Решение № 140673006, 15.10.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.№ 400/5493/26м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДержавної інспекції енергетичного нагляду України, вул. Дорогожицька, 11/8,м. Київ,04112,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної інспекції енергетичного нагляду України (далі відповідач) з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції енергетичного нагляду України щодо ненарахування мені заробітної плати із застосуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №391 за період з квітня 2023 року по грудень 2023 року включно;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої заробітну плату із застосуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу за період з квітня 2023 року по грудень 2023 року включно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №391 від 25.04.2023;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату всіх виплат, обчислення яких залежить від розміру заробітної плати позивача, зокрема відпускних, компенсації за невикористану відпустку та інших виплат, пов`язаних із остаточним розрахунком при звільненні, з урахуванням перерахованої заробітної плати із застосуванням коефіцієнта 1,5;

зобов`язати відповідача надати позивачу розрахунковий лист із зазначенням нарахованих сум після проведення перерахунку.

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив державну службу у Державній інспекції енергетичного нагляду України на посаді державного інспектора з енергетичного нагляду відділу енергетичного нагляду Управління Держенергонагляду у Миколаївській області. 11.05.2026 трудові відносини були припинені. Позивач стверджує, що у період з квітня 2023 року по грудень 2023 року відповідач протиправно не застосовував приписи Постанови Кабінету Міністрів України №391 від 25.04.2023 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», за якою працівникам державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях можливих бойових дій посадові оклади повинні визначатися із застосуванням коефіцієнта 1,5. Зазначений коефіцієнт відповідач почав застосовувати лише з січня 2024 року. Відтак, на думку позивача, його посадовий оклад за період квітень 2023 року грудень 2023 року підлягає перерахунку. Позивач вважає, що підлягають також перерахунку і інші виплати, здійснені з урахуванням заробітної плати.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві зазначив, що позов є передчасним, оскільки ще не сплив час на надання відповідачем відповіді на звернення позивача, в якому порушувались питання, що стали підставою для звернення до суду. Також, відповідач наголошував, що у спірний період позивач отримував заробітну плату із застосуванням коефіцієнту 1,5 відповідно до постанову Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 Питання оплати праці працівників державних органів . У свою чергу, Постановою № 391 передбачено, що у разі виконання працівниками повноважень на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або які належать до територій можливих бойових дій, посадові оклади визначаються із застосуванням коефіцієнта 1,5 залежно від фактичного місця здійснення службових повноважень. Відповідач зазначає, що чинне нормативне регулювання не містить положень, які б передбачали можливість одночасного або кумулятивного застосування кількох коефіцієнтів до одного посадового окладу, а також не визначає механізму їх поєднання чи множення. У зв`язку з цим у спірний період, зазначений у позовній заяві, посадовий оклад Позивача визначався відповідно до постанови № 15, із застосуванням коефіцієнта 1,5, як складової системи оплати праці, а дії Держенергонагляду щодо додаткового застосування іншого коефіцієнта такого ж розміру на підставі постанови № 391 могли призвести до множення коефіцієнтів, що не передбачено законодавством та спричинило б нецільове використання бюджетних коштів.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що жодною нормою КАС України, Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю України чи Закону України «Про оплату праці» не встановлено обов`язкового досудового порядку врегулювання такого спору. На думку позивача, відповідач фактично визнає можливість застосування Постанови №391 до позивача та не заперечує сам механізм її застосування.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема, повторив свою правову позицію щодо неможливості одночасного застосування коефіцієнтів 1,5, передбачених постановою КМУ № 15 від 18.01.2017 і постановою КМУ №391 від 25.04.2023. Також, відповідач звернув увагу суду на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18.04.2025 у справі № 200/6252/23 за подібних відносин.

ІІІ. Рух справи.

Ухвалою від 20.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті.

Ухвалою від 01.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справу у загальному позовному провадженні.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 з 01.06.2021 по 11.05.2026 проходив державну службу у Державній інспекції енергетичного нагляду України на посаді державного інспектора з енергетичного нагляду відділу енергетичного нагляду Управління Держенергонагляду у Миколаївській області, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_1 .

Позивач стверджує, що в 2023 році він фактично здійснював службові повноваження на території Миколаївського району Миколаївської області. Відповідач це твердження не спростував. Отже, зазначені обставини суд вважає встановленими.

Відповідачем додано до матеріалів справи витяг з особового рахунку позивача за період січень-грудень 2023 року, з яких вбачається, що до окладу позивача застосовано коефіцієнт 1,5.

З заяв по суті відповідача суд встановив, що зазначений коефіцієнт був нарахований на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 18.01.2017.

Відповідач підтвердив викладені у позові обставини щодо того, що в спірний період з квітня 2023 року по грудень 2023 року, коефіцієнт 1,5, передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 391 від 25.04.2023, до окладу позивача не застосовувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини незастосування до окладу позивача коефіцієнту 1,5 передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 391 від 25.04.202, в спірний період (квітень -грудень 2023 року) є встановленими.

Вважаючи бездіяльність позивача щодо ненарахування заробітної плати із застосуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №391 за період з квітня 2023 року по грудень 2023 року включно протиправною, позивач звернувся до суду.

V. Джерела права

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом законів про працю України, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та третьої статті 94 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата, за визначенням наведеним у статті 94 Кодексу законів України про працю, - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII встановлено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

За приписами статті 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 18.01.2017 (далі Постанова № 15) з метою упорядкування умов оплати праці працівників державних органів затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році.

До Постанови № 15 щорічно вносились зміни, якими, серед іншого, затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році, 2019 році, 2020 році.

Постановою № 15 від 13.01.2021 до Постанови № 15 внесено зміни, якими затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2021 році.

В пункті 10 Приміток до зазначеної схеми передбачено, що посадові оклади працівників міжрегіональних територіальних органів Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, територіальних органів Держенергонагляду визначаються відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби, передбаченої для державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя, з коефіцієнтом 1,5.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

25 квітня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», яка набрала чинності з 28.04.2023 (далі- Постанова №391).

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови №391 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 612 від 16 червня 2023 року установлено, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження: на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені Кабінетом Міністрів України у відповідних схемах посадових окладів, визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2024 № 99 внесені зміни по абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови №391 відповідно до яких з 01.01.2024 цей абзац мав наступну редакцію:

- на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження:

- на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені Кабінетом Міністрів України у відповідних схемах посадових окладів, визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2024 №544 були внесені зміни по абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ №391 відповідно до яких з 16.05.2024 цей абзац має наступну редакцію:

на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження:

на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені відповідно до законодавства у схемах (розмірах) посадових окладів (тарифних ставок), визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.

Отже, в постанова КМУ №391 передбачає коефіцієнт (1,5) підвищення посадового окладу для усіх працівників державних органів, крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських, за умови безпосереднього здійснення ними свої повноваження на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови №391 визначено, що підвищення розмірів посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів, передбачених підпунктом 1 цього пункту, здійснюється з урахуванням фактично відпрацьованого часу протягом місяця; заробітна плата працівникам державних органів нараховується відповідно до абзацу першого цього підпункту з урахуванням підвищених розмірів посадових окладів, передбачених підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови, які визначені та затверджені у штатному розписі відповідного державного органу.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 Постанови №391 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №612 від 16.06.2023), для цілей цієї постанови розташування робочого місця працівника визначається керівником державного органу (керівником державної служби, суб`єктом призначення) шляхом затвердження відповідного переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії; працівникам державних органів, які включені до переліку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, за періоди роботи на територіях, які не включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, нарахування заробітної плати проводиться виходячи з посадових окладів, визначених законодавством.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Постанови №391 працівникам державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та яким підвищуються розміри посадових окладів відповідно до підпункту 1 цього пункту, інші виплати за роботу з особливими умовами праці, визначені актами Кабінету Міністрів України, не встановлюються

Пунктом 4 Постанови №391 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 за № 1668/39004, територія Миколаївської міської територіальної громади з 11.11.2022 є територією можливих бойових дій.

Згідно з «Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженим 28.02.2025 наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786, територія Миколаївської міської територіальної громади є територією можливих бойових дій.

VІ. Оцінка суду

Судом встановлено, що в спірний період квітень 2023 року грудень 2023 року відповідач застосовував при розрахунку заробітної плати позивача коефіцієнт 1,5, передбачений Постановою № 15. За позицією відповідача, таким чином було враховано особливі умови праці, пов`язані з веденням основної діяльності з забезпечення стабільного та надійного енергопостачання споживачам, безпеки постачання електричної енергії в Україні під час воєнного стану та проведення бойових (можливих бойових) дій, оскільки держава ставить перед Держенергонаглядом особливі задачі, пов`язані із забезпеченням дієвого державного впливу в умовах дерегуляції господарської діяльності. Відповідач не заперечує, що в цей період застосування коефіцієнту, передбачено Постановою № 391 не здійснювалось і вказує, що одночасне застосування двох коефіцієнтів не є можливим.

Отже, за обставинами цієї справи спірним між сторонами є питанням можливість застосування коефіцієнту 1,5, встановленого Постановою № 391, додатково до коефіцієнту 1,5, встановленого Постановою № 15.

Оцінюючи позицію відповідача, суд враховує, що Постанова № 15 була прийнята 18.01.2017; зміни, якими передбачено застосування до посадових окладів працівників міжрегіональних територіальних органів Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, територіальних органів Держенергонагляду визначаються відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби, передбаченої для державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя, з коефіцієнтом 1,5, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2021 р. № 15.

При цьому, предметом Постанови № 15 є встановлення схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів.

Тобто, застосування коефіцієнту 1,5, встановленого Постановою № 15, не було пов`язано з особливостями державної служби в період воєнного часу, а мало на меті визначення посадових окладів державних службовців.

Натомість, Постанова № 361, як вбачається з її назви, покликана врегулювати деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування саме під час воєнного стану.

Отже, предмет регулювання цих постанов не є тотожним.

Також, суд критично ставиться до посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на підпункт 4 пункту 1 Постанови №391, за яким працівникам державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та яким підвищуються розміри посадових окладів відповідно до підпункту 1 цього пункту, інші виплати за роботу з особливими умовами праці, визначені актами Кабінету Міністрів України, не встановлюються.

Суд зазначає, що з Постанови № 15 не вбачається, що нею встановлено виплати за роботу з особливими умовами праці.

Крім того, підпункт 4 пункту 1 Постанови №391 передбачає припинення інших виплат за роботу з особливими умовами праці, встановлених іншими актами КМУ, але не дає право відповідачу не застосовувати пункт 1 Постанови № 391.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 200/6252/23 від 18.04.2025, суд зазначає таке.

Предметом розгляду у зазначеній справі про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо ненарахування щомісячної надбавки за роботу з особливими умовами праці на підставі абзацу другого підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ від 25 серпня 2023 року №928 «Деякі питання оплати праці працівників підприємств, установ, закладів та організацій під час воєнного стану» , було, серед іншого, питання одночасного застосування зазначеної постанови та Постанови № 391 при розрахунку посадового окладу державного службовця. Верховний Суд дійшов висновку, що положення Постанови №928, якою регулюються, зокрема, питання виплати надбавки за роботу з особливими умовами праці, не поширюється на працівників судових органів, адже таке їхнє право врегульовано аналогічної за своєю суттю постановою КМУ №391.

Разом з тим, як зазначено вище, за обставинами цієї справи судом не встановлено, що Постанова № 15 і Постанова № 391 мають аналогічний предмет регулювання, і, крім того, в цій справі відповідачем в спірний період не було застосовано саме постанову № 391, а не зупинено застосування іншої постанови Кабінету Міністрів України.

Відтак, висновки Верховного Суду у справі 200/6252/23 не є релевантними до цієї справи.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги положення пункту 1 Постанови №391 відповідно до якого працівникам державних органів, які включені до переліку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, за періоди роботи на територіях, які не включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, нарахування заробітної плати проводиться виходячи з посадових окладів, визначених законодавством, суд дійшов висновку про те, Державної інспекції енергетичного нагляду України допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01.05.2023 по 31.12.2023 з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу у відповідності до Постанови №391.

Разом з тим, не ґрунтуються на законі вимоги позивача визнати протиправним незастосування коефіцієнту 1,5 до посадового окладу за квітень 2023 року, оскільки Постанова № 391 прийнята 28.04.2023 і не передбачає ретроспективну дію з 01.04.2023.

Враховуючи викладене вище, з метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати та інших виплат, що проводились за період з 01.05.2023 по 31.12.2023 включно (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги, що надається до щорічної відпустки тощо) обчисленої з урахуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу на підставі Постанови №391.

Суд звертає увагу, що предметом цієї справи не є визначення права позивача на певні виплати. Отже, перерахунку підлягають лише фактично здійснені виплати, обчислення яких здійснюється виходячи з розміру посадового окладу.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу розрахунковий лист із зазначенням нарахованих сум після проведення перерахунку, то суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки наразі перерахунок відповідач ще не здійснив, а, відтак і у видачі розрахункового листа не відмовляв.

Тобто, така позовна вимога направлена на захист прав, які, на думку позивача, можливо будуть порушені в майбутньому.

Натомість, суд захищає порушені права, а не здійснює превентивного захисту.

Відтак, зазначена вимога є передчасною.

VІІ. Висновки суду

Згідно із частинами першою-другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача та кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору суд не вирішує питання щодо його розподілу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної інспекції енергетичного нагляду України (вул. Дорогожицька, 11/8,м. Київ,04112 ЄДРПОУ 42578602) задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції енергетичного нагляду України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати із застосуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №391 за період з 01.05.2023 по 31.12.2023.

3.Зобов`язати Державну інспекцію енергетичного нагляду України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плату із застосуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу за період 01.05.2023 по 31.12.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №391 від 25.04.2023 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.

4.Зобов`язати Державну інспекцію енергетичного нагляду України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 всіх фактично здійснених виплат, обчислення яких залежить від розміру заробітної плати, перерахованої з 01.05.2023 по 31.12.2023 із застосуванням коефіцієнта 1,5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №391 від 25.04.2023 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

5. В іншій частині позову відмовити

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко