допомоги від 16.12.2025 та квитанцією про оплату зазначеної правової допомоги від 16.12.2025 . Представник позивача зауважує, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту з`явлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

На підставі викладеного представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн (десять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.)

У судове засідання сторони не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

02.10.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1107653, який було підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора. Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5700,00 грн, строком на 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п.1.4. Договору, тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання Клієнтом умов Договору та становить: знижена процентна ставка становить 1,14% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (416,10 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Відповідно до п. 1.5. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 416,10% річних, за стандартною ставкою 693,50% річних. Відповідно до п. 1.6. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 7 649,40 грн., за стандартною ставкою 8 949,00 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Відповідно до п.4.1. Договору, у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 гривень (включно)Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору. Відповідно до п.4.2. Договору, пропозиція (оферта) Клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «ПРОДЛИТЬ/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в Особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі НЕ менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності штрафних санкцій). Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), заява Клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою.

Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, а у випадку якщо відбулося продовження строку користування кредитом - не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту, що вказано в Додатковому договорі та відображається Клієнту в Особистому кабінеті.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .

На виконання умов вказаного договору 02.10.2020 ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», згідно договору з ТОВ «Лінеура України» № ФК-19/03-21 від 12.03.2019 здійснило перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 12000 грн за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 .

Укладений договір складається з Договору №1107653 від 02.10.2020, графік платежів до кредитного договору №1107653 від 02.10.2020, паспорту споживчого кредиту.

Відповідно до виписка з особового рахунка за Кредитним договором № 1107653 складеної ТОВ «Лінеура Україна», вбачається що станом на 12.06.2025 загальний розмір заборгованість відповідача за Договором №1107653 про надання кредиту, становить 10248,60 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 5700,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 4548,60 грн.

07.09.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-07092021, згідно з яким право вимоги за договором про споживчий кредит №1107653 перейшло до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп».

07.09.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, згідно з яким право вимоги за договором про споживчий кредит №1107653 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн».

Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021 від 07.09.2021, заборгованість ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги складала 10248,60 грн, з яких: 5700,00 грн - заборгованість за основним боргом, 4548,60 грн - заборгованість за процентами.

Всупереч умовам договору відповідач не виконав свого зобов`язання і на час розгляду справи суду не надано доказів погашення зазначеної вище простроченої заборгованості.

Мотиви з яких виходить суд, застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з укладенням договору у позичальника виник обов`язок повернути ТОВ «Лінеура Україна» кредит та відсотки за договором у строки та в розмірах чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості, у разі прострочення якого кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши їй визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Лінеура Україна» не виконала, оскільки не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» є новим кредитором за кредитним договором №1107653 від 02.10.2020 на підставі укладеного між ним та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» договору відступлення прав вимог. Відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором №1107653 від 02.10.2020, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором, суд зазначає таке.

За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За кредитним договором №1107653 від 02.10.2020 позивач просить стягнути з відповідача 4548,60 грн - суму заборгованості за відсотками.

Проте, як встановлено судом, згідно умов договору ОСОБА_1 отримала за вказаним договором кредит у розмірі 5700,00 грн строком на 30 днів, за користування яким передбачена сплата відсотків у розмірі 1,14 % в день.

У зв`язку з тим, що Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки було застосовано стандартну процентну ставку яка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач відповідно до п.4.2 договору вчинила дії, які свідчать про пролонгацію кредитного договору і ці дії були акцептовані первісним кредитором, як це передбачено в п.4.3, п.4.4 кредитного договору.

Таким чином, за умовами укладеного договору, сплаті відповідачем за користування кредитом підлягали відсотки у розмірі 3249,00 грн (5700,00 х 1.9% х 30 днів = 3249, 00 грн).

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, згідно з яким вона відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Аналіз наведених норм права та встановлених судом фактичних обставин справи свідчить про те, що нарахована первісним кредитором сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги та в подальшому, суперечить умовам цього договору та є такою, що нарахована поза межами його дії, а тому не підлягає задоволенню судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню з відповідача у розмірі 3249,00 грн.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що відповідач не повернула у добровільному порядку отримані та використані кошти, відмовився від виконання зобов`язань за договором в односторонньому порядку, що потягло невиконання його умов, внаслідок чого утворилась заборгованість та порушено права позивача, суд дійшов висновку, що така заборгованість підлягає стягненню судом з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

Отже, наявні правові підстави для задоволення позову частково.

Всього стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором №1107653 від 02.10.2020 у загальному розмірі 8949,00 грн, яка складється із заборгованості за тілом кредиту у сумі 5700,00 грн та заборгованості за процентами 3249,00 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №448 від 14.07.2025.

Оскільки позов задоволено на 87,32 %, то судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить 2115,24 гривень.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у даній справі позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В., акт про надання правової допомоги від 16.12.2025, детальний опис наданих послуг до акту рахунок згідно договору про надання правової допомоги. З перелічених доказів встановлено, що витрати позивача на правову допомогу склали 10500,00 грн.

Представник відповідача наголосив, що дана справа не є складною, для надання консультації по цій справі відсутня потреба досліджувати та аналізувати значні обсяги документів, відтак вартість послуг у 10500,00 грн представник відповідача вважає завищеною. З урахуванням наведеного, Відповідач просить суд це врахувати та зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з Відповідача у випадку задоволення позову.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною, та те, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, а також враховуючи заяву відповідача про зменшення розміру витрат, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, що буде співмірним з предметом спору та справедливим з огляду на категорію та складність справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №1107653 від 02.10.2020 в розмірі 8949,00 гривень (вісім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн» судовий збір у розмірі 2115,24 гривні та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень, а всього стягнути 4115,24 гривні (чотири тисячі сто п`ятнадцять гривень 24 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: вулиця Саперне Поле, будинок 12, приміщення 1008, місто Київ, 01042.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

СуддяО. А. Сомок