Решение № 140669144, 28.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1176/25

Провадження № 2/761/1558/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Савчук Ю.Н.,

за участю секретаря судового засідання Фортуни М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «ББС Іншуранс», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Конюшка Д.Б. звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного Товариства Страхова Компанія «ББС Іншуранс», ОСОБА_2 та просив суд стягнути на свою користь з АТ «СК «ББС Іншуранс» та ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 142 598,15 грн.; з ОСОБА_2 12 000 грн. моральної шкоди та судові витрати в розмірі 17 637,18 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 25.06.2024 року у м. Києві по вул. М.Бойчука, буд.6, сталась ДТП за участю транспортних засобів: «КАМАЗ », д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого автомобіль «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 здійснив зіткнення з автомобілем «MERCEDES-BENZ» д.р.н НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2024 року, справа № 757/30991/24-п. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ СК «ББС Іншуранс» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № 219862799. З метою компенсації спричинених в результаті ДТП збитків позивач звернулася до АТ СК «ББС Іншуранс» з повідомленням про ДТП та надав заяву про виплату страхового відшкодування разом з усіма визначеними законом документами. За результатами розгляду вказаної заяви страховиком було виплачено страхове відшкодування в розмірі 17 401,85 грн. Позивач не погодилася із розміром страхового відшкодування, оскільки відповідно до рахунку-фактури № АС-00002267 від 10.07.2024 року вартість відновлювального ремонту складала 175 831,92 грн. Оскільки, АТ «СК «ББС Іншуранс» було виплачено 17 401,85 грн., то сума майнової шкоди, яка підлягає стягненню із АТ «СК» ББС Іншуранс» (з врахуванням максимального ліміту відповідальності страховика в розмірі 160 000 грн.) на користь ОСОБА_1 складає 142 598,15 грн. (160 000 грн. - 17 401,85 грн.). З врахуванням наведеного просив стягнути з АТ «СК «ББС Іншуранс» та ОСОБА_2 142 598,15 грн. майнової шкоди та судові витрати в розмірі 17 637,18 грн.: 2 637,18 грн. судового збору та 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу., а також стягнути з ОСОБА_2 12 000 грн. моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 року справу передано у провадження судді Савчук Ю.Н.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

13.02.2025 року відповідачем АТ «СК «ББС Іншуранс» було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що позивач помилково вважає, що страховик як відповідач повинен сплатити матеріальну шкоду солідарно із особою, винною у ДТП. Крім того, вважає, що рахунок-фактура не є належним та допустим доказом завдання матеріальної шкоди, позивачем не надано доказів заміну лівої фари. Також зазначає, що визначення розміру збитків, завданих ТЗ, є обов`язком страховика, а відтак у позивача відсутні правові підстави для самостійного визначення такого розміру. Розмір матеріального збитку було визначено оцінювачем на підставі Звіту про оцінку від 21.07.2024 року №167214 в розмірі 20601,85 грн. з урахуванням коефіцієнту зносу 0,7000 та страховиком виплачено страхове відшкодування відповідно до вимог закону. Розмір витрат на професійну правничу допомогу вважає необгрунтованим та безпідставним.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.02.2025 року клопотання представника позивача задоволено частково. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено. Для проведення судової автотоварознавчої експертизи поставити на вирішення експертів Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України наступні питання:- Яка вартість матеріального збитку, завданого власникові КТ3 «Mercedes- Benz», д.р.н НОМЕР_3 , який зазнав аварійних пошкоджень внаслідок ДТП, що сталася - 25.06.2024 року, - станом на дату ДТП 25.06.2024 року без ПДВ; Яка вартість відновлювального ремонту КТ3 «Mercedes-Benz», д.р.н НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження в ДТП, що сталася - 25.06.2024 року, - станом на дату ДТП 25.06.2024 року без ПДВ.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01.05.2025 року провадження у справі було поновлено у зв`язку із надходженням від експерта уточнення поставленого завдання та надання додаткових доказів.

15.05.2025 року від представника позивача адвоката Конюшка Д.Б. надійшло клопотання про проведення експертизи без огляду транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», д.р.н НОМЕР_3 , який було відчужено та витребування доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2025 року клопотання представника позивача частково задоволено та вирішено проводити судову експертизу без огляду транспортного засобу «MERCEDES-BENZ» д.р.н НОМЕР_3 , провадження у справі зупинено.

30.07.2025 року від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 18.07.2025 року № СЕ_19/111-25/36037-АВ.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.08.2025 року провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання на 06.11.2025 року.

16.10.2025 року від представника позивача адвоката Конюшка Д.Б. надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просив стягнути з відповідача-1 34 592,83 грн. та з відповідача-2 різницю між страховим відшкодуванням та розміром шкоди в сумі 81 609,62 грн. Також просив стягнути із відповідачів судові витрати в розмірі 34 752,06 грн., в тому числі 2 637,18 грн. судового збору, 8 000 грн. понесених втрат на професійну правничу допомогу, 17 114,88 грн. витрат на проведення експертизи. Зазначив, що очікує понесення судових витрат у розмірі 7 000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2025 року заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03.02.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 21.05.2026 року.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, надали 18.05.2026 заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача АТ «СК «ББС Іншуранс» в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу

Судом встановлено, що 25.06.2024 року у м. Києві по вул. М.Бойчука, буд.6, сталась ДТП за участю транспортних засобів: «КАМАЗ », д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого автомобіль «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 здійснив зіткнення з автомобілем «MERCEDES-BENZ» д.р.н НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2024 року, справа № 757/30991/24-п.

Відповідно до ч.6 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивач є власником автомобіля «MERCEDES-BENZ» д.р.н НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 22.11.2007 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «КАМАЗ », д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , яким керував ОСОБА_2 , була застрахована в АТ «СК «ББС Іншуранс» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №ЕР- 219862799.

За змістом п. 1.4 ст.1 1.4. Закону України № 1961-IX від 01.07.2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Таким чином, ОСОБА_2 в розумінні цієї статті закону є особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована.

З метою компенсації спричинених в результаті ДТП збитків позивач 27.06.2024 року звернувся до «СК «ББС Іншуранс» з повідомленням про ДТП та надав заяву про виплату страхового відшкодування разом з усіма визначеними законом документами.

Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

АТ «СК «ББС Іншуранс» на огляд пошкодженого транспортного засобу направила свого представника та замовила оцінку матеріальної шкоди у оцінювача ФОП ОСОБА_5 .

Відповідно до Звіту № 167214 від 21.07.2024 року про оцінку колісного транспортного засобу вартість відновлювального ремонту складає 40 984,34 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, в тому числі ПДВ на запасні частини складає 22 044,86 грн., без ПДВ- 20 601,85 грн.

Як вбачається із Полісу ОСЦПВВНТЗ №ЕР- 219862799, розмір франшизи складає 3 200 грн.

11.09.2024 року АТ «СК «ББС Іншуранс» виплатила страхове відшкодування в розмірі 17 4334,19 грн. (20 601, 85 грн. -3200 грн. (розмір франшизи) на особистий рахунок позивача, що підтверджується випискою про рух коштів по картці НОМЕР_5 , рахунок НОМЕР_6 від 11.09.2024 року.

Згідно рахунку-фактури № АС -00002267 від 10.07.2024 року , виданого ФОП ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту склала 175 831,92 грн.

Оскільки позивач не погодився із розміром страхового відшкодування, звернувся до суду за захистом порушеного права та просив стягнути на свою користь з АТ «СК «ББС Іншуранс» та ОСОБА_2 142 598,15 грн. майнової шкоди та судові витрати в розмірі 17 637,18 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 12 000 грн. моральної шкоди.

16.10.2025 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача-1 -34 592,83 грн. та з відповідача-2 різницю між страховим відшкодуванням та розміром шкоди в сумі 81 609,62 грн. та стягнути з відповідача-2 моральну шкоду в розмірі 12 000 грн. Також просив стягнути із відповідачів судові витрати в розмірі 34 752,06 грн., в тому числі 2 637,18 грн. судового збору, 15 000 грн. понесених втрат на професійну правничу допомогу, 17 114,88 грн. витрат на проведення експертизи.

Згідно ст.ст.979,980 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ч. 3 ст. 18 Закону України «Про страхування»).

Відповідно дост.22 Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону №1961-ІV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу . У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 12 Закону №1961-ІV, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно висновку судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Гніденка І.В. від 18.07.2025 року № СЕ_19/111-25/36037-АВ., вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «MERCEDES-BENZ» д.р.н НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 133 604,30 грн. без урахування ПДВ, вартість матеріального збитку- 51 994,68 грн. без урахування ПДВ.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Згідно п. 196.1.3 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних- з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Отже, всі операції з надання послуг із страхуванням, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацію останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20.

У постанові від 28 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 757/22706/15-ц дійшов висновку, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

ПДВ за своєю природою є непрямим податком, який додається до ціни товарів та послуг. Фактичними платниками податку є споживачі, оскільки вони сплачують його у складі вартості придбаної продукції. Не всі учасники господарських відносин, які реалізовують товари та надають послуги з ремонту, є платниками ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що зазначене відшкодування перераховувалося безпосередньо позивачу, як потерпілій особі, а не виконавцю робіт чи продавцю, які є платниками ПДВ. Доказів того, що позивач придбав відповідні матеріали та сплатив за ремонтні роботи платнику ПДВ, матеріали справи не містять, а відтак у висновку судового експерта вартість відновлювального ремонту та матеріального збитку правомірно визначена без урахуванням ПДВ.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Як вбачається із висновку експерта, Гніденко І.В. має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової автотоварознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», присвоєна ЕКК МВС України (свідоцтво від 26.01.2023 року № 18948), стаж експертної роботи з 2023 року.

За змістом ч.2 ст.106 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Ухвалою суду від 17.02.2025 року про призначення судової експертизи експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків відповідно до ст.ст. 384,385 КК України.

За приписами ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Підстав для відхилення висновку судового експерта суд в даному випадку не вбачає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача АТ «СК ББС Іншуранс» на його користь матеріальних збитків, спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 34 592,83 грн. (51 994,68 грн. - 17 637,18 грн. (виплачене страхове відшкодування та витрат на оплату послуг експерта в розмірі 8 557,44 грн. (17 114,88 грн./2), що відносяться до судових витрат відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення 81 609,62 грн. підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За правилами ч.ч.1,2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ст.22 Закону України № 1961-IX від 01.07.2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 року у новій редакції набрав чинності 01.01.2025 року), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом частини 2 статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або у разі, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої не застрахована на підставі пункту 13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15 право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. Внаслідок ДТП виникає два види зобов`язань, які не виключають одне одного: деліктне та договірне. Потерпілому належить право вимоги в обох видах зобов`язань.

Згідно висновку судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Гніденка І.В. № 18.07.2025 року № СЕ_19/111-25/36037-АВ., вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «MERCEDES-BENZ» д.р.н НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 133 604,30 грн. без урахування ПДВ, вартість матеріального збитку- 51 994,68 грн. без урахування ПДВ.

Такий розмір збитку визначено експертом з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля відповідно до приписів ст.29 Закону та з вирахуванням франшизи відповідно до ст.12 Закону, а відтак у страховика не виник обов`язок з виплати решти суми матеріального збитку.

Таким чином з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню різниця між завданою шкодою та сумою страхового відшкодування у розмірі 81 609,62 грн. грн. (133 604,30 грн.- 17 401,85 грн.- 34 592,83 грн. )

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в сумі 12 000 грн. до задоволення не підлягають з врахуванням наступного.

Обгрунтовуючи завдання моральної шкоди позвач посилається на те, що транспортнирй засіб був єдиним засобом його пересування, а відтак пошкодження автомоблія завдало йому душевних страждань та негтивно вплинуло на його моральний стан.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У ч.2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті

1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 3, 5, 9, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Крім того, у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду унормовані відповідно до положень статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначив, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, судом враховуються правові висновки, здійснені Верховним Судом, викладені у постановах від 12.06.2023 у справі №686/7245/22, провадження №61-2174св23; від 29 травня 2023 року у справі №757/13867/21, провадження № 61-11498св22; від 02 березня 2023 року у справі №607/21703/21, провадження № 61-11873св22.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постановах: від 20 березня 2019 року у справі №918/203/18; від 28 жовтня 2020 року у справі №904/3667/19, зробив висновок, який є застосованим й до даних правовідносин, про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.

При цьому, суд виходить з того, причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Натомість, ані особливостей психічного / психологічного стану, зумовленого пошкодженням майна позивача внаслідок ДТП, ані змін / погіршення стану здоров`я, прийому медичних препаратів у даній справі не підтверджено. Суду не надано й доказів того, що внаслідок протиправних дій відповідача погіршились відносини із оточуючими людьми.

У ч.1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не доведені належними та допустимими доказами, а твердження позивача про завдану моральну шкоду не зумовлюють настання обов`язку з її відшкодування з боку відповідача. Тому за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що права та інтереси позивача відновлені в судовому порядку, за результатами розгляду цивільної справи, а сам по собі факт завдання шкоди майну позивача не підтверджує наявність правових підстав для відшкодування шкоди.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані стороною позивача на підтвердження позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов в цій частині за наявної аргументації та доведеності не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Відмовляючи у стягненні моральної шкоди на користь позивача, суд не оцінює розмір заявлених позовних вимог з точки зору справедливості та розумності за умови не доведення підстав для її стягнення.

Також з відповідача-2 на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату послуг експерта в розмірі 8 557,44 грн. (17 114,88 грн./2), що відносяться до судових витрат відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Понесення вказаних витрат позивачем підтверджується платіжною інструкцією від 20.05.2025 року № 932В-Т4АЗ-К7АН-ХНВР.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1425,98 грн. за майновою вимогою та 1211,20 грн. за немайновою вимогою платіжними інструкціями від 07.12.2024 року.

Судовий збір за вимогою майнового характеру було сплачено, виходячи із ціни позову 142 598,15 грн.

В подальшому позивачем з урахуванням висновку судового експерта щодо розміру збитку було зменшено розмір позовних вимог до 116 202,45 грн. Виходячи із суми 116 202,45 грн., розмір судового збору повинен був становити 1 162,02 грн.

Таким чином відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 162,02 грн. грн. по 581,01 грн. з кожного.

Пунктом першим частини першої ст. 7 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір в розмірі 1211,20 грн. позивачу не відшкодовується у зв`язку із відмовою у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

263,96 грн. судового збору за майновою вимогою, сплачений позивачем при подачі позову, є зайве сплаченим та може бути повернутий позивачеві у порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст. ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням, поданим до суду. На день ухвалення судового рішення по справі, клопотання про повернення зайве сплаченого судового збору від позивача не надходило, тому питання про повернення судового збору судом при ухваленні даного рішення не вирішується.

Керуючись ст.2,10,12,76,77,81,141,263-265 ЦПК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «ББС Іншуранс», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного Товариства Страхова Компанія «ББС Іншуранс», на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 34 592,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 81 609,62 грн.

Стягнути із Акціонерного Товариства Страхова Компанія «ББС Іншуранс» та ОСОБА_2 , судові витрати в розмірі 18 276,90 грн., в тому числі 1 162,02 грн. судового збору, по 581,01 грн. з кожного; 17 114,88 грн. витрат на проведення експертизи, по 8 557,44 грн. з кожного.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.10.2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач-1 - Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (розташоване за адресою: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд.3, код ЄДРПОУ 20344871)

Відповідач-2 - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .

Суддя: