Решение № 140662121, 05.10.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/214/25

провадження № 2/362/4471/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області

в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області

до Васильківської міської ради, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками.

Учасники справи, які взяли участь у судовому розгляді:

прокурор Самборук О.Е.;

представник відповідача ОСОБА_2 .

Суд установив:

Суть спірних правовідносин

У січні 2025 року керівник Обухівської прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області звернувся до суду з позовом до Васильківської міської ради, ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 ), третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в якому просить:

- усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним рішення Васильківської міської ради Київської області від 07.03.2008 № 07.01-28-V «Про розгляд заяв громадян про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок для індивідуального будівництва, ведення особистого селянського господарства та городництва», в частині передачі безкоштовно у приватну власність: ОСОБА_3 земельної ділянки у АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; ОСОБА_4 земельної ділянки у АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; ОСОБА_1 земельної ділянки у АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора від 12.04.2016, за індексним номером: 29218999 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3210700000:14:016:0008, із припиненням речових прав щодо неї;

- усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора від 10.03.2020, за індексним номером: 51532750 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на Земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3210700000:14:016:0010, із припиненням речових прав щодо неї;

- усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора від 12.04.2016, за індексним номером: 29218575 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3210700000:14:016:0011, із припиненням речових прав щодо неї;

- усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 3210700000:14:016:0008, у Державному земельному кадастрі;

- усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною Державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 3210700000:14:016:0010, у Державному земельному кадастрі;

- усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 3210700000:14:016:0011, у Державному земельному кадастрі;

- усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення загальною площею 0,3 га з кадастровими номерами 3210700000:14:016:0008, 3210700000:14:016:0010, 3210700000:14:016:0011, шляхом їх повернення на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 4054725) з незаконного володіння ОСОБА_1 , з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельні ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 3210700000:14:016:0008, площею 0,1 га з кадастровим номером 3210700000:14:016:0010, площею 0,1 га з кадастровим номером 3210700000:14:016:0011;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Обухівською окружною прокуратурою Київської області під час здійснення представництва інтересів держави виявлено факт протиправного вибуття з державної власності земельних ділянок лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду. Зокрема, рішеннями Васильківської міської ради Київської області від 07.03.2008 № 07.01-28-V було безоплатно передано у приватну власність громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 земельні ділянки (кадастрові номери 3210700000:14:016:0008, 3210700000:14:016:0010, 3210700000:14:016:0011) площею по 0,1000 га кожна для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 , які в подальшому неодноразово відчужувалися за договорами купівлі-продажу та на даний час зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_1 ..

Проте, як зазначає позивач, передача зазначених земельних ділянок у приватну власність відбулася з порушенням законодавства, оскільки спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення кварталу 41 виділів 5, 7, 8 Васильківського лісництва Філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років), які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та входять до меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Ліс біля села Крячки», у зв`язку з чим спірні земельні ділянки одночасно належать і до земель природно-заповідного фонду.

Позивач вказує, що передача вказаних ділянок у приватну власність відбулася без рішення уповноваженого органу (Обухівської районної державної адміністрації) про їх вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства, за відсутності згоди постійного землекористувача та уповноваженого органу лісового господарства, а також без дотримання порядку зміни їх цільового призначення. Оскільки ділянки належать до обмежено оборотоздатних об`єктів цивільних прав, вони не могли безоплатно передаватися у приватну власність громадян для будівництва.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Васильківської міської ради позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зазначивши, що позов є необґрунтованим та заявленим із застосуванням неефективного способу захисту, а також заявив про сплив строку позовної давності. Зокрема, представник міської ради навів доводи про те, що позивач звернувся з негатроним позовом про усунення перешкод шляхом повернення земельних ділянок (стаття 391 ЦК України), тоді як у спірних правовідносинах належним і ефективним способом захисту прав держави має бути віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння кінцевого набувача на підставі статей 387388 ЦК України, оскільки фактичним володільцем спірних ділянок є фізична особа. Крім того, відповідач наголосив, що оскаржуване рішення міської ради від 07 березня 2008 року № 07.01-28-V було прийняте у відкритому доступі, а органи прокуратури та державні органи мали об`єктивну можливість дізнатися про його прийняття та можливі порушення ще з моменту його прийняття або у ході виконання повноважень, проте з позовом звернулися лише у грудні 2024 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. У зв`язку з цим міська рада просила суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову до Васильківської міської ради у повному обсязі.

Своєю чергою, третя особа подала відповідь на відзив, в якій зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а доводи відповідача про неефективність обраного способу захисту та сплив позовної давності безпідставними. Зокрема, у відповіді на відзив наголошено, що спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення та об`єкта природно-заповідного фонду (ботанічної пам`ятки природи «Ліс біля села Крячки»), перебувають у постійному користуванні лісогосподарського підприємства та вибули з володіння держави без згоди землекористувача та уповноважених органів влади, а також із порушенням порядку зміни їх цільового призначення. Третя особа зазначила, що відповідно до сталої практики Великої Палати Верховного Суду зайняття таких земель із порушенням земельного та лісового законодавства є порушенням прав власника, не пов`язаним із позбавленням володіння, тому ефективним способом захисту у цьому випадку є саме негаторний позов (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання недійсним рішення міської ради, скасування державної реєстрації прав і земельних ділянок та повернення майна. Водночас на негаторні позови не поширюються вимоги про позовну давність, оскільки відповідне правопорушення є триваючим, а захист інтересів держави щодо обмежено оборотоздатних земель природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення має пріоритетне значення.

Разом з цим, до суду надійшов відзив від представника відповідача Білозьорова М.С., в якому відповідач зазначає, що повністю не згоден з позовною заявою та надає наступні заперечення. Зокрема, відповідач вказує на відсутність фактів належності спірних ділянок державі на праві титульного володіння, зазначаючи, що надані позивачем картографічні матеріали та планшети лісовпорядкування не дозволяють чітко встановити накладення меж спірних ділянок на землі лісового фонду, а лише частина з них може налягати на такі землі. Наголошує, що задоволення позову призведе до надмірного тягаря та порушення принципу пропорційності втручання держави у право приватної власності відповідача, який набув майно законно. Також відповідач зазначає про безпідставність тверджень прокуратури щодо неможливості перебування лісових ділянок у приватній власності, посилаючись на приписи Лісового кодексу України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц. Крім того, на думку відповідача, прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушеного права (негаторний позов замість віндикаційного), оскільки за державою не було зафіксовано право власності за принципом реєстраційного підтвердження володіння, тоді як право власності відповідача зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , в якій вказує на такі обставини як належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років, інформацією Філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України», а також матеріалами ВО «Укрдержліспроект». Зокрема, спірні земельні ділянки повністю накладаються на квартал 41 Васильківського лісництва, який вкритий лісовими культурами, та входять до меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Ліс біля села Крячки». Уповноважені лісогосподарські підприємства не надавали погоджень на вилучення чи зміну цільового призначення цих земель, а їх перебування у приватній власності чинним законодавством заборонено, оскільки вони мають статус обмежено оборотоздатних об`єктів. Також позивач зазначає про обраний ефективний спосіб захисту прав держави шляхом пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями, визнання недійсним рішення міської ради, скасування державної реєстрації прав та повернення земельних ділянок, на який не поширюються вимоги щодо позовної давності.

Також до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 , про застосування строку позовної давності, яку він обґрунтовує тим, що про порушення прав, на захист яких подано позов, державі в особі уповноважених органів та прокурору повинно було бути відомо значно раніше, ніж за три роки до звернення до суду. Зокрема, спірні земельні ділянки були передані у приватну власність на підставі рішень Васильківської міської ради Київської області від 07 березня 2008 року (понад 16 років тому), при чому при проведенні землевпорядних робіт та винесенні меж в натуру брало участь ДП «Київське лісове господарство». Окрім того, оголошення зазначеної території ботанічною пам`яткою природи відбулося лише у 2021 році, тобто через 13 років після відчуження земель. Посилаючись на норми статей 257, 261, 267 ЦК України, практику Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справі № 911/3681/17) представник відповідача зазначає, що сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Від представника позивача надійшло заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, в якому він зазначає про безпідставність вимог відповідача, оскільки у даній категорії справ строки позовної давності взагалі не застосовуються. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що зайняття земельної ділянки з порушенням норм Земельного та Лісового кодексів України є не пов`язаним із позбавленням володіння порушенням права власності держави, а відтак позовна вимога про її повернення має характер негаторного позову та може бути пред`явлена впродовж усього часу тривання правопорушення (з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16). Разом із тим позивач вказує, що навіть у разі застосування загальних норм про позовну давність її строк не є пропущеним, оскільки перебіг починається з моменту реальної обізнаності уповноваженого органу про порушення прав (постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 310/4139/13, № 469/1203/15-ц). Зокрема, прокурору про факт накладення спірних ділянок на землі лісового фонду стало відомо 20 травня 2024 року з матеріалів Філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України», а Обухівській районній державній адміністрації лише 03 липня 2024 року після отримання відповідного листа прокуратури. З огляду на звернення до суду з даним позовом 09 січня 2025 року, позивач вважає, що строки звернення порушені не були, та просить відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Процедура

Ухвалою від 01 квітня 2025 року суд відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 02 жовтня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення 24 вересня 2026 року.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 05 жовтня 2026 року.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Відповідно до Витягу з Рішення Васильківської міської ради від 07 березня 2008 року № 07.01-28-V ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ) передана безоплатно у приватну власність земельна ділянка площею 0,1000 га, у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0008.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 11 лютого 2016 року зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 березня 2016 року ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5 ) земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0008 на суму 81 621,00 грн.

Після чого ОСОБА_5 відчужив відповідачу земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0008 на суму 25 560,00 грн, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 квітня 2016 року.

Відповідно до Витягу з Рішення Васильківської міської ради від 07 березня 2008 року № 07.01-28-V ОСОБА_4 передана безоплатно у приватну власність земельна ділянка площею 0,1000 га у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0010.

Враховуючи вищевказане рішення, ОСОБА_4 11 лютого 2016 року зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 березня 2016 року ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0010 на суму 81 621,00 грн.

Після чого ОСОБА_6 відчужила ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0010, на суму 25 560,00 грн, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 квітня 2016 року.

Своєю чергою, ОСОБА_7 відчужила ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0010, на суму 29 420,00 грн, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 грудня 2017 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 березня 2020 року ОСОБА_8 відчужила відповідачу земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0010 на суму 10 000,00 грн.

Відповідач є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до Витягу з Рішення Васильківської міської ради від 07 березня 2008 року № 07.01-28-V відповідачу передана безоплатно у приватну власність земельна ділянка площею 0,1000 га у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0011.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 11 лютого 2016 року зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 березня 2016 року відповідач відчужив ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0011 на суму 81 621,00 грн.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 08 квітня 2016 року ОСОБА_5 відчужив відповідачу земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:14:016:0011 на суму 25 560,00 грн.

Також враховуючи відомості з Державного реєстру речових прав, суд встановив, що відповідач на праві власності володіє земельними ділянками площею 0,1000 га (кожна) за адресою: АДРЕСА_2 , кадастрові номери 3210700000:14:016:0008, 3210700000:14:016:0010, 3210700000:14:016:0011.

Суд установив, що рішенням Київської обласної ради восьмого скликання від 24 листопада 2021 року № 200-07-VIII оголошено ботанічну пам`ятку природи місцевого значення Ботанічна пам`ятка природи «Ліс біля села Крячки» без вилучення земель у землекористувача, до якої входить квартал 41, виділи 1-5,7,8,19 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство» Обухівського району Київської області.

Нормативно-правове регулювання та мотиви суду

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статей 12, 13, 7681 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Спосіб захисту має відповідати характеру порушеного права, змісту такого порушення та його наслідкам.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 373 ЦК України передбачає, що право власності на землю гарантується Конституцією України, а право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, водні об`єкти, ліси та багаторічні насадження, які на ній містяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 20, 55, 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення мають спеціальний правовий режим, а використання таких земель, зміна їх цільового призначення та передача у власність чи користування здійснюються з дотриманням установлених законом вимог.

Згідно зі статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через уповноважені органи виконавчої влади в межах їх компетенції.

За змістом статей 116, 122, 149, 150 ЗК України набуття прав на земельні ділянки державної власності, передача таких ділянок громадянам, вилучення земель із постійного користування та розпорядження землями природоохоронного призначення мають здійснюватися компетентними органами з дотриманням установленої процедури. Правомірність відповідних дій визначається з урахуванням редакції законодавства, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Водночас сам факт належності земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення не може оцінюватися окремо від інших положень земельного та лісового законодавства. Для вирішення цього спору необхідно встановити правовий статус кожної конкретної земельної ділянки на час її первісної передачі, належність її до державної власності, наявність права постійного користування, а також обсяг повноважень органу, який прийняв рішення про передачу ділянки у приватну власність.

Правовий режим земель природно-заповідного фонду визначається також Законом України «Про природно-заповідний фонд України». Відповідно до статті 7 цього Закону землі природно-заповідного фонду охоплюють ділянки суші та водного простору з природними комплексами й об`єктами, яким у встановленому законом порядку надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За змістом статті 150 ЗК України землі природно-заповідного фонду належать до особливо цінних земель, щодо яких установлено спеціальні вимоги стосовно вилучення та зміни цільового призначення.

Разом із тим, рішенням Київської обласної ради від 24 листопада 2021 року № 200-07-VIII ботанічну пам`ятку природи місцевого значення «Ліс біля села Крячки» оголошено без вилучення земель у землекористувача. Отже, під час оцінки доводів сторін суд має розмежувати факт оголошення відповідної території об`єктом природно-заповідного фонду у 2021 році та питання про те, чи належали спірні ділянки до земель лісогосподарського призначення, земель державної власності або інших земель із відповідним правовим режимом до прийняття цього рішення.

Саме по собі оголошення території ботанічною пам`яткою природи у 2021 році не доводить автоматично, що кожна земельна ділянка, яка перебуває в її сучасних межах, мала тотожний правовий статус на момент прийняття рішення міської ради у 2008 році. Водночас така обставина не виключає можливості встановлення належності ділянок до земель лісогосподарського призначення на підставі інших належних і допустимих доказів.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Стаття 388 ЦК України визначає умови витребування майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц роз`яснила, що визначальним критерієм розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність у позивача володіння майном. Щодо нерухомого майна це питання вирішується з урахуванням принципу реєстраційного підтвердження володіння: особа, за якою зареєстроване право власності на нерухомість, набуває правомочності власника, зокрема правомочність володіння. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду підтвердила ефективність віндикаційного способу захисту у випадку, коли необхідно витребувати земельну ділянку лісогосподарського призначення з чужого незаконного володіння.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а загальна позовна давність становить три роки. За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення. Згідно з частиною четвертою цієї статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3210700000:14:016:0008, 3210700000:14:016:0010 та 3210700000:14:016:0011 загальною площею 0,3 га повністю накладаються на землі кварталу 41, виділів 5, 7, 8 Васильківського лісництва, перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та входять до меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Ліс біля села Крячки».

Відповідач ОСОБА_1 заперечує проти цих доводів, посилаючись на те, що надані прокурором матеріали лісовпорядкування не дають змоги однозначно встановити накладення меж кожної спірної земельної ділянки на землі лісового фонду, а отже, не підтверджують у необхідному обсязі незаконність набуття ним права власності.

Суд зазначає, що матеріали лісовпорядкування, зокрема планшети, плани та інші картографічні документи, можуть бути доказами, які підтверджують місцезнаходження лісових масивів, їхні межі, склад і характеристики. Проте питання про тотожність території, відображеної в матеріалах лісовпорядкування, межам конкретної земельної ділянки з визначеним кадастровим номером потребує оцінки всіх наявних доказів у їх сукупності.

Рішенням Київської обласної ради від 24 листопада 2021 року № 200-07-VIII «Ліс біля села Крячки» оголошено ботанічною пам`яткою природи місцевого значення без вилучення земель у землекористувача. Сам по собі факт надання території природоохоронного статусу у 2021 році не свідчить про автоматичну незаконність рішення органу місцевого самоврядування про передачу земель у приватну власність у 2008 році. Правовий статус кожної спірної ділянки має визначатися станом на час виникнення права приватної власності.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Васильківської міської ради від 07 березня 2008 року № 07.01-28-V ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельні ділянки площею по 0,1000 га кожна для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Відповідно до статей 116, 122 Земельного кодексу України набуття права власності на землі державної чи комунальної власності здійснюється за рішеннями компетентних органів у межах їх повноважень. Для висновку про недійсність такого рішення недостатньо лише констатувати факт безоплатної передачі землі; необхідно довести, що ділянки належали до земель державної власності або постійного користування інших осіб, розпорядження якими не входило до компетенції міської ради, а процедуру їх вилучення та зміни цільового призначення було порушено.

Матеріалами справи підтверджено прийняття рішення міської ради, формування ділянок, присвоєння їм кадастрових номерів і реєстрацію права власності. Проте прокурором не надано належних і допустимих доказів того, що станом на 07 березня 2008 року спірні земельні ділянки належали до земель державної власності, якими міська рада не мала права розпоряджатися. Відсутність окремого рішення про вилучення земель із постійного користування не свідчить про незаконність відведення, якщо не доведено наявність такого постійного користування та вимог закону щодо обов`язковості його попереднього припинення на той час.

Звертаючись до суду, прокурор просить усунути перешкоди Обухівській районній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями шляхом визнання недійсним рішення міської ради, скасування рішень держреєстраторів, скасування державної реєстрації ділянок у Державному земельному кадастрі та повернення їх на користь держави, посилаючись на приписи статті 391 ЦК України (негаторний позов).

Проте, як установив суд, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210700000:14:016:0008, 3210700000:14:016:0010, 3210700000:14:016:0011 на підставі цивільно-правових угод зареєстроване за ОСОБА_1 .

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, визначальним критерієм розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність у позивача володіння нерухомим майном. Оскільки спірне майно зареєстроване за відповідачем і фактично вибуло з володіння держави, вимога про його повернення за своїм змістом є віндикаційною (статті 387, 388 ЦК України), а не негаторною. Формулювання позову як усунення перешкод не змінює його реальної правової природи.

Вимоги про визнання рішення недійсним та скасування реєстраційних дій є похідними від вимоги про витребування майна. З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

Крім того, представниками відповідачів заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності. Оскільки спір за своєю суттю є віндикаційним, на нього поширюється загальна позовна давність тривалістю три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Рішення про передачу земель ухвалено 07 березня 2008 року, право власності відповідача та попередні переходи зареєстровані у 2016-2020 роках, натомість із позовом прокурор звернувся лише в січні 2025 року. Матеріали справи свідчать про те, що уповноважені державні органи мали об`єктивну можливість довідатися про порушення своїх прав значно раніше ніж за три роки до звернення до суду. Посилання прокурора на те, що позовна давність не застосовується у зв`язку з негаторним характером вимог, є помилковим.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на недоведеність прокурором факту наявності у спірних земель статусу державної власності на час їх відведення у 2008 році, обрання неналежного способу захисту порушеного права, а також сплив позовної давності за заявою сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення: 15 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Попович