Постановление суда № 140660902, 13.10.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Справа № 608/2414/25

Номер провадження1-кс/608/443/2026

Слідчий суддя Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря с/з ОСОБА_2 , прокурора Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , представника володільця арештованого майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в залі судового засідання № 1 в місті Чорткові клопотання прокурора Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12025211110000404 від 09.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся в суд з клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12025211110000404 від 09.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

В клопотанні прокурор ОСОБА_3 вказав, що СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.10.2025 до Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшов рапорт начальника сектору моніторингу Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області про те, що ним в ході моніторингу мережі «Інтернет» на сторінці новий портал «Погляд», виявлено допис, в якому знайдено інформацію щодо можливого підроблення договорів оренди земельних паїв жителів с. Бедриківці Чортківського району Тернопільської області, за попередньою змовою групою осіб.

В ході досудового розслідування встановлено, що у вересні 2025 року закінчилися терміни договорів оренди земельних паїв, розташованих за межами с. Бедриківці Заліщицької об`єднаної територіальної громади, які були укладені між власниками паїв та ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

Про намір не продовжувати договори оренди земельних паїв власники завчасно письмово (листами із врученням письмового повідомлення) повідомили ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

Однак, незважаючи на це, договори оренди було продовжено без згоди власників земельних паїв із наступними кадастровими номерами:

6122080400:01:001:0007(0,7307га); 6122080400:01:001:0008(0,7309га); 6122080400:01:001:0009(0,7307га); 6122080400:01:001:0014(0,7308га); 6122080400:01:001:0020(0,7308га); 6122080400:01:001:0022(0,7308га); 6122080400:01:001:0031(0,7311га); 6122080400:01:001:0032(0,7311га); 6122080400:01:001:0044(0,731га); 6122080400:01:001:0046(0,731га); 6122080400:01:001:0052(0,7311га); 6122080400:01:001:0055(0,7311га); 6122080400:01:001:0056(0,7309га); 6122080400:01:001:0065(0,7274га); 6122080400:01:001:0090(0,7274га); 6122080400:01:001:0093(0,7274га); 6122080400:01:001:0098(0,7275га); 6122080400:01:001:0099(0,7275га); 6122080400:01:001:0102(0,7274га); 6122080400:01:001:0106(0,7275га); 6122080400:01:001:0116(0,5103га); 6122080400:01:001:0123(0,7251га); 6122080400:01:001:0126(0,7251га); 6122080400:01:001:0127(0,725га); 6122080400:01:001:0136(0,7251га); 6122080400:01:001:0138(0,7251га); 6122080400:01:001:0146(0,725га); 6122080400:01:001:0160(0,725га); 6122080400:01:001:0175(0,7341га); 6122080400:01:001:0177(0,7343га); 6122080400:01:001:0184(0,7344га); 6122080400:01:001:0191(0,7342га); 6122080400:01:001:0204(0,7345га); 6122080400:01:001:0207(0,7344га); 6122080400:01:001:0212(0,7344га); 6122080400:01:001:0217(0,7343га); 6122080400:01:001:0227(0,7343га); 6122080400:01:001:0239(0,7293га); 6122080400:01:001:0241(0,7294га); 6122080400:01:001:0245(0,7263га); 6122080400:01:001:0247(0,7263га); 6122080400:01:001:0269(0,4798га); 6122080400:01:001:0290(0,7207га); 6122080400:01:001:0300(0,5427га); 6122080400:01:001:0301(0,526га); 6122080400:01:001:0302(0,5106га); 6122080400:01:001:0306(0,4804га); 6122080400:01:001:0307(0,4804га); 6122080400:01:001:0321(0,7216га); 6122080400:01:001:0325(0,7216га); 6122080400:01:001:0362(0,7253га); 6122080400:01:001:0364(0,7252га); 6122080400:01:001:0365(0,7251га); 6122080400:01:001:0387(0,7252га); 6122080400:01:001:0393(0,7394га); 6122080400:01:001:0396(0,7515га); 6122080400:01:001:0398(0,7532га); 6122080400:01:001:0399(0,7505га); 6122080400:01:001:0401(0,7441га); 6122080400:01:001:0404(0,9231га); 6122080400:01:001:0406(0,9272га); 6122080400:01:001:0411(0,7266га); 6122080400:01:001:0412(0,7266га); 6122080400:01:001:0416(0,7267га); 6122080400:01:001:0446(0,7363га); 6122080400:01:001:0449(0,7582га); 6122080400:01:001:0452(1,3233га); 6122080400:01:001:0453(1,1307га); 6122080400:01:001:0476(0,7908га); 6122080400:01:001:0485(0,7262га); 6122080400:01:001:0486(0,7262га); 6122080400:01:001:0489(0,7262га); 6122080400:01:001:0498(0,7261га); 6122080400:01:001:0502(0,7378га); 6122080400:01:001:0506(0,7379га); 6122080400:01:001:0512(0,7378га); 6122080400:01:001:0513(0,738га); 6122080400:01:001:0522(0,738га); 6122080400:01:001:0524(0,7378га); 6122080400:01:001:0529(0,74га); 6122080400:01:001:0540(0,4588га); 6122080400:01:001:0541(0,4587га); 6122080400:01:001:0552(1,3316га); 6122080400:01:001:0553(1,3315га); 6122080400:01:001:0554(1,3317га); 6122080400:01:001:0555(1,3316га); 6122080400:01:001:0556(1,3317га); 6122080400:01:001:0561(1,3315га); 6122080400:01:001:0562(1,3316га); 6122080400:01:001:0564(1,3314га); 6122080400:01:001:0565(1,3314га); 6122080400:01:001:0567(1,3315га); 6122080400:01:001:0572(1,3315га); 6122080400:01:001:0573(1,3315га); 6122080400:01:001:0577(1,3314га); 6122080400:01:001:0578(1,3314га); 6122080400:01:001:0579(1,3313га); 6122080400:01:001:0585(1,3313га); 6122080400:01:001:0587(1,3313га); 6122080400:01:001:0590(1,3313га); 6122080400:01:001:0594(1,3312га); 6122080400:01:001:0595(1,3313га); 6122080400:01:001:0599(1,327га); 6122080400:01:001:0600(1,3271га); 6122080400:01:001:0603(1,3271га); 6122080400:01:001:0608(1,3269га); 6122080400:01:001:0611(1,327га); 6122080400:01:001:0617(1,3269га); 6122080400:01:001:0619(1,3258га); 6122080400:01:001:0627(1,3261га); 6122080400:01:001:0631(1,326га); 6122080400:01:001:0635(1,326га); 6122080400:01:001:0638(1,3076га); 6122080400:01:001:0641(1,3078га); 6122080400:01:001:0643(1,3077га); 6122080400:01:001:0649(1,3074га); 6122080400:01:001:0662(0,4438га); 6122080400:01:001:0671(0,3654га); 6122080400:01:001:0672(0,3654га); 6122080400:01:001:0698(0,5га); 6122080400:01:001:0700(0,5га); 6122080400:01:001:0702(0,5га); 6122080400:01:001:0703(0,5га); 6122080400:01:001:0704(0,4877га); 6122080400:01:001:0707(0,7295га); 6122080400:01:001:0712(0,4984га).

Прокурор ОСОБА_3 в клопотанні посилається на вимоги ст. ст. 98, ч. ч. 1, 2 ст. 170 КК України та зазначає, що слідчим СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області 01 травня 2026 року винесено постанову про визнання зазначених вище земельних ділянок (паїв) речовими доказами у справі.

Вказує, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані земельні ділянки, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до відчуження відповідного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Прокурор Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримує в повному обсязі, просить задоволити.

Представник володільця арештованого майна ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» адвокат ОСОБА_4 подав суду заперечення на клопотання та просив в задоволенні клопотання відмовити посилаючись на обставини та факти, що в ньому викладені.

В запереченні разом із іншими доводами зазначив, що прокурор просить накласти арешт на 126 земельних ділянок, в той час як ним додано, як докази тільки копії протоколів допиту п`яти свідків, копії Державних актів на право власності на тільки п`ять земельних ділянок, витяг з ЄРДР та копію постанови про визнання речовими доказами.

Представник володільця арештованого майна ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» адвокат ОСОБА_4 зазначає, що керуючись ст. 98, ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України прокурор вважає, що виникла необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до відчуження відповідного майна, його псування або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Проте, статтею 131 КПК України визначено, що арешт майна - це різновид заходів забезпечення кримінального провадження, метою застосування якого є досягнення дієвості кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення

(цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом із тим, в заявленому клопотанні прокурор просить накласти арешт на земельні ділянки, з метою заборони користування ними ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

На підставі цього можна зробити висновок, що заявлена в клопотанні мета забезпечення кримінального провадження, не передбачена ст. 170 КПК України, а тому, є самостійною підставою для відмови в задоволенні клопотання.

Представник володільця арештованого майна ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» адвокат ОСОБА_4 шодо постанови про визнання речовими доказами, зазначає наступне:

01.05.2026 року старший слідчий СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного в ЄРДР за № 12025211110000404 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, виніс постанову про визнання та приєднання до справи речових доказів.

В обґрунтування вказаної постанови старший слідчий обмежився формулюванням аналогічним, що зазначене в клопотанні прокурора про арешт майна, а саме: «досудовим розслідуванням встановлено, що 08.10.2025 до Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшов рапорт начальника сектору моніторингу Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області про те, що ним в ході моніторингу мережі «Інтернет» на сторінці новий портал «Погляд», виявлено допис, в якому знайдено інформацію щодо можливого підроблення договорів оренди земельних паїв жителів с. Бедриківці Чортківського району Тернопільської області, за попередньою змовою групою осіб.»

Виходячи із зазначених мотивів слідчий визнав 126 земельних ділянок речовими доказами. ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» вважає, що вказана постанова старшого слідчого складена з грубим порушенням норм КПК України, є неналежним та недостатнім доказом, і як наслідок в сукупності з іншими обставинами справи, не може братися слідчим суддею до уваги з таких підстав:

По перше, зазначена постанова старшого слідчого була винесена в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України - невиконання судового рішення.

Матеріали справи не містять даних, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно через невиконання рішення суду.

По-друге, відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України, може бути зроблений лише на підставі постанови, яка має відповідати вимогам ч.5 ст.110 КПК України, зокрема, містити мотиви прийнятого рішення.

Згідно статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення; зберегли на собі його сліди; або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1).

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ч. 2).

Згідно статті 103 КПК України, процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

Частиною 1 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних (ч. 1).

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи (ч. 2). З викладеного вбачається, що визнанню речовими доказами передує обов`язкова процедура виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які здійснюються у формі протоколу.

Однак, в порушення вказаного порядку слідчий не зафіксувавши такі відомості, не склавши протокол відповідної слідчої дії, одразу перейшов до прийняття рішення про визнання земельних ділянок речовими доказами.

Відсутність у передбаченому законом, порядку і процедури фіксації відомостей забороняє органу досудового розслідування стверджувати і посилатись, взагалі, про наявність таких відомостей кримінального провадження та докази в підтвердження існування таких.

Також, в постанові слідчого відсутня інформація, яким самим речовим доказом в розуміння ст. 98 КПК України є земельні ділянки - знаряддям злочину, об`єктом на якому збереглись сліди злочину чи містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин.

Представник володільця арештованого майна ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» адвокат ОСОБА_4 вважає, що постанова старшого слідчого від 01.07.2026 року про визнання та приєднання до справи речових доказів не відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України та не може братися до уваги судом при вирішенні даного питання.

Крім того, земельна ділянка в розумінні Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України є нерухомим майном. ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» є орендарем вказаних земельних ділянок, не є їх власником, а тому відчужити вказані земельні ділянки не може та не доведено, навіщо ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» псувати землю, на якій воно здійснює сільськогосподарську діяльність, завданням якої є саме вирощування сільськогосподарських культур.

Представник володільця арештованого майна ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» адвокат ОСОБА_4 зазначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а тому слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4). Таким слідчим суддею, мають бути враховані наслідки арешту майна для третьої особи, розумність та співрозмірність обмеження права власності (користування, володіння) завданням кримінального провадження, що полягає в наступному.

Звернув увагу на те, що ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» здійснює підприємницьку діяльність, яка полягає в тому, що на орендованих земельних ділянках, вирощуються сільськогосподарські культури з подальшим їх використанням в комерційних цілях.

Орендовані земельні ділянки обробляються, удобрюються, засіваються, тобто виконуються повний цикл виробництва. У зв`язку із вказаною діяльністю підприємство витрачає значні кошти: сплата орендних платежів за земельні ділянки, виплати заробітної плати працівникам, обслуговування сільськогосподарської техніки, закупівля добрив, посівне насіння, значні супутні витрати, податки і кредити.

Накладенням арешту на вказані земельні ділянки, шляхом заборони їх використання, спричиняє значні збитки підприємству і застосований слідчим суддею запобіжний захід однозначно призведе до зупинення правомірної підприємницької діяльності і суттєво позначиться на інтересах підприємства і штату працівників залучених до виконання відповідної роботи. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення кримінального провадження у вигляді збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та прокурор, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Представник володільця арештованого майна адвокат ОСОБА_4 просить суд врахувати, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.

Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Просить відмовити у задоволення клопотання прокурора.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області знаходиться кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12025211110000404 від 09.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Раніше, 05 травня 2026 року, аналогічне клопотання в даному кримінальному провадженні, яке було подано старшим слідчим СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 , було предметом розгляду в Чортківському районному суді Тернопільської області та в подальшому, після подачі апеляційної скарги, в Тернопільському апеляційному суді, справа 608/2414/25, провадження № 11-сс/817/159/26.

За результатами розгляду суд апеляційної інстанції в задоволенні клопотання про арешт 126 земельних ділянок - відмовив.

В обґрунтування свого рішення суд звернув увагу на таке: «Колегія суддів погоджується з доводами апелянта - представника ТзОВ "Агрокомпанія Прикарпаття" адвоката ОСОБА_4 про те, що клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12025211110000404 від 09.10.2025 року не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки у вказаному клопотанні не зазначено: - підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Зокрема, посилаючись на положення ч. 2 ст. 170 КПК України про те, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речовим доказів, слідчим до матеріалів клопотання не долучено постанову про визнання речовими доказами земельні ділянки, про арешт яких ставиться питання.

Окрім того, у клопотанні про арешт майна відсутні відомості на підтвердження права власності чи користування на земельні ділянки за конкретними особами; не наведено фактів і доказів вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна, як одного із заходів забезпечення кримінального провадження.

Також, колегія суддів звертає увагу, що виходячи зі змісту клопотання слідчого про арешт майна у даному кримінальному провадженні, власники земельних ділянок, на які накладено арешт, як і ТзОВ "Агрокомпанія Прикарпаття", якою оскаржується ухвала про арешт майна є третіми особами.»

Після цього, 14 липня 2026 року прокурор Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся в суд з клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12025211110000404 від 09.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати,що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до пп. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України встановлено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч 3. ст. 170 КПК України підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була 6 піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вирішуючи питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого чи прокурора, які звертаються з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4).

Так, прокурор просить накласти арешт на 126 земельних ділянок, в той час як ним додано, як докази, до клопотання витяг з ЄРДР, и копії протоколів допиту тільки п`яти свідків, копії Державних актів на право власності тільки на п`ять земельних ділянок та копію постанови старшого слідчого СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області про визнання речовими доказами.

Щодо постанови про визнання речовими доказами, то дійсно встановлено, що 01.05.2026 року старший слідчий СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного в ЄРДР за № 12025211110000404 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, виніс постанову про визнання та приєднання до справи речових доказів, а саме зазначив:

«Визнати із наступними кадастровими номерами:

6122080400:01:001:0007(0,7307га); 6122080400:01:001:0008(0,7309га); 6122080400:01:001:0009(0,7307га); 6122080400:01:001:0014(0,7308га); 6122080400:01:001:0020(0,7308га); 6122080400:01:001:0022(0,7308га); 6122080400:01:001:0031(0,7311га); 6122080400:01:001:0032(0,7311га); 6122080400:01:001:0044(0,731га); 6122080400:01:001:0046(0,731га); 6122080400:01:001:0052(0,7311га); 6122080400:01:001:0055(0,7311га); 6122080400:01:001:0056(0,7309га); 6122080400:01:001:0065(0,7274га); 6122080400:01:001:0090(0,7274га); 6122080400:01:001:0093(0,7274га); 6122080400:01:001:0098(0,7275га); 6122080400:01:001:0099(0,7275га); 6122080400:01:001:0102(0,7274га); 6122080400:01:001:0106(0,7275га); 6122080400:01:001:0116(0,5103га); 6122080400:01:001:0123(0,7251га); 6122080400:01:001:0126(0,7251га); 6122080400:01:001:0127(0,725га); 6122080400:01:001:0136(0,7251га); 6122080400:01:001:0138(0,7251га); 6122080400:01:001:0146(0,725га); 6122080400:01:001:0160(0,725га); 6122080400:01:001:0175(0,7341га); 6122080400:01:001:0177(0,7343га); 6122080400:01:001:0184(0,7344га); 6122080400:01:001:0191(0,7342га); 6122080400:01:001:0204(0,7345га); 6122080400:01:001:0207(0,7344га); 6122080400:01:001:0212(0,7344га); 6122080400:01:001:0217(0,7343га); 6122080400:01:001:0227(0,7343га); 6122080400:01:001:0239(0,7293га); 6122080400:01:001:0241(0,7294га); 6122080400:01:001:0245(0,7263га); 6122080400:01:001:0247(0,7263га); 6122080400:01:001:0269(0,4798га); 6122080400:01:001:0290(0,7207га); 6122080400:01:001:0300(0,5427га); 6122080400:01:001:0301(0,526га); 6122080400:01:001:0302(0,5106га); 6122080400:01:001:0306(0,4804га); 6122080400:01:001:0307(0,4804га); 6122080400:01:001:0321(0,7216га); 6122080400:01:001:0325(0,7216га); 6122080400:01:001:0362(0,7253га); 6122080400:01:001:0364(0,7252га); 6122080400:01:001:0365(0,7251га); 6122080400:01:001:0387(0,7252га); 6122080400:01:001:0393(0,7394га); 6122080400:01:001:0396(0,7515га); 6122080400:01:001:0398(0,7532га); 6122080400:01:001:0399(0,7505га); 6122080400:01:001:0401(0,7441га); 6122080400:01:001:0404(0,9231га); 6122080400:01:001:0406(0,9272га); 6122080400:01:001:0411(0,7266га); 6122080400:01:001:0412(0,7266га); 6122080400:01:001:0416(0,7267га); 6122080400:01:001:0446(0,7363га); 6122080400:01:001:0449(0,7582га); 6122080400:01:001:0452(1,3233га); 6122080400:01:001:0453(1,1307га); 6122080400:01:001:0476(0,7908га); 6122080400:01:001:0485(0,7262га); 6122080400:01:001:0486(0,7262га); 6122080400:01:001:0489(0,7262га); 6122080400:01:001:0498(0,7261га); 6122080400:01:001:0502(0,7378га); 6122080400:01:001:0506(0,7379га); 6122080400:01:001:0512(0,7378га); 6122080400:01:001:0513(0,738га); 6122080400:01:001:0522(0,738га); 6122080400:01:001:0524(0,7378га); 6122080400:01:001:0529(0,74га); 6122080400:01:001:0540(0,4588га); 6122080400:01:001:0541(0,4587га); 6122080400:01:001:0552(1,3316га); 6122080400:01:001:0553(1,3315га); 6122080400:01:001:0554(1,3317га); 6122080400:01:001:0555(1,3316га); 6122080400:01:001:0556(1,3317га); 6122080400:01:001:0561(1,3315га); 6122080400:01:001:0562(1,3316га); 6122080400:01:001:0564(1,3314га); 6122080400:01:001:0565(1,3314га); 6122080400:01:001:0567(1,3315га); 6122080400:01:001:0572(1,3315га); 6122080400:01:001:0573(1,3315га); 6122080400:01:001:0577(1,3314га); 6122080400:01:001:0578(1,3314га); 6122080400:01:001:0579(1,3313га); 6122080400:01:001:0585(1,3313га); 6122080400:01:001:0587(1,3313га); 6122080400:01:001:0590(1,3313га); 6122080400:01:001:0594(1,3312га); 6122080400:01:001:0595(1,3313га); 6122080400:01:001:0599(1,327га); 6122080400:01:001:0600(1,3271га); 6122080400:01:001:0603(1,3271га); 6122080400:01:001:0608(1,3269га); 6122080400:01:001:0611(1,327га); 6122080400:01:001:0617(1,3269га); 6122080400:01:001:0619(1,3258га); 6122080400:01:001:0627(1,3261га); 6122080400:01:001:0631(1,326га); 6122080400:01:001:0635(1,326га); 6122080400:01:001:0638(1,3076га); 6122080400:01:001:0641(1,3078га); 6122080400:01:001:0643(1,3077га); 6122080400:01:001:0649(1,3074га); 6122080400:01:001:0662(0,4438га); 6122080400:01:001:0671(0,3654га); 6122080400:01:001:0672(0,3654га); 6122080400:01:001:0698(0,5га); 6122080400:01:001:0700(0,5га); 6122080400:01:001:0702(0,5га); 6122080400:01:001:0703(0,5га); 6122080400:01:001:0704(0,4877га); 6122080400:01:001:0707(0,7295га); 6122080400:01:001:0712(0,4984га) речовими доказами у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12025211110000404 від 09.10.2025 року».

В обґрунтування вказаної постанови старший слідчий обмежився формулюванням аналогічним, що зазначене в клопотанні прокурора про арешт майна, а саме: «досудовим розслідуванням встановлено, що 08.10.2025 до Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшов рапорт начальника сектору моніторингу Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області про те, що ним в ході моніторингу мережі «Інтернет» на сторінці новий портал «Погляд», виявлено допис, в якому знайдено інформацію щодо можливого підроблення договорів оренди земельних паїв жителів с. Бедриківці Чортківського району Тернопільської області, за попередньою змовою групою осіб.»

Висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України, може бути зроблений лише на підставі постанови, яка має відповідати вимогам ч.5 ст.110 КПК України, зокрема, містити мотиви прийнятого рішення.

Згідно статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення; зберегли на собі його сліди; або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1).

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ч. 2).

Згідно статті 103 КПК України, процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

Частиною 1 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних (ч. 1).

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи (ч. 2). З викладеного вбачається, що визнанню речовими доказами передує обов`язкова процедура виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які здійснюються у формі протоколу.

Однак, в порушення вказаного порядку слідчий не зафіксувавши такі відомості, не склавши протокол відповідної слідчої дії, одразу перейшов до прийняття рішення про визнання земельних ділянок речовими доказами.

Відсутність у передбаченому законом, порядку і процедури фіксації відомостей забороняє органу досудового розслідування стверджувати і посилатись, взагалі, про наявність таких відомостей кримінального провадження та докази в підтвердження існування таких.

Також, в постанові старшого слідчого СВ відсутня інформація, яким самим речовим доказом, в розуміння ст. 98 КПК України є земельні ділянки: знаряддям злочину, об`єктом на якому збереглись сліди злочину чи містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин.

Слідчий суддя погоджується з доводами адвоката ОСОБА_4 , що земельна ділянка, в розумінні Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України є нерухомим майном.

ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» є орендарем вказаних земельних ділянок, не є їх власником, а тому відчужити вказані земельні ділянки не може та не доведено, навіщо ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» псувати землю, на якій воно здійснює сільськогосподарську діяльність, завданням якої є саме вирощування сільськогосподарських культур.

При прийнятті рішення слідчий суддя зобов`язаний також врахувати наслідки арешту майна для третьої особи, розумність та співрозмірність обмеження права власності (користування, володіння) завданням кримінального провадження, що полягає в наступному.

Так, ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» здійснює підприємницьку діяльність, яка полягає в тому, що на орендованих земельних ділянках, вирощуються сільськогосподарські культури з подальшим їх використанням в комерційних цілях.

Орендовані земельні ділянки обробляються, удобрюються, засіваються, тобто виконуються повний цикл виробництва.

У зв`язку із вказаною діяльністю підприємство витрачає значні кошти: сплата орендних платежів за земельні ділянки, виплати заробітної плати працівникам, обслуговування сільськогосподарської техніки, закупівля добрив, посівне насіння, значні супутні витрати, податки і кредити.

Накладенням арешту на вказані земельні ділянки, шляхом заборони їх використання, може спричинити значні збитки підприємству і застосований слідчим суддею запобіжний захід може призвести до зупинення підприємницької діяльності і суттєво позначиться на інтересах підприємства і штату працівників, залучених до виконання відповідної роботи.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення кримінального провадження у вигляді збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та прокурор, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»).

Вимога щодо законності ,у розумінні Конвенції, вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти, шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі «Прессос компанія Нав`єра А.О.» та інші проти Бельгії»).

Таким чином, даючи оцінку відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, розумності та співрозмірності обмеження права власності (користування) завданням кримінального провадження, а також наслідкам арешту майна для його власника (користувача), слідча суддя приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ч. 1 ст. 64-2, ч. 3 ст. 64-2 , ст. 94, ч. 2 ст. 131, ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12025211110000404 від 09.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складений 17 жовтня 2026 року.

Слідчий суддя: (підпис)

Згідно з оригіналом:

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12025211110000404 від 09.10.2025 року.

Ухвала набрала законної сили " " _____ року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Копію ухвали видано " " ____ року.

Секретар: