Постановление суда № 140678729, 13.10.2026, Сахновщинський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 634/1211/26

Провадження № 2/634/776/26

"13" жовтня 2026 р.

Суддя Сахновщинського районного суду Харківської області Єрьоміна О.В., ознайомившись із матеріалами цивільної справи за заявою (позовом) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківство та стягнення аліментів, -

встановив:

До Сахновщинського районного суду Харківської області через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана заява (позовна заява).

Дана заява (позовна заява) підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Звертаючись до суду, заявником (як вказано особою при звернення до суду) обрано шаблон процесуального документу «Заява про вступ у справу як представника», нижче вказано «Позовна заява про встановлення батьківства та стягнення аліментів».

Вказані заявником типи процесуальних документів є різним за своєю процесуальною спрямованість і не є тотожними, а тому у цьому випадку особі заявнику потрібно обрати вірний тип процесуального документу, з яким він звертається до суду.

Окрім цього, ОСОБА_1 при зверненні до суду заявлено такі вимоги:

-встановити, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , 12.04.2026 року;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь заявника аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не менше мінімального гарантованого законом розміру аліментів.

Так, відповідно до частин другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Позовне провадження вид провадження у судовому процесі, у якому розглядається спір двох сторін (позивача та відповідача), який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч.3 ст.128 цього Кодексу.

Натомість, згідно зі ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У першому випадку передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть того, батьківство кого встановлюється, а у другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем або позивачем у справі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18 та від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15-ц.

Аналогічно, в абз.2 п.15 постанови Пленуму Верховного суду України №5від 31березня 1995року «Про судову практику в справах про встановлення фактів,що мають юридичне значення» вказано, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

Згідно абз.3-5 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України.

Таким чином, Закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов подається до особи, яка вважається батьком дитини, або шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Тобто, встановлення факту визнання батьківства в порядку окремого провадження можливе лише тоді, коли імовірний батько дитини помер і дитина народилася у незареєстрованому шлюбі. Заявник бажає встановити факт батьківства особи, відомості про смерть якого матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 слід конкретизувати свої вимоги у відповідності до чинного законодавства України.

При цьому, положеннями ЦПК України визначено, що справи за участю заявника розглядаються у порядку окремого провадження, тоді як у позовному провадженні учасниками справи є позивач та відповідач, треті особи (за наявності).

Окрім цього, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, згідно заяви про вступ у справу як представника (позовної заяви) заявником у справі є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , до якого і заявлено вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частинами 1, 2 ст. 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Положеннями ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Згідно положень ст. 61 ЦПК України особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.

З викладеного слідує, що ОСОБА_1 необхідно уточнити суб`єктний склад заяви про вступ у справу як представника (позовної заяви), оскільки ОСОБА_2 не може бути одночасно представником заявника та особою, до якої заявлено вимоги.

Окрім цього, ОСОБА_1 адреса її місця проживання та місця проживання ОСОБА_2 вказана не у повній мірі, оскільки дані щодо її місця проживання містить лише назву вулиці та номер будинку, а адреса проживання ОСОБА_2 не містить інформації щодо назви вулиці та номеру будинку/квартири, що суперечить п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Окрім цього, згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Положення Цивільного процесуального кодексу України передбачають необхідність вручення відповідачу позовної заяви із доданими до неї документами, надання можливості відповідачу подати відзив на позов, докази по справі, скористатись іншими процесуальними правами, визначеними законом.

Статтею 87 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, в разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному суду вчинити певні процесуальні дії. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, обставини, що підлягають з`ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення, зокрема перелік питань, поставлених учасниками справи та судом свідку.

Відповідно до ст. 498 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналам.

Відповідно до ст. 499 ЦПК України зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:

1) назва суду, що розглядає справу;

2) за наявності міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;

3) найменування справи, що розглядається;

4) прізвище, ім`я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;

5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;

6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;

7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.

Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

У рамках Гаазької конвенції з питань цивільного процесу Україна має отримувати допомогу від таких країн як Аргентина, Австрія, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Китай (адміністративна область Макао), Хорватія, Македонія, Кіпр, Чехія, Данія, Єгипет, Фінляндія, Франція, Німеччина, Угорщина, Ізраїль, Італія, Японія, Латвія, Люксембург, Марокко, Нідерланди (королівство у Європі), Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Суринам, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Вірменія, Ватикан, Киргизія, Ліван, Молдова, Росія, Узбекистан.

Порядок здійснення вручення врегульовано в Україні Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54.

Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за №573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

У такому разі саме на заявника (позивача) покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.

Із змісту позовної заяви та доданих документів вбачається, що адресою проживання/перебування ОСОБА_2 є Словакія (Словаччина), місто Малацки без зазначення назви вулиці та номеру будинку/квартири.

Враховуючи наявну інформацію про місцезнаходження ОСОБА_2 , за межами території України, у зв`язку, з чим суд позбавлений можливості сповістити його про дату, час і місце проведення судового засідання та вручити копію позовної заяви з додатками, копію ухвали про відкриття провадження, суду слід вирішити питання про необхідність звернення із судовим дорученням до Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виникає необхідність вручення документів по справі ОСОБА_2 , який проживає на території іншої держави, через Міністерство юстиції України.

Відповідно до частини третьої статті 499 ЦПК України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Отже, у цьому випадку ОСОБА_1 слід додати до позовної заяви завірений переклад заяви (позовної заяви) та документів, доданих до неї, на словацьку мову, який засвідчується уповноваженим перекладачем або нотаріально.

Також, відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При зверненні до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Тобто, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, тоді як за вимогу щодо батьківства ОСОБА_2 відносно дитини зобов`язана сплатити судовий збір.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах позовної заяви немайнового характеру, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленого законом на 1 січня календарного року.

При цьому за подання заяви у справах окремого провадження фізичною особою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 року відповідно до ЗУ «Про державний бюджет» становить 3328 грн.

З урахуванням викладеного, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 1331,2 гр. (3328х0,4)., за подання заяви 665,50 грн.

Відповідно до ч.3 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

А тому з урахуванням викладеного сплаті підлягає судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 1064,96 грн., тоді як за подання заяви 532,48 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК Харків обл/СТГ Сахновщ/22030101 , код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947 , банк отримувача Казначейство України (ел. адм. Подат), рахунок отримувача UA158999980313101206000020627 , код кластфікації доходів бюджету 22030101.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Таким чином, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у розмірі, визначеному чинним законодавством, та надати до суду квитанцію про його сплату.

У разі, якщо ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, надати до суду докази підстави для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п.5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві повинно бути зазначено виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, до матеріалів справи додано скрін-фото з порталу «Дія» щодо актового запису про народження дитини, що у даному випадку не може вважатися належним доказом, а тому ОСОБА_1 слід надати до суду належним чином завірену копію свідоцтва про народження дитини.

При цьому, ОСОБА_1 посилається на те, що відомості про батька дитини у свідоцтві про народження внесені відповідно до ст. 135 СК України за її вказівкою.

Матеріали справи не містять доказів (Повного витягу про актовий запис про народження дитини) внесення відомостей у свідоцтво про народження дитини на підставі ст. 135 СК України.

Окрім цього, у порушення п.п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Крім того, ч. 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Матеріали справи не містять інформації щодо наявності оригіналів документів доданих до заяви (позовної заяви) у ОСОБА_1 або іншої особи.

ОСОБА_1 також усупереч п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не підтверджено те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

За таких обставин вважаю, що заяву (позовну заяву) слід залишити без руху з підстав, викладених у мотивувальній частині ухвали, у строк 10 днів з дня отримання ОСОБА_1 ухвали про залишення заяви (позову) без руху.

Керуючись ст. ст. 175,177, 185, 260, 261ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Заяву (позов) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківство та стягнення аліментів - залишити без руху, надавши ОСОБА_4 строк для усунення недоліків заяви (позову) протягом 10 днів з дня отримання нею ухвали про залишення заяви (позову) без руху, в разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяв (позовна заява) буде вважитися неподаною та повернута заявнику (позивачу).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена 16.10.2026 року..

Суддя: