Решение № 140663559, 05.10.2026, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/153/26

Провадження №2/549/156/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді- Василюк Т.М.

з участю: секретаря судового засідання Давиденко Ю.В., Бойко В.С.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнухи Полтавської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полтава» про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полтава», про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації.

ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки кадастровий номер 5325183800:00:001:0299 площа 2.57 га та земельної ділянки кадастровий номер 5325183800:00:003:0025 площа 3.27 га.

21 липня 2020 року позивач та ТОВ «Агрокультура Полтава» підписали договори оренди в чотирьох примірниках, після чого уповноважена особа ОСОБА_2 забрав договори для реєстрації в Державному реєстрі речових прав і пообіцяв по одному примірнику повернути позивачу після реєстрації.

13 березня 2026 року позивач отримала по одному примірнику договорів оренди, та це були інші договори не ті, що вона підписувала.

Позивач вказала, що укладені договори оренди земельних ділянок між ТОВ «Агрокультура Полтава» та ОСОБА_1 № 8/20 та 9/20 від 21 липня 2020 року знищені в односторонньому порядку відповідачем, а підроблені договори оренди від 28 грудня 2021 року позивачем не підписувалися, а відповідач використав останній аркуш кожного договору з іншого правочину з підписом ОСОБА_1 , що містився на двох сторінках. Що дає підстави вважати про протиправне діяння орендаря до орендодавця та нехтування юридичними нормами земельного та цивільного, кримінального законодавства, в такому разі втрачається довіра в орендодавця та не можлива в подальшому співпраця з орендарем .

Таке протиправне діяння ТОВ «Агрокультура Полтава» завдало позивачу моральні і душевні страждання.

Враховуючи викладене позивач просить:

-визнати недійсними договір оренди землі від 28 грудня 2021 року № 8/20 та договір оренди землі від 28 грудня 2021 року № 9/20 укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокультура Полтава»;

-скасувати державну реєстрацію договору №8/20 від 28 грудня 2021 року права оренди номер запису 57182091 від 16.10.2024 року та договору №9/20 від 28 грудня 2021 року номер запису права оренди 57182160 від 16.10. 2024 року;

-стягти з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме сплачені кошти за судовий збір , кошти за канцелярські та поштові витрати, поїздки та консультації в сумі п`ять тисячі гривень;

-стягти з відповідача на користь позивача заподіяну моральну і фізичну шкоду в розмірі двадцять тисяч гривень.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги просила задовольнити, підтримала позицію викладену в позовній заяві.

29 червня 2026 року усною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання явку представника відповідача було визнано обов`язковою.

У судове засідання призначене на 29 липня 2026 року представник відповідача не прибув, до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю направити свого представника.

Усною ухвалою суду від 29 липня 2026 року було задоволено клопотання представника відповідача та розгляд справи відкладено на 07 вересня 2026 року.

Однак, у судове засідання призначене на 07 вересня 2026 року представник відповідача не прибув, щодо причин неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення до суду не надходило.

Ухвалою від 07 вересня 2026 року було застосовано до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полтава» заходи процесуального примусу у виді штрафу.

Незважаючи на вжиті судом заходи у судові засідання представник відповідача ТОВ «Агрокультура Полтава» не з`являвся, щодо причин неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надав. Про дату та час проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки кадастровий номер 5325183800:00:001:0299 площа 2.57 га та земельної ділянки кадастровий номер 5325183800:00:003:0025 площа 3.27 га.

Позивач в позовній заяві та поясненнях суду вказала, що в липні 2020 року вона та ТОВ «Агрокультура Полтава» підписали договір оренди землі №8/20 відносно земельної ділянки площею 2,57 га кадастровий номер 5325183800:00:001:0299 у двох примірниках та договір оренди землі №9/20 відносно земельної ділянки площею 3,26 га кадастровий номер 5325183800:00:003:0025 у двох примірниках. Дата укладання договорів оренди 21 липня 2020 року. Позивач підписала кожний аркуш договорів. Строк дії договору 7 років, тобто до 2027 року. Після підписання представник ТОВ «Агрокультура Полтава» забрав вказані договори для державної реєстрації та мав повернути позивачу. Лише у 2026 році позивач отримала копії вказаних договорів, оскільки відповідач не надавав їх раніше. Коли позивач отримала зазначені договори, встановила, що перша сторінка була змінна, зокрема змінено дату їх укладання.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій договорів оренди землі № 8/20 та № 9/20, дата укладання зазначених договорів 28 грудня 2021 року, разом з тим судом встановлено, що перший аркуш договору не містить підпису позивача. Строк дії договору 7 років до 28.12.2028 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №399981606, дата державної реєстрації речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 5325183800:00:003:0025, площа 3.27 га 16.10.2024, дата укладання договору 28.12.2021, строк 7 років, дата закінчення дії 28.12.2028.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №399981108, дата державної реєстрації речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 5325183800:00:001:0299, площа 2.57 га 16.10.2024, дата укладання договору 28.12.2021,строк 7 років, дата закінчення дії 28.12.2028.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що 28 грудня 2021 року, знаходився в м.Полтава з ОСОБА_1 , перевозив на своєму автомобілі речі її доньки з АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 . Після розвантаження речей в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 залишилася за даною адресою та до місця свого проживання того дня не поверталася.

Позивачем на підтвердження заявлених вимог надано суду копію повідомлень з представником ТОВ «Агрокультура Полтава».

Вирішуючи заявлений спір по суті суд застосовує законодавство чинне на час виникнення спірних правовідносин та виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч.1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Обман має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом статті 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини перша та друга статті 792 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

дата укладення та строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

У разі укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, у такому договорі зазначається договір, взамін якого він укладений.

Договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації.

Аналіз наведених норм свідчить, що дата укладання договору оренди землі є істотними умовами згода щодо яких має бути досягнута усіма сторонами правочину.

У ході судового розгляду було досліджено спірні договори оренди наявні у матеріалах справи та було встановлено, що датою їх укладання вказано 28 грудня 2021 року, третій та четверний аркуші договорів місять власноручні підписи позивача, що нею визнається та не заперечується. Водночас, перший та другий аркуші договорів не місять власноручного підпису позивача. Крім того, другий аркуш договорів закінчується розділом 10 «Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини» викладений наступним чином: 10.1 Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендар. Разом з тим, аркуші треті договорів також розпочинаються з розділу 10 «Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини», який викладений наступним чином: 10.1 Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендар.

Також було досліджено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельних ділянок з кадастровим номером 5325183800:00:001:0299 площа 2.57 га та кадастровим номером 5325183800:00:003:0025 площа 3.27 га. Згідно Інформації попередні договори оренди щодо вказаних земельних ділянок було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокультура Полтава» 18.07.2013 строком на 7 років, тобто строк їх дії був до 18.07.2020. Державної реєстрації будь яких інших договорів оренди землі у період з 18.07.2020 до дати укладання спірних договорів, яка в них вказана, а саме 28.12.2021 не було здійснено.

Також судом було досліджено витяг з Державного реєстру юридичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи згідно якої було встановлено, що весь період часу з 2013 року по даний час ОСОБА_1 отримувала орендну плату від ТОВ «Агрокультура Полтава», незважаючи на те, що строк дії попередніх договорів оренди закінчився у липні 2020 року, а датою укладання договорів оренди на новий період вказано 28.12.2021.

Вказані обставини у своїй сукупності дають підстави суду до висновку, про можливу заміну перших та других аркушів спірних договорів та зміну дати їх укладання, тобто що обидві сторони не досягли істотних умов укладання доворів щодо їх дати. Фактично змінюючи дату укладання договору оренди в односторонньому порядку без відмома позивача шляхом передрукування сторінок договору, відповідачем було змінено і строк закінчення договору оренди землі.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не було жодним чином спростовано доводи позивача.

Суд не приймає до уваги, надані позивачем скріншоти переписки у соціальних месенджерах на які вона посилається, як на доказ, оскільки зміст переписки, хоч і підтверджує наведені позивачем обставини, однак суд не може ідентифікувати сторін переписки у месенджерах.

Що стосується стягнення моральної шкоди то суд виходить з наступного.

Позивач вказує, що протиправне діяння ТОВ « Агрокультура Полтава» призвело до того, що з 15 березня 2026 року вона перебуває у нервовому стані, порушився сон, має слабке фізичне здоров`я, 27 серпня 2025 року в Прилуцькій міські лікарні перенесла важку операцію, також має серцево - судинну хворобу, а також військові дії в країні виснажують організм і така неприємність з обманом і приниженням від ТОВ « Агрокультура Полтава» додало душевних страждань. Все це погіршило її самопочуття, вона не може приділити увагу курсу реабілітації, дотримання режиму дробного харчування, спонукає приймати заспокійливі та гіпотензивні ліки, що не рекомендовано під час реабілітації після операції. Окрім цього, несе фізичні затрати у відвідуванні Державного реєстратора для отримання довідок реєстрації договорів оренди моїх земельних ділянок в попередні роки, для розслідування справи слідчим поліції, витрачає час в чергах на оплату цих довідок в банку, така ж сама ситуація у відділенні Укрпошти де є черги. Все це виснажує і так слабкий організм та внаслідок контакту з хворими людьми в приміщеннях перехворіла вірусною інфекцією маючи знижений імунітет. Моральну шкоду позивач оцінює у 20 000 грн.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз положень статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Порядок та правові підстави відшкодування моральної шкоди визначаються статтею 23 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 49-51 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зазначено, що: "виходячи з положень статей16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.".

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі N 180/1735/16-ц (провадження N 61-18013сво18) зазначено, що "тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.".

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі №766/21131/18 (провадження N 61-18770св19), аналіз положень статей 11та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

З огляду на вищевикладене, для покладення відповідальності на заподіювача моральної шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов`язання.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надана суду медична виписка про проведене лікування у серпні 2025 року не дає підстави до висновку, що захворювання набуте позивачем саме внаслідок дій відповідача.

Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їй моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що на підставі ст.81 ЦПК України, є процесуальним обов`язком позивача.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що оспорювані договори оренди земельної ділянки від 28 грудня 2021 року не відповідають вимогам закону та волевиявленню ОСОБА_1 , так як із долучених копій договорів від 2021 року, який укладала ОСОБА_1 суд вбачає, що відсутні підписи позивача на перших сторінках договорів, також суд бере до уваги показання свідка, який вказав, що ОСОБА_1 28 грудня 2021 року перебувала у місті Полтава та фізично не могла укласти договори оренди № 8/20 та 9/20 від 28 грудня 2021 року. Також, суд зауважує, що відповідачем не подано доказів, які б могли спростувати доводи сторони позивача, а отже подані стороною позивача докази беруться судом до уваги, як належні, допустимі та достатні для прийняття рішення про часткове задоволення позову. Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію оспорюваних договорів оренди землі, вони є укладеними, а отже дані договори необхідно визнати недійсними та скасувати, як наслідок їх державну реєстрацію.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність підставу для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача сплачені кошти за судовий збір, кошти за канцелярські та поштові витрати, поїздки та консультації в сумі 5000 грн.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Жодних доказів на понесення витрат за канцелярські та поштові витрати, поїздки та консультації в сумі 5000 грн. позивачем суду не надано, а тому відсутні правові підстави для їх стягнення.

За приписами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2662,40 грн., сплачений останнім при подачі позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 23, 76, 81, 258, 259, 265, 272, 273, 280, 284, 289 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полтава» (вул.Соляниківська,65 с.Сухоносівка, Лубенського району Полтавської області, 37204, код ЄДРПОУ 36090282), третя особа Чорнухинська державна нотаріальна контора (вул.Центральна,26 сел.Чорнухи Лубенського району Полтавської області, 37100, код ЄДРПОУ 02900216) про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі №8/20 від 28 грудня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокультура Полтава».

Скасувати державну реєстрацію договору №8/20 від 28 грудня 2021 року права оренди номер запису 57182091 від 16.10.2024.

Визнати недійсним договір оренди землі №9/20 від 28 грудня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокультура Полтава».

Скасувати державну реєстрацію договору №9/20 від 28 грудня 2021 року номер запису права оренди 57182160 від 16.10.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полтава» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот дві) гривні 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя Т. М. Василюк