Решение № 140674683, 16.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13872/26

пр. № 2/759/10812/26

16 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами у загальному розмірі 26 059 грн 32 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 13.09.2024 та 22.12.2024 ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства уклала з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» кредитні договори/договори позики № 2161835 та № LM637368114 відповідно.

На підставі вищезазначених договорів товариства зобов`язалися надати ОСОБА_1 кредит/позику на умовах, передбачених договорами, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит/позику, сплатити проценти за його/її використання та виконати інші обов`язки, передбачені договорами.

Кредитодавці своє зобов`язання за договорами виконали у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму грошових коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки за укладеними договорами, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 26 059 грн 32 коп.

За результатами укладення договору факторингу між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а також між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеними договорами.

З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних нарахувань за договором, а ОСОБА_1 не здійснювала погашення виниклої заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Зі змісту відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано на тимчасово окупованій території України ( АДРЕСА_1 ).

У зв`язку з цим ухвала про відкриття провадження у справі від 26 травня 2026 року направлялась відповідачу ОСОБА_1 на її фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи відповідно до відомостей Єдиної інформаційної системи соціальної сфери - АДРЕСА_2 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштовий конверт було повернуто до суду без вручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Щодо договору позики № 2161835 від 13.09.2024

Судом встановлено, що 13.09.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було підписано договір позики № 2161835 від 13.09.2024. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису 532862.

Згідно з п. 1 договору позики № 2161835 від 13.09.2024 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) шляхом їх перерахування на її банківський рахунок, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позику, сплатити проценти за її використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У розділах 1, 2, 4, 29 договору позики № 2161835 від 13.09.2024 сторонами було встановлено наступні умови позики: сума позики - 1 800 грн 00 коп.; мета отримання позики - задоволення споживчих потреб; строк позики - 30 днів з 13.09.2024 по 12.10.2024; фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% за кожен день користування залишком позики; комісія у розмірі 453 грн 78 коп. за надання позики; спосіб надання позики - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_4.

Договір позики містить відомості про загальну вартість позики, витрати за нею та розмір реальної річної процентної ставки, а також відтворює положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Додатками до договору позики № 2161835 від 13.09.2024 є графік платежів за договором та паспорт позики, які містять вичерпну інформацію щодо специфікації фінансового продукту, який надається ОСОБА_1 на підставі цього договору.

Таким чином, судом встановлено, що 13.09.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було підписано договір позики, яким передбачено виникнення між ними позикового зобов`язання.

Зі змісту довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000112534/ТНПП від 21.01.2026 вбачається, що 13.09.2024 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило переказ грошових коштів у сумі 1 800 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_4, що був зазначений ОСОБА_1 у договорі позики № 2161835 від 13.09.2024 як спосіб отримання грошових коштів.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало у розпорядження ОСОБА_1 передбачену договором позики № 2161835 від 13.09.2024 суму позики. Внаслідок цього між ними виникло позикове зобов`язання на вищезазначених умовах.

До позовної заяви долучено довідку ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000112532/ТНПП від 21.01.2026, за результатами дослідження якої встановлено, що 13.09.2024 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило також переказ грошових коштів у сумі 1 700 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_4, що був зазначений ОСОБА_1 у договорі позики № 2161835 від 13.09.2024. Подальша документація, що стосується виконання цього договору позики, містить позначення збільшення суми позики до 3 500 грн 00 коп.

Водночас, до позовної заяви не долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження тих обставин, що 13.09.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 була досягнута домовленість про збільшення суми позики за договором позики № 2161835 від 13.09.2024 на 1 700 грн 00 коп. Матеріали справи не містять жодного документа, який би позначав правову підставу перерахування товариством цих грошових коштів ОСОБА_1 .

Оскільки позивачем не доведено, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 13.09.2024 також було досягнуто домовленість про збільшення суми позики на 1 700 грн 00 коп., то суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 було надано позику лише у сумі 1 800 грн 00 коп. Саме ця сума позики враховується судом при подальшому дослідженні договору позики № 2161835 від 13.09.2024.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», вбачається, що ОСОБА_1 лише частково виконала свої обов`язки за договором позики. Так, з 10.10.2024 по 12.03.2025 ОСОБА_1 сплатила на користь товариства грошові кошти у сумі 5 715 грн 42 коп., які були зараховані в якості часткового повернення позики, часткової сплати процентів за користування позикою та повної сплати комісії за видачу позики.

Обставини часткового виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків свідчать про визнання нею факту укладення договору позики, отримання позики та виникнення позикового зобов`язання.

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного і повного повернення позики, сплати процентів за її використання, то це призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за договором позики.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 11 159 грн 81 коп., з яких: 3 275 грн 39 коп. - заборгованість за тілом позики, 884 грн 42 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою, 7 000 грн 00 коп. - сума пені, нарахована за порушення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Оскільки суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 було надано позику у сумі 1 800 грн 00 коп., а весь розрахунок заборгованості здійснений з урахуванням позики у сумі 3 500 грн 00 коп., то суд доходить висновку про необхідність здійснення перерахунку розміру заборгованості ОСОБА_1 за тілом позики та процентами за її використання. При здійсненні перерахунку суд враховує здійснені ОСОБА_1 погашення за договором позики у такому ж самому порядку, розподілі та співвідношенні, що й ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

При цьому суд, здійснюючи розрахунок заборгованості за процентами за користування позикою, враховує, що у постановах ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 зроблено висновок, що термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні за змістом висновки, але щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом зроблено також у постанові ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Тобто, у разі встановлення у договорі позики терміну повернення позики та узгодження строку користування позики, за який позичальник має сплатити проценти як плату за правомірну можливість використання чужих коштів, право нарахування процентів за користування позикою обмежується відповідним строком. Якщо позичальник після спливу цього строку не повертає позику або іншим чином не виконує своє грошове зобов`язання, то між позикодавцем та позичальником виникають охоронні відносини, права, свободи та законні інтереси позикодавця в яких охороняються приписами ст. 625 ЦК України, що встановлюють міру відповідальності боржника за неправомірне використання чужих коштів.

Положеннями договору позики № 2161835 від 13.09.2024 строк позики було визначено тривалістю 30 днів, тобто з 13.09.2024 по 12.10.2024. Тобто, сторонами було передбачено темпоральні межі права кредитодавця нарахувати проценти саме як плату за правомірне користування ОСОБА_1 позиченими коштами. Тому нарахування процентів здійснюється у межах погодженого строку позики.

Нарахування процентів після 12.10.2024 за понадстрокове користування позикою є нарахуванням збільшеного розміру процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, що суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. При цьому суд звертає увагу, що визначення сторонами договору іншого розміру процентів та порядку їх обчислення, ніж ті, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України (5% в день замість 3% річних), відповідає свободі сторін договору, актам цивільного законодавства та не змінює правової природи цих процентів, оскільки шляхом математичного розрахунку процентна ставка 5% у день може бути переведена у річну процентну ставку (постанова ВС від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18).

З урахуванням викладеного суд зазначає, що за користування ОСОБА_1 позикою з 13.09.2024 по 12.10.2024 має бути нараховано проценти у розмірі 5 грн 40 коп. (1 800 грн 00 коп. х 0,01% (погоджена процентна ставка) х 30 днів).

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 сплатила грошові кошти у сумі 4 608 грн 46 коп. в якості процентів за користування позикою. Відповідно ОСОБА_1 повністю виконала свій обов`язок зі сплати процентів за користування позикою, а надлишок сплачених коштів (4 603 грн 06 коп.) підлягає зарахуванню в якості виконання інших обов`язків за договором у встановленій черговості.

Суд не погоджується з нарахуванням пені у сумі 7 000 грн 00 коп. за порушення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання з підстав, що передбачені у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Вказана сума неустойки підлягає списанню, а надлишок сплачених ОСОБА_1 грошових коштів не може бути зарахований на погашення цієї суми заборгованості.

З урахуванням викладеного залишається лише обов`язок ОСОБА_1 щодо повернення позики у сумі 1 800 грн 00 коп. Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 повернула позику частково у сумі 224 грн 00 коп. Відповідно надлишок грошових коштів (4 603 грн 06 коп.) має бути зарахований в якості виконання цього обов`язку. За результатами такого зарахування обов`язок ОСОБА_1 щодо повернення позики у сумі 1 800 грн 00 коп. вважається виконаним з надлишком.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 2161835 від 13.09.2024 відсутня. Це свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та потреби у подальшому дослідженні матеріалів, що стосуються цього договору.

Щодо кредитного договору № LM637368114 від 22.12.2024

Судом встановлено, що 22.12.2024 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір кредитної лінії № LM637368114 від 22.12.2024. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису TFEV.

Відповідно до п. 2.1 договору № LM637368114 від 22.12.2024 ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

У розділах 2, 3, 5, 7, 8, 11 кредитного договору № LM637368114 від 22.12.2024 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: тип кредиту - кредитна лінія; сума кредиту (перший транш) - 4 200 грн 00 коп., які надаються 22.12.2024; другий та решта траншів можуть бути надані ОСОБА_1 протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених договором; дисконтний період кредитування - 30 днів; строк дії договору, протягом якого передбачено можливість ОСОБА_1 користуватися кредитними коштами, - 5 років; кінцева дата повернення кредиту - 21.01.2030; базова процентна ставка у розмірі 0,98% за кожен день користування залишком кредиту; комісія у розмірі 210 грн 00 коп. за надання першого траншу кредиту; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_5.

Додатками до кредитного договору є графік розрахунків та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію про специфікацію кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 за кредитним договором, порядок повернення кредиту. Кредитний договір та додатки до нього відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що 22.12.2024 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту платіжного доручення від 22.12.2024 вбачається, що 22.12.2024 ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» здійснило переказ грошових коштів у сумі 4 200 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_5, що був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № LM637368114 від 22.12.2024 як спосіб отримання кредитних коштів. Отримувачем платежу зазначається ОСОБА_1 , а призначенням платежу - переказ грошових коштів згідно з договором № LM637368114 від 22.12.2024.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», вбачається, що ОСОБА_1 частково виконала свої обов`язки за кредитним договором. Обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання свідчать про визнання нею факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та виникнення кредитного зобов`язання.

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для повного і своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за його використання, то це призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 8 891 грн 61 коп., з яких: 4 199 грн 44 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 592 грн 45 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 099 грн 72 коп. - сума неустойки, нарахованої за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання.

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту, процентам за користування кредитом.

Водночас, нарахування неустойки за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання, як і вимоги про стягнення суми цієї неустойки, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то неустойка, нарахована ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання підлягає списанню.

Отже, нарахування ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» неустойки у сумі 2 099 грн 72 коп. за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума неустойки підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № LM637368114 від 22.12.2024 становить 6 791 грн 89 коп., з яких: 4 199 грн 44 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 592 грн 45 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № ОК-ТП/32 від 23.04.2025, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», довідки № LM637368114 від 22.12.2024, реєстру прав вимоги від 23.04.2025 судом встановлено, що право вимоги ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № LM637368114 від 22.12.2024 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», вбачається, що після отримання права вимоги товариство здійснило нарахування процентів у розмірі 6 007 грн 90 коп. за користування ОСОБА_1 кредитом за період з 24.04.2025 по 16.09.2025.

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, а саме визначену можливість ОСОБА_1 правомірно користуватися кредитом протягом строку дії договором, тривалість якого визначено у 5 років, тобто до 2030 року, що за своїм характером та змістом прирівнюється до строку кредитування, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим. Проценти нараховані ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» протягом строку кредитування та за визначеною у договорі процентною ставкою (0,98% від залишку суми кредиту).

Отже, судом встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № LM637368114 від 22.12.2024 становить 12 799 грн 79 коп., з яких: 4 199 грн 44 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 8 600 грн 35 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

За результатами дослідження договору факторингу № 31/0326-02 від 31.03.2026, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», платіжної інструкції № 73 від 06.04.2026, реєстру прав вимоги № 1 від 31.03.2024 судом встановлено, що право вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 за кредитним договором № LM637368114 від 22.12.2024 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала кредитну заборгованість.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення позикового зобов`язання між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , а також кредитного зобов`язання між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 , 2) порушення ОСОБА_1 лише свого зобов`язання за договором кредиту, 3) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цим договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості за цим договором лише у розмірі 12 799 грн 79 коп.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 153610 від 28.04.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Доказів понесення інших судових витрат сторонами справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 1 307 грн 50 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) заборгованість за кредитним договором № LM637368114 від 22.12.2024 у розмірі 12 799 (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 79 копійок.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 307 (одна тисяча триста сім) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко