Решение № 140675561, 16.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10058/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за №24/в від 10 квітня 2026, яким відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Просить зобов`язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 300- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність ІІ групи, а саме на 1 січня 2025. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, однак рішенням комісії Міністерства оборони України отримав відмову у призначенні вказаної допомоги, яку вважає протиправною.

У відзиві Міністерство оборони України просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у позивача відсутнє, оскільки датою первинного встановлення інвалідності є 22.09.1999, а з 17.10.2000 змінений причинний зв`язок інвалідності на захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Зазначає, що у 1999 не існувало прожиткового мінімуму, відтак обчислення розміру допомоги є неможливим.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 02 липня 2000 за результатами медичного огляду військово-лікарська комісія визнала ОСОБА_1 непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним до військової служби у воєнний час у зв`язку з діагностованим захворюванням, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №2498 від 02 липня 2000. Згідно з випискою з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 17 липня 2000 №830 зазначене захворювання визнане пов`язаним із проходженням військової служби.

Надалі, за наявними у справі документами ОСОБА_1 неодноразово встановлювалась ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що підтверджується витягами з актів огляду МСЕК та відповідними довідками, зокрема від 11 жовтня 2001 серії 2-18 АЄ №290010, від 17 жовтня 2001 серії 2-18 АБ №300861, від 04 грудня 2002 серії 2-18 АВ №27402, від 17 січня 2005 серії ХМ №011945, від 27 лютого 2007 серії ХМ №097672 та від 30 березня 2009 серії ХМ №153628.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.04.2018.

19 лютого 2025 за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з причини «захворювання, одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку». При цьому згідно з рішенням ВЛК захворювання визнане пов`язаним із проходженням військової служби, що підтверджується рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19 лютого 2025 №86/25/441/Р та витягом з рішення №86/25/441/В.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у періоди з 18.07.2017 по 11.10.2017, з 31.10.2017 по 25.02.2018, з 15.03.2018 по 27.04.2018, з 17.11.2019 по 24.11.2019, з 28.11.2019 по 30.05.2020 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідками від 24.04.2019 №998, від 23.06.2020 №1585 та №1587. У періоди з 23.05.2022 по 14.09.2022, з 25.09.2022 по 25.03.2023, з 14.04.2023 по 13.06.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою від 12.11.2024 №7141. 03.03.2023 позивач отримав бойове поранення, що підтверджується витягом із журналу бойових дій НОМЕР_3 окремої гірсько-штурмової бригади (інв. №90т від 25.02.2023).

ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою та пакетом документів для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності.

Як вбачається зі змісту витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №24/в від 10.04.2026, комісія дійшла висновку про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги.

Комісія виходила з того, що заявнику органами МСЕК 22.09.1999 вперше встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, не пов`язаного з проходженням військової служби. Причинний зв`язок інвалідності був змінений органами МСЕК з 17.10.2000 на захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. На дату первинного встановлення інвалідності у 1999 не існувало правової норми щодо призначення одноразової грошової допомоги. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 передбачено, що допомога, призначена і виплачена в установленому законодавством порядку, що діяло до дня набрання чинності цією постановою, перерахунку не підлягає. Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи 19.02.2025 заявнику була встановлена ІІ група інвалідності (вища група) внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Ураховуючи відсутність права на отримання одноразової грошової допомоги, а також законодавчого акта, який визначає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 1999, підстав для призначення допомоги за рішенням експертної команди №86/25/441/Р від 19.02.2025 немає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Законом №2011-XII та Порядком № 975

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 1 статті 16 Закону №2011-XII (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпункт 4 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Як передбачено пунктами 6, 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 25 грудня 2013 затвердив Порядок № 975 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

З викладеного слідує, що норми статті 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975 передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі № 240/1623/20 зазначив, що визначена у частині четвертій статті 16-3 Закону № 2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж саме ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.

З наданих суду матеріалів вбачається, що інвалідність, встановлена позивачу у 1999 році, визначалась відповідно до попередньо діючого законодавства УРСР, оскільки на той час законодавство України щодо цих правовідносин у сфері соціального захисту військовослужбовців фактично ще було відсутнім.

Судом встановлено, що 22.09.1999 ОСОБА_1 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, не пов`язаного з проходженням військової служби. Надалі з 17.10.2000 причинний зв`язок інвалідності змінено на захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач продовжував проходження військової служби, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, а також у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Крім того, 03.03.2023 позивач отримав бойове поранення.

За результатами оцінювання повсякденного функціонування особи 19.02.2025 позивачу встановлено ІІ, тобто вищу групу інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних із проходженням військової служби, що підтверджується витягом з рішення експертної команди від 19.02.2025 №86/25/441/В.

Суд звертає увагу на те, що сам по собі факт первинного встановлення позивачу інвалідності у 1999 не є достатньою підставою для висновку про відсутність у нього права на одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності у 2025.

При вирішенні питання щодо застосування дворічного строку, передбаченого статтею 16-3 Закону №2011-XII та Порядком №975, визначальним є встановлення того, чи пов`язана зміна групи інвалідності з одним і тим самим ушкодженням здоров`я, чи вона зумовлена іншим захворюванням, пораненням або травмою.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 02.07.2000 №2498 за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією у позивача діагностовано «Базальный церебральный арахноидит с рассеянной органической симптоматикой и вторичной начальной атрофией зрительных нервов» (мовою оригіналу), у зв`язку з чим його визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним до військової служби у воєнний час.

Водночас із медичних документів за 2025 рік вбачається, що у позивача діагностовано, зокрема, застійну серцеву недостатність, гіпертензивну (гіпертонічну) хворобу, міопію, біль у грудному відділі хребта, астигматизм тощо.

Таким чином, захворювання, зазначені у медичних документах за 2025, відрізняються від захворювань, діагностованих військово-лікарською комісією у 2000. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що встановлення позивачу ІІ групи інвалідності у 2025 зумовлене погіршенням стану здоров`я внаслідок тих самих захворювань, з якими пов`язувалось встановлення йому інвалідності раніше. Інакше кажучи, відповідачем не доведено, що встановлення позивачу ІІ групи інвалідності у 2025 є наслідком одного й того самого ушкодження здоров`я, яке було підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності у 1999.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про відсутність у позивача права на одноразову грошову допомогу лише з підстав первинного встановлення йому інвалідності у 1999, оскільки при прийнятті спірного рішення відповідачем не враховано відмінності між захворюваннями, діагностованими позивачу у 1999, 2000 та 2025 роках, та не доведено, що ІІ група інвалідності у 2025 зумовлена тим самим захворюванням, яке стало підставою для встановлення інвалідності раніше.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки вперше інвалідність позивачу встановлена у 1999, то й обчислення одноразової грошової допомоги повинно відбуватись з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1999.

Оскільки ІІ група інвалідності була встановлена позивачу у 2025 не внаслідок повторного медичного огляду за фактом того ж самого захворювання, а у зв`язку із виникненням іншого захворювання, за яким було проведено самостійний медичний огляд та за наслідками якого встановлено ІІ групу інвалідності за іншою підставою, необхідно зобов`язати відповідача здійснити на користь позивача виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності II групи в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2025.

Зважаючи на викладене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №24/в від 10.04.2026, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходження військової служби, у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16 жовтня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )Відповідач:Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168 , код ЄДРПОУ - 00034022)

Головуючий суддя І.С. Козачок