Постановление суда № 140682590, 15.10.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2438/26

Провадження № 1-кс/163/470/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року місто Любомль

Слідча суддя Любомльського районного суду Волинської області ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

старшої слідчої ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області погоджене з прокурором у кримінальному провадженні першим заступником керівника Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання старшої слідчої СВ відділення поліції № 1 (м. Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 42026032110000098 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Луцьк Волинської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , повної вищої освіти, одруженої, директора КЗ «Руденський психоневрологічний інтернат», раніше не судимої,-

в с т а н о в и л а :

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділенням ВП № 1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 17.07.2026 за №42026032110000098, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за таких обставин.

Підозру обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до контракту від 14 липня 2023 року, укладеного з Волинською обласною радою в особі голови обласної ради ОСОБА_7 , призначена директором Руденського психоневрологічного інтернату (далі відповідно до контракту керівником) на строк дії контракту, а саме до 13 травня 2028 року. Відповідно до умов цього контракту ОСОБА_5 зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію здійснювати поточне (оперативне) управління Руденським психоневрологічним інтернатом (далі - Заклад), забезпечити раціональне та цільове використання публічних коштів, ефективно використовувати і зберігати закріплене за закладом майно.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2025 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, у директора Руденського психоневрологічного інтернату ОСОБА_5 виник прямий умисел, спрямований на привласнення грошових коштів, з метою протиправного і безоплатного вилучення чужого майна, яке перебувало у її правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь. З цією метою, на виконання заздалегідь розробленого плану, спрямованого на протиправне привласнення 25% від пенсійного забезпечення та соціальних виплат підопічних Руденського психоневрологічного інтернату, до своєї незаконної діяльності ОСОБА_5 залучила підлеглих працівників закладу, а саме сестру-господиню ОСОБА_8 та соціального працівника ОСОБА_9 , діями яких керувала безпосередньо шляхом надання вказівок. У подальшому ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою спільно з указаними особами, умисно, на підставі єдиного злочинного умислу, реалізуючи заздалегідь розроблений план, спрямований на незаконне особисте збагачення, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, у період із січня 2025 року по липень 2026 року, через касу АТ «Ощадбанк», відділення яких розташовані у м. Любомль та м. Ковель, здійснили зняття грошових коштів із карткових рахунків підопічних інтернату в загальній сумі 2 401 468,89 грн., які розділили між собою та використали на власний розсуд.

За таких обставин ОСОБА_5 підозрюють у тому, що вона, діючи за попередньою змовою спільно з іншими особами, у період із січня 2025 року по липень 2026 року, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнила грошові кошти підопічних інтернату у загальній сумі 2 401 468,89 грн, що у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є вчиненим в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

13 жовтня 2026 року ОСОБА_5 , в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

-рапортом про вчинення кримінального правопорушення;

-матеріалами НСРД;

-протоколом обшуку від 13.10.2026, що проведений за місцем проживання ОСОБА_5 , в якої було вилучено значну суму грошових коштів, чисті бланки накладних із гербовими печатками ФОПів, блокноти із чорновими записами про зняття грошових коштів із банківських карток підопічних з відомостями про їх рух (передачу) тощо, банківські картки (із паролями) підопічних тощо;

-протоколом обшуку у КЗ «Руденський психоневрологічний інтернат» від 13.10.2026, де було вилучено значну суму коштів, справи підопічних, документацію щодо руху коштів підопічних тощо;

-протоколами допиту потерпілих;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;

-повідомленням про підозру ОСОБА_5 ;

-протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_8 , яка свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала та надала викривальні покази;

-протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_9 , яка свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала та надала викривальні покази;

-іншими доказами в сукупності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років та встановлені досудовим розслідуванням обставини, слідча вважає встановленим наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Слідча вважає, що у зв`язку із наведеним вище, щодо ОСОБА_5 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки лише вказаний запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, менш суворі запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, які зазначені в ст. 177 КПК України.

Зважаючи на виключні обставини справи, масштабність системного розкрадання грошей у недієздатних осіб в умовах воєнного стану, та встановлений реальний майновий стан підозрюваної, сторона обвинувачення вважає за необхідне застосувати норму п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України та призначити винятковий розмір застави, який перевищує максимальні межі, а саме у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що забезпечить реальний стримуючий характер запобіжного заходу та гарантуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваної.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на те, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, повністю доведена матеріалами справи, та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. З показів інших підозрюваних установлено, що грошові кошти підопічних повинні були перебувати на їх картках, однак ОСОБА_5 їх знімала та видавала ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що є порушенням. На час перевірки Омбудсменом до сейфу поклали власні кошти ОСОБА_5 , які вона планувала забрати в подальшому. Враховуючи обставини злочину, який вчинено щодо вразливої категорії осіб, вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам. Крім того, за час перебування в ІТТ жодних скарг на стан здоров`я від ОСОБА_5 не надходило.

Підозрювана в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчої повністю заперечила, вказала, що з коштів своїх підопічних не взяла собі жодної копійки, була для них за матір і за батька, як могла піклувалася про них та шукала гуманітарну допомогу щоб підопічні не мали проблем із забезпеченням. До серверів ніколи не втручалася, нічого не друкувала, не писала, жодних чеків не підроблювала. Журнали записів є, вони ведуться з 2025 року. Вона просила ОСОБА_11 переробити, як такі, що неправильно оформлені. Повідомила, що під час обшуку вилучили кошти, які лежали у верхній частині сейфу та належали дієздатним підопічним, вони були підписані. Прийом людей до інтернату здійснює Департамент, а не вона, можливо у розмовах говорила, що 75% - це на утримання підопічних, а 25% - їх власні кошти, достовірно не пам`ятає. Кошти недієздатних знімала вона та ОСОБА_12 і видавала їх, а коштами дієздатних займалася комісія. Щодо виду запобіжного заходу підозрювана вказала, що за станом здоров`я, а семе через проблеми із серцем, не зможе перебувати в ІТТ, просила призначити їй цілодобовий домашній арешт.

Захисник підозрюваної, адвокат ОСОБА_6 , заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що відповідно до ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу необхідна наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У цьому випадку у ОСОБА_5 під час обшуку було вилучено грошові кошти підопічних інтернату, які розкладені по конвертах та підписані, тому стверджувати про привласнення нею коштів підстав немає. Вважає, що дійсною підставою для внесення відомостей в ЄРДР був не рапорт оперуповноваженого, як зазначено, а публікації та розголос у ЗМІ з метою привернути увагу до кримінального провадження щодо ОСОБА_5 за ч.4 ст.191 КК України, яке вже перебуває на розгляді суду. Наголосив, що в діях його підзахисної наявні ознаки порушення правил ведення бухгалтерського обліку, але аж ніяк не привласнення коштів. Посилаючись на статтю 183 КПК України вказав, що прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, тому підстав для застосування виключного запобіжного заходу немає. Звернув увагу на рішення ЄСПЛ Менчіні проти Італії, висловлюючись щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, вказав, що всі документи та речі, що стосуються 25% грошей від пенсій підопічних, у ОСОБА_5 вилучено (частину Омбудсменом, частину під час обшуку), жодних дій щодо планування втечі, впливу на свідків, приховування доказів, підкупу посадовців вона не здійснювала та не має можливості, адже усі грошові кошти, які вона мала, вилучено під час обшуку. Це були власні заощадження (її дохід за період з 2018 по 2026 роки 3 млн. грн.), про що свідчить і стан банкнот. До показів інших підозрюваних просив ставитися критично, адже вони могли бути дані під тиском, безпосередньо судом допит не здійснювався. Щодо застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб висловився, що така сума є непосильною, адже під час обшуку було вилучено усі родинні кошти. При прийнятті слідчою суддею рішення просив врахувати, що ОСОБА_5 до кримінальної, адміністративної відповідальності не притягувалася, є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи загального захворювання, хворіє на серцеву хворобу, а у листопаді 2025 року останній видалили щитовидну залозу. Вважає, що на даному етапі достатньо застосувати до підозрюваної цілодобовий домашній арешт, який забезпечить можливість запобігти ризикам.

Під час розгляду клопотання встановлено таке.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 17.07.2026 за №42026032110000098, правова кваліфікація - ч. 4 ст. 191 КК України, яку згодом змінено на ч. 5 ст. 191 КК України.

В порядку п.6 ч.1 ст.615 КПК України ОСОБА_5 затримано о 16:46 годині 13 жовтня 2026 року.

Порушень процесуального закону при затриманні ОСОБА_5 не встановлено, сторона захисту про такі порушення заяв не зробила.

13 жовтня 2026 року ОСОБА_5 , в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

-рапортом про вчинення кримінального правопорушення;

-матеріалами НСРД;

-протоколом обшуку від 13.10.2026, що проведений за місцем проживання ОСОБА_5 , в якої була вилучена значна сума грошових коштів, чисті бланки накладних із гербовими печатками ФОПів, блокноти із чорновими записами про зняття грошових коштів із банківських карток підопічних з відомостями про їх рух (передачу) тощо, банківські картки (із паролями) підопічних тощо;

-протоколом обшуку у КЗ «Руденський психоневрологічний інтернат» від 13.10.2026, за результатами якого було вилучено значну суму коштів, справи підопічних, документацію щодо руху коштів підопічних тощо;

-протоколами допиту потерпілих;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;

-повідомленням про підозру ОСОБА_5 ;

-протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_8 ;

-протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_9 ;

-іншими доказами в сукупності.

Отже, незважаючи на доводи захисту, матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, обґрунтованою, а обставини здійснення нею конкретних дій та доведеність її винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу.

З огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі» проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, де зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, перелічені вище докази дають достатні підстави підозрювати ОСОБА_5 у причетності до привласнення грошових коштів підопічних інтернату у загальній сумі 2 401 468,89 грн., тобто до вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Такий висновок цілком узгоджується і з правовою позицією, наведеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» N? 14310/88 від 23.10.1994, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, в судовому засіданні підтверджено з таких підстав.

Можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який є особливо тяжким, санкція статті передбачає реальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із обов`язковою конфіскацією всього майна. Тяжкість такого покарання може спонукати підозрювану до втечі з місця проживання, а, враховуючи її фактичний майновий стан (вилучені у неї 54000 доларів США та 800 000 гривень свідчать про наявність у неї значного обсягу незадекларованих грошових коштів) та соціальні зв`язки, підозрювана має можливості для тривалого нелегального проживання на території України, зміни місця перебування, а в умовах прикордонного розташування Волинської області і для незаконного перетину державного кордону з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де Суд визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, беручи до уваги те, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для досудового розслідування (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) доводиться тим, що підозрювана вже здійснювала активні дії, спрямовані на спотворення документів: власноруч фальсифікувала акти прийому-передачі коштів "заднім числом" та створювала фіктивні журнали обліку. Оскільки ОСОБА_5 досі обіймає посаду директора установи, вона має безперешкодний щоденний доступ до всієї комп`ютерної техніки установи, серверів, бухгалтерських баз даних, а також первинної документації, яка ще не повністю вилучена або перебуває в процесі дослідження; може скористатися своїм службовим становищем, щоб фізично знищити приховані чорнові записи, видалити електронні бухгалтерські файли чи бази даних "Ощадбанку", які містять сліди злочину, або змусити персонал інтернату стерти інформацію з серверів установи з метою унеможливлення проведення судово-економічних та комп`ютерно-технічних експертиз.

Можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, підтверджується тим, що підозрювана, обіймаючи посаду директора інтернату, має беззаперечний адміністративний авторитет, владні повноваження та важелі психологічного й матеріального тиску на весь трудовий колектив. ОСОБА_5 вже вдавалася до погроз і шантажу підлеглих, зокрема інших підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вона відкрито залякувала їх, крім того, чинила прямий психологічний тиск на ОСОБА_9 , висуваючи незаконну вимогу взяти на себе фіктивну вину у розмірі 150 000 гривень, що стверджується матеріалами допитів підозрюваних. Свідки з-поміж працівників інтернату та посадових осіб контролюючих органів ще не допитані судом, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, матиме безперешкодну можливість змусити підлеглих змінити показання, надати завідомо неправдиві свідчення або взагалі відмовитися від співпраці зі слідством під загрозою звільнення чи створення нестерпних умов праці. Потерпілі у кримінальному провадженні підопічні КЗ «Руденський психоневрологічний інтернат» та є беззахисними і залежними перед ОСОБА_5 як директором установи й офіційним опікуном, остання може впливати на потерпілих, зокрема через персонал, що створює пряму загрозу для їх безпеки та психічного стану.

Разом з тим, відповідно до передбаченої КПК України процедури отримання показань свідків, а саме першочергово на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, в подальшому, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку ст.225 КПК України.

Перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб зумовлений тривалим перебуванням ОСОБА_5 на керівній посаді, наявністю у її розпорядженні значних фінансових ресурсів, володінням специфічними знаннями про роботу контролюючих органів та наявністю зв`язків серед них, наведене може сприяти їй у протидії слідству: підкупу посадових осіб, які здійснюють аудити чи перевірки установи, створення штучних умов для імітації законності своїх дій або залучення третіх осіб для приховування залишків майна, що підлягає конфіскації.

Можливість вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , доводиться характером інкримінованого їй злочину, способом його вчинення. Протиправна діяльність ОСОБА_5 має системний, тривалий та спланований характер, здійснювалась протягом значного проміжку часу (з січня 2025 року по липень 2026 року) за заздалегідь розробленою та відпрацьованою схемою, направлена відносно найбільш незахищеної верстви населення, а тим більше особою, яка в силу виконання свої обов`язків зобов`язана була всіляко дбати про них. ОСОБА_5 на даний час продовжує обіймати посаду директора інтернату, тому наявні всі підстави вважати, що вона продовжить реалізацію цієї або аналогічних схем привласнення майна. Окрім цього, встановлено, що 30.09.2025 в порядку ст. 291 КПК України відносно ОСОБА_5 направлено до суду матеріали кримінального провадження за № 42024032110000047 від 31.07.2024 за фактом вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, яке на даний час перебуває на розгляді Любомльського районного суду.

Заперечення захисту щодо наявності вказаних ризиків більшою мірою обґрунтовані тим, що у підозрюваної ОСОБА_5 вилучено усі грошові кошти, що ніби то спростовує можливість втечі, знищення/приховання доказів, або ж впливу на інших обвинувачених, підозрюваних, свідків чи інших осіб, однак суд ставиться критично до наведених аргументів, адже стороною захисту не долучено відомості про доходи ОСОБА_5 , не надано доказів щодо відсутності у підозрюваної іншого рухомого чи нерухомого майна, цінностей, банківських вкладів або ж готівки, які можуть бути приховані, з урахуванням того, що будинок, у якому вона проживає, не зареєстрований у встановленому законом порядку. Крім того, суд враховує її тривале перебування та посаді, сформовані міцні соціальні зв`язки, наявність інших важелів впливу як на підозрюваних, свідків, потерпілих, які є її підлеглими, так і інших осіб.

За таких обставин та з огляду на повідомлену підозру і тяжкість покарання, яке може понести ОСОБА_5 , з урахуванням того, що слідчі дії ще не проведені, а досудове слідство лише розпочате і триває, слідча суддя вважає наявними підстави застосувати щодо підозрюваної запропонований слідчою запобіжний захід, оскільки на цій стадії досудового розслідування інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим під час розгляду клопотання ризикам.

При обранні запобіжного заходу суд врахував доводи захисту та позитивну характеристику ОСОБА_5 , які, однак, не спростовують доведені у справі ризики; неможливість перебування під вартою підозрюваної за станом здоров`я не підтвердилася належним чином матеріалами справи, обставини про наявність ІІІ групи інвалідності не підтверджені жодними доказами, а за час перебування підозрюваної у слідчому ізоляторі (з 13.10.2026 по 15.10.2026) жодних скарг на стан здоров`я від неї не надходило.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

Водночас, згідно із ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 3 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України», Європейський Суд з прав людини зауважив, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року).

Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року). Аналогічні висновки містяться у рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, слідчий суддя з урахуванням положень ст.ст.177,178 КПК України, повиннен раціонально співставити її з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваної, тяжкістю злочину, у вчиненні якого вона підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафна чи каральна функція.

Разом з тим, слідча суддя бере до уваги той факт, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у привласненні коштів недієздатних осіб на суму 2 401 468 гривень 89 копійок (при тому, що максимальна межа застави, визначеної ст.182 КПК України, у 300 прожиткових мінімумів становить близько 1 мільйона гривень, що більш ніж удвічі менше за суму викраденого); зважаючи на майновий стан підозрюваної (матеріалами обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 беззаперечно доведено, що вона володіє значними обсягами необлікованої готівки, а саме вилученими 54 000 доларів США та 800 000 гривень, що в еквіваленті становить понад 3 мільйони гривень); враховує виключні обставини справи, масштабність системного розкрадання грошей у недієздатних осіб в умовах воєнного стану, тобто мова йде про вчинення злочину відносно найбільш незахищеної верстви населення, а тим більше особою, яка в силу виконання свої обов`язків зобов`язана була всіляко дбати про них, такі її дії в очах громадськості дискредитують діяльність закладів соціального захисту, що підриває авторитет держави.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальний та сімейний стан підозрюваної, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, наявність у ОСОБА_5 стійких соціальних зв`язків, вбачаються підстави для призначення застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - максимальний розмір застави, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Разом з тим, слідча суддя вважає, що розмір застави, запропонований стороною обвинувачення 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 гривень, значно перевищує завдану злочином матеріальну шкоду, є необґрунтованим та надмірним у даному випадку, та доходить висновку про необхідість визначити заставу у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становитиме 1 996 800 гривень, та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам описаним вище, може належним чином забезпечити процесуальну поведінку підозрюваної та не являється непомірним для неї.

Як уже зазначалося вище, враховуючи зібрані і дослідженні під час розгляду клопотання матеріали, факт наявності за місцем проживання ОСОБА_5 значної суми грошових коштів та завдану злочином шкоду, аргументація сторони захисту щодо непосильності застави понад встановлену п. 3 ч. 5 ст.182 КПК України межу не підкріплена належними доказами та не приводить суд до об`єктивного висновку про відсутність у підозрюваної матеріальної можливості для внесення застави у визначеному судом розмірі.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства (Рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції»).

У разі внесення застави на підозрювану слід покласти обов`язки відповідно до ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 182, 183, 196, 372 КПК України, слідча суддя, -

п о с т а н о в и л а :

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 11 грудня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з 16 години 46 хвилин 13 жовтня 2026 року.

На підставі ч.5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 996 800 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот) гривень.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному цією ухвалою, на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області № UA358201720355259001500002504 в ДКСУ міста Київ (МФО 820172, код ЄДРПОУ 26276277), та надати суду документ, що підтверджує таке внесення.

В разі внесення застави, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- з`являтись на виклик слідчого, прокурора або суду у попередньо визначений час, а в разі неможливості з`явитись через поважні причини завчасно повідомити про це;

- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора чи суду із населеного пункту, в якому вона буде проживати відповідно до визначених прокурором або слідчим умов;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками в цьому кримінальному провадженні.

В разі внесення застави термін дії цих обов`язків визначити по 11 грудня 2026 року включно.

У випадку внесення застави та після проведення відповідної перевірки уповноважена службова особа установи попереднього ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення підозрюваної з-під варти, про що повідомити слідчого, прокурора, слідчого суддю Любомльського районного суду Волинської області.

В такому випадку з моменту звільнення підозрюваної з-під варти вона вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави, і зобов`язана виконувати покладені на неї цією ухвалою в порядку ч.5 ст.194 КПК України обов`язки.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваній і прокурору негайно після проведення судового засідання.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваною ОСОБА_5 з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено о 14 годині 16 жовтня 2026 року.

Слідча суддя ОСОБА_1