№ 140662391, 15.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/5913/26

Провадження № 3-1163/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 жовтня 2026 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Висоцька Г.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Обухівського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, РНОКПП суду не відомо,

за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

20.09.2026 року близько 12:30 год. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи в магазині «Онікс» в громадському місці, за адресою: м. Обухів, вул. Миру, буд. 9А, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чіплявся до громадян, кидався в бійку, пошкодив автомобіль Renault, внаслідок чого порушував громадський порядок та спокій громадян, та в свою чергу вчинив дрібне хуліганство, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 173 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення SMS-повідомлення, на отримання якого він надав письмову згоду, подавши відповідну заяву.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, постановою суду від 22.09.2026 року ОСОБА_1 було піддано приводу в судове засідання, призначене на 06.10.2026 року, через органи Національної поліції. Постанова про привід виконана не була, оскільки під час відвідування за місцем проживання ОСОБА_1 подав працівнику поліції письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд виходить з того, що вимога ч. 2 ст. 268 КУпАП про обов`язкову присутність такої особи спрямована насамперед на забезпечення її права на захист, права бути вислуханою та особисто давати пояснення. ОСОБА_1 достовірно знав про перебування справи в провадженні суду, про дату та час її розгляду, однак свідомо та добровільно відмовився від реалізації права на особисту участь у судовому засіданні, висловивши своє волевиявлення у письмовій заяві. При цьому вжиті судом заходи для забезпечення його явки, у тому числі шляхом приводу, результату не дали саме з огляду на таке волевиявлення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що особа, яка бере участь у справі, повинна демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утримуватися від дій, що затягують провадження, та добросовісно користуватися наданими їй процесуальними правами.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 своїм правом на особисту участь у розгляді справи розпорядився на власний розсуд, а подальше відкладення розгляду справи призвело б до порушення розумних строків її розгляду та строків накладення адміністративного стягнення, встановлених ст. 38 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від давання показань за ст.ст. 384, 385 КК України, показали, що 20.09.2026 року вони перебували в магазині «Онікс» за адресою: м. Обухів, вул. Миру, буд. 9А, де ОСОБА_1 чіплявся до неповнолітнього 16-річного хлопця, кидався на нього, безпідставно звинувачуючи в тому, що той не захищає Україну у війську. Після того як ОСОБА_2 спробувала заспокоїти ОСОБА_1 , він почав кидатися на неї та поводитися агресивно, у зв`язку з чим за неї заступився її чоловік ОСОБА_3 . Після цього ОСОБА_1 вийшов з магазину надвір та почав бити кулаками по автомобілю, припаркованому поруч, завдавши йому механічних ушкоджень.

Суд оцінює показання вказаних свідків як достовірні, оскільки вони є послідовними, детальними, узгоджуються між собою та з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення. Даних про заінтересованість свідків у результатах розгляду справи чи про їх неприязні стосунки зі ОСОБА_1 суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, тобто образливого чіпляння до громадян та інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян, повністю підтверджується сукупністю досліджених доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , іншими матеріалами справи. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 173 КУпАП.

Санкцією ст. 173 КУпАП передбачено накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або в разі, якщо за обставинами справи з урахуванням особи порушника застосування цих заходів буде визнано недостатнім, адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення має підвищений ступінь суспільної шкідливості порівняно з типовими проявами дрібного хуліганства.

Так, хуліганські дії ОСОБА_1 були спрямовані проти неповнолітньої особи 16-річного хлопця, який з огляду на свій вік є особливо вразливим і до якого безпідставно висувалися звинувачення у невиконанні обов`язку із захисту держави, що об`єктивно не могло стосуватися особи, яка не досягла призовного віку.

Крім того, ОСОБА_1 не відреагував на спроби інших громадян припинити його неправомірну поведінку, а навпаки, спрямував агресію на жінку ОСОБА_2 , яка намагалася його заспокоїти, і припинив ці дії лише після втручання її чоловіка.

Поведінка ОСОБА_1 мала тривалий та ескалаційний характер: розпочавшись із чіпляння до неповнолітнього, вона переросла в агресію щодо інших відвідувачів магазину, а після виходу з приміщення у пошкодження чужого майна, а саме автомобіля, по якому він бив кулаками, завдавши механічних ушкоджень. Зазначені дії вчинялися у громадському місці, в денний час, у присутності сторонніх осіб, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Тому суд вважає за можливе застосування до ОСОБА_1 адміністративного арешту, зважаючи, що обставини події носили виключний характер, і більш м`яке покарання на відповідатиме завданням судочинства щодо перевиховання особи та запобіганню вчиненню ним нових правопорушень.

За таких обставин, враховуючи характер і наслідки вчиненого правопорушення, кількість осіб, щодо яких вчинялися протиправні дії, заподіяння майнової шкоди, особу правопорушника, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 7 діб.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, з урахуванням ЗУ «Про судовий збір» з особи яка визнана винною у вчинені адміністративного правопорушення підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 27, 33, 40-1, 173, 268, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 7 (сім) діб.

Стягнути, згідно ст. 4 ч. 2 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (УАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті КУпАП.

Відповідно до ст. 303 КУпАП постанова не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Суддя Г.В.Висоцька