Постановление суда № 140671509, 16.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 жовтня 2026 рокуСправа № 160/33188/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова Ольга Володимирівна, перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ДОНМЕРС», до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ДОНМЕРС», до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

Встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Приватного підприємства «ДОНМЕРС» (ЄДРПОУ 44377256) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу Приватного підприємства «ДОНМЕРС» (ЄДРПОУ 44377256), або настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 16.10.2026 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано:

надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення.

Позивач надав заяву про усунення недоліків в якій зазначив, що строк звернення до суду з вказаною позовною заявою не пропущений.

Як вже зазначено в ухвалі від 16.10.2026 року, норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення відповідно до статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку. При цьому КАС України не містить застережень щодо пріоритетності вказаних видів судових проваджень.

Наведене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постановах від 02.09.2024 р. у справі №120/1770/24, від 01.07.2025 р. у справі №120/2450/24.

Також, важливо зазначити, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 755/10947/17 зробила висновок, відповідно до якого під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція.

Отже, суддя керується висновком Верховного Суду, викладеного у вказаній вище справі №120/2450/24.

Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04 березня 2021 року у справі №240/12017/19:

Колегія суддів звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, а не тим, хто спить.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 р. у справі №160/5655/22 зазначив, що системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 р. у справі №120/2322/24 вказано, що підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; несплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

У постанові від 01.07.2025 р. у справі №120/2450/24 Верховний Суд звернув увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 р. у справі №160/5655/22 наголосив на тому, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України може застосовуватися за наявності у такого платника податків податкового боргу, для якого виконуються дві умови одночасно: сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень, та цей податковий борг не був погашений протягом 240 календарних днів з дати вручення платнику податків податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач обґрунтовує позовні вимоги податковою вимогою від 12.09.2025 № 0027174-1305-0436, яку вважає врученою платнику податків 18.11.2025, та зазначає, що строк 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги сплинув 16.07.2026, а сума податкового боргу станом на 14.09.2026 становить 2 779 990,45 грн.

Водночас разом з позовною заявою позивач самостійно долучив копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №160/1996/26 (додаток 2 до позовної заяви), яким задоволено повністю позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ПАНЕ Е ВІНО» (попередня назва позивача) (ЄДРПОУ 44377256) та стягнуто податковий борг у розмірі 2779990,45 грн, тобто той самий податковий борг того самого підприємства, з наявністю якого позивач пов`язує свої вимоги і у цій справі.

У справі №160/1996/26 позивач у відповіді на відзив зазначив, що «у позовній заяві при зазначенні реквізитів податкової вимоги допущено технічну описку: помилково зазначено номер "№0027174-1305-0436 від 12.09.2025" замість фактичного номеру вимоги, на підставі якої подано позов. Дійсною (чинною) податковою вимогою, яка є підставою позовних вимог, є податкова вимога №0038308-1305-0436 від 24.12.2024 року».

Відповідно до ст.59 ПК України, у зв`язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу по ТОВ виробничо торгівельна фірма «Авіас» була сформована податкова вимога від 23.01.2025 року № 0000685-1302-1301 та направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та повернута позивачу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, на той самий податковий борг податкова вимога формується один раз, а повторне формування податкової вимоги на ту саму суму податкового боргу правових наслідків для обчислення строків, визначених пунктом 87.13 статті 87 Податкового кодексу України та частиною 1 статті 289-2 КАС України, не створює.

За таких обставин перебіг 240 календарних днів обчислюється з дня вручення платнику податків податкової вимоги №0038308-1305-0436 від 24.12.2024, а не податкової вимоги від 12.09.2025 № 0027174-1305-0436, на яку посилається позивач.

Як встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №160/1996/26, податкова вимога №0038308-1305-0436 від 24.12.2024 на суму 2779990,45 грн була направлена на адресу платника податків за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (м. Дніпро, вул. Південна, 8-Г, приміщення 101) засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення (штрихкодовий ідентифікатор відправлення 4912800092314) та повернута зі штемпелем повернення «за закінченням терміну зберігання» від 03.02.2025.

Згідно з п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак податкова вимога №0038308-1305-0436 від 24.12.2024 вважається врученою платнику податків 03.02.2025.

Таким чином, перебіг 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги розпочався з 03.02.2025 та сплинув 01.10.2025.

Отже, перебіг трьохмісячного строку звернення до суду, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України, розпочався 02.10.2025 та сплинув 01.01.2026.

В клопотанні від 16.10.2026 позивач зазначив, що «За результатами фактичної перевірки ПП «ПАНЕ Е ВІНО» (акт від 09.09.2024 № 2550/04/36/07/08/РРО/44377256) Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 27.09.2024 № 0606630708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2 779 990,45 грн (5 100,00 грн + 2 774 380,45 грн + 510,00 грн). Рішення надсилалося поштою та було повернуте контролюючому органу 30.10.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку з обліковим відображенням цих сум як боргу 24.12.2024 була сформована податкова вимога № 0038308-1305-0436, яка надсилалася на адресу платника та повернулася з відміткою «за закінченням терміну зберігання» від 03.02.2025.

Платник податків 21.02.2025 подав до ДПС України скаргу № 02 на податкове повідомлення-рішення від 27.09.2024 № 0606630708 (вх. ДПС № 8518/6 від 25.02.2025), тобто розпочав процедуру адміністративного оскарження.

У зв`язку з поданням скарги 27.02.2025 суми за ППР було виключено з інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 21080900 (штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО), тобто заборгованість в обліку була відсутня, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків (додається). Відповідно до ст. 56 ПК України та пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є лише узгоджене грошове зобов`язання; на час оскарження сума за ППР не була узгодженою і боргом не вважалася.

У зв`язку з виключенням боргу з інтегрованої картки платника податкову вимогу від 24.12.2024 № 0038308-1305-0436 було відкликано відповідно до вимог ст. 60 ПК України, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків (операції від 27.02.2025) та документом про відкликання податкової вимоги, які додаються до цього клопотання. Відтак з 27.02.2025 зазначена вимога втратила чинність і не може братися за основу відліку строків, визначених п. 87.13 ст. 87 ПК України та ч. 1 ст. 289-2 КАС України.

Рішенням ДПС України від 12.03.2025 № 6959/6/99-00-06-03-02-06 скаргу платника залишено без розгляду, а ППР від 27.09.2024 № 0606630708 визнано таким, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Після завершення адміністративного оскарження облік зобов`язання було поновлено: 29.08.2025 в інтегрованій картці платника поновлено суми за ППР від 27.09.2024 №0606630708 (операції ЗІН та 9ZX; 5 100,00 грн, 2 774 380,45 грн та 510,00 грн), і з цієї дати у платника податків виник податковий борг у сумі 2 779 990,45 грн.

У зв`язку з виникненням податкового боргу 12.09.2025 сформовано нову податкову вимогу форми «Ю» № 0027174-1305-0436 (стан боргу на 10.09.2025 2 779 990,45 грн). Вимога надіслана рекомендованим листом на адресу платника згідно з ЄДР (вул. Південна, 8-Г, прим. 101, м. Дніпро) і вручена 18.11.2025.»

Проте, слід повторно зазначити, що в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №160/1996/26 зафіксовано, що у відповіді на відзив відповідач зазначив, що «у позовній заяві при зазначенні реквізитів податкової вимоги допущено технічну описку: помилково зазначено номер "№0027174-1305-0436 від 12.09.2025" замість фактичного номеру вимоги, на підставі якої подано позов. Дійсною (чинною) податковою вимогою, яка є підставою позовних вимог, є податкова вимога №0038308-1305-0436 від 24.12.2024 року».

Тобто, контролюючий орган в справі №160/1996/26 станом на 2026 рік сам звернув увагу суду на необхідності врахувати податкову вимогу саме №0038308-1305-0436 від 24.12.2024 року, як підстава звернення до суду про стягнення заборгованості.

Додатково слід зазначити, що згідно ст.60 Податкового кодексу України, на яку в своєму клопотання від 16.10.2026 року посилається позивач, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Таким чином, не передбачено відкликання податкової вимоги у зв`язку з поданням скарги на податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду.

У відповідності до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись п.9 ч.4 ст.169, ст.248 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ДОНМЕРС», до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.293, ст.295 КАС України.

Суддя О.В. Єфанова