Решение № 140662491, 08.10.2026, Тетіївський районний суд Київської області

08.10.2026 Провадження по справі № 2/940/889/26

Справа № 940/1355/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Федоркіна А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання права оренди на земельну ділянку на земельну ділянку площею 3,0489 га, кадастровий номер: 3224683600:06:004:0012, таким, що припинене та відсутнім, зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом в якому просить визнати право оренди Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» (код ЄДРПОУ: 00385879), номер запису про інше речове право 15631545, на земельну ділянку площею 3,0489 га, кадастровий номер: 3224683600:06:004:0012 таким, що припинене, визнати відсутнім право оренди Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» (код ЄДРПОУ: 00385879) на земельну ділянку площею 3,0489 га, кадастровий номер: 3224683600:06:004:0012, та зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Кашперівський бурякорадгосп» (код ЄДРПОУ: 00385879) повернути їй земельну ділянку площею 3,0489 га, кадастровий номер:3224683600:06:004:0012.

В обґрунтування зазначила, що вона має у власності земельну ділянку площею 3,0489 га, кадастровий номер: 3224683600:06:004:0012, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 1-189, виданого 18.02.2026 року.

Вказана земельна ділянка дісталась позивачці у спадок від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька, ОСОБА_3 .

08.07.2016 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» було укладено Договір оренди землі від 08.07.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передав Відповідачу в оренду земельну ділянку з кадастровим номером: 3224683600:06:004:0012 терміном на десять років .

Також, Відповідач надав ОСОБА_2 копію додаткової угоди до Договору оренди землі від 08 липня 2016 року, кадастровий номер земельної ділянки: 3224683600:06:004:0012, (про зміну орендодавця, терміну дії Договору та умов Договору) від 12.08.2019 року. В п. 1 вказаної Угоди зазначено слідуюче: … Пункт 8. Договору оренди землі викласти в наступній редакції: 8. Договір укладено на Десять років. Сторони домовилися, що після закінчення строку дії цього договору 08 липня 2026 року орендодавець (або його спадкоємець) земельної ділянки кадастровий номер: 3224683600:06:004:0012 дає згоду продовжити даний договір ще на 10 (десять) років тобто до 08 липня 2036 року".

Таким чином, термін дії Договору оренди землі закінчився 08 липня 2026 року.

При цьому, жодна із сторін не вчинила дій для укладання договору оренди землі на новий термін. 22.04.2026 року ОСОБА_2 відправила на адресу ПрАТ Кашперівський бурякорадгосп лист-повідомлення, в якому повідомила Відповідача, що не бажає поновлювати дію Договору та просила не здійснювати обробіток земельної ділянки та утриматись від вчиенння дій, які б перешкоджали ій відразу після закінчення строку дії Договору використовувати земельну ділянку. На вказаний лист позивачка відповідь не отримала. Також, вона не отримувала від Відповідача письмової пропозиції з проектом Договору оренди про продовження права орени на новий строк.

При цьому, до цього часу земельна ділянка позивачці не повернута.

Станом на день звернення до суду з позовом в Державному земельному кадастрі міститься інформація про право оренди за номером запису про інше речове право 15631545 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224683600:06:004:0012 зареєстровано за Приватним акціонерним товариством «Кашперівський бурякорадгосп».

Відповідач продовжує володіти та користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером: 3224683600:06:004:0012.

Позивачка вважає, що право оренди за номером запису про інше речове право 15631545 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224683600:06:004:0012, яке зареєстроване за Приватним акціонерним товариством «Кашперівський бурякорадгосп», є припиненим та таким що відсутнє, а земельна ділянка підлягає поверненню їй, з огляду на наступні норми законодавства.

Враховуючи викладене, в інший спосіб, крім пред`явлення до суду вимоги про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, позивачка не може захистити своє право власності на належне їй майно, а тому вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 06.08.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

02.09.2026 до суду від представника відповідача ПАТ «Кашперівський Бурякорадгосп» адвоката Федоркіна А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що твердження позивачки про те, що строк дії договору закінчився, а право оренди товариства припинилося є хибними та категорично заперечив проти таких тверджень, наголосивши, що договір оренди землі від 08.07.2016 року є чинним, оскільки, згідно із пунктом 1 Додаткової угоди від 12.08.2019 пункт 8 Договору викладено в такій редакції:

«8. Договір укладено на Десять років. Сторони домовилися, що після закінчення строку дії цього договору 08 липня 2026 року орендодавець (або його спадкоємець) земельної ділянки кадастровий номер 3224683600:06:004:0012 дає згоду продовжити даний договір ще на 10 (десять) років тобто до 08 липня 2036 року».

За правилами тлумачення правочину( стаття 213 Цивільного кодексу України) до уваги береться насамперед буквальне значення слів і понять. Наведене формулювання є однозначним:

згоду на продовження Договору орендодавець надав уже в момент підписання Додаткової угоди («дає згоду»), а не пообіцяв надати її в майбутньому;

ця згода не поставлена в залежність від жодної подальшої умови, повідомлення, звернення чи мовчання будь-якої зі сторін;

сторони прямо і безумовно визначили нову кінцеву дату дії Договору 08 липня 2036 року;

сторони прямо поширили дію цієї умови на спадкоємця орендодавця («або його спадкоємець»).

Крім того зазначив, що Додаткова угода від 12.08.2019 є чинним правочином, підписана обома сторонами, скріплена печаткою та в судовому порядку недійсною не визнавалася. Більше того, Позивачка сама долучила її копію до позовної заяви, чим визнала факт її укладення та зміст у розумінні частини першої статті 82 ЦПК України.

Позивачка є універсальним правонаступником (спадкоємцем) орендодавця. Відповідно до статей 770, 1218 Цивільного кодексу України та статті 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, переходять усі права та обов`язки попереднього власника за чинним договором оренди. Закон не передбачає вибіркового прийняття спадщини лише прав без обов`язків.

Відповідач вважає, що направлений Позивачкою лист від 22.04.2026 є спробою односторонньої відмови від виконання умов договору, що прямо заборонено статтею 525 ЦК України та пунктом 39 самого Договору оренди.

Заперечуючи проти позову, Відповідач вказує, що правова конструкція позовних вимог ґрунтується на частинах шостій та восьмій статті 33 Закону України «Про оренду землі», які втратили чинність ще 16 липня 2020 року на підставі Закону України № 340-IX. Чинне законодавство (стаття 126-1 ЗК України) передбачає реалізацію права на відмову від поновлення договору виключно шляхом подання відповідної заяви до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чого Позивачка не зробила. Судова практика, на яку посилається Позивачка, сформована щодо старої редакції закону і до спірних правовідносин не застосовується.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Порхун О.П. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі. Разом з тим, пояснила суду, що умова договору, яка заздалегідь зобов`язує майбутнього спадкоємця вчинити юридичну дію (продовжити оренду), є нікчемною. Чинне законодавство України не дозволяє обмежувати майбутні права власника (спадкоємця) щодо розпорядження його майном через забов`язання третіх осіб.

На момент закінчення строку дії договору чинним власником земельної ділянки є ОСОБА_2 . Вона не висловлювала волевиявлення на продовження орендних відносин, не давала згоди та не підписувала жодних додаткових угод про поновлення договору.

З огляду на вищезазначене, вважає, що термін дії договору оренди землі від 08.07.2016 року на новий строк продовжений не був, тому що позивачка, власниця земельної ділянки не укладала з відповідачем договору (угоди) на продовження терміну дії договору на новий термін. А умова про примушування її до укладання договору є нікчемною.

Та і сам відповідач, орендар земельної ділянки, не направляв їй пропозицію з проектом додаткової угоди про укладання договору оренди землі на новий термін.

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Кашперівський Бурякорадгосп» адвокат Федоркін А.В. позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у поданому відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 , є власницею земельної ділянки площею 3,0489 га, кадастровий номер: 3224683600:06:004:0012, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 1-189, виданого 18.02.2026 року.

08.07.2016 року попередній власник ОСОБА_3 уклав Договір оренди землі із ПАТ «Кашперівський Бурякорадгосп», за умовами якого орендодавець надала товариству в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3224683600:04:016:0002, яка знаходиться на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району, Київської області. Договір укладено на десять років.

12.08.2019 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Кашперівський Бурякорадгосп» укладено Додаткову угоду від 12.08.2019. Пунктом 1 вказаної Угоди зазначено слідуюче: … Пункт 8. Договору оренди землі викласти в наступній редакції: 8. Договір укладено на Десять років. Сторони домовилися, що після закінчення строку дії цього договору 08 липня 2026 року орендодавець (або його спадкоємець) земельної ділянки кадастровий номер: 3224683600:06:004:0012 дає згоду продовжити даний договір ще на 10 (десять) років тобто до 08 липня 2036 року".

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30.07.2026 земельна ділянка площею 3,0489 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3224683600:04:016:0012, яка знаходиться на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району, Київської області. Договір укладено на десять років, власником якої є ОСОБА_2 перебуває в оренді в ПАТ «Кашперівський Бурякорадгосп».

22.04.2026 року позивачка, як власниця вищезаначеної земельної ділянки, звернулась до ПАТ «Кашперівський Бурякорадгосп» з листом-повідомленням про не бажання поновлення дії договору і намір самостійно обробляти орендовану нею за договором земельну ділянку і використовувати її для власних потреб на свій розсуд.

Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Позивач стверджує, що термін дії Договору оренди землі закінчився 08 липня 2026 року. При цьому, орендар не вчинив дій для укладання договору оренди землі на новий строк з урахуванням положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд не може з цим погодитись з огляду на таке.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною третьою статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Так, дійсно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачає, що по закінченню строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі.

Відповідно достатті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Крім того, статтею 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України зазначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також, у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У справі, яка розглядається, судом, встановлено, що між відповідачем ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» та попереднім власником ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду від 12.08.2019 року, в якій зокрема вказано, що сторони домовилися, що після закінчення строку дії цього договору 08 липня 2026 року орендодавець (або його спадкоємець) земельної ділянки кадастровий номер: 3224683600:06:004:0012 дає згоду продовжити даний договір ще на 10 (десять) років тобто до 08 липня 2036 року.

Положення вказаної додаткової угоди є зрозумілим, однозначними.

Тобто, сторони договору погодили, що строк дії цього договору оренди землі закінчується 08 липня 2036 року.

При цьому, вказаний договір оренди землі з урахуванням додаткової угоди від 08 липня 2016 року у такій редакції підписаний сторонами добровільно, їх волевиявлення було вільним, тобто сторони визначили строк дії договору оренди землі за взаємною згодою сторін відповідно до вимог ст.ст. 3, 251, 252, 627, 628, 631 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про оренду землі» в редакції на час укладення договору.

З врахуванням викладеного, суд висновує, що строк дії договору продовжений у законний спосіб та не закінчився на час звернення з позовом, а тому застосування до спірних правовідносин 33 Закону України «Про оренду землі» за обставин, встановлених у даній справі, є недоречним.

Суд вважає помилковими посилання позивача на висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року в справі №903/1030/19 (провадження N? 12-4г21), від 22 вересня 2020 року у справі №159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65ц18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-33018 , оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка розглядається, не є подібними, виходячи із встановлених у цій справі конкретних обставин.

Щодо доводів позивача про нікчемність умови додаткової угоди про обов`зковість її умов для спадкоємця щодо продовження строку дії договору з посиланням на ч. 1 ст. 228 ЦК України, суд зазначає таке.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У справі, що розглядається, позивач просить застосувати наслідки нікчемності до додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди, який є нікчемним з посиланням на статтю 228 ЦК України.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша-друга статті 228 ЦК України).

У статті 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 369/6955/18 (провадження № 61-18959св21) зазначено, що «відповідно до правового висновку щодо застосування статті 228 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів існування обставин, які б дозволили віднести оспорюваний позивачем договір до правочину, що порушує публічний порядок, суду не надано.

Крім того, суд погоджується із доводами Відповідача, що до спадкоємця переходять як права, так і обов`язки спадкодавця за зобов`язаннями (статті 1218, 1231, 1282 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 148-1 Земельного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки. Аналогічне правило закріплено у статті 770 Цивільного кодексу України: у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не віднесено статтею 31 Закону України «Про оренду землі» до підстав припинення договору оренди землі; це саме правило відтворено у пункті 40 Договору.

Отже, Позивачка як правонаступник орендодавця успадкувала право на отримання орендної плати саме за Договором разом з усіма його умовами, включно з умовою пункту 8 у редакції Додаткової угоди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

З огляду на викладене, заслухавши пояснення представників, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, а тому судовий збір та витрати пов`язані з розглядом справи суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 626, 627, 792, 1218, 1231, 1282 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 17, 19, 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 90, 124 Земельного кодексу України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання права оренди на земельну ділянку на земельну ділянку площею 3,0489 га, кадастровий номер: 3224683600:06:004:0012 таким, що припинене та відсутнім, зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 16 жовтня 2026 року.

Суддя Р.В. Самсоненко