Решение № 140668852, 16.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12629/26

пр. № 2/759/10398/26

16 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря Жиглій Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України про визнання незаконним та нечинним наказ та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України (далі - ФТІМС НАН України) та просив поновити пропущений строк звернення до суду, визнати незаконним та нечинним пункт 1 наказу від 05 березня 2025 року № 32 «Про проведення чергової атестації наукових працівників» у зв`язку з невідповідністю пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року № 1475 «Про затвердження Положення про атестацію наукових працівників» (далі - Постанова № 1475), стягнути з ФТІМС НАН України на користь позивача моральну шкоду 900 000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_1 працював на посаді старшого наукового співробітника відділу безперервного лиття та деформаційних процесів ФТІМС НАН України.

05 березня 2025 року ФТІМС НАН України видало наказ № 32 про затвердження складу комісій, який на думку позивача не відповідає вимогам пункту 11 Постанови № 1475 та створює конфлікт інтересів.

10 березня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зміну складу атестаційної комісії відповідно до вимог пункту 11 Постанови № 1475.

У своїй заяві позивач повідомив відповідача про те, що ОСОБА_2 є завідувачем відділу безперервного лиття та деформаційних процесів, ОСОБА_3 є провідним науковим співробітником цього відділу, що виключає об`єктивну оцінку, а ОСОБА_4 є колишньою підлеглою ОСОБА_5 і не може атестувати свого сина, що створює прямий конфлікт інтересів.

ОСОБА_6 в конфлікті зі позивачем через те, що позивач не включив її прізвище у список виконавців науково-дослідної роботи № 710, бо вона її не виконувала. ОСОБА_6 немає ні наукового ступеня, ні вченого звання, наукою не займається, а виконує виключно організаційну роботу, перекладаючи свої обов`язки з підготовки протоколів завершених тем та державної реєстрації науково-дослідної роботи в УкрІНТІ на виконавців науково-дослідної роботи, тому вона не може атестувати наукових співробітників із науковими ступенями.

Пунктом 1 заяви позивач просив відповідача виконати вимоги пункту 11 Постанови № 1475 щодо виключення зі складу комісії з атестації співробітників відділу безперервного лиття та деформаційних процесів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із зміною на інших осіб, які не є співробітниками відділу. Пунктом 2 заяви позивач просив надати належним чином завірений наказ ФТІМС НАН України для оскарження його у судовому порядку.

11 березня 2025 року відповідач не надав відповіді по суті заяви позивача та не надав належним чином завірену копію оскаржуваного наказу № 32.

17 березня 2025 року у зв`язку з відмовою та керуючись п. 9) частини 1 статті 19 КАС України (щодо оскарження наказу при формуванні складу атестаційної комісії) позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у справі № 320/12884/25 та із урахуванням уточненого адміністративного позову в редакції від 13 травня 2025 року, просив суд визнати протиправним та скасувати з 05 березня 2025 року пункт 1 наказу ФТІМС НАН України від 05 березня 2025 року № 32 «Про проведення чергової атестації наукових працівників» про затвердження складу атестаційної комісії, що не відповідає вимогам пункту 11 Постанови № 1475 та не виключає конфлікт інтересів, який міг би вплинути на рішення атестаційної комісії при формуванні складу атестаційних комісій; визнати протиправними дії ФТІМС НАН України щодо ненадання відповіді по суті заяви ОСОБА_1 від 10 березня 2025 року вх. № 16 про зміну складу атестаційної комісії, як такі, що порушують вимоги статей 15 та 19 Закону України № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

Ухвалою від 16 грудня 2025 року Київський окружний адміністративний суд закрив провадження в адміністративній справі № 320/12884/25 на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства) тому, що відповідач не є суб`єктом владних повноважень.

22 грудня 2025 року позивач подав до Шостого апеляційного адміністративного суду скаргу у зв`язку з тим, що ухвала Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 320/12884/25 протирічить пунктам 1, 9 ч. 1 статті 19 КАС України (у спорах щодо оскарження індивідуальних актів та щодо оскарження рішень атестаційних комісій, в тому числі під час їх формування).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року адміністративній справі № 320/12884/25 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року про закриття провадження у справі залишено без змін.

