Решение № 140660714, 16.10.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3281/26

Провадження №2/944/2478/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 рокум.ЯворівЯворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

з участю секретаря судових засідань Шандрук А.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Поліщук О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів на лікування та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Адвокат Кецко В.Я. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із позовною заявою до ТзДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_3 , в якій просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ГАРДІАН на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 37 509.12 грн. як витрати пов`язані із лікуванням, грошові кошти у розмірі 1 875.46 грн. грн в якості відшкодування моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 148 124.54 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, а також покласти на відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 листопада 2022 року близько 22.30 год на автодорозі північний обхід м. Львів, на 4 км + 400м., поблизу с. Бірки Яворівського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригоди за участю автомобіля марки «MERCEDES-BENZ CLK 270 CDI» д.н. НОМЕР_1 (ХР 008І) під керуванням водія ОСОБА_3 та за участю автомобіля марки «HYUNDAJ SONATA» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . За наслідками даного ДТП пасажири автомобіля марки «HYUNDAJ SONATA» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження. 25 листопада 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141350000949 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та розпочато досудове розслідування. В рамках даного кримінального провадження в порядку ст. 55 КПК України ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнано потерпілими, оскільки внаслідок даного ДТП отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. 16 жовтня 2025 року ОСОБА_3 вручено повідомлення про підозру від 16.10.2025 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. 28.11.2025 року складено та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості щодо якого 25 листопада 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022141350000949 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Із обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 24 листопада 2022 року, близько 22.30 год., керуючи автомобілем марки «Mersedes CLK 270» реєстраційний номер НОМЕР_3 , з особливою відміткою реєстраційного номеру НОМЕР_4 та рухаючись ним у межах ділянки автодороги Т14-14 на відрізку 4км +400 м у напрямку від с. Рясне-Руське Львівського району Львівської області до с. Бірки Яворівського району Львівської області, всупереч ст.14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушив вимоги Р1 п.1.5, Р2 п.2.3 (б.д), Р10, п.10.1, Р11, п.11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2021 року з подальшими змінами та доповненнями, які виразились в тому, що ОСОБА_3 будучи не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, рухаючись в межах своєї смуги руху, без завад технічного характеру, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де в подальшому здійснив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «HYUNDAY SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого пасажир автомобіля марки «HYUNDAY SONATA» ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області (справа № 944/6565/25) від 05.12.2025 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні. Потерпілою ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні подавався цивільний позов про відшкодування шкоди завданої за наслідками кримінального правопорушення, яке вчинене ОСОБА_3 . Надалі, ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23.04.2026 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Коваленко Є.О. задоволено, звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито. З врахуванням цього, судом цивільні позови ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вирішено залишити без розгляду та повернути цивільним позивачам. Станом на даний час дана ухвала суду набрала законної сили. Враховуючи наведене позивач повторно звертається із даним позовом в порядку цивільного судочинства з метою захисту своїх прав та інтересів, який обґрунтовується наступним. Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів для пред`явлення обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 286 КК України, яким останній під час кримінального провадження жодним чином не спростовані. В даному випадку кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, які є нереабілітуючими обставинами, тому звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду. Крім того, за частиною шостою статті 82 ЦПК України не лише вирок, але і ухвала про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду у цивільному провадженні виключно в питаннях, чи мало місце діяння (кримінальне правопорушення) та чи вчинене воно цією особою. Тобто, відповідач ОСОБА_3 у разі незгоди з підставою закриття кримінального провадження щодо нього згідно з ухвалою суду від 23.04.2026 року у кримінальному провадженні у зв`язку із закінченням строків давності, які є нереабілітуючими обставинами, був вправі заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави і наполягати на своєму повному виправданні (реабілітації). Також, він не був позбавлений права оскарження вказаної ухвали суду з таких же підстав. Подання клопотання про закриття кримінального провадження за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є правом обвинуваченого, однак це не спростовує нереабілітуючий характер відповідної підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності. За таких обставин в даному випадку відповідач зобов`язаний відшкодовувати шкоду позивачу, як потерпілій у кримінальному провадженні, яка завдана внаслідок вчинення ОСОБА_3 порушення правил дорожнього руху, що виразилось у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 286 КК України.

