Решение № 140673726, 28.09.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3904/26

Провадження № 2/456/2326/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ТОВ «Бізнес Позика» в особі представника Кіріченко В.В., скориставшись системою «Електронний суд», звернувся в Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 561464-КС-001 від 10.10.2025 в розмірі 74 580,00 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 10.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 561464-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 22 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 . У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 74 580,00 грн, з яких: 22 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 37 180,00 грн - заборгованість за процентами; 11 000,00 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 4 400,00 грн - заборгованість за комісією, тому просить позов задовольнити.

27.07.2026 представник відповідача ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує здійснення ідентифікації та верифікації особи позичальника за допомогою технології BankID або іншим способом перед або під час підписання кредитного договору. Представник відповідача зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази погодження з відповідачем умов кредитного договору, підписання договору саме ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та отримання останнім кредитних коштів. Долучений розрахунок заборгованості не може бути підтвердженням існування заборгованості перед позивачем, оскільки не є первинним бухгалтерським документом. Щодо нарахованих процентів в розмірі 37 180,00 грн представник відповідача вказала, що такі є непропорційно великими порівняно з тілом кредиту, умова про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, оскільки кредитним договором не визначено переліку послуг, за які вона встановлена, а відсотки за ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню в силу п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

28.07.2026 представник позивача Виноградов Ю.Е. подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що кредитний договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача в особистому кабінеті позичальника ОСОБА_1 та підписано останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Представник позивача наголосив, що до позовної заяви були додані оригінали цілісних та незмінюваних файлів кредитного договору, а також оферта та акцепт на його укладення, натомість сторона відповідача не надала суду жодних доказів на спростування цілісності та незмінюваності файлів кредитного договору. Кредитодавець не обмежував позичальника в часі на ознайомлення з умовами кредитного договору та Правилами, позичальник добровільно погодився з ними відповідно до принципу свободи договору, з вимогою про розірвання договору чи визнання його недійсним відповідач ОСОБА_1 не звертався. Усі істотні умови кредитування (сума кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк кредитування, графік платежів) визначені безпосередньо в кредитному договорі, а не в Правилах чи паспорті споживчого кредиту. Щодо перерахування кредитних коштів зазначив, що ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською фінансовою установою, яка не відкриває позичальникам банківських рахунків і не випускає на їх ім`я платіжних карток, тому видача кредитів здійснюється через платіжні системи посередників, які на підтвердження переказу надають позивачу довідки зі своїх платіжних систем. Кредитні кошти в розмірі 22 000,00 грн перераховано відповідачу на вказану ним під час укладення договору платіжну картку через ТОВ «ПрофітГід» на підставі договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020. Щодо процентів за користування кредитом, представник позивача зазначив, що такі нараховані за погодженою сторонами процентною ставкою в межах строку дії кредитного договору, після його закінчення розмір заборгованості не змінювався, а комісія за надання кредиту встановлена правомірно відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», відтак просить позов задовольнити.

10.08.2026 представник відповідача ОСОБА_2 подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що позивач не надав суду електронного примірника кредитного договору з файлом кваліфікованого електронного підпису кредитодавця (формату .p7s), а тому не доведено тотожність поданого до суду примірника договору підписаному електронному документу. На думку представника відповідача, навіть встановлення факту перерахування коштів може бути підставою лише для стягнення тіла кредиту в розмірі 22 000,00 грн, тоді як вимоги про стягнення процентів та комісії є недоведеними. Нараховані проценти в розмірі 37 180,00 грн перевищують розмір тіла кредиту, а тому підлягають зменшенню з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності. Просить відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача заявила клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та клопотання про витребування доказів з АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909), а саме: письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 , за період з 10.10.2025 по 27.03.2026.

22.07.2026 представник відповідача ОСОБА_2 подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

30.07.2026 представник відповідача ат ОСОБА_2 подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_1 , в результаті чого на запит суду із Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.08.2026. Крім того, частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

28.07.2026 на виконання ухвали суду від 14.07.2026 від АТ «Райффайзен Банк» надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою судового засідання від 11.08.2026 розгляд справи відкладено на 10.09.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи.

Розгляд справи відбувся в судовому засіданні 10.09.2026 за участі представника відповідача ОСОБА_2, за наслідками якого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого призначено на 21.09.2026.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримала позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційної цивільної палати Верховного Суду України від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) з урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Враховуючи вищенаведене, датою ухвалення рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є дата складення повного судового рішення 28.09.2026, що не суперечить розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 561464-КС-001 в електронній формі, який підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-7718.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Бізнес Позика» надає відповідачу кредит у розмірі 22 000,00 грн (п. 2.1) строком на 24 тижні (п. 2.3), дата видачі кредиту - 10.10.2025 (п. 2.13), дата повернення кредиту - 27.03.2026 (п. 2.14). Умовами договору також визначено розмір та порядок сплати процентів за користування грошовими коштами, зокрема, стандартна процентна ставка за кредитом становить 1 % в день, фіксована (п. 2.4), денна процентна ставка - 0,87 % (п. 2.12), комісія за видачу кредиту - 4 400,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту (п. 2.5). Крім того, пунктом 7.5 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів, комісії та/або суми кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України, які нараховуються за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 % від неповерненої суми кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Бізнес Позика» заповнив анкету на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, паспортні дані, РНОКПП, адресу реєстрації та проживання, адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_3 та номер банківської картки для перерахування коштів НОМЕР_1 .

Згідно з візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору 10.10.2025 о 19:15:28 відповідач, використовуючи номер телефону, ідентифікувався в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та зайшов в особистий кабінет; о 19:35:51 підписав паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором UA-0517; о 19:35:52 на номер телефону відповідача в смс-повідомленні було відправлено одноразовий ідентифікатор UA-7718, яким о 19:36:10 відповідач акцептував оферту та підписав кредитний договір; о 19:36:13 договір, додатки до нього та Правила кредитування відправлено на електронну пошту відповідача.

Повідомленням АТ «Райффайзен Банк» від 22.07.2026 № 81-15-9/12632-БТ, яке надійшло на адресу суду 28.07.2026, 10.08.2026 підтверджується, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Згідно з випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_4 за період з 10.10.2025 по 15.10.2025 на картку відповідача 10.10.2025 о 19:36 зараховано переказ у розмірі 22 000,00 грн, після чого відповідач здійснював видаткові операції з рахунку, тобто користувався отриманими коштами.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, не виконав взяті на себе грошові зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, що відповідно до розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 561464-КС-001 від 10.10.2025 становить 74 580,00 грн, з яких: 22 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 37 180,00 грн - заборгованість за процентами, 4 400,00 грн - заборгованість за комісією, 11 000,00 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались щоденно за стандартною процентною ставкою 1 % від суми кредиту (220,00 грн в день) за період з 10.10.2025 по 27.03.2026, тобто в межах строку кредитування, що за 169 днів становить 37 180,00 грн, після закінчення строку кредитування проценти не нараховувались.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з абзацом другим ч. 12 ст. 11 Закону кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Обмеження щодо розміру денної процентної ставки містяться у Законі України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2022 у справі № 752/18564/20 (провадження № 61-20419св21).

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного Банку України постановою від 08.06.2017 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 вищезазначених правил, банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту. заборгованості.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 4928-IX від 14.07.2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.

Таким чином, на даний час в Україні діє воєнний стан, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення електронного договору з урахуванням вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», повну інформацію про отримання коштів позичальником, яка підтверджується витребуваними судом відомостями з АТ «Райффайзен Банк», а також розрахунок заборгованості.

Суд критично оцінює доводи сторони відповідача щодо відсутності доказів погодження умов кредитного договору, ідентифікації та верифікації особи позичальника, доказів укаладення кредитного договору в електронній формі та підписання такого одноразовим ідентифікатором, отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 , а також щодо нарахування непропорційно великої суми процентів та нікчемності положення про сплату комісії за надання кредиту, оскільки такі повністю спростовуються долученими стороною позивача доказами.

Судом встановлено, що кредитний договір № 561464-КС-001 від 10.10.2025 укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» https:my.tpozyka.com та підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7718, який був надісланий позичальнику на номер телефону НОМЕР_3 , що підтверджується відомостями, що зазначені у візуальній формі послідовності дій клієнта.

Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер телефону, який відповідач особисто зазначив, та без здійснення входу до особистого кабінету такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Пункт 12 кредитного договору № 561464-КС-001 від 10.10.2025 містить реквізити позичальника ОСОБА_1 , в яких зазначені паспортні дані відповідача, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону НОМЕР_3 , електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку 10.10.2025 о 19:36 надіслано примірник укладеного договору та номер банківської картки № НОМЕР_5 .

При цьому факт належності відповідачу ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та зарахування на неї 10.10.2025 кредитних коштів в розмірі 22 000,00 грн підтверджено випискою по рахунку, наданою АТ «Райффайзен Банк».

Стороною відповідача не надано доказів на спростування належності відповідачу номеру телефону НОМЕР_3 , адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та банківської картки № НОМЕР_1 , а також доказів того, що треті особи використали персональні дані та банківську картку відповідача без його відома та згоди з метою укладення кредитного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Кредитний договір № 561464-КС-001 укладено 10.10.2025, відтак на нього поширюється дія ч. 5 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки - 1%, таким чином встановлена у кредитному договорі фіксована процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом та денна процентна ставка 0,87% відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, судом встановлено, що проценти за договором в розмірі 37 180,00 грн нараховувались за період з 10.10.2025 по 27.03.2026, тобто в межах строку кредитування 24 тижні, що відповідає пунктам 2.3, 2.13, 2.14 кредитного договору. Після закінчення строку кредитування проценти не нараховувались.

Суд зазначає, що вказані проценти є платою за користування кредитом, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання, а тому підстави для їх зменшення відсутні. Посилання сторони відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 є безпідставним, оскільки викладений у ній правовий висновок стосується можливості зменшення неустойки, штрафу та процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, перевіривши правильність нарахування процентів за кредитним договором № 561464-КС-001 від 10.10.2025, враховуючи, що відповідач свого розрахунку заборгованості суду не надав, керуючись принципом pacta sunt servanda (договорів слід дотримуватись), враховуючи приписи абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, суд приходить до висновку, що нараховані проценти в розмірі 37 180,00 грн відповідають умовам договору.

Щодо доводів представника відповідача про нікчемність умови кредитного договору № 561464-КС-001 від 10.10.2025 про сплату комісії суд зазначає, що комісія за видачу кредиту в розмірі 4 400,00 грн, передбачена пунктом 2.5 кредитного договору, нараховується одноразово при видачі кредиту, її розмір є фіксованим та врахований при обчисленні загальних витрат за кредитом і денної процентної ставки. Вказана комісія пов`язана з наданням кредиту, право на встановлення якої прямо передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, судом встановлено, що умови кредитного договору № 561464-КС-001 від 10.10.2025 про сплату відповідачем ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану нарахованих 11 000,00 грн відсотків за ст. 625 ЦК України, як міру відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань на користь кредитодавця, суперечать пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, через що являються нікчемними, а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, відтак в частині вимог про стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 561464-КС-001 від 10.10.2025 у розмірі 63 580,00 грн, яка складається з 22 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 37 180,00 грн заборгованості за процентами та 4 400,00 грн заборгованості за комісією.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, які полягають у сплаті позивачем ТОВ «Бізнес Позика» судового збору в розмірі 2 662,40 грн, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в сумі 2 269,72 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просила стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу та зазначила, що докази таких витрат будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення, тому відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України питання про розподіл цих витрат буде вирішено після надання відповідних доказів.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 63 580,00 грн (шістдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок) заборгованості за кредитним договором № 561464-КС-001 від 10.10.2025, що складається з тіла кредиту в розмірі 22 000,00 грн (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок), процентів за користування кредитом в розмірі 37 180,00 грн (тридцять сім тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок), комісії за надання кредиту в розмірі 4 400,00 грн (чотири тисячі чотириста гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2 269,72 грн (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень 72 копійки) пропорційно до задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН