Решение № 140663235, 16.10.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/505/26

2/543/492/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участі секретаря судового засідання Михалець А.В, представника позивача адвоката Юхимовича О.В., третьої особи ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 адвоката Забари Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новооржицької селищної ради, треті особи: державний нотаріус Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К., ОСОБА_1 , про встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Юхимович О.В. 20.05.2026 звернувся до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, про встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Спадкова справи щодо майна померлого ОСОБА_3 відкрита Лубенською державною нотаріальною конторою Полтавської області іншим спадкоємцем. Лубенською державною нотаріальною конторою Полтавської області в прийнятті заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 було відмовлено у зв`язку з пропуском заявницею строку для звернення з заявою про прийняття спадщини та роз`яснено їй право на звернення до суду із заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Беручи до уваги той факт, що ОСОБА_4 проживає на окупованій території, а саме м. Новоазовськ, Донецької області, після повномасштабного вторгнення на територію України можливість з`явитися на підконтрольну Україні територію була унеможливлена або значно ускладнена та могла нести ризик для життя та здоров`я позивачки, вважає, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 є поважними. На підставі вищенаведеного, представник позивача просить суд визначити ОСОБА_5 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом від ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лазірки, Лубенського району Полтавської області, строком 3 місяці.

Ухвалою від 25.05.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі та розпочато підготовче провадження у справі. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного нотаріуса Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К. Призначено підготовче засідання на 15 год. 00 хв. 22.06.2026.

Ухвалою суду від 22.06.2026 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію: - чи перетинала кордон України гр. України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , з метою виїзду з території України протягом 2024-2026 року; - чи перетинала кордон України гр. України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , з метою в`їзду на територію України протягом 2024-2026 року. Відкладено підготовче судове засідання на 13 год. 15 хв., 16.07.2026.

Ухвалою суду від 16.07.2026 задоволено клопотання представника позивача адвоката Юхимовича О.В. про витребування доказів. Витребувано від Лубенської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №267/2025 відкриту після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Продовжено строк підготовчого провадження у справі до 21 серпня 2026 року. Підготовче судове засідання на 11 год. 15 хв. 20.08.2026.

Ухвалою суду від 20.08.2026 повторно витребувано від Лубенської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №267/2025 відкриту після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Продовжено строк підготовчого провадження у справі до 11 вересня 2026 року. Підготовче судове засідання відкладено на 10 год. 30 хв. 08.09.2026.

Ухвалою суду від 08.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год. 00 хв. 06.10.2026.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Юхимович О.В. позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві. Додатково пояснив що позивач з моменту повномасштабного вторгнення постійно проживала на окупованій території. Зробити за місцем проживання заяву про прийняття спадщини, можливість відсутня. В`їзд з окупованої територій на територію України можливий лише через треті країни Білорусь та Польщу. Такий довгий шлях значно ускладнив своєчасну подачу ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини. Просив позов задоволити.

Відповідач Новооржицька селищна рада в судове засідання не направила свого представника, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, не заперечує проти задоволення позову.

Третя особа державний нотаріус Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К. в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, просить винести рішення на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_1 надала пояснення, що ОСОБА_2 не приїжджала до батька. Приїхала, вже після похорону, просила надати їй документи, яких у той час ще не було в наявності. Заперечувала проти задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 не брала участі у догляді за батьком, який останнім часом хворів, був лежачим, не цікавилася його здоров`ям.

Представник ОСОБА_1 адвокат Забари Ю.А. проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень покликається на те, що тривалий час його довірителька ОСОБА_1 проживала однією сім`єю із померлим, близько 18 років. Дочка померлого ОСОБА_2 не спілкувалася з батьком, рідко приїжджала до нього. Об`єктивних, непереборних та істотних труднощів у відвідуванні місця відкриття спадщини як у 2024, так і в 2025 році, позивачем не наведено, відповідних доказів матеріали справи не містять. Вважає, що позов є необґрунтованим, просить у його задоволенні відмовити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала показання про те, що померлого знала добре, він проживав по сусідству. Свідок майже через день ходила до них. Донька покійного ОСОБА_7 проживає за кордоном, але де саме, свідок точно не знає. ОСОБА_2 приїжджала до батька в с. Лазірки, коли мала таку можливість. Коли ОСОБА_2 приїхала вже після похорону, просила показати їй могилу батька, але їй відмовили, тому що могила вся була покрита бур`яном. Свідку відомо, що ОСОБА_3 казав, що пай нікому не відпише, бо в нього є дитина. Коли після смерті батька ОСОБА_2 приїхала в Лазірки, то залишалася там десь місяць-два, в цей час свідок спілкувалася з нею десь 5 разів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала показання про те, що ОСОБА_2 є її сестрою, по матері. Перебувають у добрих стосунків. Коли помер ОСОБА_3 , свідок зателефонувала до ОСОБА_2 і повідомила її, що помер батько, просила приїхати. Але так як їхати далеко, через три країни, то це складно. У неї діти, робота. Але все ж ОСОБА_2 вдалося пізніше приїхати на наступний рік, десь восени 2025 року. Свідку відомо, що ОСОБА_2 проживає на тимчасово окупованій території, в. м. Новоазовськ. Дорога звідти займає 4 дні в одну сторону. Коли ОСОБА_2 приїжджала в с. Лазірки, вона зупинялася і проживала у свідка. Приїжджала досить рідко, іноді 1- 2 рази в рік, але було, що і чотири роки не приїжджала. Коли останній раз приїжджала, проживала в свідка більше місяця, займалася виготовленням документів: свідоцтва про народження. свідоцтва про смерть батька.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Юхимовича О.В., третьої особи ОСОБА_1 та її представника адвоката Забари Ю.А., показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті: с. Лазірки, Лубенський район, Полтавська область (а.с.7).

ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а.с.4, 6)

Листом № 185 /01-16 11.11.2025 державний нотаріус Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К на письмову заяву ОСОБА_2 від 11.11.2025 щодо долучення заяви про прийняття спадщини та видачі Свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнім місцем проживання якого було: АДРЕСА_1 , повідомила, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , відкрита Лубенською державною нотаріальною конторою Полтавськой області за № 267/2025, іншим спадкоємцем. Заява про прийняття спадщини, від ОСОБА_2 про прийняття спадщини до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до нотаріальної контори не подавалася, відповідно довідки № 305 виданої Лазірківським старостинським округом №5, виконавчого комітету Новооржицької селищної ради, Лубенського району, Полтавської області від 09.06.2025 року, на момент смерті спадкодавця його дочка ОСОБА_4 з померлим не проживала тому згідно ст. 1268 Цивільного кодексу України, шляхом постійного проживання, спадщину не прийняла, в даному випадку видати Свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , немає правових підстав. За таких обставин, виходячи зі змісту указаних положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відсутні підстави для винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а заявнику для оформлення своїх спадкових прав необхідно звернутися до суду за місцем відкриття спадщини в порядку цивільного судочинства з відповідною заявою. (а.с.8 та на звор.).

Згідно довідки № 01/27-143 від 03.10.2025 ОСОБА_4 працює в Новоазовській центральній районній лікарні на посаді кухонного працівника, з 26 листопада 2024 року (а.с 11).

Згідно довідки № 185 від 23.04.2026, виданої Лазірківським старостинським округом, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично за даною адресою не проживає і має слідуючий склад сімї 1. Мати - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 2. Дочка - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (зареєстрована, але не проживає). 3. Дочка - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстрована, але не проживає) (а.с.12).

З інформації, наданої на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2026, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у листі №19.5.1/49779-26-вих від 29.06.2026, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перетинала державний кордон України: 18.05.2024 в`їзд через пункт пропуску РК-608 Сумський прикз, виїзд 12.06.2024 через пункт пропуску «Угринів»; 07.10.2025 в`їзд через пункт пропуску «Угринів», виїзд 28.12.2025 через пункт пропуску «Угринів»(а.с.52).

Відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 підтверджується перетин останньою державного кордону України з республікою Польща: 12.06.2024-13.06.2024 та НОМЕР_3 (а.с.9).

З наданих державним нотаріусом Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К. копій матеріалів спадкової справи №267/2025, вбачається, що до Лубенської державної нотаріальної контори 11.06.2025 року із заявою про прийняття спадщини за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , 1966 р.н. звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . В матеріалах спадкової справи також міститься Довідка №305 від 09.06.2025, видана Лазірківським старостинським округом, згідно якої ОСОБА_13 . ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 до дня його смерті. 24.12.2024 року. На час його смерті і протягом 6 місяців потому в будинку зареєстрована і проживає співмешканка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 11.04.2026 інформація про наявність заповіту, видані свідоцтва про право на спадщину, відсутня. Спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрита 11.06.2025 (а.с.80-85).

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті1270,1272ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті).

За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).

Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).

Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно шестимісячний строк на прийняття спадщини після його смерті сплив 19.06.2025.

Спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_4 . Матеріали справи не свідчать про прийняття спадщини іншими спадкоємцями.

Звертаючись до суду з даним позовом представник позивача посилався на те, що ОСОБА_4 проживає на окупованій території, а саме м. Новоазовськ, Донецької області, після повномасштабного вторгнення на територію України можливість з`явитися на підконтрольну Україні територію була унеможливлена або значно ускладнена та могла нести ризик для життя та здоров`я позивачки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Саме такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 537/3556/22 (провадження № 61-2839св24).

Шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 сплив 19.06.2025, з заявою до державного нотаріуса позивач звернулася 11.11.2025, листом нотаріуса від 11.11.2025 повідомлено про пропуск відповідного строку, а з даним позовом звернулася у травні 2026 року

Таким чином, з дати закінчення строку для прийняття спадщини (19.06.2025) до звернення до нотаріуса (11.11.2025) минув незначний час (4 місяці 23 дні).

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, м. Новоазовськ, Кальміуського району Донецької області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 07.04.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 з 26 листопада 2024 року працює в Новоазовській центральній районній лікарні на посаді кухонного працівника, що підтверджується довідкою виданою державною бюджетною установою так званої днр «Новоазовська центральна районна лікарня»

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (надалі - Закон 1207) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Згідно з визначенням, що міститься у п.6 та 7 ч. 1 ст. 1 Закону 1207, окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг; тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Разом з тим, суд вважає, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, вважають судді ЄСПЛ, Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2018 року по справі №235/2357/17, висловив позицію, що у питанні визнання довідок, виданих на тимчасово окупованій території, суди можуть спиратися на так звані «намібійські винятки». При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, документи, видані окупаційною владою, можуть оцінюватися судом разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Матеріали справи свідчать про те, що спадкове майно знаходиться в с. Лазірки Лубенського району Полтавської області, в свою чергу спадкоємиця ОСОБА_4 проживала у відведений для прийняття спадщини строк на тимчасово окупованій території у м. Новоазовськ Донецької області. При цьому, з огляду на відсутність прямого сполучення між вказаними населеними пунктами, які хоч географічно знаходяться на невеликій відстані, у зв`язку із неможливістю безперешкодного виїзду з тимчасово окупованої на іншу територію України територію, відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна, з урахуванням потреби планувати маршрут через сусідні з Україною держави, зокрема республікою Польща, є значною.

Суд звертає увагу на те, що правова позиція Верховного Суду щодо визнання поважними причинами пропуску строку, зокрема, великої відстані між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, є сталою і незмінною.

Суд відхиляє доводи представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Забари Ю.А., про те, що у ОСОБА_2 не було істотних перешкод і труднощів у своєчасному зверненні із заявою про прийняття спадщини, так як вона приїжджала в Україні і у 2024 і у 2025 році, оскільки суд вважає, що такі доводи є припущеннями і не спростовують встановлені судом факти працевлаштування та проживання позивачки на тимчасово окупованій території України на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 та протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, а також факти в`їзду і виїзду позивача з України через територію сусідньої держави республіки Польща, що є об`єктивними труднощами у свободі пересування. При цьому суд погоджується із доводами представника позивача, що можливість потрапити в Україну внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, значно ускладнилася та може становити істотну загрожу для життя та здоров`я особи позивачки.

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем першої черги після смерті її батька, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини пропустила з поважних причин, які зумовлені об`єктивними та істотними труднощами у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини, зокрема постійне проживання та працевлаштування на тимчасово окупованій території, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд також керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права» (зазначена позиція висвітлена у постанові Касаційного цивільного суду від 21.09.2020, у справі № 130/2517/18).

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявниці в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_5 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , терміном у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, за клопотанням представника позивача, судові витрати не розподіляються, та їх слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 141, 244, 247, 258, 263, 265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Новооржицької селищної ради, треті особи: державний нотаріус Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К., ОСОБА_1 , про встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини - задоволити.

Визначити ОСОБА_5 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом від ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лазірки, Лубенського району Полтавської області, строком на 3 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- відповідач Новооржицька селищна рада, місцезнаходження: вул. Центральна, 4, сел. Новооржицьке, Лубенський район, Полтавська область, 37502, ЄДРПОУ 24833223;

- третя особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

- третя особа державний нотаріус Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К., місцезнаходження: вул. Вокзальна, 7, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37502.

Повний текст рішення складений 16.10.2026.

Суддя Попадюк С.С.