Решение № 140674786, 16.10.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Справа № 480/10306/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10306/24 за позовом Національної академії Національної гвардії України, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Національна академія Національної гвардії України (далі - позивач, Академія) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України у період з 05.08.2024 по 08.11.2024, у розмірі 95 040,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проходження військової служби (навчання) у Національній академії Національної гвардії України достроково припинив навчання за власним бажанням, у звязку з чим, на переконання позивача, відповідно до умов укладеного контракту, статті 25 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 у нього виник обовязок відшкодувати фактичні витрати, повязані з утриманням у закладі вищої освіти. Позивач зазначає, що відповідач був ознайомлений із розрахунком таких витрат, погодився на їх добровільне відшкодування, однак фактично сплатив лише частину визначеної суми, у зв`язку з чим Національна академія Національної гвардії України звернулася до суду із вимогою про стягнення заборгованості.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 відкрито провадження у справі.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, направлена відповідачу засобами поштового зв`язку, повернулася до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

20.12.2024 представником позивача подано клопотання про долучення доказів, у якому зазначено, що 05.12.2024 ОСОБА_1 отримав та ознайомився з копією позовної заяви та доданими до неї документами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 у період з 05.08.2024 по 08.11.2024 проходив військову службу (навчання) у Національній академії Національної гвардії України на посаді курсанта 3 відділення 274 навчальної групи курсу №7 командно-штабного факультету, військове звання - солдат.

Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 29.07.2024 №396 ОСОБА_1 зараховано на навчання курсантів для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра (тактичний рівень) за спеціальністю 251 «Державна безпека», освітня програма «Службово-бойова діяльність підрозділів НГУ із забезпечення державної безпеки».

04.08.2024 з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантом Національної академії Національної гвардії України.

Відповідно до пункту 1 контракту курсант, зокрема, зобовязався відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, повязані з його утриманням в Академії, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 05.08.2024 №231 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 зараховано до списків перемінного складу та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та визначено таким, що уклав контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України строком на період навчання.

23.10.2024 відповідач подав рапорт, у якому просив клопотати перед командуванням Академії про його відрахування з навчального закладу у звязку з небажанням продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».

У рапорті ОСОБА_1 зазначив, що причиною такого рішення є помилковий вибір професії, а також указав, що з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» ознайомлений та згоден.

30.10.2024 на засіданні вченої ради Національної академії Національної гвардії України розглянуто питання про відрахування курсантів, які не бажають продовжувати навчання.

Відповідно до витягу з рішення №11 засідання вченої ради Академії ухвалено достроково припинити (розірвати) контракт про навчання, виключити зі списків Академії та всіх видів забезпечення курсанта 3 відділення 274 навчальної групи солдата ОСОБА_1 .

Зазначене рішення введено в дію наказом начальника Академії від 30.10.2024 №702.

Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 07.11.2024 №765 «Про висновки службового розслідування за фактом небажання продовжувати навчання солдатом ОСОБА_1 » факт небажання відповідача продовжувати навчання визнано таким, що підтвердився, його рапорт задоволено та вирішено провести розрахунки фактичних витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 в Академії.

07.11.2024 відповідач підписав заяву-зобовязання, в якій зазначив, що із зведеним розрахунком фактичних видатків державного бюджету на його утримання у вищому військовому навчальному закладі у розмірі **94914,38 грн** ознайомлений та згоден, а також зобовязався добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії Національної гвардії України.

При цьому кінцевого строку, протягом якого відповідач зобовязувався здійснити добровільне відшкодування зазначених витрат, у заяві-зобовязанні не визначено.

08.11.2024 наказом начальника Національної академії Національної гвардії України №25 о/с відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» із солдатом ОСОБА_1 достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) у звязку з небажанням продовжувати навчання (за власним бажанням), його відраховано з навчання та визначено таким, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до витягу з наказу начальника Академії від 08.11.2024 №346 достроково припинено (розірвано) контракт про навчання та ОСОБА_1 виключено зі списків змінного складу Академії і всіх видів забезпечення.

Цим же наказом визначено узагальнену суму фактичних витрат, повязаних з утриманням відповідача за період навчання, у розмірі 95151,04 грн, з яких: грошове забезпечення військовослужбовців - 68446,30 грн; предмети, матеріали, обладнання та інвентар, у тому числі мякий інвентар та обмундирування - 12924,50 грн; оплата медикаментів та перев`язувальних матеріалів - 236,59 грн; продукти харчування - 10465,11 грн; оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 3078,54 грн.

08.11.2024 ОСОБА_1 відповідно до платіжної інструкції перерахував на рахунок Національної академії Національної гвардії України 111,00 грн із призначенням платежу «відшкодування фактичних видатків зг ПКМУ від 12.07.2006 №964».

З урахуванням зазначеної сплати позивач визначив заявлену до стягнення заборгованість у розмірі 95040,04 грн.

Крім того, позивач посилається на направлення 13.11.2024 за місцем проживання відповідача претензії від 12.11.2024 №84/1-785 про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти.

Водночас у зазначеній претензії розмір витрат визначено у сумі 95768,72 грн, що відрізняється як від суми, зазначеної у підписаній відповідачем заяві-зобов`язанні від 07.11.2024, так і від суми фактичних витрат, визначеної наказом від 08.11.2024 №346 та заявленої до стягнення у цій справі з урахуванням здійсненої відповідачем сплати.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.

Згідно з частиною 5 статті 25 цього Закону з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання).

Частиною 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено обов`язок курсантів у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання відшкодувати Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування таких витрат визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів.

Пунктом 7 Порядку №964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

На виконання вимог Порядку №964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

Відповідно до пункту 2.3 зазначеного Порядку у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу вищого навчального закладу. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу.

Отже, у разі укладення контракту про проходження військової служби (навчання) та його дострокового розірвання через небажання продовжувати навчання у курсанта виникає обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

Водночас право на звернення суб`єкта владних повноважень до суду у цій категорії справ закон пов`язує саме з відмовою курсанта добровільно відшкодувати відповідні витрати.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що правильне вирішення спорів цієї категорії залежить від того, чи був курсант ознайомлений із розрахунком витрат, здійсненим відповідно до Порядку №964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та чи було запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати. Саме з відмовою курсанта від добровільного відшкодування законодавець пов`язує можливість звернення до суду з позовом про їх стягнення. Такий підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 28.05.2021 у справі №320/7233/19, від 23.03.2023 у справі №420/24331/21, від 06.04.2023 у справі №400/4280/20, від 11.05.2023 у справі №400/4281/20, від 01.02.2024 у справах №400/210/21 та №280/3770/22.

Таким чином, позивач має здійснити остаточний розрахунок витрат, ознайомити курсанта з сумою, яка підлягає відшкодуванню, надати йому можливість і строк для добровільної сплати, і лише після відмови від такого відшкодування або спливу належно визначеного строку набуває право на звернення до суду.

Судом встановлено, що 07.11.2024 відповідач підписав заяву-зобов`язання щодо добровільного відшкодування витрат, однак у цій заяві зазначена сума 94 914,38 грн та не встановлений кінцевий строк її добровільної сплати. Остаточний розмір фактичних витрат у сумі 95 151,04 грн визначено наказом Академії лише наступного дня - 08.11.2024.

При цьому 08.11.2024 відповідач здійснив часткове добровільне відшкодування у сумі 111,00 грн. Отже, наявні в матеріалах справи документи не підтверджують відмову відповідача від добровільного відшкодування на момент визначення остаточного розміру витрат; навпаки, вони свідчать про початок добровільного виконання.

Посилання позивача на направлення 13.11.2024 претензії від 12.11.2024 №84/1-785 не підтверджує виникнення права на судове стягнення, оскільки в матеріалах справи, наданих суду, відсутній доказ отримання відповідачем цієї претензії до подання позову або інший доказ, який би давав підстави встановити факт відмови відповідача від добровільного відшкодування чи сплив наданого йому строку на добровільну сплату.

Крім того, сам позивач у позовній заяві зазначає, що претензія була складена на суму 95 768,72 грн, тоді як наказом від 08.11.2024 №346 остаточні фактичні витрати визначені у сумі 95 151,04 грн, а предметом цього позову є залишок заборгованості після сплати 111,00 грн у сумі 95 040,04 грн. За відсутності самої претензії та доказів її вручення суд позбавлений можливості встановити, що відповідачу до звернення до суду було запропоновано добровільно сплатити саме належно визначену суму заборгованості та надано конкретний строк для її сплати.

Факт отримання відповідачем 05.12.2024 копії вже поданої позовної заяви та доданих до неї документів не свідчить про дотримання передбаченої законодавством можливості добровільного відшкодування до звернення до суду, оскільки позовну заяву сформовано 30.11.2024, тобто раніше встановленого у справі факту ознайомлення відповідача з вимогами, заявленими в суді.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на час звернення до суду позивачем не доведено факту відмови відповідача від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у Національній академії Національної гвардії України.

При цьому сама по собі обізнаність відповідача з обов`язком відшкодувати витрати та з їх розрахунком не є тотожною відмові від добровільної сплати. Судовий порядок стягнення застосовується після того, як курсанту забезпечено реальну можливість добровільно виконати обов`язок, а він від такого виконання відмовився або не виконав його у встановлений строк.

Таким чином, звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним, оскільки на момент його подання не було доведено настання передбаченої частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пунктом 7 Порядку №964 умови для судового стягнення - відмови відповідача від добровільного відшкодування витрат.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених норм права та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Національної академії Національної гвардії України, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець