Решение № 140672209, 16.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р. справа № 300/6199/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.05.2026 № 092850034497 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області:

зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 15.11.1994 по 04.10.2004 на посаді транспортувальника Фільтрувально-сушильного відділення у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана";

зарахувати до страхового стажу роботи період роботи з 01.06.2024 по даний час на посаді апаратника піролізу у ТОВ "Карпатнафтохім";

повторно розглянути заяву позивача від 12.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного віку та пільгового стажу, оскільки безпідставно не врахував пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII. Також відповідач безпідставно не зарахував позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 15.11.1994 по 04.10.2004 на посаді транспортувальника Фільтрувально-сушильного відділення у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана". Крім цього відповідач безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу роботи період роботи з 01.06.2024 по даний час на посаді апаратника піролізу у ТОВ "Карпатнафтохім".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 21.09.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов до суду через систему "Електронний суд" 15.09.2026. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що відповідач діяв в межах повноважень та в спосіб, визначений чинним законодавством.

28.09.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, відповідно до якої позивач заперечує доводи відповідача, просить позов задовольнити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.05.2026 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та відповідними документами.

В зв`язку із призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява позивача про призначення пенсії розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів прийнято рішення від 20.05.2026 № 092850034497, яким заявнику відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пенсійного віку 55 років та необхідного страхового стажу відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Згідно вказаного рішення відповідач встановив, що вік заявника 51 рік 3 дні, страховий стаж 31 рік 1 місяць 11 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 4 роки 3 місяці 16 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи згідно трудової книжки від 14.11.1994 НОМЕР_1 з 01.06.2024 по теперешній час, оскільки відсутня сплата в Державному реєстрі застрахованих осіб (а.с. 17).

Згідно записів №№ 01-07 трудової книжки від 14.11.1994 НОМЕР_1 позивач у період 15.11.1994 по 04.10.2004 працювала на посаді транспортувальника Фільтрувально-сушильного відділення у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" (а.с. 12).

Відповідно до уточнюючої довідки ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 17.07.2025 № 69, матеріалів атестації робочих місць згідно Наказів від 07.12.1993 № 700, від 31.12.1998 № 644, від 23.12.2003 № 259 посада транспортувальника (транспортерника) передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ ІІ, підрозділ "а", код КП 2030000а-19213 (а.с. 21-45).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон № 1058-IV).

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, згідно пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за № 213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 15.11.1994 по 04.10.2004 на посаді транспортувальника Фільтрувально-сушильного відділення у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана", суд зазначає наступне.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У відповідності до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно записів №№ 01-07 трудової книжки від 14.11.1994 НОМЕР_1 позивач у період 15.11.1994 по 04.10.2004 працювала на посаді транспортувальника Фільтрувально-сушильного відділення у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" (а.с. 12). Відповідно до уточнюючої довідки ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 17.07.2025 № 69, матеріалів атестації робочих місць згідно Наказів від 07.12.1993 № 700, від 31.12.1998 № 644, від 23.12.2003 № 259 посада транспортувальника (транспортерника) передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ ІІ, підрозділ "а", код КП 2030000а-19213 (а.с. 21-45).

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідно до уточнюючої довідки ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 17.07.2025 № 69, матеріалів атестації робочих місць згідно Наказів від 07.12.1993 № 700, від 31.12.1998 № 644, від 23.12.2003 № 259 посада транспортувальника (транспортерника) передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ ІІ, підрозділ "а", код КП 2030000а-19213, відповідач безпідставно незарахував позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 15.11.1994 по 04.10.2004 на посаді транспортувальника Фільтрувально-сушильного відділення у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана".

Щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу страхового стажу роботи період роботи з 01.06.2024 по даний час на посаді апаратника піролізу у ТОВ "Карпатнафтохім", суд зазначає наступне.

Згідно записів №№ 31 32 трудової книжки від 14.11.1994 НОМЕР_1 позивача 14.08.2019 прийнято на роботу у ТОВ "Карпатнафтохім" на посаду апартник піролізу 5 розряду, з 12.03.2021 переведено апартником піролізу 6розряду (а.с. 16).

Оскаржуваним рішенням за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 14.11.1994 НОМЕР_1 з 01.06.2024 по теперешній час, оскільки відсутня сплата в Державному реєстрі застрахованих осіб (а.с. 17).

Як зазначено вище, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У відповідності до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Трудова книжка позивача містить записи про прийняття позивача 14.08.2019 на роботу у ТОВ "Карпатнафтохім" на посаду апартник піролізу 5 розряду, з 12.03.2021 переведенння апартником піролізу 6розряду (а.с. 16), однак позивач жодними доказами не підтвердила спірний період з 01.06.2024.

Враховуючи наведене, оскільки жодними доказами не підтверджено спірний період з 01.06.2024, відсутні підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача спірний період роботи з 01.06.2024.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.05.2026 № 092850034497 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи на посаді транспортувальника Фільтрувально-сушильного відділення у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" з 15.11.1994 по 04.10.2004; зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 12.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.05.2026 № 092850034497 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи на посаді транспортувальника Фільтрувально-сушильного відділення у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" з 15.11.1994 по 04.10.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.