Решение № 140675506, 15.10.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1297/26

Провадження № 2/135/828/26

РІШЕННЯ

іменем України

15.10.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Нікандрової С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

30.07.2026 року через систему «Електронний суд» до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором №6540120 від 01.07.2024 року в розмірі 63 484,8 грн, а також стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Позов обґрунтований тим, що 01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №6540120, згідно з умовами якого відповідач отримала 10 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

ТОВ «МІЛОАН» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит, а відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала.

28.10.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №111-МЛ, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором №6540120 від 01.07.2024, укладеним з ОСОБА_1 .

На день подання позовної заяви заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором №6540120 від 01.07.2024 складає 63 484,8 грн.

Відповідач не виконала своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за договором, що є підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 04.08.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, за клопотанням представника позивача витребувані докази.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом процесуальний строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №6540120 (індивідуальна частина), за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній п.1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені договором (а.с.10-20).

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн. Згідно з п. 1.3 Договору кредит надається строком на 345 днів з 01.07.2024 (дата надання кредиту).

Згідно п.1.4 Договору остаточний термін (дата) повернення кредиту , сплати комісії та процентів за користування кредитом - 11.06.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно п.1.5. Договору Загальні витрати позичальника за кредитом складають 39 748,00 грн. Денна процентна ставка - 1,15%. проценти на користування кредитом - 511,00 відсотків річних. Комісія за надання кредиту - 1150 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Договір про споживчий кредит №6540120 від 01.07.2024 з Додатками підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 806032, який було відправлено позичальнику ОСОБА_1 01.07.2024 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який був вказаний нею в Анкеті-заяві на кредит №6540120 від 01.07.2024, що підтверджується довідкою ТОВ «МІЛОАН» про ідентифікацію (а.с.20зворот).

Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів за договором №6540120 від 01.07.2024 у розмірі 10 000 грн відповідачу на картку НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням №135391633 від 01.07.2024 (а.с.21).

Також отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується інформацією, отриманою від АТ КБ «ПриватБанк» на підставі ухвали суду від 04.08.2026, про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку з 01.07.2024 по 08.07.2024 року зараховано кошти на суму 10 000 грн.

Наявність заборгованості за договором №6540120 від 01.07.2024 у ОСОБА_1 підтверджено відомістю про щоденні нарахування та погашення за період з 01.07.2024 по 28.10.2024, складеною первинним кредитором ТОВ «МІЛОАН (а.с.21зворот-22).

28.10.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №111-МЛ (а.с.25-35), за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняло належне кредиторові право грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до договору відступлення прав вимог №111-МЛ від 28.10.2024, у тому числі за договором про споживчий кредит №6540120 від 01.07.2024, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 31 844,80 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №6540120 від 01.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.07.2026 включно складає 63 484,80 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 грн, прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту - 1150 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 47434,80 грн, заборгованість за неустойкою - 4900 грн. (а.с.22зворот).

01.07.2026 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» направило відповідачу ОСОБА_1 претензію, у якій поінформувало відповідача про перехід до позивача права вимоги за Кредитним договором №6540120 від 01.07.2024 з вимогою про сплату заборгованості, яка залишена без виконання (а.с.37зворот).

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Установлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на вебсайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавцю був надісланий за допомогою засобів зв`язку на указаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який заявник використав для підтвердження підписання договорів позики.

Встановивши, що без здійснення указаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Всупереч умов укладеного кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, комісії та сплати процентів, у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором, договір відступлення прав вимоги, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по спірному кредитному договору.

У цій справі позичальник також не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог в частині заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, суд виходить з такого.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення, виконану ТОВ «МІЛОАН» та розрахунком заборгованості. виконаний ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" відповідачу ОСОБА_1 нарахування відсотків за користування кредитом за період з 01.07.2024 по 11.06.2025 включно здійснювалося згідно 1.5.2. Договору за ставкою 1,4 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що відповідає умовам укладеного договору про споживчий кредит №6540120 від 01.07.2024.

Разом з тим, підпунктом 6 пункту 5 Закону №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

З врахуванням цих змін з 25.12.2023 максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, з 23.04.2024 - 1,5 %, з 21.08.2024 - 1%.

Договір №6540120 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений 01.07.2024, тобто після набрання чинності Законом України №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а отже умова договору про нарахування відсотків за користування кредитними коштами з використанням процентної ставки в більшому розмірі є нікчемною.

Таким чином, нарахування відсотків по даному договору має відбуватися наступним чином:

- за період з 01.07.2024 по 20.08.2024 за ставкою 1,4% згідно п.1.5.2 Договору на суму 7140 грн (10000грн. х 1,4%/100 х 51 день);

- за період з 21.08.2024 по 11.06.2025, згідно п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» в редакції Закону №3498-IX від 22.11.2023 в розмірі 1% від залишку кредиту за кожен день користування кредитом на суму 29 400 грн (10000грн *1%/100 х 294 дні).

Отже, загальна заборгованість за відсотками за договором №6540120 від 01.07.2024, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 складає 36 540 грн (7140 грн + 29 400 грн).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 1150 грн суд зазначає наступне.

За змістом ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку (фінансової установи), виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15.

Отже, умови договору №6540120 від 01.07.2024, яким передбачено сплату комісії за видачу кредиту є нікчемними, вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача неустойку за порушення грошового зобов`язання у розмірі 4900 грн.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, стягнення з відповідача неустойки (пені, штрафу) у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №6540120 від 01.07.2024, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в частково в розмірі 46 540,00 грн, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками 36 540,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (46 540 грн (розмір задоволених вимог) х 100 %/63484,80 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 73,31% задоволених вимог; 2662,40 грн х 73,31%/100 = 1 951,80 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» 01.07.2026 укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Згідно акту наданих послуг правової (правничої) допомоги №Д/27596 від 15.07.2026 та Детального опису наданих послуг до акту №Д/27596 від 15.07.2026 на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 АО «Апологет» надало послуги на суму 8000 грн.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволені частково, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам в сумі 3 665,50 грн (5000 грн. х73,31%).

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус) заборгованість за Договором про споживчий кредит №6540120 від 01.07.2024 в розмірі 46 540 (сорок шість тисяч п`ятсот сорок) гривень, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками 36 540,00 грн.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус) судовий збір в сумі 1 951,80 грн, витрати за надання правничої допомоги в сумі 3 665,50 грн, а всього - 5 617 (п`ять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 30 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова