Решение № 140673770, 01.10.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/256/26

Провадження №2/477/916/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Саукової А.А.,

із секретарем судового засідання Котовою О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИЛА:

На адресу Вітовського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач звернувся із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 33 395,00 грн., а також судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 6 статті 187 ЦПК України в порядку досудової підготовки судом був надісланий запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

З відповіді Шевченківської сільської ради вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Для уточнення анкетних даних відповідача, судом було здійснено запит до Корабельного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян вбачається, що після реєстрації зміни імені 01 жовтня 2024 року, актовий запис №29, ОСОБА_1 змінила прізвище і стала ОСОБА_3 .

Разом з тим, з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян вбачається, що після реєстрації шлюбу, 21 листопада 2024 року, актовий запис №386, ОСОБА_4 змінила прізвище і стала ОСОБА_5 .

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 одна і та ж особа.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 вересня 2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0933739931/1 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 3252471 що акцептована відповідачем 09.09.2020 року шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України.

Згідно договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит в сумі 2 000,00 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75% за один день

16.12.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 16-12/21, відповідності до умов якого, ТОВ «Інфінанс» відступлено право вимоги за кредитним договором № 0933739931/1 від 09.09.2020 року на користь ТОВ «Вердикт Капітал».

10.01.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір відступлення права вимоги №10-03/2023, відповідно до умов якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором 0933739931/1 від 09.09.2020.

18.02.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір відступлення права вимоги №18-02/25, відповідно до умов якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за догором 0933739931/1 від 09.09.2020 року.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги до відповідача за договором №0933739931/1 від 09.09.2020 року до відповідачв ОСОБА_1 .

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 33 395,00 грн., що складається 2 000,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 31 395,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

За таких обставин позивач просить стягнути на його користь із відповідача зазначені суми заборгованості.

На адресу суду від представника відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, яким представник відповідача заперечив проти позову, зазначив, що не погоджується з сумою заборгованості та вважає її необґрунтованою та не підтвердженою належними та допустимими доказами.

Свої заперечення представник відповідача обґрунтовує тим, що узгоджений строк кредитування між сторонами був 30 днів, та відсутні будь які належні та допустимі докази щодо пролонгації строку дії кредитного договору. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає належним та обґрунтованим розрахунком заборгованості по процентнам в розмірі 1050,00 грн. за 30 днів строку кредитування, з урахуванням розміру процентної ставки 1,75%.

На підставі викладеного представник відповідача просить суд позовні вимоги задовольнити частково тіло кредиту та нараховані відсотки за 30 днів, а судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу стягнути пропорційно розміру задоволених вимог.

Від представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надійшла відповідь на відзив, якою позивач підтримав позов.

Додатково позивач зазначив, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено правомірно та відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки при укладенні договору сторони визначили не лише строк користування кредитом тривалістю 30 днів, а й строк дії договору 3 роки, протягом якого зберігалися права та обов`язки сторін. Позивач зазначає, що проценти є платою за користування кредитними коштами, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання, тому їх нарахування відповідає положенням статті 1048 ЦК України та умовам договору. Також позивач наголошує, що відповідачкою не подано жодного контррозрахунку заборгованості, а тому заперчення у відзиві щодо безпідставності нарахування процентів є необґрунтованими та не спростовують правильності поданого розрахунку заборгованості. Відповідач підписавши кредитні договори, погодився на їх умови та був обізнаний про зміст, суть об`єм взятих на себе грошових зобов`язань та наслідки невиконання їх умов. При цьому волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи відповідача, який свідомо уклав договори на зазначених умовах та на час його укладання не заявлялось додаткових вимог щодо його умов та/або відмови від кредитних договорів протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про таку відмову на підставі п.5 ст.15 Закону України "Про споживче кредитування". Також представник позивача наголосив щодо стягнення витрат на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, вказавши, що представником відповідача не доведено неспівмірність витрат та не надано будь яких доказів на підтвердження позиції, а заперечення відповідача не підтверджуються матеріалами справи та є лише припущенням.

На підставі викладеного, представник позивача просить задовольнити позов в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подавши під час звернення до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, а позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та відповідача, надав відзив, у якому просив врахувати при розгляді справи поданий відзив.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 09 вересня 2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0933739931/1 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 3252471 що акцептована відповідачем 09.09.2020 року шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України.

Згідно договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит в сумі 2 000,00 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75% за один день.

Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «УПР» від 08.07.2025 року, згідно з яким 09.09.2020 року було перераховано кошти в сумі 2 000,00 грн на картку відповідача.

Окрім цього, підтверджується довідкою ТОВ «ІНФІНАНС» відповідно до якої ОСОБА_1 отримала зарахування коштів в сумі 2 000,00 грн. 09.09.2020 року, платіжна система Ipay.

Факт укладення договору та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

16.12.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 16-12/21, відповідності до умов якого, ТОВ «Інфінанс» відступлено право вимоги за кредитним договором № 0933739931/1 від 09.09.2020 року на користь ТОВ «Вердикт Капітал».

10.01.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір відступлення права вимоги №10-03/2023, відповідно до умов якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором 0933739931/1 від 09.09.2020.

18.02.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір відступлення права вимоги №18-02/25, відповідно до умов якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за догором 0933739931/1 від 09.09.2020 року.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги до відповідача за договором №0933739931/1 від 09.09.2020 року до відповідачв ОСОБА_1 .

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 33 395,00 грн., що складається 2 000,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 31 395,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини (кредит).

Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються, умови договору сторонами виконувались, що свідчить про дійсність договору.

Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Щодо заперечення представника відповідача щодо нарахування відсотків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як вбачається зі змісту договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 0933739931/1 від 09.09.2020 року, сторони погодили, що максимальний строк користування кредитом становить 30 календарних днів, ставка, що нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75 %.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок зазначено у постановах Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Оскільки договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 0933739931/1 від 09.09.2020 року визначено конкретні умови надання кредиту його розмір; процентну ставку, строк користування то нарахування і стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним договором строком кредитування суперечить вимогам ЦК України та вищевикладеним висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Посилання Товариства у відповіді на відзив на те, що умовами договору передбачено, що право користування кредитом становить 36 місяців (3 роки), а також передбачено сплату відсотків протягом усього строку користування кредитними коштами, суд не вважає обґрунтованим.

Умови договору мають бути чіткими і зрозумілими. При стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами умовах договору, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, а не двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, автоматичної пролонгації надання траншу кредиту умовами договору не передбачено, це можливо виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, в тому числі, і простроченим.

Так, відповідачка не виконала зобов`язання з кредиту протягом визначеного строку користування кредитом (30 днів).

36 календарних місяців є загальним строком дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 0933739931/1 від 09.09.2020 року, тобто строком, протягом якого позичальник мав право отримувати кредитні кошти у межах погодженого сторонами кредитного строку.

За таких обставин після закінчення погодженого сторонами строку кредитування позивач втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, а його права могли бути захищені лише у спосіб, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України.

Разом із тим, звертаючись до суду з цим позовом, позивач вимог про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, не заявляло, а просило стягнути виключно проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до умов договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в частині нарахування та стягнення з відповідачки заборгованості за простроченими відсотками поза межами строку кредитування (30 днів) відсутні.

Отже, у відповідності до умов договору 0933739931/1 від 09.0.2020 року та строку кредитування 30 днів правомірними є нараховані відсотки з 09.09.2020 року по 09.10.2020 року, а тому розмір заборгованості процентів за цим договором становить 1050 грн, виходячи з такого розрахунку (2 000 грн х 1,75% (визначена договором денна відсоткова ставка) х 30 днів).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості 3 050,00 грн., яка складається з 2 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1050,00 грн. відсотки в межах строку кредиту.

Відповідно до положень п.1 ч.3ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо правничої допомоги суд зазначає наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 13 000,00 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, заявкою на надання правової допомоги № 1496 від 01.12.2025 року, витягом з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року, відповідно до яких розмір правничої допомоги складає 13 000,00 грн.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Разом з тим, враховуючи, що представник відповідача прямо не заперечував щодо розміру правничої допомоги та не зазначав про неспівмірність зі складністю справи, однак позовні вимоги задоволені на 9,13%, - відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов майнового характеру задоволено частково, тому понесені витрати на судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.4,12,89,259,263-265,282 Цивільного процесуального кодексу України,суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», Ґедройця Єжи, буд. 6 офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за кредитним договором № 0933739931/1 від 09.09.2020 року у сумі 3 050,00 ( три тисячі п`ятдесят) гривень 00 копійок, що складається з 2 000,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 1 050,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», Ґедройця Єжи, буд. 6 офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судового збору в розмірі 243,08 (двісті сорок три) гривні 08 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 186,90 (одна тисяча сто вісімдесят шість) гривень 90 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640171, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Гедройца Єжи, 6, оф.521.,

відповідач ОСОБА_8 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.А.Саукова