№ 140663043, 08.10.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2340/26

Номер провадження3/541/543/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Вірченко О.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

10 червня 2026 року о 22 год 41 хв. по вул. Зірковій, 41 в м. Миргороді Полтавської області ОСОБА_1 керував електросамокатом марки «KUGOO М4 PRO» потужністю до 3кВт з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, обличчя, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису № 905700. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що разом із ОСОБА_2 вони встановлювали паркан, після чого ОСОБА_1 проводжав ОСОБА_2 додому, при цьому пересуався на електросамокаті. Під час руху, не порушуючи правил дорожнього руху, вони були зупинені працівниками поліції, які, на його думку, не повідомили належних підстав зупинки, як того вимагає ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейські заявили про запах алкоголю від нього, однак ОСОБА_1 наполягав, що вживав лише квас і перебував у тверезому стані. Після проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» працівники поліції запропонували пройти огляд у медичному закладі, оскільки їм не сподобалось, як він продував алкотест. ОСОБА_1 погодився, однак поліцейські поїхали, а протокол для підписання йому не надали. Також зазначив, що на відеозаписі не зафіксовано його згоду на проходження огляду в медичному закладі.

Захисник Литовченко Р.В. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не керував транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху, а рухався на електросамокаті марки «KUGOO M4 PRO» потужністю до 3 кВт, який не належить до категорії транспортних засобів, за керування якими передбачено відповідальність за вказаною нормою. Крім того, ОСОБА_1 двічі намагався пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, однак працівники поліції визнали його спроби неналежними. За таких обставин працівники поліції мали чітко запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак належним чином цього не зробили, що, на думку захисника, свідчить про недотримання встановленого порядку проведення огляду.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що в червні 2026 року після роботи він заїхав до ОСОБА_1 допомогти встановлювати паркан. Після завершення робіт ОСОБА_1 запропонував провести його додому. ОСОБА_1 їхав на самокаті, а свідок - на велосипеді. Приблизно через 400 метрів їх зупинили працівники поліції та запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», який за словами свідка не показав наявності алкоголю. ОСОБА_1 запропонував пройти огляд у медичному закладі, однак поліцейські відмовилися. Свідок наголосив, що вони вживали лише каву, ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не було. На момент зупинки комендантська година ще не розпочалася. Вважає, що підстав для зупинки не було.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку про розгляд справи на підставі досліджених доказів.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689600 від 10 червня 2026 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, показами свідка, відеозаписами, доданими до матеріалів справи.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689600 від 10 червня 2026 року, дані відображені в якому, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, є доказом, ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом електросамокатом марки «KUGOO М4 PRO» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння, а також відмовився проїхати до медичного закладу для проведення медичного огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність.

З відеозапису, знятого на відеореєстратор, вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу алкотесту на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, відмову зафіксовано на бодікамеру.

ОСОБА_1 на неодноразову пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я повідомляв, що не бачить для цього підстав та не вчиняв жодних дій для того, щоб проїхати до медичного закладу. Після намагань з`ясувати, чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння та їхати з ними до закладу охорони здоров`я, поліцейські розцінили його поведінку як відмову від огляду та склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої, призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

П. 1 ст. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-IX від 24 лютого 2023 року визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гідроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

За положеннями частин 1, 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

У диспозиції ст. 130 КУпАП прямо зазначено, що суб`єктом адміністративного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом. Положення ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

З матеріалів справи видно, що електросамокат марки «KUGOO М4 PRO» обладнаний електродвигуном потужністю до 3 кВт, отже він є транспортним засобом, керування яким у стані алкогольного сп`яніння охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, відповідно до якої використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зазначені вище докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення у справі щодо ОСОБА_1 .

Отже, працівники поліції зафіксували у встановленому законом порядку відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також роз`яснили його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції дотримано процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, яка визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок).

Так, згідно з п. 2 розділу І Порядку огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 6, 7 розділу І Порядку огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Аналіз вказаних доказів та норм права, які регулюють спірні правовідносини, свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати транспортним засобом, погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки в правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

При цьому суддя також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

Всупереч твердженням ОСОБА_1 , захисника, матеріали справи не містять доказів недотримання поліцейськими вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а незгода водія із причинами зупинки не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Тим більше, що у відповідності до ст. 8 цього Закону під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Право уповноважених осіб органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 Правил дорожнього руху України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Крім того, порушник наділений правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При накладенні адміністративного стягнення суддя враховує положення ст. 33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, суддя вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП правопорушник зобов`язаний сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, 213, 221, 283 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддати стягненню у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, на користь держави, номер рахунку ІВАN UA048999980313050149000016001; населений пункт: ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ/М.ПОЛТАВА; отримувач: ГУК у Полт.обл/Полтавська/21081300; код ЄДРПОУ 37959255; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації і доходів бюджету 21081300, адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. судового збору на рахунок отримувача: UA 9089 9998 0313 1112 5600 0026 001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду області шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду О. М. Вірченко