Решение № 140681491, 16.10.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/7319/24

2-о/215/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Мироненко А.О.

заявника - ОСОБА_1

представника заявника, адвоката - Зеркіна А.С.

представника заінтересованої особи - Застеби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Міністерство оборони України та ОСОБА_4 ,-

УСТАНОВИВ:

20.11.2024 ОСОБА_2 звернулась до суду з даною заявою, в обґрунтування якої вказує, що вона з 2019 року проживала однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом вирішували різні побутові питання. 24 лютого 2022 року, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і нині. 06.10.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 призваний по мобілізації на військову службу та направлений для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 . Сповіщенням сім`ї №К/5702/463 від 25.04.2024 було повідомлено, що ОСОБА_5 зник безвісті 21.04.2024 під час введення бойових дій поблизу населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області. Сповіщенням №ГПП/4804 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця від 08.05.2026 заявника ОСОБА_2 було повідомлено про загибель ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області під час виконання ним військового обов`язку в бою за Україну, її свободу і незалежність. Оскільки, заявник ОСОБА_2 не знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 на час його смерті, тому для реалізації соціально-економічних прав, зокрема пов`язані з отриманням соціальних виплат, пенсій, пільг, субсидій та грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_5 під час виконання бойового завдання, заявнику необхідно в судовому порядку встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить суд встановити факт її проживання з ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2019 року по 21.04.2024.

20.12.2024 представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Застеба А.В. надала письмові пояснення в яких просить відмовити в задоволенні заявлених вимог, оскільки у справі наявний спір про право, а також заявником не надано належних та допустимих доказів проживання заявника ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (а.с.106-111).

Заявник ОСОБА_2 та її представник адвокат Зеркін А.С. в судовому засіданні на заявлених вимогах наполягали, надали аналогічні пояснення, що викладені в заяві.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Застеба А.В. в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечувала з підстав наявності спору про право, а саме права на отримання пенсії та грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_5 та відсутності належних та допустимих доказів проживання заявника ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, надавши аналогічні пояснення, що викладені нею у письмових поясненнях від 20.12.2024.

Заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №686/11198/22 зазначено, що: «до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав (постанова Верховного Суду у справі №638/4/19 від 07 квітня 2020 року).

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суд, залежно від мети встановлення юридичного факту, зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи чи органи державної влади можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи.

Залучення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення та виключити можливість появи в майбутньому конкуруючого рішення з іншою заінтересованою особою, а також має на меті повно і всебічно дослідити всі обставини справи.

Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути притягнута до участі у справі окремого провадження, крім вищезазначеного, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх інтереси та (або) обов`язки».

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі №139/122/14-ц вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».

У постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі №198/99/15-ц вказано, що: «згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. […]

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі №357/10078/22.

Суб`єкти права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначені у пункті 4 статті 16-1 цього Закону: члени сім`ї загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Із викладеного слідує, що спір про право може виникнути виключно між суб`єктами цивільного права, тобто особами, визначеними у пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Заявником до участі у справі в якості заінтересованих осіб були залучені батьки загиблого ОСОБА_5 - мати ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 , інші особи, які б мали право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» судом не встановлені.

При цьому, заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на неодноразові виклики, до суду не з`явились, жодних заперечень щодо заявлених вимог не надали, у зв`язку з чим суд приходить до висновку щодо відсутності між ними та заявником будь-якого спору.

Водночас, Міністерство оборони України, відповідно до ч.6 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є суб`єктом, що призначає і виплачує одноразову грошову допомогу суб`єктам права на таку допомогу.

З огляду на викладене, між заявником ОСОБА_2 та Міністерством оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_3 не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки воно не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність спору про право у даній справі та можливості її розгляду в порядку окремого провадження.

Судом встановлено, що 06.10.2023 ОСОБА_5 був призваний по мобілізації на військову службу та направлений для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 (а.с.142, 143).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 загинув в районі населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області під час виконання ним військового обов`язку в бою за Україну, її свободу і незалежність (а.с.162, 163).

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі №644/6274/16-ц.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі №753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі №199/3941/20.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі №303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі №204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім`ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Факт проживання заявника ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2019 року по 21.04.2024 підтверджується відповідним актом з місця їх проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19), сумісними фотографіями (а.с.17-18), скріншотами з особистої переписки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у застосунку Viber (а.с.21-31), випискою з банківського рахунку ОСОБА_2 з якої видно, остання періодично отримувала грошові перекази від ОСОБА_5 (а.с.33-40), Договором-замовлення №1982 на організацію та проведення поховання ОСОБА_5 від 15.05.2026 (а.с.163-165).

Також, у військовому квитку ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 , в графі сімейний стан зазначено, що останній одружений на ОСОБА_2 (а.с.15), а після його загибелі на ім`я заявника ОСОБА_2 , як його жінки, було надіслано Сповіщення №ГПП/4804 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця від 08.05.2026 (а.с.162).

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , введення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому, суд не вбачає підстав ставити під сумнів покази зазначених свідків, вони є цілком логічними та не суперечать доданим до матеріалів справи копіям документів, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд вважає, що представлені заявником ОСОБА_2 докази в своїй сукупності підтверджують факт її проживання з ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Міністерство оборони України та ОСОБА_4 задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з січня 2019 року по день смерті останнього за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення складено та проголошено 16.10.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022.

СУДДЯ: