Решение № 140681690, 08.10.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1716/26

Провадження № 2/348/1657/26

08 жовтня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Бурдун Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

представника позивача адвоката Госедло О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Надвірна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Госедло О.Д., звернувся до суду з позовом до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок отримання поранення під час проходження військової служби в Збройних Силах за мобілізацією помер його брат ОСОБА_2 . Заповіт від його імені не складався і не посвідчувався. Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме житловий будинок в АДРЕСА_1 , який залишився йому у спадок від їх матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кулініч Н.Р. із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 . Нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої вбачається, що у спадкоємця відсутній правовстановлюючий документ, який підтверджував би право власності спадкодавця на майно. Таким чином, позивач не може реалізувати своє законне право на спадщину, а тому змушений звернутися до суду із даним позовом.

Тому позивач просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті брата ОСОБА_2 .

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 18.06.2026 було відкрито провадження по справі в загальному порядку та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 14.07.2026 було задоволено клопотання представника позивача та витребувано у приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кулініч Н.Р. належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 06.08.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Госедло О.Д. підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Також пояснив суду, що позивач з померлим братом проживали та були зареєстровані разом за однією адресою. ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину після матері, але документи не оформив, сім`ї та дітей він не мав. Позивач доглядає за будинком, сплачує податки, оформив технічний паспорт на будинок, тобто фактично користується спадковим майном. Свідоцтво на право власності ні матері, ні брату позивача не видавалося. Спорів з приводу майна немає, документи на будинок взагалі відсутні, заповітів, спадкових договорів немає. У зв`язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів, що підтверджують належність вказаного спадкового майна померлому, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Представник відповідача Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Калинюк М.М. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає і просить суд постановити по справі законне і обґрунтоване рішення, проводити розгляд справи за його відсутності (а.с.49).

За правилами ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали позовної заяви, дослідивши докази у їх сукупності, визнавши їх достатніми для вирішення справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право у порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України)

Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_1 виданого 26.04.2004 року позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8) та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).

ОСОБА_2 є братом позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , серіїя НОМЕР_3 та копією Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_2 , в якому матір`ю обох вказано ОСОБА_3 (а.с.11-13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.15).

На день її смерті, брат позивача ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою за №1084 від 01.07.2025 року, виданою Зеленським старостинським округом с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області. В довідці також зазначено, що заповіт від імені ОСОБА_3 не складався і не посвідчувався виконкомом Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області. Арешт та заборона на майно померлої ОСОБА_3 виконкомом Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області не накладались (а.с. 17).

Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину на підставі спадкової справи не видавались, що підтверджується копією витягу зі спадкового реєстру від 15.06.2026 року (а.с.26).

Брат позивача ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , так як там проживав і був фактичним володільцем майна, але не оформив правовстановлюючі документи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок отримання поранення під час проходження військової служби в Збройних Силах України за мобілізацією помер брат позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06 червня 2025 року серія НОМЕР_5 (а.с.14).

Станом на день смерті, ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований разом з позивачем за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою за №1058 від 13.06.2025 року виданою Зеленським старостинським округом с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області. Крім того, в довідці вказано, що заповіт від імені ОСОБА_2 не складався і не посвідчувався виконкомом Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області. Арешт та заборона на майно померлого ОСОБА_2 виконкомом Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області не накладались (а.с. 16).

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Кулініч Надії Романівни про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_2 .

Спадкова справа за № 32/2025 зареєстрована в спадковому реєстрі за №315 (а.с.25).

22 квітня 2026 року приватний нотаріус Надвірнянського районного округу Кулініч Н.Р. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_2 , через відсутність у спадкоємця оформлених відповідно до чинного законодавства документів, що підтверджують належність вищевказаного майна спадкодавцеві ОСОБА_2 та видала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за №02-31/53 (а.с. 24).

Позивач є користувачем житлового будинку та земельними ділянками, що підтверджується копією довідки №06 від 09.01.2026 року, копією довідки №07 від 09.01.2026 року, виданими Зеленським старостинським округом Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на підставі погосподарської книги та копією акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 09.01.2026 року (а.с.18-19).

На спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , крім позивача ніхто не претендує, він є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_3 та брата ОСОБА_2 .

За домогосподарством на момент смерті ОСОБА_2 рахувалася земельна ділянка площею 0.1250 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0.1200 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою виданою Зеленським старостинським округом Пасічнянської сільської ради від 09.01.2026 №07 (а.с.20).

Право власності на домоволодіння не зареєстроване, що підтверджується випискою з архівних інвентаризаційних та реєстраційних матеріалів ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» про те, що технічна інвентаризація та реєстрація права власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 станом на 21.12.2012 року ОБТІ не проводились (а.с.27).

З метою узаконення позивачем домогосподарства, 23 січня 2026 року ФОП « ОСОБА_4 » виготовлений технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 . Загальна площа житлового будинку 44.7 кв.м., житлова площа 28.7 кв. м. Інвентаризаційна вартість житлового будинку становить 81 603 гривні 00 копійок (а.с.21-23)

Спірні правовідносини виникли з приводу визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Спадкуванням за ст. 1216 ЦК України є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

За статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

Згідно ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За ст. 1270 ч.1 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті матері позивача ОСОБА_3 спадкоємцем її майна за законом став брат позивача - ОСОБА_2 , оскільки останній на день смерті спадкодавця був зареєстрований і проживав разом з померлою, та відповідно до ст.549 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18 липня 1963 року вступив в оперативне управління та володіння спадковим майном померлої ОСОБА_3 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася (а.с.26).

Після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, звернувся до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Кулініч Н.Р. із заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які б звернулись до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України, та спадкоємців, передбачених ст.1261 ЦК України, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, а також проживаючих із спадкодавцем однією сім`єю без укладення шлюбу, немає.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

За ст. 392 ЦК України спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні відповідні правовстановлюючі документи.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Як вбачається із роз`яснень ч.ч.2, 3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Як вбачається з наданих суду доказів, на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , інші особи на володіння та користування на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність житлового будинку для проживання ніким не оспорюється.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди до прийняття вищевказаного закону регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Зі змісту цих роз`яснень вбачається, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але в силу об`єктивних причин не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ.

Також роз`яснено, що належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Так, відповідно до вказаного переліку до таких документів відносились: рішення виконкому, місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки установам, підприємствам і організаціям і про дозвіл цього будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) та введення їх в експлуатацію; акт відводу установам, підприємствам і організаціям земельної ділянки для будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію.

Тобто названі документи визнавались такими, що підтверджують право приватної власності.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Досліджені судом докази свідчать про те, що домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належало матері позивача ОСОБА_3 , разом із господарськими спорудами на законних підставах, відповідно до діючого на той час законодавства і не є самочинним будівництвом. Але за життя вона не зареєструвала своє право власності на житловий будинок та не отримала правовстановлюючий документ на нього. В подальшому, брат позивача ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , так як там проживав і був фактичним володільцем майна, але не оформив правовстановлюючі документи.

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 дане домоволодіння з надвірними побудовами та спорудами входить до складу спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за законом після смерті брата не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, - визначено ч.3 ст. 1296 ЦК України.

Таким чином, суд, належно оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що факти, викладені позивачем в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, також не встановлено неправомірності набуття позивачем права власності на домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , визнання права власності не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, беручи до уваги визнання представником відповідача позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11-13, 78-81, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на спадкове майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і складається з житлового будинку «А», загальною площею 44,7 кв.м, житловою площею 28,7 кв.м, вартістю 81603 (вісімдесят одна тисяча шістсот три) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Госедло Олексій Дмитрович, адреса місцезнаходження: 78405, Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Шевченка, 1/2.

Відповідач: Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04354686, адреса місцезнаходження: 78432, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Пасічна, вул. Софії Галечко, 127.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя Т.А.Бурдун