Решение № 140679009, 07.10.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/7510/26 Провадження№ 2/636/4557/26ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Зіник А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору Вовчанська міська військова адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю,

встановив:

31 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору Вовчанська міська військова адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником 5/6 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких 1/6 частина належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Вовчанською державною нотаріальною конторою 20 травня 1987 року за реєстровим № 1132, а 2/3 частини - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Вовчанською державною нотаріальною конторою 12 вересня 2012 року за реєстровим № 2116. Інша 1/6 частина зазначеного житлового будинку належить відповідачці ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Вовчанською державною нотаріальною конторою 20 травня 1987 року за реєстровим № 1132. Позивач посилається на те, що зареєстрований та проживає у спірному будинку з 25 листопада 1984 року, протягом тривалого часу користується всім будинком, у тому числі спірною 1/6 його частиною, здійснює утримання будинку та необхідні ремонтні роботи. Також позивач зазначає, що він з 2012 року добросовісно володіє усім будинком, несе тягар утримання нерухомого майна, оскільки підтримка вказаного майна в належному стані неможлива, якщо здійснювати догляд лише за 5/6 частинами будинку, а ОСОБА_2 , в свою чергу, не проявляє жодного інтересу до долі спірного нерухомого майна. Також позивач зазначає, що відповідачка тривалий час не проживає в Україні, не здійснює утримання спірної частини будинку, не сплачує комунальні послуги, не здійснює ремонт та не проявляє інтересу до належного їй майна. Посилаючись на те, що він відкрито, безперервно та добросовісно володіє спірною частиною будинку понад десять років, позивач просить визнати за ним право власності на 1/6 частину спірного будинку за набувальною давністю.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 04 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору Вовчанська міська військова адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22 вересня 2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні о 12 год 45 хв 07 жовтня 2026 року, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, представник позивача надав до суду заяву про підтримання позовних вимог, в якій просив позов задовольнити та розглянути справу без його участі та без участі позивача.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно і належним чином шляхом направлення на її адресу, підтверджену довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру, рекомендованого листа, який повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмету спору Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, надав до суду заяву, в якій просив позов розглянути без участі представника, прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив на позов не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належних чином повідомлених.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого Вовчанською державною нотаріальною конторою 20.05.1987 за реєстровим № 1132, ОСОБА_1 є власником 1/6 частини житлового будинку; відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Вовчанською державною нотаріальною конторою 12.09.2012 за реєстровим № 2116 - 2/3 частини зазначеного будинку. Таким чином, ОСОБА_1 є власником 5/6 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 травня 1987 року за реєстровим № 1132 інша 1/6 частина зазначеного житлового будинку належить відповідачу ОСОБА_2 .

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач фактично володіє та користується житловим будинком у цілому з 25 листопада 1984 року, проживає у ньому разом із членами своєї сім`ї, здійснює його одноосібне повне утримання, оплачує комунальні послуги та забезпечує його належний технічний стан.

Позивачем зазначено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу (понад 30 років) у спірному житловому будинку не проживає, жодного разу в нього не вселялася, ним не користується, участі в його утриманні та ремонті не бере, витрат, пов`язаних з утриманням будинку, не несе, належною їй часткою не цікавиться.

Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відомостями, наданими Вовчанською міською військовою адміністрацією Чугуївського району Харківської області, а також показаннями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які підтвердили тривале безперервне проживання позивача у спірному будинку та фактичне користування ним як єдиним цілісним житловим об`єктом.

При цьому суд враховує, що спірна 1/6 частина не є окремим ізольованим об`єктом нерухомого майна, а становить ідеальну частку у праві спільної часткової власності на єдиний житловий будинок, яким позивач фактично володіє та користується в цілому.

Крім того, жодних доказів того, що відповідач протягом зазначеного періоду пред`являла до позивача вимоги щодо повернення їй фактичного володіння спірною частиною будинку, перешкоджала користуванню нею або в інший спосіб реалізовувала своє право власності, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає, що фактичне володіння позивачем спірною частиною житлового будинку відповідає характеру володіння, передбаченому статтею 344 ЦК України, а тривалість такого володіння перевищує встановлений законом строк.

Частина 1 ст. 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України цієї статті, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд вважає, що визнання права власності за набувальною давністю відповідає загальним положенням спадкового права, конституційному принципу верховенства права та положенням ст. 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору Вовчанська міська військова адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/6 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Вовчанською державною нотаріальною конторою 20.05.1987 по р. № 1132 за набувальною давністю.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю. М. Гніздилов