Постановление суда № 140660739, 16.10.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1877/23

Провадження №2-з/944/25/26

УХВАЛА

16.10.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Матвіїва І.М., з участю секретаря судових засідань Димчак Х.Т., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Представник Яворівської КЕЧ (району) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі №944/1877/23 шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 . Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно вищевказаної квартири.

Заява мотивована тим, що в провадженні Яворівського районного суду перебуває цивільна справа №944/1877/23 за позовом Яворівської КЕЧ (району) до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Спірна квартира є службовим житлом, перебуває на обліку Яворівської КЕЧ (району). Спірне майно вибуло з володіння внаслідок незаконної приватизації Старицькою сільською радою Яворівського району на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які в подальшому продали це майно ОСОБА_1 . На теперішній час заходи забезпечення позову у справі не вживалися. Спірна квартира під арештом чи іншими заборонами не перебуває. Існує реальна та очевидна загроза того, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи наявність судового спору та ризик втрати майна, може вчинити дії щодо подальшого відчуження спірної квартири на користь третіх осіб (шляхом продажу, дарування, передачі в іпотеку тощо). Невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може привести до утруднення виконання чи невиконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову та позбавить позивача ефективного захисту порушеного права.

За змістом положень ч.13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.153 ЦПК України). Згідно із ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову застосовується, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Зокрема, згідно з п.1, 1-1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

За даною нормою закону однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність при цьому передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як встановлено судом із заяви про забезпечення позову, позивач фактично лише припускає, що відповідач може вчинити дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб належного йому нерухомого майна, чим буде утруднено чи унеможливлено виконання рішення у разі можливого задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом із тим, заявником не обґрунтовано, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову до його пред`явлення, з урахуванням уже сформованих позовних вимог, істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист її прав. Посилання заявника на можливість подальшого відчуження спірної квартири ґрунтуються переважно на припущенні про ймовірне розпорядження нерухомим майном його зареєстрованим власником.

Водночас матеріали заяви не містять достатніх відомостей, які б підтверджували вчинення відповідачем конкретних підготовчих дій, спрямованих на відчуження квартири третім особам, укладення відповідних правочинів чи наявність інших обставин, які свідчили б про реальність такого ризику. Сам факт державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем, правомірність якої заявник оспорює в судовому порядку, не свідчить автоматично про наявність підстав для застосування всіх заявлених заходів забезпечення позову.

Наведені заявником у заяві обставини свідчать про існування між сторонами спору щодо прав на нерухоме майно та порядку користування ним, однак встановлення правомірності чи неправомірності відповідних дій потребує дослідження доказів у межах розгляду спору по суті. Тому, саме лише посилання на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, відсутності доказів, які можуть підтвердити обґрунтованість вжиття заходу забезпечення позову, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.149-154 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.М.Матвіїв