Внаслідок ДТП позивачка отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я. Згідно висновку КЗ ЛОР Львівське обласне бюро судово - медичної експертизи № 264/22 проведеної 30.11.2022 - 07.12.2022 рр. встановлено у позивачки наступні тілесні ушкодження: забійні рани та синці на обличчі, шиї праворуч, струс головного мозку, розриви передніх хрестоподібних зв`язок обох колінних суглобів, розриви менісків, розтяг широкого м`язу лівого стегна, підшкірна гематома передньомедіальної поверхні лівого колінного суглоба, розтяг латерального утримувача наколінника праворуч. Вказані ушкодження могли утворитись 24.11.2022 року від контакту з виступаючими частинами салону автомобіля, при зіткненні його з іншим транспортним засобом пересування, тобто при обставинах на які вказує потерпілий і відносяться до тілесних ушкоджень середньої ознаці довготривалого розладу здоров`я. Згідно висновку експерта ступеня тяжкості по КЗ ЛОР Львівське обласне бюро судово - медичної експертизи № 23/23 проведеної 18.01.2023 23.01.2023 рр. за результатом дослідження медичної картки стаціонарного хворого № 75516 та при огляді потерпілої, з врахуванням попереднього висновку експерта, встановлено наступні тілесні ушкодження: множині злами кісток лишевого скелету: вдавлений перелом виличної кістки праворуч з пролабацією жирової клітковини, забійні рани та синці на обличчі та шиї праворуч, закритий перелом кісток тазу з розходженням симфізу, травматичне ушкодження крижово-клубової ділянки, хондральне пошкодження стегнової та великогомілкової кісток, розрив колінної зв`язки, заднього та переднього рогу латерального меніску, латерального утримувача наколінника праворуч та ліворуч, синець в ділянці лівого колінного суглоба. Як вказано у цьому висновку, зазначені ушкодження могли утворитись 24.11.2022 року від контакту з виступаючими частинами салону автомобіля при зіткненні його з іншим транспортним засобом пересування, тобто при обставинах, на які вказує потерпіла і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я. Зазначені обставини вказують, що за наслідками ДТП позивачці нанесено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, у зв`язку з чим очевидно потребувала лікування в закладах охорони здоров`я та відповідно з цього приводу фактично понесла витрати. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ CLK 270 CDI» д. н. НОМЕР_1 (ХР 008І) застрахована у ТзДВ СК ГАРДІАН згідно страхового полісу ЕР-208994400 діючий з 16.05.2022 року. За попередньою інформацію зі страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260 000.00 грн. за шкоду заподіяну майну потерпілого 130 000.00 грн. Водій ОСОБА_3 спричинив ДТП через порушення ним правил дорожнього руху, які кваліфікувались, як вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України, по якому кримінальне провадження було закрито у зв`язку із закінченням строку давності (по нереабілітуючій підставі), що не звільняє його від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. З врахування зазначеного особою, яка має відшкодовувати витрати понесені на лікування позивачки є страховик у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (№ 1961-IV від 01.07.2004 року), але в межах ліміту відповідальності встановленої страховим полісом. Позивачка зазначає, що нею понесено витрати на лікування (в т. ч. придбання ліків, спеціальних засобів для лікування для проведення операції) на загальну суму 37 509, 12 грн. З врахуванням зазначеного з ТзДВ «СК «Гардіан» підлягає стягненню суми витрат у зв`язку із лікуванням в загальній сумі 37 509,12 грн.

З приводу відшкодування позивачці, яка зазначала тілесних ушкоджень внаслідок ДТП моральної шкоди зазначає наступне.

Внаслідок суспільно небезпечних діянь зі сторони ОСОБА_3 їй, як потерпілій завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, у зв`язку нанесенням тілесних ушкоджень. В момент отримання тілесних ушкоджень, позивачка перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, тривоги, страху за своє здоров`я. Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, фіксованість на негативних переживаннях. Наслідки події, що сталася, потягли за собою тривалі обмеження у життєдіяльності (тривале обмеження в самообслуговуванні, пересуванні) через отримані травми та за наслідками перенесеної операції; призвели до нераціонального витрачання життєвого часу (на тривале лікування, проведення правових заходів та ін.), позбавили позивачку на певний час можливостей належного функціонування, обмеження права на працю та ін., обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Таким чином, ОСОБА_3 за наслідками своїх протиправних діянь заподіяв позивачці фізичні, душевні, психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг душевних, психічних страждань, характеру його немайнових втрат, нею оцінюється 150 000,00 грн. Таким чином, особами, відповідальними за відшкодування моральної шкоди завданої ушкодження здоров`я під час ДТП, є страховик в межах визначеного Законом страхової виплати, та ОСОБА_3 , який в порядку ст. 1194 Цивільного кодексу України, відшкодовує різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З врахуванням зазначеного згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду позивачці, яка зазнала ушкодження здоров`я під час ДТП у розмірі 1 875, 46 грн. (37 509,12 х5 %/100), решта суми у відповідності до вимог ст. 1194 Цивільного кодексу України - 148 124,54 грн. підлягає відшкодуванню з ОСОБА_3 , як з особи, яка вчинила ДТП. На момент звернення потерпілої з цим позовом, зі сторони ОСОБА_3 не сплачено жодної копійки в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними, суспільно-небезпечними діями здоров`ю потерпілої, не надавав позивачці допомоги як на місці скоєння кримінального правопорушення так і в подальшому, не цікавився станом здоров`я потерпілої та не приймав ніякої участі у її видужуванні. Навіть не попросив пробачення за скоєне. Одним словом, «байдужість» як до скоєного злочину так і до його наслідків та поновлення прав потерпілого. Узгоджені витрати на правову допомогу адвокат орієнтовно будуть становити 20 000 грн., що буде в подальшому підтверджено додатково у встановленому законом порядку.

