Решение № 140661580, 14.10.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1721/26

Провадження № 2/163/634/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

14 жовтня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді Гайдук А.Л.,

з участю секретаря Кузьміної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10680 грн. за кредитним договором № 31.05.2019-100000909 від 31.05.2019 року.

Вимоги обґрунтовано тим, що 31 травня 2019 року між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 31.05.2019-100000909, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6000 грн. строком на 14 календарних днів. ТОВ "Споживчий Центр", надавши відповідачу кредитні кошти, свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 10 680 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 6000.00 грн., за відсотками 1680 грн., штраф 3000.00 грн. Право вимоги за цим кредитним договором перейшло до позивача внаслідок укладеного договору факторингу № 290224-11 від 29.02.2024 між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

В судове засідання учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами суду не здійснювалося.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади, в судове засідання не з`явилася, відзиву не подала, клопотань чи заяв не надсилала.

З огляду на викладене, суд провів заочний розгляд позову, відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Аналізуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Між ТОВ "Споживчий Центр", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», та ОСОБА_1 31 травня 2019 року укладено Кредитний договір № 31.05.2019-100000909.

Відповідно до умов кредитного договору № 31.05.2019-100000909 від 31.05.2019 Позичальнику надається Кредит на таких умовах:

Сума Кредиту: 6 000 грн. 00 коп.;

Строк користування Кредитом: 14 календарних днів з дати отримання; Проценти: 1 680 грн. 00 коп, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка);

Графік платежів: сума Кредиту 6 000 грн. 00 коп. та Проценти 1 680 грн. 00 коп. сплачуються до 13.06.2019 включно;

Відповідно до умов Договору № 31.05.2019-100000909 від 31.05.2019 року Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 6000 грн., що належним чином підтверджується квитанцією про перерахунок коштів №148744720 від 31.05.2019 року та карточкою Субконто боржника (виписка) по Кредитному договору за період 31.05.2019 15.04.2026.

У свою чергу Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується Розрахунком заборгованості за Договором № 31.05.2019-100000909 від 31.05.2019 року, яка станом на 09.07.2026 становить 10 680 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 6000.00 грн., за відсотками 1680, штраф 3000.00 грн.

Між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 290224-11 від 29.02.2024.

На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено Перелік № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги, в тому числі за Договором № 31.05.2019-100000909 від 31.05.2019 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру прав вимог №1.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Стороною позивача до позовної заяви додано копії пропозиції на укладення кредитного договору, заявки на укладення кредитного договору, підтвердження укладення кредитного договору, які підписані відповідачем електронним підписом.

Факт укладення цього договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочинів, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем ОСОБА_1 , були достеменно відомі останній.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків та комісії за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання кредитодавець ТОВ "Споживчий Центр" виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит в обумовленій договором сумі.

Позивач приєднаним до позову договором факторингу з додатками довів набуття ним права вимоги до відповідача за цим кредитним договором, а відтак є належним позивачем у спірних правовідносинах.

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконала.

Згідно з розрахунком заборгованості за цим кредитним договором заборгованість відповідача станом на 09.07.2026 становить 10 680 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 6000.00 грн., за відсотками 1680 грн., штраф 3000.00 грн.

При розгляді справи суд, відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України, керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надала суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання нею умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копію договору про надання правничої допомоги №07/24-НК від 02.07.2024 року, додаткові угоди до нього, звіт про виконану роботу від 09.07.2026, платіжну інструкцію про оплату послуг за надання правничої допомоги від 09.07.2026.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до частини 1, 4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, а тому вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

До стягнення з відповідача представник позивача заявив також витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 240 гривень, на підтвердження чого долучив квитанцію №2147561 з описом вкладення до листа.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі, у зв`язку із задоволенням позовних вимог слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 31.05.2019-100000909 від 31.05.2019 року в загальній сумі 10 680 (десять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яку становлять:

- 6 000 (шість тисяч) гривень заборгованості за тілом кредиту;

- 1 680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень заборгованості за процентами;

- 3000 (три тисячі) гривень заборгованості за штрафом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 240 (двісті сорок) гривень судових витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі.

Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Інформація про сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»; місце знаходження - вулиця Алмазова Генерала, 13, офіс 601, місто Київ; код ЄДРПОУ 43170298;

відповідач ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуюча : суддя А.Л. Гайдук