Решение № 140682208, 16.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6570/26

н/п 2/953/4018/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Меренкової К.Г., розглянувши в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 392995875 від 21.02.2025 у розмірі 16098,94 грн, з яких: 5200,00 грн - заборгованість за кредитом, 10586,94 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 21.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитодавець) та ОСОБА_1 (боржник) укладено договір № 392995875 у формі електронного документу.

Позивач набув право вимоги до відповідача на підставі укладеного 30 вересня 2025 року із ТОВ «Таліон плюс» договору факторингу №30/0925-01, яке в свою чергу набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № МВ-ТП/33, укладеного 29.04.2025 із первісним кредитодавцем.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором № 392995875 від 21.02.2025 не погашена. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 29 травня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Зі позовної заяви вбачається, що у разі неявки в судове засідання відповідача, представник позивача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 392995875, відповідно до п. 2.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора TARA 21.02.2025.

За умовами п. 5.1 кредитного договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки: 4441-11хх-хххх-3209

Згідно із п. 7.1. кредитного договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 23.03.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації та поновлення дисконтного періоду рекомендована дата дострокового повного повернення кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначеного за правилами цього договору.

В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору; кінцева дата повернення (виплати) кредиту 23.03.2030.

За відомостями платіжних доручень ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (а.с. 24-29), що узгоджуються із даними виписки по картковому рахунку (банківська картка НОМЕР_1 ), належного відповідачу згідно із листом АТ «Універсал банк» від 08.06.2026, на банківську картку відповідача в період з 22.02.2025 по 01.03.2025 шістьма платежами перерахована позика в загальній сумі 5200,00 грн (а.с. 56-60).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеної первісним позикодавцем, за кредитним договором № 392995875 від 21.02.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором за період з 21.02.2025 29.04.2025 становить 11411,66 грн, з яких: 5200,00 грн - заборгованість за кредитом, 3350,62 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом, 312 грн комісії; 2600,00 грн неустойка.

ТОВ «Таліон Плюс» у розрахунку заборгованості за кредитним договором донараховані відсотки за період з 30.04.2025 по 18.09.2025, у зв`язку з чим заборгованість відповідача склала 18698,94 грн, з яких: 5200,00 грн - заборгованість за кредитом, 10586,94 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом, 312 грн комісії; 2600,00 грн неустойка.

29.04.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТН/33.

Згідно із п.2.1 укладеного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № МВ-ТН/33 від 29.04.2025 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог.

Згідно з реєстром прав вимоги від 29 квітня 2025 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало ТОВ "Таліон плюс" право грошової вимоги за кредитним договором № 392995875 від 21.02.2025.

30 вересня 2025 року між позивачем (фактор) та ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №30/0925-01, відповідно до п. 2.1. якого клієнт зобов`язався відступити факторові право грошової вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п.4.1).

30 вересня 2025 року між сторонами зазначеного договору факторингу також підписаний акт прийому-передачі реєстру №2. Відповідно до витягу з цього реєстру боржників позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 392995875 від 21.02.2025.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Положеннями частини 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Згідно із підпунктом п`ять частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження укладання із відповідачем електронного договору про надання кредиту № 392995875 від 21.02.2025. Зазначений договір відповідач підписав у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Суд вважає, що позивачем доведено факт надання грошових коштів за кредитним договором в сумі 5200,00 грн. Зазначене підтверджується листом АТ «Універсал банк» від 08.06.2026, відповідно до якого на ім`я відповідача банком емітована платіжна картка НОМЕР_1 , рухом коштів по картці за період з 22.02.2025 по 01.03.2025 та відомостями платіжних доручень ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).

Оскільки сторонами договорів факторингу дотримані умови договорів, що встановлюють порядок та процедуру відступлення права вимоги за кредитним договором, тому суд дійшов висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 392995875 від 21.02.2025.

Щодо заборгованості відповідача.

З розрахунку заборгованості вбачається, що сукупна сума заборгованості відповідача становить 18698,94 грн, з яких: 5200,00 грн - заборгованість за кредитом, 10586,94 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом, які нараховані за період з 21.02.2025 по 18.09.2025, 312 грн комісії; 2600,00 грн неустойка.

Визначаючи необхідну до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 10586,94 грн, позивач обґрунтовував цей розрахунок, пославшись на погоджені сторонами строк кредиту до 23.03.2023 (п.7.2 кредитного договору).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Отже, умови договору мають бути чіткими і зрозумілими. При стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами умовах договору, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Зважаючи на неоднозначність положень договору в частині строку кредиту, зокрема, п. 7.1, п. 7.2., розділ 3 кредитного договору, а також встановлення позикодавцем підвищеного розміру процентів у разі невиконання умов повернення кредиту під час дисконтного періоду та продовження строку кредитування у зв`язку з таким невиконанням, суд тлумачить умови договору в частині визначення строку кредиту на користь споживача на підставі ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відтак, строк кредиту за договором № 392995875 від 21.02.2025 становить 30 днів від дати отримання першого траншу (п. 7.1 договору).

Суд зауважує, що в розрахунку заборгованості, складеного первісним позикодавцем (а.с. 42), в даних по кредиту зазначається строк саме 30 днів.

Отже, з урахуванням розрахунку заборгованості, складеного первісним позикодавцем, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 5885,76 грн, з яких: 5200,00 грн заборгованість за кредитом, 665,76 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, які нараховані за період з 21.02.2025 по 23.03.2025, що підлягають стягненню на користь позивача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Отже, комісія у сумі 312,00 грн стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.

Також не підлягають вимоги в частині стягнення нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки неустойка за кредитним договором нарахована в період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача.

Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом складено лише позовна заява, що не є складною за змістом. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника позивача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 2500,00 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Рішенням суду стягнуто на корить позивача 5885,76 грн, що становить 36,56 % від ціни позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 973,37 грн (2662,40 грн х 36,56 %)

Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 392995875 від 21.02.2025 у розмірі 5885,76 грн, з яких: 5200,00 грн заборгованість за кредитом, 665,76 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 973,37 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 16.10.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, кв. 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Кіндер В.А.