26.06.2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ТДВ «Гардіан» подала відзив на позовну заяву, в якому щодо позовних вимог заперечила з огляду на наступне.

Відповідач підтверджує факт укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-208994400, на умовах якого була застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка правомірно володіє ТЗ «MERCEDES-BENZ CLK 270 CDI», д.н.з. НОМЕР_5 . Страхова сума за вказаним полісом, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, становить 260 000 грн., франшиза відсутня. Враховуючи, що договір № EP-208994400 було укладено у 2022р., спірні правовідносини регулюються саме Законом №1961-IV. 05.02.2026 р. надійшла заява про виплату страхового відшкодування від позивача, з якої стало відомо, що 24.11.2022р. відбулось ДТП поблизу села Бірки Яворівського району Львівської області за участю забезпеченого ТЗ «MERCEDES BENZ CLK 270 CDI», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 та ТЗ «HYUNDAJ SONATA», д.н.з. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП позивачу, яка була пасажиркою ТЗ «HYUNDAJ SONATA», д.н.з. НОМЕР_6 нанесені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Закон № 1961-IV, передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Відповідно до п.37.1.4. ст. 37 Закону №1961-IV, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди . Отже, оскільки заяву про страхове відшкодування не було подано позивачем протягом трьох років з моменту ДТП (24.11.2022р.) та позивач не довів, що ним здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, підстави для стягнення із відповідача-1 страхового відшкодування відсутні. Враховуючи приписи п.37.1.4. ст. 37 Закону №1961-IV, та ту безспірну обставину, що позивачем було пропущено трирічний строк на подання заяви про страхове відшкодування, вимоги, заявлені до відповідача-1 є незаконними, необґрунтованими, а тому правові підстави для їх задоволення відсутні. У додатках до позовної заяви міститься копія ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 23.04.2026 року у справі № 944/6565/25, якою провадження у справі відносно водія ТЗ «MERCEDES-BENZ CLK 270 CDI», д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_3 закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, в означеній ухвалі не міститься висновку про винуватість водія у настанні ДТП. Отже, за результатом розгляду справи № 944/6565/25 судом не було виявлено підстав для встановлення вини ОСОБА_3 у ДТП, а натомість закрито провадження у справі у зв`язку із спливом процесуальних строків. Відповідно до п.32.1. ст. 32 Закону №1961-IV, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Також представник ТДВ "СК "Гардіан" у відзиві на позовну заяву зазначила, що враховуючи незначну складність справи, заявлений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката не відповідає принципу співмірності та критерію розумності, що має бути враховано під час розподілу судових витрат між сторонами. Крім того, дана справа не має значної суспільної значимості та не викликає публічного інтересу. За наведених обставин, справедливий та співмірний розмір витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 944/3281/26 не може перевищувати 2 000 грн.

02.07.2026 року через систему «Електронний суд» представника позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12022141350000949 тривало більше 3 років та протягом тривалого періоду часу орган досудового розслідування проводив слідчі дії для встановлення особи, яка порушила ПДР, внаслідок чого спричинила ДТП та відносно якої необхідно пред`явити обвинувачення, тому в цей триваючий період позивач не могла знати до якої саме страхової компанії подавати документи для виплати страхового відшкодування. Лише після 28 листопада 2025 року позивачу стало відомо, що на підставі зібраних доказів обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України пред`явлено ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача-1, Відповідно, після встановлення винуватця ДТП - особу, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, позивач мав законні підстави здійснювати заходи щодо страхового відшкодування саме до відповідача-1. Окрім цього хочемо звернути увагу, що сам відповідач-2 не надавав страхового полісу та уникав будь-яких контактів з цього приводу. Також, хочемо зауважити, що з приводу повідомлення обставин ДТП ще 23.11.2023 року внуком ОСОБА_4 в інтересам також потерпілих повідомлялось страховика про обставини ДТП та у своїй заяві просив відшкодувати витрати пов`язані з пошкодженням майна транспортного засобу та шкодою, нанесенню життю та здоров`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . В свою чергу позивач після пред`явлення обвинувачення ОСОБА_3 подано саме до відповідача-1 заяву із долученням доказів на підтвердження заявлених сум відшкодування шкоди. З цих підстав на переконання позивача не може мати місце недобросовісна поведінка, оскільки за відсутності результатів досудового розслідування позивач не знала, яка саме страхова компанія має відшкодовувати їй завдану шкоду, а відповідно не надання заяви з необхідними документами до відповідача-1 у трьохрічний строк відбулось через обставини, які не залежали від позивача. В свою чергу позивач подала таку заяву із долученням необхідних документів в межах страхової суми та протягом строку позовної давності, у зв`язку з чим є всі наявні підстави для задоволення в тій частині позову. В рамках даного кримінального провадження зібрано достатньо доказів для пред`явлення обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 286 КК України, яким останній під час кримінального провадження жодним чином не спростовані, кримінальне провадження закрито не з реабілітуючи підстав. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ CLK 270 CDI д.н. НОМЕР_1 (ХР 008І) відповідача-2 застрахована у ТзДВ «СК «Гардіан» згідно страхового полісу ЕР-208994400 діючого з 16.05.2022 року по 15.05.2023 року, при цьому ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 130 000,00 грн., за шкоду, завдану життю та здоров`ю - 260 000,00 грн, розмір франшизи - 0 грн. Ці обставини не заперечує сам відповідач-1 та на підтвердження чого долучив до відзиву поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 208994400. З врахуванням цього, у відповідності до вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) на відповідача-1 покладається обов`язок відшкодування завданої шкоди позивачу в межах страхового відшкодування (ліміту відповідальності), а решта суми, що не покривається страховим відшкодуванням у відповідності до вимог ст. 1194 Цивільного кодексу України покладається на відповідача-2. Для обґрунтування суми понесених витрат на правову допомогу позивачем буде надано додатково докази на їх підтвердження до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, після чого відповідач-1 буде мати можливість надати відповідні заперечення з приводу заявлених сум. Відтак, твердження відповідача-1 в тій частині є передчасними та не можуть братись до уваги.

09.07.2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив, де додатково зазначила, що право на отримання страхового відшкодування реалізується шляхом подання потерпілим або іншою особою, яка має право на таке відшкодування, належної заяви разом з документами, передбаченими законодавством. При цьому вимога про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю конкретної особи, повинна бути заявлена саме цією потерпілою особою або її належним представником, який діє на підставі відповідних повноважень. Подання власником пошкодженого транспортного засобу заяви про відшкодування майнової шкоди не породжує для страховика обов`язку здійснювати виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю іншої особи, якщо така особа не звернулася із самостійною заявою або якщо її представник не підтвердив належним чином свої повноваження. Стосовно доводів позивача щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та достатності зібраних доказів, щоб вважати його винним, відповідач зазначає, що оскільки страхове відшкодування може бути здійснене лише за наявності належних правових підстав, зокрема рішення компетентного органу чи суду, яким у встановленому законом порядку встановлено вину особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована. Однак, ухвалою суду провадження закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, в означеній ухвалі не міститься висновку про винуватість водія у настанні ДТП. Таким чином, за результатом розгляду справи № 944/6565/25 судом не було виявлено підстав для встановлення вини ОСОБА_3 у ДТП, а натомість закрито провадження у справі у зв`язку із спливом процесуальних строків. Отже, твердження позивача про доведеність вини ОСОБА_3 не підтверджуються належними та допустимими доказами, а матеріали справи не містять судового рішення, яким у встановленому законом порядку було б встановлено його вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Представник позивача Кецко В.Я. в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у ньому та просив його задовольнити.

Представник відповідача Поліщук О.Г. в судовому засіданні щодо позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову щодо ТзДВ «СК «Гардіан» відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Заяви, клопотання учасників справи

31.07.2026 року представник відповідача ТзДВ «СК «Гардіан» подала клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

14.09.2026 року представником відповідача ТзДВ «СК «Гардіан» подано клопотання про долучення доказів.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду за місцем реєстрації, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки в судове засідання не повідомив. Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулись без вручення та довідками про доставку електронного документу в його електронний кабінет.

Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Процесуальні дії в справі

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 09.06.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 06.08.2026 року.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року клопотання представника відповідача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 06.08.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06.10.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

06.10.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відповідно до абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України, та відклав його ухвалення та проголошення на 10 годину 00 хвилин 16.10.2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно із полісом №ЕР-208994400, транспортний засіб марки «MERCEDES BENZ CLK 270 CDI», д.н.з. НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_6 , застраховано у ТДВ «Страхова компанія «Гардіан», строк дії договору з 00.00 16.05.2022 року по 15.05.2023 року включно. Страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю 260 000 грн, за шкоду, заподіяну майну 130 000.00 грн, розмір франшизи 0грн.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , власником транспортного засобу марки «MERCEDES BENZ CLK 270 CDI», д.н.з. НОМЕР_8 є ОСОБА_6 .

Згідно із копією висновку експерта №264/22, складеного КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи, експертиза почата 30.11.2022 року, закінчена 07.12.2022 року, згідно медичної картки стаціонарного хворого №70551 та при огляді потерпілої ОСОБА_2 було виявлено: забійні рани та синці на обличчі, шиї праворуч, струс головного мозку, розриви передніх хрестоподібних зв`язок обох колінних суглобів, розриви менісків, розтяг широкого м`язу лівого стегна, підшкірна гематома передньомедіальної поверхні лівого колінного суглоба, розтяг латерального утримувача наколінника праворуч. Вказані ушкодження могли утворитись 24.11.2022 року від контакту з виступаючими частинами салону автомобіля, при зіткненні його з іншим транспортним засобом пересування, тобто при обставинах на які вказує потерпілий і відносяться до тілесних ушкоджень середньої ознаці довготривалого розладу здоров`я.

Згідно із копією висновку експерта № 23/23 проведеної 18.01.2023 23.01.2023 рр., складеного КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» за результатом дослідження медичної картки стаціонарного хворого № 75516 та при огляді потерпілої, з врахуванням попереднього висновку експерта, встановлено наступні тілесні ушкодження: множині злами кісток лишевого скелету: вдавлений перелом виличної кістки праворуч з пролабацією жирової клітковини, забійні рани та синці на обличчі та шиї праворуч, закритий перелом кісток тазу з розходженням симфізу, травматичне ушкодження крижово-клубової ділянки, хондральне пошкодження стегнової та великогомілкової кісток, розрив колінної зв`язки, заднього та переднього рогу латерального меніску, латерального утримувача наколінника праворуч та ліворуч, синець в ділянці лівого колінного суглоба. Вказані ушкодження могли утворитись 24.11.2022 року від контакту з виступаючими частинами салону автомобіля при зіткненні його з іншим транспортним засобом пересування, тобто при обставинах, на які вказує потерпіла і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я.

З копій чеків, наданих стороною позивача, вбачаються витрати пов`язані із лікуванням за період з 25.11.2022 року по січень 2023 року на загальну суму 37 509.12 грн.

Відповідно до витягу з ЄРДР №12022141350000949, 25.11.2022 року внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24 листопада 2022 року близько 22.30 год на автодорозі північний обхід м. Львів, на 4 км + 400м., поблизу с. Бірки Яворівського району Львівської області, за участю автомобіля марки «MERCEDES-BENZ CLK 270 CDI» д.н. НОМЕР_1 (ХР 008І) під керуванням водія ОСОБА_3 та за участю автомобіля марки «HYUNDAJ SONATA» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . За наслідками даного ДТП пасажири автомобіля марки «HYUNDAJ SONATA» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження.

Відповідно до копії висновку експерта судової автотехнічної експертизи №СЕ -19/114-22/21163-ІТ від 26.12.2022 року, складеного Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля марки «Mercedes-Benz CLK 270», реєстраційний номер НОМЕР_9 з особливою відміткою іншого номерного знаку НОМЕР_4 , знаходиться в працездатному стані, а система рульового управління пошкоджена внаслідок ДТП.

Відповідно до копії висновку експерта №СЕ-19/114-22/21161-ІТ від 20.12.2022 року, складеного Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані, а система рульового управління пошкоджена внаслідок ДТП.

Відповідно до висновків експерта судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/114 22/21159-ІТ від 28.12.2022 року та №1816Е від 05.05.2025 року, складених Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, в сукупності підтверджують місце зіткнення та під яким кутом відбулось зіткнення, місце зіткнення автомобілів «Mercedes-Benz CLK 270», реєстраційний номер НОМЕР_9 та «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться на лівій смузі руху, виходячи із напрямку в сторону с.Брюховичі.

Згідно із копією висновку експерта судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/114-23/14035-ІТ від 24.08.2023 року, складеного Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, з технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної ДТП стала суперечність дій водія автомобіля марки «Mercedes-Benz CLK 270», реєстраційний номер НОМЕР_9 ОСОБА_3 технічним вимогам пп. 10.1, 11.3, 12.2., 12.6 г), та 12.9.б) Правил дорожнього руху. Факт суперечності дій вказаного водія технічним вимогам п.п.10.1 та 11.3 ПДР знаходиться з технічної точки зору у прямому причинному зв`язку із настанням даної ДТП.

Відповідно до копій висновків експерта судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/114-23/117-БД від 10.04.2023 року, судової молекулярно генетичної експертизи № СЕ -19/114-23/118- БД від 02.03.2023 року, судової молекулярно генетичної експертизи № СЕ -19/114 23/119- БД від 11.04.2023 року, генетичні зразки крові людини у слідах на фрагментах подушки безпеки збігаються між собою та збігається з генетичними зразками крові ОСОБА_3 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були пасажирами цього автомобіля.

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування, 13.11.2023 року ОСОБА_4 звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» про відшкодування шкоди завданої ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_3 , внаслідок якої пошкоджено транспортний засіб марки «HYUNDAJ SONATA», д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_10 , шкода нанесена життю та здоров`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , потерпіла сторона жодної компенсації не отримувала.

05.02.2026 року за вх. №497 ОСОБА_2 звернулась до Львівської обласної філії ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» із заявою, в якій просить врахувати докази про витрати на лікування, які долучаються до даної заяви та провести страхові виплати у відповідності до вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» внаслідок ДТП, яка мала місце 24.11.2022 року на 4км+400м автодороги Північний обхід м.Львова поблизу с.Бірки Яворівського району Львівської області.

16.10.2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньою тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

28.11.2025 року затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12022141350000949 від 25.11.2022 року відносно ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

19.12.2025 року адвокат Кецко В.Я. звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» із адвокатським запитом щодо отримання інформації про страховий випадок 24.11.2022 року. Згідно із листа ТДВ «СК «Гардіан» №22/12/25/5 від 22.12.2025 року надано відповідь щодо вказаного запиту.

Відповідно до медичних документів хворого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.11.2022 року о 23.53 год була доставлена до КНП Територіальне медичне об`єднання м.Львова «Лікарня Святого Пантелеймона» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та наявності закритих переломів, що охоплюють кілька ділянок тіла.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23.04.2026 року у справі №944/6565/25, провадження №1-кп/944/896/26, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Коваленко Єлизавети Олександрівни задоволено, звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 листопада 2022 року за № 12022141350000949, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, закрито. Цивільні позови ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 повернуто цивільним позивачам.

Відповідно до вказаної ухвали ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 24 листопада 2022 року, близько 22:30 год, керуючи автомобілем марки «Mercedes CLK 270», реєстраційний номер НОМЕР_9 , з особливою відміткою реєстраційного номеру « НОМЕР_4 » та рухаючись ним у межах ділянки автодороги Т14-14 на відрізку 4 км + 400 м, у напрямку від с. Рясне-Руське Львівського району Львівської області до с. Бірки Яворівського району Львівської області, всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушив вимоги Р.1 п.1.5, Р.2 п. 2.3 (б, д), Р.10, п.10.1, Р.11. п. 11.3 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, з подальшими змінами та доповненнями, які виразились в тому що водій, будучи не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, рухаючись в межах своєї смуги руху, без завад технічного характеру, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де в подальшому здійснив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого пасажир автомобіля «Hyundai Sonata» ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом нижнього кінця правої променевої кістки, синці в ділянці лівого передпліччя, правого ліктьового і колінного суглобів, на лівій гомілці, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров?я та пасажир автомобіля марки «Hyundai Sonata» ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а саме: множинні злами кісток лицевого скелету, вдавлений перелом виличної кістки праворуч з пролабацією жирової клітковини, забійні рани та синці на обличчі та шиї праворуч, закритий перелом кісток тазу з розходженням симфізу, травматичне ушкодження крижово-клубової ділянки, хондральне пошкодження стегнової та великогомілкової кісток, розрив колінної зв?язки заднього та переднього рогу латерального меніску, латерального утримувача наколінника праворуч та ліворуч, синець в ділянці лівого колінного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров?я. Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Мотиви та оцінка суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. До нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить, зокрема, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається (див. постанову Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі № 930/497/23(провадження № 51-4798км23).

Відповідно до частини третьої статті 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій цієї особи, виключно в питаннях, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони цією особою. Водночас зазначена норма не позбавляє суд, який розглядає цивільну справу, повноважень самостійно дослідити докази та встановити наявність або відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача.

Як встановлено судом, ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року у справі № 944/6565/25 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Отже, кримінальне провадження закрито не у зв`язку з встановленням відсутності події чи складу кримінального правопорушення або недоведеністю його вчинення відповідачем, а з нереабілітуючої підстави. При цьому суд ураховує, що сама по собі така процесуальна підстава закриття кримінального провадження не є безумовним доказом вини особи у цивільно-правовому спорі, а тому відповідні обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі.

У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини шкоду. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23). Також вказані правові висновки в цілому відображені у постанові Касаційного цивільного суду (справа № 352/515/25, провадження № 61 11193св25) від 16.10.2025 року.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Водночас, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, питання про відшкодування шкоди, завданої потерпілій особі, вирішується з урахуванням положень статті 1188 ЦК України, зокрема щодо відшкодування шкоди, завданої з вини однієї з осіб, діяльністю яких було завдано шкоди.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що 24 листопада 2022 року близько 22 год 30 хв на автодорозі Т14-14 поблизу села Бірки Яворівського району Львівської області відбулося зіткнення автомобіля «Mercedes-Benz CLK 270», яким керував ОСОБА_3 , з автомобілем «Hyundai Sonata», під керуванням ОСОБА_4 , пасажиркою якого була позивачка ОСОБА_2 .

Так, відповідно до висновків експертів судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/114-22/21159-ІТ від 28 грудня 2022 року та № 1816-Е від 5 травня 2025 року місце зіткнення зазначених транспортних засобів розташоване на лівій смузі руху, якщо визначати його за напрямком у бік села Брюховичі. Зазначені висновки узгоджуються з іншими матеріалами справи щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, згідно з висновком експерта судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/114-23/14035-ІТ від 24 серпня 2023 року, з технічної точки зору, за заданими слідством вихідними даними причиною настання дорожньо-транспортної пригоди стала невідповідність дій водія автомобіля «Mercedes-Benz CLK 270» ОСОБА_3 вимогам пунктів 10.1, 11.3, 12.2, 12.6 «г» та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. При цьому невідповідність його дій вимогам пунктів 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП.

Суд враховує, що висновок автотехнічної експертизи сам по собі не встановлює юридичної вини водія, однак містить відомості, які в межах спеціальних технічних знань пояснюють механізм ДТП, причини її виникнення та причинний зв`язок між діями водія і зіткненням транспортних засобів. Оцінений у сукупності з висновками транспортно-трасологічних експертиз, відомостями про обставини ДТП, а також іншими матеріалами справи, цей доказ підтверджує, що зіткнення відбулося внаслідок порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху.

Висновками судово-медичних експертиз № 264/22 та № 23/23 підтверджено отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень унаслідок контакту з виступаючими частинами салону автомобіля під час зіткнення транспортних засобів, а характер і ступінь тяжкості цих ушкоджень узгоджуються з обставинами дорожньо-транспортної пригоди, встановленими під час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 доказів на спростування наведених обставин, зокрема доказів відсутності своєї вини у спричиненні ДТП, наявності непереборної сили або умислу потерпілої, суду не надав. Саме по собі закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності не спростовує доказів, досліджених судом у цій цивільній справі.

Згідно із загальними засадами цивільно-правової відповідальності та з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, у справах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, а обов`язок доведення відсутності вини покладається на нього. Оскільки ОСОБА_3 зазначеної презумпції не спростував, а досліджені судом докази підтверджують порушення ним Правил дорожнього руху та причинний зв`язок між цим порушенням і настанням ДТП, суд дійшов висновку про наявність у його діях вини у заподіянні позивачу шкоди.

Таким чином, сукупність належних і допустимих доказів підтверджує, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, сталася з вини ОСОБА_3 , що в свою чергу спростовує доводи представника ТДВ «СК «Гардіан».

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 3 частини першої статті 1188 ЦК України).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до вимог ст. 1195 Цивільного кодексу України - фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У відповідності до вимог п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№ 1961-IV від 01.07.2004 року), у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Водночас Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України, та будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ні у повному обсязі, ні в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц).

Встановивши, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан», суд враховує, що 05 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, тобто після спливу трирічного строку, передбаченого підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судом встановлено, що досудове розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди тривало понад три роки, у його межах проводилися слідчі дії та експертні дослідження для встановлення механізму ДТП і обставин порушення Правил дорожнього руху. Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 було складено лише 28.11.2025 року, а кримінальне провадження закрито ухвалою суду від 23 квітня 2026 року у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Крім того, 13.11.2023 року до ТДВ «СК «Гардіан» уже звертався ОСОБА_4 із заявою про відшкодування шкоди, завданої цією дорожньо-транспортною пригодою, зазначивши, що внаслідок ДТП шкоду життю та здоров`ю, зокрема, заподіяно ОСОБА_2 .

Наведені обставини в сукупності свідчать про те, що пропуск строку для звернення позивачки до страховика була зумовлена не її недобросовісною поведінкою чи свідомим зволіканням із реалізацією свого права, а обставинами встановлення механізму ДТП та особи, відповідальної за її настання, які тривалий час з`ясовувалися в межах кримінального провадження. При цьому страховик ще в листопаді 2023 року був повідомлений про дорожньо-транспортну пригоду та заподіяння ОСОБА_2 шкоди здоров`ю, що підтверджує його обізнаність про відповідну подію до звернення позивачки із заявою.

За таких обставин, враховуючи характер причин пропуску строку, добросовісність поведінки позивачки, обізнаність страховика про ДТП та заподіяну позивачці шкоду, а також те, що позов подано в межах строку позовної давності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми страхового відшкодування з ТДВ «СК «Гардіан».

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди в загальному розмірі 150 000.00 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

Відповідно до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди».

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, в п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З огляду на характер тілесних ушкоджень позивачки, необхідність проходження лікування, тривалість відновлення після травм, а також обмеження звичного способу життя суд вважає доведеним факт заподіяння їй моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер і ступінь фізичних та душевних страждань, яких зазнала позивачка внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, характер отриманих тілесних ушкоджень, необхідність проходження лікування, порушення звичного способу життя та потребу докладати додаткових зусиль для відновлення здоров`я.

Суд бере до уваги, що ушкодження здоров`я неминуче спричинило позивачці фізичний біль, переживання щодо стану власного здоров`я та емоційний дискомфорт, а наслідки дорожньо-транспортної пригоди негативно вплинули на її повсякденне життя.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000 грн є обґрунтованим та співмірним із характером і глибиною перенесених нею страждань. Доказів, які б спростовували наведені обставини або свідчили про очевидну неспівмірність заявленої суми характеру заподіяної моральної шкоди, відповідачами не надано. Отже, суд дійшов висновку про доведеність вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в заявленому розмірі 150 000 грн.

Відповідно до статті 26-1 Закону № 1961-IV страховик відшкодовує потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час ДТП, моральну шкоду в розмірі п`яти відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Відтак, якщо встановлена сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю, становить 37 509,12 грн, розмір відшкодування моральної шкоди страховиком складає 1 875,46 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Враховуючи з установленого загального розміру моральної шкоди, обсягу відповідальності страховика та суми, що залишається невідшкодованою, з ОСОБА_3 підлягаю стягненню моральна шкода в сумі 148 124,54 грн.

Враховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати

Згідно з вимогами ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п.2, 6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

З огляду на приписи частини шостої статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів у дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, заявлених до кожного з них.

Враховуючи ціну позову - 187 509.12 грн, сума судового збору становить 1 875.09 грн. Частка вимог, які підлягають задоволенню до відповідача ТДВ «СК «Гардіан» складає 21%, а до ОСОБА_3 79%, а відтак з ТДВ «СК «Гардіан» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 393,82 грн та з ОСОБА_3 у розмірі 1 481,27 грн.

Керуючись ст.ст.10-13, 19, 81, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 37 509 (тридцять сім тисяч п`ятсот дев`ять) гривень 12 копійок як відшкодування витрат, пов`язаних із лікуванням та 1 875 (тисячу вісімсот сімдесят п`ять) гривень 46 копійок як відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 148 124 (сто сорок вісім тисяч сто двадцять чотири) гривні 54 копійки в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь держави судовий збір в розмірі 393 (триста дев`яносто три) гривні 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1481 (тисяча чотириста вісімдесят одну) гривню 27 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.10.2026 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», код ЄДРПОУ 35417298, юридична адреса: м.Київ, вул. Саксаганського, 96.

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Кондратьєва Н.А.