Позивач звертає увагу, що в оскаржуваному п. 1 наказу № 32, усі керівники відділів та співробітники відділів у складі усіх трьох комісій перевіряють свої відділи, що створює конфлікт інтересів.

Ключовим питанням цієї справи є перевірка законності та відповідності п. 1 наказу № 32 вимогам п. 11 Постанови № 1475.

Вважає, що для перевірки відповідності п. 1 наказу № 32 вимогам п. 11 Постанови № 1475 у відповідача необхідно витребувати штатний розклад як письмовий доказ.

Пунктом 1 наказу № 32 затверджено склад комісій на підставі рішення вченої ради інституту протоколу від 04 березня 2025 року № 2, що не відповідає вимогам п. 11 Постанови № 1475, а саме: «Для організації та проведення атестації наукових працівників розпорядчим документом керівника наукової установи за погодженням з вченою радою наукової установи утворюється одна або кілька атестаційних комісій у складі голови, секретаря і членів атестаційної комісії. Головою атестаційної комісії, як правило, є заступник керівника наукової установи».

Згідно з вимогами п. 11 Постанови № 1475 вчена рада не приймає рішення про затвердження атестаційних комісій, а тільки погоджує склад комісій.

На порушення вимог п. 11 Постанови № 1475 головою атестаційної комісії за підпунктом 1.1. призначено не заступника, а завідувача відділу ОСОБА_2.

Оскаржуваним п. 1 наказу № 32 не утворено комісії, а одразу затверджено склади атестаційних комісій без їх утворення.

Підпунктом 1.1. наказу № 32 для проведення атестації співробітників відділів: фізико-технологічних процесів лиття алюмінієвих сплавів, безперервного лиття та деформаційних процесів, концентрованих енергетичних впливів, фізико-хімії ливарних процесів, затверджено без утворення такий склад комісії: голова комісії: ОСОБА_2 - завідувач відділу безперервного лиття та деформаційних процесів; члени комісії: ОСОБА_7 - завідувач відділу фізико-хімії ливарних процесів, ОСОБА_4 - завідувач відділу фізико-технологічних процесів лиття алюмінієвих сплавів, ОСОБА_3 - провідний науковий співробітник відділу безперервного лиття та деформаційних процесів, ОСОБА_8 - старший науковий співробітник відділу концентрованих енергетичних впливів, ОСОБА_9 - провідний науковий співробітник відділу концентрованих енергетичних впливів, секретар комісії ОСОБА_6 - науковий співробітник відділу координації науково-дослідних робіт.

У комісії, затвердженої підпунктом 1.1. наказу № 32, усі завідувачі відділів та співробітники, окрім ОСОБА_6 , яка в конфлікті з позивачем, атестують свої відділи, що є порушенням вимог п. 11 Постанови № 1475. Член комісії ОСОБА_3 з відділу безперервного лиття та деформаційних процесів атестує свого сина ОСОБА_10 , який є співробітником відділу безперервного лиття да деформаційних процесів.

Член комісії ОСОБА_4 атестує свого сина ОСОБА_11 , який працює у відділі безперервного лиття да деформаційних процесів, що створює конфлікт інтересів.

Підпунктом 1.2. наказу № 32 для проведення атестації співробітників відділів координації науково-дослідних робіт, трансферу технологій та патентування, високоміцних та спеціальних чавунів, спеціальних сталей та сплавів, фізико-хімії сплавів, затверджено без утворення такий склад комісії: голова комісії ОСОБА_12 - заступник директора, старший науковий співробітник відділу фізико-хімії ливарних процесів; члени комісії: ОСОБА_13 - завідувач відділу спеціальних сталей та сплавів, ОСОБА_14 - завідувач відділу фізико-хімії сплавів, ОСОБА_15 - завідувач відділу координації науково-дослідних робіт (позаштатна посада - вчений секретар), ОСОБА_26 - завідувач відділу трансферу технологій та патентування, ОСОБА_16 - старший науковий співробітник відділу високоміцних та спеціальних чавунів, секретар комісії ОСОБА_17 - науковий співробітник відділу спеціальних сталей та сплавів.

У комісії затвердженої підпунктом 1.2. наказу № 32, усі завідувачі відділів та співробітники, окрім ОСОБА_12 , атестують свої відділи, що є порушенням вимог п. 11 Постанови № 1475, що створює конфлікт інтересів.

Підпунктом 1.3. наказу № 32 для проведення атестації співробітників відділів процесів плавки та рафінування сплавів, магнітної гідродинаміки, затверджено без утворення такий склад комісії: голова комісії ОСОБА_18 - виконуючий обов`язки директора (контракт з Президією НАН України скінчився на початку 2022 року), який є завідувачем відділу процесів плавки та рафінування сплавів; члени комісії: ОСОБА_25 - заступник завідувача відділу процесів плавки та рафінування сплавів, ОСОБА_19 - завідувач відділу магнітної гідродинаміки, ОСОБА_20 - старший науковий співробітник відділу магнітної гідродинаміки, ОСОБА_21 - старший науковий співробітник відділу магнітної гідродинаміки, ОСОБА_22 - науковий співробітник відділу процесів плавки та рафінування сплавів, секретар комісії ОСОБА_23 - науковий співробітник відділу координації науково-дослідних робіт.

У комісії, затвердженої підпунктом 1.3. наказу № 32, усі завідувачі відділів та співробітники, окрім ОСОБА_23 , атестують свої відділи, що є порушенням вимог п. 11 Постанови № 1475, що створює конфлікт інтересів.

Письмовим доказом наведеного є штатний розклад з прізвищами та займаними посадами співробітників.

Внаслідок неможливості пройти об`єктивну атестацію в комісії із заздалегідь визначеними особами, які мають конфлікт інтересів, а також через системний психологічний тиск (булінг) з боку керівництва відповідача, позивач був змушений подати заяву про звільнення за власним бажанням.

Пункт 11 Постанови № 1475 встановлює: «Склад атестаційної комісії формується з урахуванням необхідності виключення конфлікту інтересів, який міг би вплинути на рішення атестаційної комісії. Головою атестаційної комісії, як правило, є заступник керівника наукової установи».

Пункт 1 наказу № 32 порушує зазначені вимоги, оскільки, у п. 11 Постанови № 1475: голова комісії - заступник керівника, в наказі № 32 - головами призначено завідувачів відділів (Ноговіцин, Нарівський); виключення конфлікту інтересів - члени комісії атестують свої ж відділи та близьких родичів; погодження з вченою радою - в наказі зазначено «затверджено» замість «погоджено»; утворення комісій розпорядчим документом - комісії не утворено, а одразу затверджено склад.

Відповідач, отримавши заяву позивача про усунення конфлікту інтересів, проігнорував її по суті, що підтверджує його недобросовісність та створення перешкод у реалізації трудових прав позивача. Зазначає, що це посилило душевні страждання, оскільки він усвідомлював, що роботодавець свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків та створює умови, за яких об`єктивне проходження атестації є неможливим.

Письмовим доказом булінгу з боку відповідача є письмова скарга позивача, залишена без реалізації відповідачем.

Відповідно до статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися до суду з питань звільнення в місячний строк, а з інших трудових спорів - у тримісячний строк.

Станом на день подання цього позову минуло більше року з моменту подій, що є пропуском строку, тому позивач просить суд поновити пропущений строк з наступних поважних причин: психологічний стан - після вимушеного звільнення перебував у стані тривалого стресу та пригнічення, що унеможливлювало своєчасне звернення до належного суду.

Позивач помилково звернувся до адміністративного суду, де провадження тривало більше року. Після появи у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 ороку у справі № 320/12884/25 про залишення в силі ухвали Київського окружного адміністративного суду про закриття провадження, позивачу стало зрозуміло, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач не отримував у друкованому вигляді постанову від 27 квітня 2026 року у справі № 320/12884/25.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а. с. 18-19).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 21).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

01 червня 2026 року до суду надійшли пояснення позивача про відхилення заперечень відповідача на позовну заяву, мотивовані тим, що ці заперечення є необґрунтовані, не спростовують факту порушення п. 11 Постанови № 1475 та наявності конфлікту інтересів при формуванні атестаційних комісій. Відповідач не виконав свого обов`язку доказування правомірності своїх дій (а. с. 24-29).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2026 року у задоволенні клопотань позивача ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ФТІМС НАНУ та відшкодування моральної шкоди- відмовлено (а. с. 30-31).

У червні 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ФТІМС НАНУ просить у позові відмовити, мотивуючи це тим, що позовні вимоги необґрунтовані, не підкріплені відповідними доказами (в порушення ст. 81 ЦПК України), не відповідають нормам матеріального та процесуального права та не підлягають задоволенню. Додатки до позовної заяви не містять доказів обставин на які посилається позивач.

Позивач не зазначає які саме його права були порушені відповідачем та не зазначає спосіб відновлення порушених прав. Позивач ніяк не обґрунтовує подання цієї позовної заяви, а сама вона є сукупністю розрізненої інформації про обставини, з якими не погоджується позивач.

Позивач вже звертався до відповідача з вимогою про зміну складу атестаційної комісії, яку було задоволено. Склад атестаційної комісії був змінений, про що позивачу було повідомлено у відповіді від 27 травня 2025 року № 87/01/214.

Позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач звільнився за власним бажанням з посади старшого наукового співробітника ФТІМС НАН України 21 липня 2025 року. Заяву про звільнення позивач надав роботодавцю 20 травня 2025 року. Позивач не є науковим працівником та не підлягає атестації.

Позивач обрав невідповідний спосіб захисту прав, оскільки визнання незаконним та нечинним пункт 1 наказу від 05 березня 2025 року № 32 не призведе до поновлення стану який існував до атестації. Позивач не буде поновлений на посаді, оскільки звільнився за власним бажанням. Повторна атестація не буде проведена у зв`язку зі звільненням позивача з займаної посади. Склад атестаційної комісії не буде змінено, оскільки атестація вже була проведена, а строк на її оскарження закінчився.

Позивач звертався до суду до того ж самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав тричі.

Підставою для залишення позовної заяви без задоволення є подання позивачем інших позовних заяв з тих самих підстав. Такі дії позивача містять ознаки процесуального тероризму, зловживанням процесуальними правами та зайвим перевантаженням судової системи непотрібними, необґрунтованими діями.

ОСОБА_1 є позивачем у більш ніж 50 судових справах цивільного та адміністративного судочинства починаючи з 2013 року, що свідчить про значний досвід у сфері юридичної діяльності та наявність знань законодавства.

Вказані факти повністю спростовують твердження позивача про відсутність юридичної освіти та пропущений через це строк оскарження.

Позивач не обґрунтував які його права та інтереси були порушені діями відповідача, не вказав спосіб захисту порушених прав та відновлення стану, що існував до порушення прав, оскільки визнання незаконним та нечинним п. 1 наказу ФТІМС НАН України від 05 березня 2025 року № 32 не створить підстав для повторної атестації або зміни в рішенні про атестацію.

Позивач, перед поданням позовної заяви не ознайомився з законодавством, яке регулює питання проведення атестації наукових працівників.

Для обґрунтування обставин, що підтверджують моральну шкоду позивач не надав жодних доказів, отже позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню (а. с. 35-37).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що наказом від 05 березня 2025 року № 32 ФТІМС НАН України, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 6 і частини 1 статті 29 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та керуючись Положенням про атестацію наукових працівників, затвердженого Постановою № 1475 (зі змінами), на виконання розпорядження Президії НАН України від 08 жовтня 2024 року № 555 «Про проведення чергової атестації наукових працівників установ НАН України», затвердив склад комісій для проведення атестації наукових працівників на підставі рішення Вченої ради Інституту протокол від 04 березня 2025 року № 2:

1.1Для проведення атестації співробітників відділів: фізико-технологічних процесів лиття алюмінієвих сплавів, безперервного лиття деформаційних процесів, концентрованих енергетичних впливів, фізико-хімії ливарних процесів: ОСОБА_2 - голова комісії, д.т.н., завідувач відділу, ОСОБА_7 - член комісії, д.т.н., завідувач відділу, ОСОБА_4 - член комісії, д.т.н., завідувач відділу, ОСОБА_3 - член комісії, д.т.н., провідний науковий співробітник, ОСОБА_8 - член комісії, д.т.н., старший науковий співробітник, ОСОБА_24 - член комісії, к.т.н., провідний науковий співробітник, ОСОБА_6 - секретар, науковий співробітник.

1.2Для проведення атестації співробітників відділів: координації науково-дослідних робіт, трансферу технологій та патентування, високоміцних та спеціальних чавунів, спеціальних сталей та сплавів, фізико-хімії сплавів: ОСОБА_12 - голова комісії, к.т.н., заст. директора з наукової роботи; ОСОБА_13 - член комісії, д.т.н., завідувач відділу; ОСОБА_14 - член комісії, д.т.н., завідувач відділу; ОСОБА_15 - член комісії, к.т.н., вчений секретар; ОСОБА_26 - член комісії, к.т.н., завідувач відділу; ОСОБА_16 - член комісії, к.т.н., старший науковий співробітник: ОСОБА_17 - секретар, к.т.н., науковий співробітник

1.3Для проведення атестації співробітників відділів: процесів плавки та рафінування сплавів, магнітної гідродинаміки: ОСОБА_18 - голова комісії, член-кореспондент НАН України, директор, ОСОБА_25 - член комісії, к.т.н., заступник завідувача відділу, ОСОБА_19 - член комісії, д.т.н., завідувач відділу, ОСОБА_20 - член комісії, к.т.н., старший науковий співробітник, ОСОБА_21 - член комісії, к.т.н,., старший науковий співробітник, ОСОБА_22 - член комісії, к.т.н., науковий співробітник, ОСОБА_23 - секретар, молодший науковий співробітник.

Провести в період 05 до 09 травня 2025 року атестацію членам комісій для проведення атестації наукових працівників.

Провести в період 19 по 23 травня 2025 року атестацію наукових працівників Інституту.

Взяти до відома, що атестації підлягають: завідувачі наукових підрозділів та їх заступники; головний конструктор, головний інженер, головний технолог, головний математик наукових підрозділів; провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог наукових підрозділів; головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; молодший науковий співробітник; інженер з науковим ступенем; докторант.

Відділу кадрів Інституту скласти списки осіб, які підлягають атестації, та довести їх до відома керівників наукових підрозділів в строк до 14 березня 2025 року .

Атестаційним комісіям скласти графіки проведення атестації наукових працівників згідно з встановленим переліком посад, довести їх до відома керівників наукових підрозділів та відділу кадрів до 30 березня 2025 року.

Керівникам наукових підрозділів: довести цей наказ і строки проведення атестації до відома працівників, які підлягають атестації до 19 березня 2025 року; довести даний наказ до наукових працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати, на період воєнного стану в Україні (включно працівників які перебувають за межами України). У разі їх відсутності на атестації наукових працівників згідно затвердженого графіку у зазначений період, вони будуть кваліфіковані як такі, що не відповідають займаній посаді та звільненні згідно чинного законодавства; до 30 квітня 2025 року подати до відділу кадрів атестаційні форми, характеристики, списки наукових праць та звіти наукових працівників, які підлягають атестації; з характеристикою ознайомити наукового працівника під особистий підпис; особисто представляти своїх працівників на засіданні атестаційної комісії; на період проходження атестації відмінити службові відрядження та відпустки працівникам, які підлягають атестації.

Ученому секретарю В.Л. Лахненку до початку атестації ознайомити членів комісії та керівників наукових підрозділів з Положенням про атестацію наукових працівників у новій редакції

Відділу кадрів до 30 травня 2025 року подати рішення атестаційної комісії разом з іншими матеріалами атестації до вченої ради Інституту на затвердження (а. с. 11-12).

10 березня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зміну складу атестаційної комісії відповідно до вимог пункту 11 Постанови № 147 та просив виконати вимоги пункту 11 Постанови № 1475 щодо виключення зі складу комісії з атестації співробітників відділу безперервного лиття та деформаційних процесів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із зміною на інших осіб, які не є співробітниками відділу; надати належним чином завірений наказ ФТІМС НАН України для оскарження його у судовому порядку; відповідь надати на руки (а. с. 13).

10 квітня 2025 року ОСОБА_1 звертався до в.о. директора ФТІМС НАН України зі скаргою на мобінг (цькування) його з боку ОСОБА_18 та вимогою про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з мобінгом (цькуванням) та дискримінацією його права на отримання службового житла, виплату компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу згідно із ст. 44 КЗпП України у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку (а. с. 14-16).

ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2015 року (а. с. 17).

У відповіді ФТІМС НАН України від 27 травня 2025 року № 87/01/214 на скаргу за результатами атестації і вимогу про зміну складу атестаційної комісії та подання атестаційної справи на повторний розгляд від 22 травня 2025 року № 66, зазначено, що листом від 11 березня 2025 року № 87/01/96 ОСОБА_1 було надано відповідь. Щодо вимоги про подання атестаційної справи на повторний розгляд - 22 травня 2025 року перед проходженням атестації ОСОБА_1 подав заяву на звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з чим атестації проходити повторно не потрібно (а. с. 38).

23 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до директора ФТІМС НАН України із заявою про звільнення його з роботи з 21 липня 2025 року за власним бажанням згідно із статтею 38 КЗпП України (а. с. 40).

Наказом від 21 липня 2025 року № 88-к ФТІМС НАН України звільнило ОСОБА_1 , старшого наукового співробітника відділу безперервного лиття деформаційних процесів з 21 липня 2025 року за власним бажанням згідно з ч. 1 статті 38 КЗпП України. Відділу бухгалтерського обліку провести остаточний розрахунок та виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку кількістю 3 календарних дні, а саме: 04 грудня 2024 року - 21 липня 2025 року. ОСОБА_1 з наказом ознайомлений (а. с. 39).

ОСОБА_1 має кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства, що підтверджується копією диплома про перепідготовку НОМЕР_2 від 23 квітня 2010 року Вищого навчального закладу «Університет економіки та права «КРОК» (а. с. 41).

У листі від 11 березня 2025 року № 87/01/96 ФТІМС НАН України надало ОСОБА_1 відповідь на його заяву від 10 березня 2025 року № 16 про те, що у ФТІМС НАН України немає особи, яка ю працювала на посаді в.о. директора (а. с. 43).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зазначається таке: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 Цивільного кодексу України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (принцип диспозитивності цивільного судочинства). .

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Спосіб захисту, про який позивач просить суд, визначається ним у предметі позову - матеріально-правовій вимозі позивача до відповідача, щодо якої позивач звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними [постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15 (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)].

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів обумовлено в статті 16 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів вказаної справи, позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, просив суд визнати незаконним та нечинним пункт 1 наказу від 05 березня 2025 року № 32 у зв`язку з невідповідністю пункту 11 Постанови № 1475.

Так, дійсно абзацом 2 частиною 5 статті 17 Закону України № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 848-VIII), встановлено, що наукові установи Національної академії наук України підлягають обов`язковій державній атестації в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 11 Закону № 848-VIII, встановлено, що для наукових установ державної, комунальної форм власності, а також наукових установ, у статутних капіталах яких є частка, що належить державі, державна атестація проводиться в обов`язковому порядку не менше одного разу на п`ять років, для новоутворених - не пізніш як через три роки після утворення. Для наукових установ інших форм власності державна атестація може бути проведена за ініціативою таких установ. Порядок проведення державної атестації наукових установ розробляється в порядку, визначеному цим Законом, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 29 Закону № 848-VIII встановлено, що Положення про атестацію наукових працівників розробляється Національною радою України з питань розвитку науки і технологій та затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності».

На виконання статті 29 Закону № 848-VIII Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1475 «Про затвердження Положення про атестацію наукових працівників».

Пунктом 11 Постанови № 1475 встановлено, що для організації та проведення атестації наукових працівників розпорядчим документом керівника наукової установи за погодженням з вченою радою наукової установи утворюється одна або кілька атестаційних комісій у складі голови, секретаря і членів атестаційної комісії. Головою атестаційної комісії, як правило, є заступник керівника наукової установи.

До складу атестаційної комісії залучаються наукові працівники наукової установи, серед яких не менше третини не обіймають керівних посад (зокрема, не є керівниками структурних підрозділів наукової установи), уповноважений представник колективу наукових працівників (за наявності), який обирається таємним голосуванням на зборах наукових працівників наукової установи, та представник виборного органу первинної профспілкової організації (за наявності).

Склад атестаційної комісії формується з урахуванням необхідності виключення конфлікту інтересів, який міг би вплинути на рішення атестаційної комісії.

Атестація осіб, які входять до складу атестаційних комісій, та працівників керівного складу передує атестації інших наукових працівників наукової установи, здійснюється керівником наукової установи, а її результати затверджуються вченою радою наукової установи.

Керівник наукової установи вважається таким, що пройшов атестацію, після обрання та призначення його на посаду.

Статтею 1 Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції» визначено, що потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Аналіз вище вказаних нормативних актів свідчить, що дійсно склад атестаційних комісій не повинен створювати конфлікт інтересів та повинен відповідати вимогам, визначеним Постановою № 1475.

Разом із тим, заявлені позивачем вимоги є безпідставними, оскільки позивач не зазначає які саме його права були порушені відповідачем та не зазначає спосіб відновлення порушених прав. Позивач ніяк не обґрунтовує подання цієї позовної заяви, а сама вона є сукупністю розрізненої інформації про обставини, з якими не погоджується позивач.

Суд встановив, що позивач вже звертався до відповідача з вимогою про зміну складу атестаційної комісії, яку було задоволено та склад атестаційної комісії був змінений, про що позивачу було повідомлено відповідачем листом від 27 травня 2025 року № 87/01/214.

Суд наголошує, що позивач звільнився за власним бажанням з посади старшого наукового співробітника ФТІМС НАН України 21 липня 2025 року. Заяву про звільнення позивач надав роботодавцю 20 травня 2025 року. Позивач не є науковим працівником та не підлягає атестації.

Позивач обрав невідповідний спосіб захисту прав, оскільки визнання незаконним та нечинним пункт 1 наказу від 05 березня 2025 року № 32 не призведе до поновлення стану, який існував до атестації.

Позивач не буде поновлений на посаді, оскільки звільнився за власним бажанням, а повторна атестація не буде проведена у зв`язку зі звільненням позивача з займаної посади. Склад атестаційної комісії не буде змінено, оскільки атестація вже була проведена, а строк на її оскарження закінчився.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Таким чином позивач, звертаючись до суду з цим позовом та обґрунтовуючи свій позов неправомірністю прийнятого ФТІМС НАН України пункту наказу, не вказав як він вплинув на його права та обов`язки та які саме його права порушив.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки заявлена ОСОБА_1 позовна вимоги в цій частині є безпідставною, то і похідна вимога про стягнення моральної шкоди має бути відхилена.

У рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово робились висновки про те, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26).

Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).

Враховуючи викладене, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у позові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України про визнання незаконним та нечинним наказ та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України, код ЄДРПОУ 05417153, адреса: 03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 34/1.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.10.2026 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб