Решение № 140674773, 16.10.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Справа № 480/3214/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3214/25 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24,м. Суми,Сумська область,40020), в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської митниці від 25.10.2024 №UA805000202495 та №UA805000202496.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Сумською митницею без достатніх правових та фактичних підстав, оскільки під час митного оформлення автомобіля позивачкою було заявлено митну вартість на підставі поданих декларантом документів, товар випущено у вільний обіг, а встановлені під час подальшої документальної невиїзної перевірки обставини, на її думку, не підтверджують заниження митної вартості та митних платежів. Позивачка також посилається на відсутність передбачених статтею 351 Митного кодексу України підстав для проведення документальної невиїзної перевірки, неправомірність використання матеріалів кримінального провадження, порушення порядку проведення перевірки та недоведеність умисного характеру її дій, що, на її переконання, виключає застосування штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №480/3214/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

08.05.2025 Сумська митниця подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що документальну невиїзну перевірку проведено на підставі наказу Сумської митниці від 04.09.2024 №134 у зв`язку з отриманням від правоохоронних органів документів та відомостей, які свідчили про можливе порушення законодавства України з питань митної справи.

Відповідач указав, що отримані від Сумської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Сумській області матеріали містили копії платіжних документів та інвойсів, які дозволяли ідентифікувати спірний транспортний засіб за його маркою, моделлю, номером лота, VIN та номером контейнера. Також, за твердженням відповідача, матеріали містили дозвіл на використання відомостей досудового розслідування в обсязі, необхідному для проведення відповідних перевірок.

Сумська митниця зазначила, що встановлені за результатами перевірки відомості свідчать про сплату за транспортний засіб та його транспортування сум, які перевищують ті, що були враховані при визначенні митної вартості під час первісного митного оформлення. Відповідач також послався на належне направлення позивачці повідомлення про проведення перевірки та вказав, що ненадання нею додаткових документів або пояснень не перешкоджало оцінці наявних у митного органу матеріалів.

Щодо застосування штрафної санкції відповідач зазначив, що позивачка мала у своєму розпорядженні платіжний документ щодо витрат на транспортування транспортного засобу та могла надати відповідні відомості під час митного оформлення, у зв`язку з чим вважав її дії умисними.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду справи за відсутності учасників справи, у тому числі в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 12.12.2019 в інтересах ОСОБА_1 до митного оформлення подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA807290/2019/800404, за якою у вільний обіг випущено легковий автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 .

Особою, відповідальною за фінансове врегулювання у митній декларації, зазначено ОСОБА_1 , декларування здійснювалося уповноваженою нею особою.

До митного оформлення подано рахунок-фактуру (інвойс) від 09.08.2019 №40284099, реєстраційний документ на транспортний засіб, коносамент та інші документи.

Митну вартість транспортного засобу заявлено за основним методом - за ціною договору - на рівні 4050,00 дол. США, з яких 3650,00 дол. США становила вартість автомобіля та 400,00 дол. США - витрати на морське перевезення до митного кордону України.

Листом Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146вих-21 та листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021 Сумській митниці надано документи та відомості, отримані в межах кримінального провадження, щодо операцій, пов`язаних із придбанням та транспортуванням транспортних засобів.

Із зазначених матеріалів вбачається, що 06.08.2019 за платіжним дорученням SW24J806O05389 здійснено переказ 4248,00 дол. США на рахунок Copart Member Wire Account. У призначенні платежу зазначено лот 40284099 та VIN 3VW2K7AJXFM242543.

Крім того, 07.10.2019 HORDIIENKO ANNA HRYHORIVNA здійснила платіж за платіжним дорученням SW24JA07O88715 у розмірі 1325,00 дол. США на рахунок USA InterCargo LLC. У платіжному документі зазначено транспортний засіб VOLKSWAGEN JETTA, VIN НОМЕР_1 , контейнер BMOU4520928 та лот 40284099.

Наказом Сумської митниці від 04.09.2024 №134 призначено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати митних платежів при митному оформленні зазначеного транспортного засобу.

На адресу позивачки направлено повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки з 12.09.2024 по 13.09.2024.

За результатами проведеної перевірки Сумською митницею складено акт від 26.09.2024 №16/24/7.24-19/3427413985.

За висновками акта перевірки митним органом установлено, що при визначенні митної вартості автомобіля не враховано у повному обсязі фактично сплачену вартість його придбання та витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України.

Зокрема, відповідач виходив із того, що фактична вартість придбання транспортного засобу становила 4248,00 дол. США, а витрати на його транспортування - 1325,00 дол. США, тоді як під час митного оформлення заявлено відповідно 3650,00 дол. США та 400,00 дол. США.

За результатами перевірки Сумська митниця дійшла висновку про заниження позивачкою ввізного мита на суму 3607,86 грн та податку на додану вартість на суму 7937,30 грн.

25.10.2024 Сумською митницею прийнято податкове повідомлення-рішення №UA805000202495, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 9921,63 грн, у тому числі 7937,30 грн за податковим зобовязанням та 1984,33 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

25.10.2024 Сумською митницею прийнято податкове повідомлення-рішення №UA805000202496, яким збільшено суму грошового зобовязання зі сплати мита на транспортні засоби на 4509,83 грн, у тому числі 3607,86 грн за податковим зобовязанням та 901,97 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення товарів на митну територію України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 345 Митного кодексу України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення, зокрема, документальних невиїзних перевірок щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України. Документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій та інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено.

Частиною четвертою статті 334 Митного кодексу України передбачено, що правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити митних органів або з власної ініціативи інформують митні органи про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Згідно з частиною першою статті 558 цього Кодексу митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють, у тому числі шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами.

Як установлено судом, документальна невиїзна перевірка призначена наказом Сумської митниці від 04.09.2024 №134 у зв`язку з отриманням документів та відомостей, наданих листом Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 та листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021.

Зі змісту зазначених матеріалів убачається, що митному органу було надано інформацію про транзакції з копіями платіжних доручень в іноземній валюті, здійснених за товар та витрати на транспортування з прив`язкою до марки і VIN транспортного засобу, а також копії інвойсів на транспортний засіб і транспортні витрати. Головним управлінням Національної поліції в Сумській області також надано дозвіл відповідно до статті 222 КПК України на використання цих даних.

За таких обставин доводи позивачки про відсутність у відповідача законних підстав для призначення документальної невиїзної перевірки та про недопустимість використання наданих правоохоронними органами матеріалів суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів позивачки про порушення порядку повідомлення про проведення перевірки суд зазначає, що частиною четвертою статті 351 Митного кодексу України передбачено проведення документальної невиїзної перевірки за умови направлення відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що повідомлення від 04.09.2024 №15 про проведення з 12.09.2024 по 13.09.2024 документальної невиїзної перевірки було направлено позивачці Сумською митницею рекомендованим листом за її податковою адресою. Поштове відправлення повернулося до митниці 01.10.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Отже, відповідачем було виконано передбачену частиною четвертою статті 351 Митного кодексу України вимогу щодо направлення повідомлення.

Стосовно посилання позивачки на те, що митний орган не витребував у неї додаткових документів та пояснень, суд зазначає, що повідомленням про перевірку позивачці було роз`яснено право надавати посадовим особам митного органу письмові заяви, зауваження, пояснення, а також усі наявні у її розпорядженні документи та відомості, що стосуються перевірки. Ненадання позивачкою таких документів саме по собі не спростовує наявних у митного органу документальних відомостей.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про її визначення, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України до документів, що підтверджують митну вартість товарів, віднесено, зокрема, рахунок-фактуру, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та бухгалтерські документи, а також транспортні документи і документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, якщо вони не включалися до такої ціни, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Частиною двадцять першою цієї статті встановлено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Як установлено судом, платіжне доручення від 06.08.2019 SW24J806O05389 підтверджує перерахування 4248,00 дол. США на рахунок Copart Member Wire Account, а у призначенні платежу зазначено лот 40284099 та VIN 3VW2K7AJXFM242543. Платіжне доручення від 07.10.2019 SW24JA07O88715 підтверджує перерахування HORDIIENKO ANNA HRYHORIVNA 1325,00 дол. США на рахунок USA InterCargo LLC із зазначенням VOLKSWAGEN JETTA, VIN НОМЕР_1 , контейнера BMOU4520928 та лота 40284099.

Наведена сукупність ідентифікаційних ознак дає можливість однозначно пов`язати зазначені платежі з транспортним засобом, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією №UA807290/2019/800404. Доказів того, що зазначені платежі стосувалися іншого товару або іншої операції, позивачкою не надано.

Водночас при митному оформленні митна вартість товару була заявлена на рівні 4050,00 дол. США та складалася із 3650,00 дол. США вартості транспортного засобу і 400,00 дол. США витрат на морське перевезення до кордону України.

За таких обставин суд погоджується з висновками митного органу про те, що при визначенні митної вартості транспортного засобу не було враховано у повному обсязі фактично сплачену вартість придбання транспортного засобу та витрати на його транспортування, що призвело до заниження бази оподаткування.

Суд зазначає, що невиявлення під час митного оформлення порушень законодавства не може бути підставою для звільнення платника від сплати податків, якщо такі порушення були виявлені у подальшому. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган має право проводити перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу.

Стосовно застосування до позивачки штрафних санкцій відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання на підставах, визначених, зокрема, підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

Згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У цій справі акт перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять належного обґрунтування конкретних обставин, які б підтверджували, що позивачка цілеспрямовано створила умови, які не могли мати іншої мети, крім невиконання вимог податкового та митного законодавства. Сам факт того, що платіж за транспортування у сумі 1325,00 дол. США здійснений безпосередньо позивачкою та не був врахований при декларуванні, підтверджує заниження митної вартості, однак за наведеним у матеріалах перевірки обґрунтуванням не є достатнім для застосування підвищеної відповідальності за пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Отже, оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивачки, застосування пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України є протиправним. За відсутності кваліфікуючої ознаки у вигляді умислу діяння позивачки утворює склад правопорушення, за яке відповідальність має наставати на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків.

За податковим повідомленням-рішенням Сумської митниці від 25.10.2024 №UA805000202495 основне податкове зобов`язання становить 7937,30 грн. Штраф у розмірі 10 відсотків складає 793,73 грн, тоді як відповідачем визначено 1984,33 грн. Відтак зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині штрафної санкції на суму 1190,60 грн.

За податковим повідомленням-рішенням Сумської митниці від 25.10.2024 №UA805000202496 основне податкове зобов`язання становить 3607,86 грн. Штраф у розмірі 10 відсотків складає 360,79 грн, тоді як відповідачем визначено 901,97 грн. Відтак це податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині штрафної санкції на суму 541,18 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки заниження митної вартості та відповідних основних податкових зобов`язань підтверджено наявними у справі платіжними документами, а доводи позивачки щодо незаконності призначення та проведення документальної невиїзної перевірки не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Загальна сума грошових зобов`язань за двома оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями становить 14431,46 грн, а сума, в якій позов підлягає задоволенню, - 1731,78 грн. Відтак пропорційно до задоволеної частини вимог за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 145,34 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що у позовній заяві представник позивачки повідомив про намір подати докази їх розміру протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. За умови подання відповідної заяви та доказів у строк, передбачений частиною сьомою статті 139 КАС України, питання про такі витрати може бути вирішено судом у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумська митниця про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської митниці від 25.10.2024 №UA805000202495 у частині застосування до ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн 60 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської митниці від 25.10.2024 №UA805000202496 у частині застосування до ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 541 (п`ятсот сорок одна) грн 18 коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 145 (сто сорок п`ять) грн 34 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець