Постановление суда № 140665372, 09.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 4-с/201/5741/2026

ЄУН 201/13434/25

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні скарги

09.10.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за скаргою Проніна Дениса Вадимовича (далі Скаржник, ОСОБА_1 )

на рішення (постанови), дії приватного виконавця,

установив:

До Соборного районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення (постанови), дії приватного виконавця, відповідно до якої скаржник просить суд:

-визнати неправомірними дії (постанови) приватного виконавця Лисенка Юрія Олександровича (далі Приватний виконавець, Лисенко Ю.О.) про відкриття виконавчих проваджень № 81777429 та № 81777656 та про їх об`єднання у зведене виконавче провадження № 81791022;

-скасувати постанови приватного виконавця Лисенка Ю.О. про відкриття виконавчих проваджень № 81777429 та № 81777656 і про їх об`єднання у зведене виконавче провадження № 81791022;

-зобов`язати приватного виконавця Лисенка Ю.О. закінчити (закрити) зведене виконавче провадження № 81791022 (виконавчі провадження № 81777429 та № 81777656), повернути стягувачу відповідні виконавчі документи та зняти арешт з усіх банківських рахунків ОСОБА_2 , накладений у межах цих виконавчих проваджень;

-до розгляду скарги по суті зупинити вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 81791022 (виконавчі провадження № 81777429 та № 81777656).

В обґрунтування вимог заяви Скаржник зазначає, що виконавчі документи видані 03.02.2026 року на підставі рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025 року у справі № 201/13434/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі ТОВ « ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами не відповідають вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), у виконавчому документі обов`язково і точно зазначаються прізвище, ім`я та по батькові боржника-фізичної особи. У резолютивній частині рішення від 10.12.2025 року (пункти 14), яка відтворюється у виконавчому листі, боржником зазначено « ОСОБА_2 » тоді як за позовом, під час розгляду справи та в заяві самого стягувача про видачу виконавчого документа від 18.12.2025 року відповідачем незмінно значився « ОСОБА_2 ». У мотивувальній частині того ж рішення (пункт 72) фігурує також третій варіант « ОСОБА_2 ». Такий виконавчий документ не відповідає вимогам статті 4 Закону щодо точності ідентифікації боржника. Станом на 20.08.2026 року (дату відкриття виконавчих проваджень № 81777429 та № 81777656) жодного нового або виправленого виконавчого листа судом видано не було. Чинними залишалися виконавчі документи від 03.02.2026 у первісній редакції, резолютивна частина яких ідентифікує боржника як « ОСОБА_2 », що не відповідає вимогам закону. Зауважує, що у постановах приватного виконавця Лисенка Ю.О. від 20.08.2026 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржником зазначено « ОСОБА_2 » (з правильним по батькові), а не « ОСОБА_2 », як зазначено у резолютивній частині рішення та у виконавчому листі, на підставі якого ці постанови нібито винесені. Отже, приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження фактично не застосував буквальний зміст пред`явленого йому виконавчого документа, а самостійно (найімовірніше, за реєстраційним номером облікової картки платника податків та датою народження) визначив особу боржника, яка відрізняється від тієї, що названа у виконавчому документі. Це підтверджує, що сам виконавчий документ, поданий до виконання, не відповідав вимогам ст. 4 Закону, а законність відкриття виконавчого провадження ґрунтується не на точності цього документа, а на самостійних діях виконавця, не передбачених його повноваженнями за відсутності відповідного судового виправлення. У зв`язку із зазначеним просить задовольнити вимоги скарги.

Від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. до суду надійшли заперечення на подану скаргу. Приватний виконавець на обґрунтовуючи свої заперечення вказує, що Закон № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Зауважує, що перелік обов`язків виконавця, наведений у частині другій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», не містить обов`язку перевіряти правильність інформації, внесеної, зокрема, до виконавчого листа, в тому числі про місце проживання (місце перебування) боржника - фізичної особи. Виконавець при надходженні до нього виконавчого документу перевіряє лише наявність в ньому інформації, передбаченої ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що правом подавати заяви про виправлення помилок допущених у рішенні та у виконавчому документі, а також подання додаткових доказів щодо місця проживання (місця перебування) боржника - фізичної особи надається стягувачу і боржнику або стягувачу відповідно. Однак, як було встановлено вже після відкриття виконавчих проваджень, до пред`явлення виконавчих листів на примусове виконання рішення у справі № 201/13434/25 та відкриття виконавчих проваджень, боржник та/або стягувач такими правами не скористалися. Виконавчий документ видав Суд і приватний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом. Звертає увагу на те, що Закон не наділяє приватного виконавця повноваженнями ставити під сумнів відомості, зазначені у рішенні Суду та виконавчому листі, виданому на його примусове виконання, а також не зобов`язує виконавця перевіряти такі відомості при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження. Акцентує на тому, що зазначення відомостей про «по батькові» боржника не є першочерговими та безумовними відомостями, що ідентифікують фізичну особу - боржника, ба більше, за умови наявності інших ідентифікуючих відомостей (персональних даних) про таку фізичну особу, зокрема, дата народження та рестраційний номер облікової картки платника податків, а відтак, не впливає на правильність та законність рішення приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження. З огляду на зазначене ним правомірно ухвалено оскаржувані постанови. Крім того, зауважує, що ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 01.10.2026 року виправлені описки у резолютивній частині рішення та у виконавчих листах, правильно зазначене по батькові відповідача. Отже, як зазначає Приватний виконавець, описка, допущена судом у «по батькові» боржника у судовому рішенні - виправлена, а приватний виконавець, на момент ухвалення рішення про відкриття виконавчих проваджень, не був і не міг бути обізнаним про її наявність, що свідчить про відсутність у діях приватного виконавця Лисенка Ю.О. порушень вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 24.09.2026 року скаргу призначено до розгляду та викликано сторін.

02.10.2026 року відкладено судовий розгляд скарги.

Сторони у судове засідання не з`явились.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновків про таке.

10.12.2025 року Соборним районним судом м. Дніпра ухвалено заочне рішення у справі № 201/13434/25 за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

03.02.2026 року на підставі цього рішення видано два електронні виконавчі листи.

20.08.2026 року приватний виконавець Лисенко Ю.О. відкрив на їх підставі виконавчі провадження № 81777429 та № 81777656, які постановою від 20.08.2026 року об`єднано у зведене виконавче провадження № 81791022.

Того ж дня, 20.08.2026 року, Приватним виконавцем у виконавчих провадженнях N? 81777429 та N? 81777656, було ухвалено: постанову про стягнення з боржника основної винагороди; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; постанову про арешт кошів боржника.

Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 07.08.2026 року у задоволенні заяви про виправлення описки у виконавчому листі, поданої представником ТОВ «ФК «ЄАПБ», відмовлено повністю: суд дійшов висновку про відсутність підстав для виправлення номера кредитного договору в порядку ст. 269 ЦПК України.

Водночас, ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 01.10.2026 року виправлено описки у резолютивній частині рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 10.12.2025 року по справі № 201/13434/25 та у виконавчих листах № 201/13434/25, виданих 03.02.2026 року Соборним районним судом міста Дніпра у справі № 201/13434/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначене правильне прізвище, ім`я та по батькові відповідача « ОСОБА_2 ».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частинами 2 та 3 ст. 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з ч.1, п.1. ч.2 ст. 18 Закон № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 4 Закону 1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документу, зокрема, у такому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), що видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Пунктами 2, 6 ч. 4 ст. 4 Закону 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону.

Частиною 1 ст. 447 ЦПК України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити:-номер виконавчого провадження;-вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;-резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. строку і порядку набрання чинності постановою.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Суд бере до уваги, що помилки у виконавчих листах № 201/13434/25 та постановах, винесених Приватним виконавцем, у виконавчих № 81777429 та № 81777656, які об`єднані у зведене виконавче провадження № 81791022, зокрема, у по батькові боржника, виникли внаслідок описки у резолютивній частині рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 10.12.2025 року.

Верховний Суд у постанові від 21.07.020 року у справі № 521/1074/17 зазначив, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 01.10.2026 року виправлено описки у резолютивній частині рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 10.12.2025 року по справі № 201/13434/25 та у виконавчих листах № 201/13434/25, виданих 03.02.2026 року Соборним районним судом міста Дніпра у справі № 201/13434/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначене правильне по батькові відповідача « ОСОБА_3 ».

Суд звертає увагу на те, що неправильне зазначення у виконавчих листах по батькові боржника не може бути підставою для скасування оскаржуваних постанов, оскільки така помилка, сама по собі не свідчить про недійсність виконавчого документа та не позбавляє державного виконавця можливості ідентифікувати сторони виконавчого провадження подальшому.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена уповноваженою посадовою особою у межах наданих законом повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а доводи скарги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.258-260,268,449-451,453 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення (постанови), дії приватного виконавця.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарга протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Т.В. Давидовська