Постановление суда № 140673620, 15.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5725/26

Провадження № 1-кп/461/573/26

УХВАЛА

15.10.2026 року, Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Якубів, Долинського (на даний час - Калуського) району, Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,

за матеріалами кримінального провадження №12025141360001089 від 07.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305, ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Львівської обласної прокуратури звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без можливості внесення застави.

Подане клопотання мотивує тим, що Галицьким районним судом м. Львова розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025141360001089 від 07.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305, ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

Прокурор зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а тому з урахуванням обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, вважає, що є достатні підстави стверджувати, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави зможе запобігти вказаним ризикам. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останнього спливає 17.10.2026 року.

Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу без визначення застави. Захисник зазначив, що підстави для подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою без визначення розміру застави відсутні. Захисник просив суд врахувати дані про особу обвинуваченого та його сімейний стан, а саме наявність у нього двох малолітніх дітей, дружини, яка має тяжке захворювання та потребує оперативного лікування. Крім того, зазначив, що ОСОБА_6 офіційно працевлаштований. На думку сторони захисту, наведені обставини в сукупності свідчать про міцні соціальні та сімейні зв`язки обвинуваченого, істотно знижують ризик його неналежної процесуальної поведінки та не зумовлюють необхідності подальшого тримання його під вартою без визначення альтернативи у вигляді застави. У зв`язку з цим захисник просив суд продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

При цьому за змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і продовження такого, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що на розгляді в Галицькому районному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025141360001089 від 07.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305, ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30.06.2026 року було застосовано стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2026 року було продовжено строки дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та визначено обвинуваченому заставу у сумі 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 299 520 грн.

Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного суду від 31.08.2026 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2026 року було скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора було задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 17.10.2026 року без визначення розміру застави.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання, а так само і продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (12) (п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відтак, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що слідчим суддею під час обрання та продовження запобіжного заходу було вирішено, а судом апеляційної інстанції перевірено, питання обґрунтованості підозри.

Вирішуючи питання щодо можливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, а саме:

- ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто що обвинувачений може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочини, які інкримінуються йому є особливо тяжкими, у разі доведення його вини може бути призначено покарання у вигляді до дванадцяти років позбавлення волі, без альтернативи призначення більш м?якого покарання, та останній, будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкриміновані злочини, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто, що обвинувачений може знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування (не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінальних правопорушень, перевіряється можлива причетність обвинуваченого до інших аналогічних фактів). Ураховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно обвинуваченого більш м?яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування документів, грошей, наркотичних засобів, психотропних речовин або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений може спілкуватися з невстановленими спільниками з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення судового розгляду та притягнення винних до кримінальної відповідальності та зможе надавати останньому допомогу у переховуванні від органу досудового розслідування

- ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинувачений володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, зокрема тих, які сприяли у викритті її протиправної діяльності, які надали та можуть у подальшому надати суду викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим остання, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз, з метою зміни або відмови їх від показів. Відтак, обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до забезпечення ним конспірації злочинної діяльності, зокрема шляхом надання порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними засобами контролю;

- ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується зухвалістю вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що останній, розуміючи невідворотність покарання за вчинені нею діяння, та усвідомлюючи факт вчинення ним протиправних дій, обставини яких на даний час встановлюються, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності;

- ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується полягає в тому, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Ураховуючи те, що зазначені вище злочини вчинялись обвинуваченим з корисливих мотивів, метою яких було неправомірне отримання грошових коштів за придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збуту наркотичних засобів, обрання щодо останнього запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення.

При цьому, суд зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, суддею на даному етапі не встановлено.

На підставі наведеного, суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк що не перевищує 60 днів.

Щодо можливості застосування застави.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про можливість визначення обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Враховуючи характер та обставини даного кримінального провадження, зокрема те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та свідчить про підвищений ризик обвинуваченого для суспільства, отже клопотання сторони захисту не підлягає до задоволення.

Отримання доходів від здійснення інкримінованої протиправної діяльності нівелює ризик можливої втрати коштів, які внесені в якості застави обвинуваченим ОСОБА_6 не може гарантувати належну процесуальну поведінку останньої.

Будь-яких істотних, виключних обставин, які б надавали підстави суду для зворотних висновків в даному кримінальному провадженні відсутні.

У цьому кримінальному провадженні, з огляду на фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, ступінь суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п. 1,2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, його вік, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, отже на думку суду, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою без права внесення застави не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого обов`язків та досягненню мети кримінального провадження.

Відтак, з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення та встановлені обставини кримінального провадження, суд доходить висновку про неможливість визначення обвинуваченому розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Оскільки відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2, 3 ст. 307 КК України, суд приходить до висновку, щодо необхідності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання захисника про застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14 грудня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Повний текст ухвали проголошено 16 жовтня 2026 року о 16 год. 05 хв.

Ухвала щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1