Решение № 140662371, 15.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3892/26

Провадження 2-2728/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рабчуна Р.О.

при секретарі Моргун А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування позову вказала, що 09.09.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 199912 на суму 8 109,00 грн. В подальшому, 10.10.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 10102025, згідно умов якого позивач набув права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 6 від 04.03.2026 року до Договору факторингу № 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 04.03.2026 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 13 092,48 грн. Оскільки, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання, тому з підстав стягнення наявної заборгованості позивач змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді від 07.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

19 серпня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій, посилаючись на статтю 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки ОСОБА_1 надала довідку форми 5 від 26.06.2024 року, з якого вбачається, що її чоловік, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а також долучила свідоцтво про шлюб від 08.06.2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 . Просила зменшити позовні вимоги та вважати їх такими, що складаються з 7 949,71 грн. заборгованості за тілом кредиту та 600 грн. заборгованості за комісією, а всього - 7 949 грн., відмовившись у такий спосіб від вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 3 942,77 грн. Судові витрати - судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. - позивач у заяві про зменшення позовних вимог просив покласти на відповідача в незмінному розмірі.

19 серпня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Киричук Г.М. подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позовні вимоги визнаються в частині стягнення заборгованості за частиною тіла кредиту в сумі 4 117,58 грн. за договором №199912, в частині стягнення процентів за користування кредитом та 600,00 грн. комісії за договором № 199912 відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином, згідно прохальної частини позовної заяви просить суд проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка до судового засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

07.10.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення суду.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.09.2025 року відповідач уклала в електронній формі кредитний Договір про споживчий кредит № 199912 з ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 6cff4cdc, що підтверджується паперовою копією цього договору.

Відповідно до п. 2.2.1 сума (загальний розмір) кредиту становить 8109 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 6000,66 грн. на № рахунку/картки Позичальника НОМЕР_2 ; у розмірі 2108,34 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Разом з цим, п.2.4 передбачає знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту, який складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п.2.6 загальний строк кредитування за цим Договором складає 98 днів з 09.09.2025 року по 16.12.2025 року.

Згідно п. 2.7.1 денна процентна ставка складає 0,9036% в день користування.

На підтвердження переказу кредитних коштів позивач надав суду довідку ТОВ «Фінансова компанія «Контраковий дім» від 09.04.2026 року, з якої вбачається успішний переказ коштів сумі 6 000,66 грн. на картку № НОМЕР_3 .

10.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал», було укладено договір відступлення прав вимоги № 10102025, згідно якого до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги. Вказане підтверджується копією договору факторингу від 10.10.2025 року.

Згідно реєстру прав вимоги № 6 від 04.03.2026 до Договору факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 04.03.2026 до Договору факторингу 1, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 199912 від 09.09.2025 року станом на 01.05.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 13 092,48 грн. з яких: 7 349,71 грн. тіло кредиту, 3 942,77 грн. відсотки, 1200 грн. штрафні санкції, 600 грн. комісія.

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 08.06.2018 року, вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб 08.06.2018 року, про що зроблено відповідний актовий запис №983. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини: - « ОСОБА_4 ».

З довідки від 07.10.2024 року № 6700 вбачається, що ОСОБА_2 з 26.06.2024 року по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З долученої до матеріалів справи довідки вбачається, що солдат ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 06.05.2026 року по теперішній час.

Крім цього, згідно посвідчення серії НОМЕР_7 , виданого 01.10.2025, ОСОБА_2 являється учасником бойових дій.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідності до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 638 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.

За частиною 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Положення частини 6 даної статті Закону передбачають шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчиненні дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання

є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Також судом встановлено, що 10.10.2025р. між ТОВ «Юніт Капітал», як фактором, та ТОВ ФК «КРЕДІПЛЮС», як клієнтом, був укладений Договір факторингу №10102025, за умовами якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитним договорами згідно реєстру боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Матеріалами справи підтверджується перехід прав вимоги до позивача щодо боржника ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за Договором ні позивачу, ні первісному кредитору.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, фактично отримані кредитні кошти у добровільному порядку не повернув, тому позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості за договором.

Позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 19 серпня 2026 року визнав обставини, що чоловік відповідачки перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та добровільно відмовилася від позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3 942,77 грн, зменшивши загальний розмір позовних вимог до 7 949,71 грн. (7 349 грн. тіла кредиту та 600 грн. комісії).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позивач у встановленому процесуальним законом порядку скористався правом, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України, та зменшив розмір позовних вимог, відмовившись від вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 3 942,77 грн., суд розглядає справу в межах позовних вимог, підтриманих позивачем, тобто у межах вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 349,71 грн. та заборгованості за комісією у розмірі 600 грн.

Водночас, згідно з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Крім того, судом враховується, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем здійснювалась часткова оплата за кредитним договором у розмірі 1 883,08 грн., з яких 759,29 грн. зараховано у погашення тіла кредиту, 1122,79 грн. було зараховано у рахунок погашення заборгованості за процентами, а 1,00 грн. в сплату комісії.

Разом із тим, враховуючи, що представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, з якої вбачається, що на підставі п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутні правові підстави для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, сума здійсненого відповідачем часткового погашення підлягає врахуванню саме в рахунок погашення основної заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, із загальної суми тіла кредиту у розмірі 7 349,71 грн. підлягає відрахуванню сума фактично сплачених відповідачем коштів у розмірі 1122,79 грн., у зв`язку з чим залишок непогашеної заборгованості за тілом кредиту становить 6 226,92 грн. (Постанова Верхового суду від 18.01.2023 року у справі №642/548/21).

Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала обставини укладення кредитного договору №199912 від 09.09.2025, виникнення кредитного зобов`язання між ним та ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», а також отримання кредитних коштів у сумі 6 000 грн. 66 коп. на свій картковий рахунок.

Як було встановлено судом, п. 2.5. Договору про споживчий кредит визначено сплату комісії за надання кредиту сумі 2 108,34 грн., яка нараховується за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це не передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа №727/5461/23, провадження № 61-17096св23.

Судом установлено, що умовами Договору про споживчий кредит №199912 від 09.09.2025 визначено сплату комісії, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 26,00% від суми кредиту, що становить 2108,34 грн. (п.2.5. Договору), та комісію за управління та обслуговування кредиту (п. 2.4. Договору).

За положеннями ч. 2 ст. 8 Закону, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

З розрахунку заборгованості за договором споживчого кредиту №199912 вбачається, що відповідачем за період з 07.10.2025 по 16.12.2025 нараховано комісію за користування кредитом у сумі 600 грн.

Указана сума розрахована у межах строку дії кредитного договору, згідно його умов, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Доводи сторони відповідача щодо незаконності комісії, яка включена до тіла кредиту у сумі 2108 грн. 34 коп. суд вважає безпідставними. ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 у п. 2.2.1 кредитного договору № 199912 від 09.09.2025 було погоджено, що ця сума кредиту використовується для виконання обов`язку ОСОБА_1 зі сплати одноразової комісії за видачу кредиту, яка передбачена п. 2.5 договору. Тобто, кредит у сумі 2108 грн. 34 коп. не повинен був надаватися у розпорядження ОСОБА_1 , а підлягав автоматичному списанню в якості сплати відповідачем комісії за надання кредиту замість її сплати за рахунок особистих коштів ОСОБА_1 , що повністю відповідає умовам кредитного зобов`язання.

Комісія не відноситься до штрафних санкцій, якими є неустойка, штраф, пеня, а відтак щодо комісії не застосовуються приписи пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

Таким чином, суд вважає підтвердженою за договором про споживчий кредит № 199912 від 09.09.2025 року заборгованість відповідача за тілом кредиту в сумі 6 226,92 грн. та комісії у сумі 600,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 7000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2473,06 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 205, 207, 526, 610-612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ:43541163), заборгованість за Договором № 199912 від 09.09.2025 року в розмірі 6826,92 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ:43541163) сплачений судовий збір у розмірі 2473,06 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ:43541163) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 15.10.2026 року.

Суддя Р.О. Рабчун