Решение № 140669965, 05.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14782/25

Провадження № 2/369/5661/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 369/14782/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 2 136,87 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» здійснює обслуговування та утримання будинку АДРЕСА_1 , у якому знаходиться квартира АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг, а саме послуг з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, утворилася заборгованість у розмірі 2 136,87 грн.

02 червня 2025 року між ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» та ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» укладено Договір про надання послуг з факторингу № 02/06.25, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався відступити фактору право грошової вимоги до боржників.

На підтвердження переходу права вимоги позивач посилається на Реєстр боржників, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 щодо оплати житлово-комунальних послуг у сумі 2 136,87 грн.

Посилаючись на положення статей ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач вважає, що відповідач зобов`язана сплатити зазначену суму заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Козак І.А.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.08.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.11.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий відповідачем ОСОБА_1 , в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «АРАГОН» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 2136,87 грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що заборгованість відсутня, оскільки нараховані ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» платежі за період надання ним послуг з жовтня 2022 року по жовтень 2023 року сплачено в повному обсязі, на підтвердження чого надано відповідні квитанції та банківські платіжні документи. У зв`язку з відсутністю заборгованості, що вбачається із поданих квитанцій, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

01.12.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача ТОВ «ФК «АРАГОН» - Юхименком Юрієм Юрійовичем, у якій останній заперечував проти доводів відповідача щодо відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами проведеного ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» аудиту нарахувань та оплат було встановлено наявність у відповідача заборгованості в розмірі 2136,87 грн, право вимоги за якою перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 02.06.2025 року № 02/06.25.

Також позивач зазначив, що відсутність відомостей про заборгованість у щомісячних квитанціях не свідчить про її відсутність, а надані відповідачем документи не спростовують результатів аудиту та розрахунку заборгованості. На підтвердження своїх доводів позивач додатково надав документи щодо проведення та затвердження результатів аудиту, а також наказ про здійснення перерахунку заборгованості. У зв`язку з наведеним просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість, судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.

08.12.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, подані відповідачем ОСОБА_1 , у яких останній не погодився з доводами позивача та наполягав на недоведеності позовних вимог. Зазначив, що надані позивачем внутрішні документи первісного кредитора, зокрема результати аудиту, рішення учасника товариства, накази директора, акт взаємних розрахунків та реєстр боржників, не підтверджують факту надання послуг і правильності нарахування заборгованості в розмірі 2136,87 грн.

Також відповідач вказав на відсутність первинних документів із помісячною деталізацією нарахувань, тарифів, обсягів послуг та розрахунку заборгованості, наголосивши, що договір факторингу сам по собі не підтверджує існування боргу. На підтвердження своєї позиції відповідач повторно послався на надані раніше квитанції та платіжні документи, які, на його думку, підтверджують повну оплату нарахованих житлово-комунальних послуг. У зв`язку з наведеним просив відмовити в задоволенні позову, визнати подані позивачем внутрішні документи неналежними доказами існування заборгованості та не стягувати з нього судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, представник позивача з позовом подав клопотання, просив суд розгляд справи проводити у його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

23.02.2026 року відповідач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, за наявними у справі матеріалами. У заяві відповідач сверджував, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт і розмір боргу, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду/Касаційного цивільного суду у постанові від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15).

Відповідно до ст. 5 Закону України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Отже, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, позивач повинен довести не лише розмір заявленої до стягнення суми, а й правові підстави виникнення у відповідача відповідного обов`язку, період утворення заборгованості, факт та обсяг надання послуг, за які нараховано плату, а також належність права вимоги саме позивачу.

Судом встановлено, що відповідно до позовної заяви підставою звернення до суду є заборгованість відповідача за послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 2 136,87 грн.

Відповідно до поданих доказів встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .

02.06.2025 між ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» та ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» було укладено Договір про надання послуг з факторингу № 02/06.25, відповідно до якого, ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» зобов`язався за плату відступити позивачеві право грошової вимоги, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за відповідним правом грошової вимоги, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та набуває всіх прав за них.

Відповідно до Реєстру боржників права вимоги до яких відступаються, сума та підстава заборгованості, який є невід`ємним Додатком № 1 до Договору про надання послуг факторингу № 02/06.25 від 02.06.2025 до позивача перейшло право вимоги за зобов`язаннями Відповідача щодо оплати житлово-комунальних послуг у сумі 2 136,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги (боржника).

Разом з тим, надані позивачем документи не дають можливості встановити належними та допустимими доказами правову підставу виникнення у ОСОБА_1 саме тієї заборгованості, яку позивач просить стягнути.

Сам по собі факт зазначення відповідача у Реєстрі боржників, який є додатком до договору факторингу, підтверджує лише те, що первісний кредитор визначив відповідача як боржника та передав позивачу відповідне право вимоги.

Водночас зазначений документ не є первинним доказом виникнення грошового зобов`язання відповідача та сам по собі не підтверджує факт надання їй послуг, їх обсяг, вартість та період, за який утворилася заборгованість.

Так само укладення між ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» та ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» договору факторингу не створює для відповідача нового обов`язку зі сплати грошових коштів, а лише передбачає перехід до фактора права вимоги, яке існувало у первісного кредитора.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Суд звертає увагу, що для вирішення спору необхідним є встановлення насамперед самого факту існування у відповідача грошового зобов`язання перед первісним кредитором.

Натомість позивачем не доведено, що первісний кредитор мав до відповідача право грошової вимоги у розмірі 2 136,87 грн за послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Наявність договору факторингу та включення відповідача до Реєстру боржників підтверджують правовідносини між первісним кредитором та фактором щодо відступлення права вимоги, однак самі по собі не підтверджують факту виникнення у відповідача відповідного грошового зобов`язання та його розміру.

Зокрема, позивачем не надано документів, з яких можливо встановити період виникнення заборгованості, щомісячні нарахування за кожним видом послуг, розмір тарифів, на підставі яких здійснено такі нарахування, обсяг фактично наданих послуг, а також документи, які б підтверджували підстави та порядок формування заявленої до стягнення суми заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, за відсутності інших належних доказів, підтверджує проведення відповідних нарахувань самим надавачем послуг, однак не є безумовним доказом існування у відповідача відповідного грошового обов`язку.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Зазначена норма не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема факт надання послуг конкретному споживачу та розмір плати, що підлягав внесенню.

Посилання позивача на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_4 , саме по собі не підтверджує розмір заявленої до стягнення заборгованості та не замінює доказів її виникнення.

Водночас незалежно від змісту заперечень відповідача саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості за послуги, які є предметом цього позову.

Відтак позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території саме у заявленому розмірі 2 136,87 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» є недоведеними та необґрунтованими, у зв`язку з чим підстави для їх задоволення відсутні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 512, 514, 1077 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК