Постановление суда № 140667533, 13.10.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5101/26

провадження 1-кп/216/872/26

УХВАЛА

іменем України

13 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду у м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42026042080000034 від 01.04.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гейківка Криворізького району Дніпропетровської області, громадянки України, яка має вищу освіту, на час вчинення кримінального правопорушення працювала на посаді директора ТОВ «ФОРПАРТНЕРС», офіційно не працевлаштована, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей або інших непрацездатних осіб не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

30 липня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, застосованого до обвинуваченої під час досудового розслідування.

У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

Обвинувачена та її захисники проти клопотання прокурора заперечували.

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком у 54 дні, визначивши кінцевий строк дії ухвали 03 серпня 2026 року включно.

Відповідно статті 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, серед іншого, запобіжні заходи.

Як зазначено у пункті 1 ч. 1 ст. 176 КПК України особисте зобов`язання є запобіжним заходом.

Отже, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання є заходом забезпечення кримінального провадження

Відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Близькі за змістом положення, щодо строку дії ухвали про застосування запобіжних заходів зазначені й у частині 1 ст. 203 КПК України.

З відповідних приписів КПК України випливає, що після закінчення строку, на який судом до підозрюваного/обвинуваченого було застосовано запобіжний захід чи покладені процесуальні обов`язки, відповідне судове рішення припиняє свою дію. Відтак, дія запобіжних заходів негайно припиняється, а обов`язки скасовуються.

За таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу чи строку дії обов`язків втрачає правовий сенс, тобто, перестає бути актуальним для розгляду судом, оскільки суд об`єктивно не може продовжити те, що уже закінчилось.

Водночас частиною 2 ст. 185 КПК України передбачено, якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов`язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.

06 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, щодо обвинуваченої ОСОБА_4 .

З огляду на викладене, оскільки станом на час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, щодо обвинуваченої, строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - сплив, а також, у матеріалах справи наявне нове клопотання, про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченої, суд вважає необхідним залишити без розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.

Поряд з цим, вирішуючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, щодо обвинуваченої, суд приходить до таких висновків.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого їй злочину. З причин, що не залежали від сторони обвинувачення, строк дії покладених на обвинувачену обов`язків сплив, тому виникла необхідність з вернутись з відповідним клопотанням. На теперішній час встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Таким чином у клопотанні порушується питання про застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладання обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

Обвинувачена та її захисники проти клопотання прокурора заперечували.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання є запобіжним заходом та полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Розглянувши клопотання про обрання запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України та наявність обставин, передбачених п. 2 та п. 3 ст. 194 КПК України.

Щодо ризику переховування від суду, то суд погоджується з думкою сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження наведених обставин.

Так, стороною обвинувачення вказаний ризик обґрунтовується наявністю обвинувачення у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Разом з цим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Таран проти України» (заява № 31898/06, рішення від 17 жовтня 2013 року) ЄСПЛ констатував, що ризик того, що підозрюваний або обвинувачений може переховуватися від слідства чи суду, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання.

Щодо ризику незаконного впливу на представника потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, то такий також не підтверджується належними та допустимими доказами, докази взаємовідносин обвинуваченої з іншими учасниками кримінального провадження, відсутні.

Також, прокурором належним чином не було обґрунтовано та доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування до обвинуваченої запобіжного заходу вигляді особистого зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 193, 194, 371, 379 КПК України суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку застосування обов`язків, визначених разом із застосуванням запобіжного заходу, щодо обвинуваченої ОСОБА_4 залишити без розгляду.

У задоволенні клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, відносно обвинуваченої ОСОБА_4 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_8