Решение № 140669568, 09.10.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 285/1093/25

Провадження № 2/273/190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кред Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором . Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором №5727684 від 28.11.2023 року в розмірі 37 670,40 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5727684 . Згідно умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 10 800,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір був підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 26.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до боржників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», зокрема і до відповідача ОСОБА_1 . Заборгованість відповідача становить 37 670,40 грн., з яких 10 800,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 26 030,40 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 840,00 грн. прострочена заборгованість за комісією.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 23.04.2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін .

18.11.2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому останній просив відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що кредитний договір №5727684 від 28.11.2023 року він не укладав і з його умовами не ознайомлений, будь-яких дій , спрямованих на його укладення не здійснював. Докази передачі коштів відсутні, а стягнення заборгованості проводиться поза межами дії начебто укладеного договору. Крім того, вказує, що у договорі відступлення прав вмиоги відсутні будь-які докази переходу права вимоги.

Представник позивача правом відповіді на відзив не скористався.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 20.03.2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів .

В судове засідання сторони не прибули. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У позовній заяві представник позивача просив справу розглянути без його участі, наполягав на задоволенні позову. Інших заяв, клопотань до суду не надійшло.

За таких обставин, керуючись положеннями ст. 223 ЦПК України суд вважає за доцільне розглянути справу на підставі письмових доказів по справі та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28.11.2023 року ОСОБА_1 підписав договір про споживчий кредит №5727684, згідно якого отримав кредит: 12000,00 грн; строк кредиту: 105 днів з 28.11.2023 року і складається з пільгового і поточного періодів , пільговий період 15 днів, поточний період 90 днів. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 2088,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,16 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду, та протягом поточного періоду 37800,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Комісія за надання кредиту 840,00 грн., що нараховується одноразово в момент видачі кредиту( а.с. 9-19). Відповідачем також підписано Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту .

Кредитний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 488177, особу ідентифіковано, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ( а.с. 18).

Відповідачу банком були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1. кредитного договору шляхом безготівкового переказу на кредитний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2023 року, а також інформацією АТ КБ «Приватбанк», наданої на виконання ухвали суду, згідно якої на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 28.11.2023 року зараховано кошти в розмірі 12000,00 грн., а також надано виписку по рахунку, яка підтверджує користування відповідачем вищевказаними коштами (а.с. 20, 99-101).

26.04.2024 року Товариств з обмеженою відповідальністю «Міолан» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, відповідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Міолан», в тому числі і до відповідача (а.с. 24-31).

Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №105-МЛ від 26.04.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5727684 від 28.11.2023 року в розмірі 37 670,40 грн., з яких 10 800,00 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 26 030,40 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 840,00 грн. прострочена заборгованість за комісією ( а.с.32).

04.02.2025 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «Кредит-Капітал» було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення з вимогою негайно погасити вказану заборгованість за кредитним договором №5727684 від 28.11.2023 року (а.с.33).

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч. 3-6, ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Суд звертає увагу, що договір містить ідентифікаційні відомості про відповідача, зокрема, номер його паспорта, ідентифікаційного номеру платника податків, місця проживання, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (дані паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були неправомірно використані товариством чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надано.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору №5727684 від 28.11.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а тому твердження відповідача про неукладеність договору суд відхиляє, а також відхиляє твердження відповідача про відсутність перерахування кредитних, оскільки дані обставини спростовуються матеріалами справи.

Водночас відповідач не надав до суду доказів того, що картка № НОМЕР_3 , емітована АТ КБ «Приватбанк», на яку було перераховано кредитні кошти в сумі 12 000,00 грн за кредитним договором №5727684 від 28.11.2023 року йому не належить, або що грошові кошти в сумі 12 000,00 грн. мають інше джерело походження.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором №5727684 від 28.11.2023 року в межах строку кредитування з 28.11.2023 по 12.03.2024 року, виконаного ТОВ «Мілоан», відповідачу нараховано заборгованості по відсотках в розмірі 21416,40 грн., сплачено коштів на погашення заборгованості по кредиту в розмірі 3600,00 грн. (1200,00 грн. - тіло кредиту, 1200,00 грн. - відсотки, 1200,00 грн - комісія) (а.с.21-25).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позикодавець, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором позики не виконав.

При цьому, відповідачем не спростовано розмір цієї заборгованості, свій контррозрахунок він не надав, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в розмірі 30 656,40 грн., а саме: 10800,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 19 856,40 грн. заборгованості за несплаченими відсотками в межах строку кредиту з врахуванням сплачених коштів, а заборгованість по комісії відсутня в зв`язку з її добровільною сплатою.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, витягом з реєстру боржників, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до нього.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, враховуючи часткове задоволення позову 81,38 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1971,36 грн. судового збору.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором №5727684 від 28.11.2023 року в розмірі 30 656 (тридцять тисяч шістсот п`ятдесят шість ) гривень 40 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236) сплачений судовий збір в сумі 1971,36 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.С.Бєлкіна