Решение № 140660706, 16.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1965/26

Провадження № 2/466/2147/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді Федорів О.П.,

з участю: секретаря судового засідання Покотило М.С.,

представниці позивача Мехеди Н.В.,

представниці відповідача Шкарупської-Баранової Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Семільйон» про визнання недійсним договору,

в с т а н о в и в :

Суть позовної заяви

1.11 березня 2026 року представниця ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) адвокатка Мехеда Наталія Вадимівна (далі ОСОБА_3 , представниця позивача) подала через систему «Електронний суд» позовну заяву до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Семільйон» (далі ТОВ «Семільйон», відповідач 2) про визнання недійсним договору.

2.Позов обґрунтовувався тим, що 03 липня 2019 року ОСОБА_2 уклав із ТОВ «Семільйон» договір № 02, за яким товариство зобов`язалося забезпечити набуття ним майнових прав на нежитлові приміщення в об`єкті реконструкції загальною площею 80 кв.м, з яких 40 кв.м на першому та 40 кв.м на третьому поверсі (далі договір № 02). Представниця позивача стверджувала, що цей договір порушує права ОСОБА_1 на нежитлові приміщення на першому та третьому поверсі, оскільки такі належать позивачу на праві власності.

3.Зазначила, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року у справі № 466/11244/23, яке на час подання позову не набрало законної сили, за ОСОБА_2 на підставі договору № 02 визнано право власності на нежитлові приміщення № 4 на першому поверсі площею 37 кв.м та АДРЕСА_1 , витребувано їх з володіння ОСОБА_1 , а також визнано недійсною угоду від 12 липня 2021 року про припинення договору про спільну діяльність. Таким чином, відповідач 1 не визнає право власності позивача на спірні приміщення та оспорює його у судовому порядку.

4.Вказала на те, що у 2015 році позивач на підставі договорів дарування від 11 березня 2015 року № 306, 309 набув право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а з метою їх реконструкції 27 березня 2019 року уклав з ТОВ «Семільйон» договір про спільну діяльність (далі договір про спільну діяльність), за яким товариство зобов`язалось за власні кошти до кінця третього кварталу 2020 року здійснити реконструкцію (пункти 1.1, 2.4 договору).

5.Згідно з пунктом 2.11 договору про спільну діяльність після введення об`єкта в експлуатацію у ОСОБА_1 виникає право власності на всі нежитлові приміщення на третьому поверсі та на окреме нежитлове приміщення площею 45,5 кв.м («виставковий зал») на першому поверсі, всього 268,2 кв.м (24,5 %), а у ТОВ «Семільйон» на приміщення першого, другого та четвертого поверхів за винятком «виставкового залу», всього 750,8 кв.м (75,5 %).

6.Звернула увагу, що пунктом 3.4.4 договору про спільну діяльність ТОВ «Семільйон» надано право самостійно укладати з третіми особами правочини щодо об`єкта реконструкції, пов`язані з виконанням мети договору, та без погодження з ОСОБА_1 укладати договори генерального підряду, підряду та інші договори з контрагентами. Натомість залучати кошти третіх осіб до фінансування об`єкта реконструкції товариство може лише за згодою ОСОБА_1 (пункт 3.4.5).

7.Після завершення реконструкції (декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 31 березня 2021 року № ЛВ101210331604), з огляду на неналежне виконання ТОВ «Семільйон» умов договору про спільну діяльність, у тому числі щодо обсягів і строків робіт, сторони відповідно до пункту 7.4 договору 12 липня 2021 року уклали угоду про його припинення, урегулювавши попередньо всі питання щодо власності та збитків.

8.Щодо підстав недійсності договору № 02 представниця позивача стверджувала, що його умови прямо суперечать договору про спільну діяльність, оскільки право власності на спірні приміщення після завершення реконструкції мало перейти до позивача.

9.Наголосила, що позивач не був обізнаний про те, що ТОВ «Семільйон», яке було підрядником робіт з реконструкції, укладало з іншими особами, зокрема з ОСОБА_2 , договори, відповідно до яких залучало кошти останніх нібито для фінансування об`єкта реконструкції. Такими повноваженнями позивач товариство не наділяв, своєї згоди на укладення таких договорів не надавав. На думку сторони позивача, пункт 3.4.4 договору про спільну діяльність стосується лише договорів, необхідних для проведення реконструкції, яка і є метою договору, а залучення коштів третіх осіб врегульоване окремим пунктом 3.4.5 і можливе лише за згодою позивача, якої договір № 02 не містить.

10.Посилаючись на статті 203, 215, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), вважала, що за відсутності згоди ОСОБА_1 на залучення інвестиційних коштів третіх осіб договір № 02 не відповідає вимогам статті 203 ЦК України та підлягає визнанню недійсним. Послалася на постанову Верховного Суду від 13 січня 2026 року у справі № 466/12264/23, у якій таку ж позицію висловлено щодо аналогічного договору № 03 від 03 липня 2019 року, укладеного ТОВ «Семільйон» з ОСОБА_4 .

11.Окремо зазначила, що характеристики об`єкта нерухомості мали бути визначені в Додатку № 1 «Загальна специфікація та ситуаційний план» (пункти 1.3, 1.4 договору № 02), однак такий додаток сторонами не укладався. Посилаючись на частину першу статті 638, статтю 656 ЦК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, вважала, що сторони не досягнули згоди щодо предмета договору, тож договір № 02 може бути неукладеним.

12.Просила суд визнати недійсним договір № 02 від 03 липня 2019 року, укладений між ТОВ «Семільйон» (код ЄДРПОУ 41217999) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а судові витрати покласти на відповідачів.

Процесуальні рішення у справі

13.16 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

14.03 травня 2026 року представниця відповідача ОСОБА_2 адвокатка Шкарупська-Баранова Наталія Богданівна (далі ОСОБА_5 , представниця відповідача 1) подала заяву про зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 466/11244/23, вважаючи, що вирішення справи № 466/11244/23 матиме істотне значення для розгляду цієї справи, оскільки стосується встановлення обставин, які мають преюдиційне значення, щодо недійсності угоди від 12 липня 2021 року про припинення договору про спільну діяльність та щодо дійсності договору № 02 від 03 липня 2019 року, на підставі якого за ОСОБА_2 визнано право власності на спірні приміщення.

15.Ухвалою суду від 04 травня 2026 року у задоволенні клопотання представниці відповідача 1 про зупинення провадження у справі відмовлено.

16.Ухвалою суду від 29 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.Ухвалою, постановленою в судовому засіданні 07 жовтня 2026 року, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Позиції учасників справи

Відзив на позов (а.с.105-112).

18.20 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представниці відповідача 1 Шкарупської-Баранової Н.Б. надійшов відзив на позовну заяву. Представниця зазначила, що строк для подання відзиву не пропущено. Ухвалу про відкриття провадження вручено 03 квітня 2026 року. ОСОБА_2 перебуває за межами України, а позовну заяву з додатками його сестра, яка проживає за адресою його реєстрації, передала представниці лише 10 квітня 2026 року.

19.Вказала, що ОСОБА_2 вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та їх не визнає. Зобов`язання щодо оплати за договором № 02 він виконав у повному обсязі, тож ТОВ «Семільйон» повинно було відповідно до пункту 8.2.3 договору передати йому у визначені строки майнові права на об`єкт нерухомості.

20.Стверджувала, що в порушення пункту 2.11 договору про спільну діяльність ОСОБА_1 26 травня 2021 року зареєстрував за собою право власності на всю будівлю офісу під літ. «В-4» загальною площею 1019 кв.м, хоча мав набути лише 24,5 %, а 75,5 % мало набути ТОВ «Семільйон». 12 липня 2021 року товариство та ОСОБА_1 уклали угоду про припинення договору про спільну діяльність. На думку представниці, їхні дії свідчать про змову, яка мала на меті позбавити покупців, в тому числі ОСОБА_2 , права власності на об`єкти нерухомого майна.

21.Вважала безпідставним довід позову про те, що спірні приміщення мали перейти у власність ОСОБА_1 . За пунктом 2.11 договору про спільну діяльність після введення в експлуатацію об`єкт стає спільною частковою власністю ОСОБА_1 (24,5 %) та ТОВ «Семільйон» (75,5 %). Доводи щодо розподілу за поверхами, на її думку, не заслуговують на увагу, бо мають неостаточний характер: у разі змін до проєкту чи уточнення площ внаслідок переобмірів площі розподіляються з урахуванням пропорції 24,5 % на 75,5 %.

22.Щодо права ТОВ «Семільйон» на укладення оспорюваного договору звернула увагу на пункт 3.4.4 договору про спільну діяльність. За ним товариство має право самостійно укладати з третіми особами будь-які правочини, попередні договори щодо об`єкта реконструкції, пов`язані з виконанням мети договору. Пункт 3.4.5 не встановлює, у якій формі має виражатись згода ОСОБА_1 на залучення коштів третіх осіб. Тому доводи про відсутність у договорі № 02 згоди позивача, на її думку, не заслуговують на увагу.

23.Щодо відсутності Додатка № 1 зазначила, що сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору повинні тлумачитися на користь його дійсності (постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17). Неясні умови договору тлумачаться проти сторони, яка їх розробила, за правилом contra proferentem (постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц та від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17). Тому невизначеність приміщень у тексті договору та втрата Додатка № 1 мають тлумачитися проти ТОВ «Семільйон», яке розробляло договір і повинно нести пов`язані з цим ризики.

24.Наголосила, що ОСОБА_2 добросовісно виконав усі покладені на нього обов`язки і мав легітимні очікування щодо реалізації своїх майнових прав. Твердження про неукладеність договору, на її думку, не відповідають дійсності: ТОВ «Семільйон» приймало кошти саме на виконання цього договору, а факт оплати позивач не заперечує. Дії товариства свідчать не про неукладеність договору, а виключно про порушення його умов та протиправну відмову від виконання взятих на себе зобов`язань.

25.Зазначила, що ОСОБА_2 вичерпав усі можливості отримати втрачений Додаток № 1: ухвалу суду від 27 січня 2025 року у справі № 466/11244/23 про витребування його копії ТОВ «Семільйон» не виконало. Тому предмет договору він змушений доводити матеріалами інвентаризаційної справи ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». За цими матеріалами та довідкою БТІ № 5245 від 23 грудня 2024 року запроєктовані приміщення площею по 45,5 кв.м № 2 (виставковий зал) на першому поверсі та № 17 (кабінет) на третьому поверсі після реконструкції мають № 4 площею 37 кв.м та № 10 площею 36,3 кв.м. Отже, ОСОБА_2 придбав нежитлові приміщення загальною площею 73,3 кв.м.

26.Звернула увагу, що рішенням суду від 08 грудня 2025 року у справі № 466/11244/23, яке на час подання відзиву було оскаржене позивачем і не набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено, а угоду від 12 липня 2021 року визнано фраудаторним правочином і недійсною. Вважала правову позицію позивача необґрунтованою та не підтвердженою належними і допустимими доказами.

27.Просила відмовити у задоволенні позову.

28.Відповідач ТОВ «Семільйон» відзиву на позов не подав; позиції щодо позову не висловив.

Участь у судовому розгляді

29.Представниця позивача у судовому засідання надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково зазначила, що постановою Львівського апеляційного суду від 92 липня 2026 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 08 грудня 2025 року у справі № 466/11244/23 та підтверджено дійсність угоди про припинення договору про спільну діяльність, укладеної між позивачем та відповідачем 2. Також зауважила, що, не зважаючи на те, що сторона відповідача касаційної скарги на цю постанову не подавала, предмет спору продовжує існувати, адже відповідач 1 не визнає права власності позивача на майно, що було предметом цього договору. Просила позов задовольнити.

30.Представниця Яроша І.Є. у судовому засіданні підтримала свою позицію, викладену у відзиві. Пояснила, що ОСОБА_2 , як покупець, повністю сплатив сто відсотків вартості майна за укладеним договором, проте в процесі реконструкції та передачі не отримав належного йому об`єкта нерухомості. Зазначила, що ОСОБА_2 не юрист, не мав обов`язку перевіряти усі умови договору, за яким здійснювали спільну діяльність ОСОБА_1 та ТОВ «Семільйон». Вважала, що відповідач 1 є потерпілою стороною та, апелюючи до справедливості, просила відмовити у позові. Додатково вказала на те, що станом на сьогодні жодні права позивача не порушені, оскільки немає рішення суду, яке б визнавало за ОСОБА_2 право власності на відповідні приміщення. Також, у випадку задоволення позову, просила суд застосувати реституцію. На запитання суду щодо наявності кримінального провадження за фактами, на які посилається сторона відповідача 1, представниця відповідача 1 пояснила, що ОСОБА_2 із заявою про вчинення кримінального правопорушення не звертався. Представниці сторін зазначили, що раніше існувало кримінальне провадження, однак директор ТОВ «Семільйон» загинув і розслідування, з їхніх слів, не проводилося. Клопотань про витребування відомостей щодо такого кримінального провадження учасники справи не заявляли.

31.Представник відповідача ТОВ «Семільйон» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; про причини неявки суд не повідомив.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження

32. ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І., реєстровий № 306, набув право власності на будівлю «Г-1» загальною площею 282,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 9001834, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 532251346101), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 березня 2015 року, індексний номер 34745798 (а.с.12).

33.На підставі договору дарування від 11 березня 2015 року, посвідченого тим самим нотаріусом, реєстровий № 309, ОСОБА_1 набув право власності на нежитлові приміщення будівлі «В-2» під літ. 1, 2, 3, 11 загальною площею 13,3 кв.м за тією ж адресою (номер запису про право власності 9003202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 560582246101), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 березня 2015 року, індексний номер 34751433 (а.с.13).

34.27 березня 2019 року ОСОБА_1 (Сторона-1) та ТОВ «Семільйон» в особі директора Гутника Віталія Васильовича (Сторона-2) уклали договір про спільну діяльність (а.с.14-16).

35.Згідно з пунктом 1.1 договору про спільну діяльність Сторона-1 зобов`язується передати, а Сторона-2 прийняти для проведення реконструкції нежитлові будівлі загальною площею 295,9 кв.м, позначені на плані літерою «Г-1» та «В-2» літ. 1; 2; 3; 11, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які належать Стороні-1 на підставі вищезазначених договорів дарування. Сторона-2 зобов`язується в повному обсязі за власні кошти протягом одного року строком до кінця третього кварталу 2020 року здійснити реконструкцію об`єкта відповідно до Робочого проекту ПП «Новий-Світ» «Реконструкція з розширенням нежитлових приміщень на вул.Замарстинівській, 120 в м.Львові під офіс (зі складськими приміщеннями) за рахунок надбудови». Ринкова вартість об`єкта реконструкції становить вартість, еквівалентну 150 000 доларів США в українських гривнях.

36.Пунктом 2.4 договору передбачено, що фінансування ремонтно-будівельних робіт по об`єкту реконструкції здійснює Сторона-2.

37.Пунктом 2.11 договору передбачено, що після введення об`єкта реконструкції в експлуатацію об`єкт стає спільною частковою власністю Сторони-1 та Сторони-2. При цьому в момент здачі об`єкта реконструкції в експлуатацію: а) у Сторони-1 виникає право власності на 24,5 % загальної площі об`єкта реконструкції, котра включає в себе 225,9 кв.м корисної площі та 24,1 кв.м іншої загальної площі і охоплює всі нежитлові приміщення на ІІІ (третьому) поверсі (всього 198,6 кв.м корисної площі та 23,3 кв.м іншої загальної площі), а також додатково 27,3 кв.м корисної площі у вигляді окремого нежитлового приміщення, площа котрого складає 45,5 кв.м («виставковий зал»), та 0,8 кв.м іншої площі на першому поверсі; всього 268,2 кв.м; з метою врегулювання відхилення отриманої площі від розміру ідеальної частки Сторона-1 зобов`язується протягом одного календарного місяця з моменту здачі об`єкта в експлуатацію компенсувати Стороні-2 загальну вартість ремонтно-будівельних робіт пропорційно 18,2 кв.м; б) у Сторони-2 виникає право власності на 75,5 % загальної площі об`єкта реконструкції на І (першому), ІІ (другому) та ІV (четвертому) поверхах за винятком окремого нежитлового приміщення площею 45,5 кв.м («виставковий зал») на першому поверсі, а всього 750,8 кв.м. У випадку наявності технічної та правової можливості внесення змін до проекту реконструкції, збільшення площ чи уточнення площ внаслідок переобмірів розподіл створених у результаті таких змін площ проводиться з урахуванням існуючої пропорції 24,5 % на 75,5 % таким чином, щоб уникнути доплат між сторонами за відхилення від розміру ідеальних часток.

38.Згідно з пунктом 2.12 договору розрахунок часток у власності здійснюється за результатами технічної інвентаризації, яку проводитиме ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» чи інша спеціалізована організація після завершення реконструкції та прийняття об`єкта в експлуатацію.

39.Пунктом 3.4.4 договору Стороні-2 надано право самостійно, з дати набрання чинності договором, укладати з третіми особами будь-які правочини, попередні договори щодо об`єкта реконструкції, пов`язані з виконанням мети даного договору; самостійно без погодження із Стороною-1 укладати договори генерального підряду, підряду та інші договори з контрагентами.

40.Відповідно до пункту 3.4.5 договору Сторона-2 має право за згодою Сторони-1 залучати кошти третіх осіб до фінансування об`єкта реконструкції.

41.Пунктом 3.4.9 договору Стороні-2 надано право вимагати визнання за нею права власності на частину об`єкта в розмірі, визначеному договором, та передачі їй цієї частини об`єкта після введення його в експлуатацію. За пунктом 3.5 договору жодна зі сторін не має права передавати свої права чи обов`язки, встановлені договором, іншим особам без згоди іншої сторони.

42.Згідно з пунктами 4.4, 4.5 договору він може бути розірваний виключно за згодою сторін; одностороння відмова від договору не допускається; з дати розірвання договору кожна зі сторін набуває права власності на об`єкт реконструкції пропорційно своєму внеску. Відповідно до пункту 7.4 договору він може бути припинений за взаємною згодою шляхом підписання сторонами угоди про врегулювання усіх питань щодо права власності та збитків і розбіжностей, які виникають у зв`язку з таким достроковим припиненням.

43.06 травня 2019 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зареєструвала повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), № ЛВ 061191260976; замовник ОСОБА_1 ; найменування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень на АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок надбудови під офіс (зі складськими приміщеннями) у м. Львові» (а.с.22-24).

44.03 липня 2019 року ТОВ «Семільйон» в особі директора Гутника Віталія Васильовича, як продавець, та ОСОБА_2 , як покупець, уклали договір № 02 (а.с.25-27).

45.У розділі «Терміни та їх визначення» договору об`єкт реконструкції визначено як нежитлові будівлі загальною площею до реконструкції 295,9 кв.м, позначені на плані літерою «Г-1» та «В-2» літ. 1, 2, 3, 11, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , введення в експлуатацію яких планується в І кварталі 2020 року; об`єкт нерухомості як складову та невід`ємну частину об`єкта реконструкції, яка виражена у вигляді окремих нежитлових приміщень, спорудження якої здійснює продавець, характеристики якого та інформація, яка його ідентифікує, наведені в Додатку 1 «Загальна специфікація та ситуаційний план»; майнові права як всі права на об`єкт нерухомості, які полягають у праві продавця набути право власності на об`єкт нерухомості після введення об`єкта реконструкції в експлуатацію та оформлення відповідних правовстановлюючих документів і відчужуються покупцю.

46.Відповідно до пункту 1.1 договору №02 сторони зобов`язуються у строк і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, забезпечити набуття покупцем майнових прав на об`єкт нерухомості нежитлові приміщення в об`єкті реконструкції загальною площею 80 кв.м, з яких 40 кв.м на першому поверсі та 40 кв.м на третьому поверсі об`єкта реконструкції. Згідно з пунктом 1.2 договору №02 під майновими правами сторони розуміють право покупця набути у власність об`єкт нерухомості, яке виникає у покупця в зв`язку з закінченням виконання будівельних робіт і введенням в експлуатацію об`єкта реконструкції за зареєстрованим Інспекцією ДАБК у м. Львові повідомленням на початок виконання будівельних робіт.

47.Пунктами 1.3, 1.4 договору №02 передбачено, що невід`ємною частиною даного попереднього договору є додаток до нього, у якому визначаються характеристики предмета договору: Додаток 1 «Загальна специфікація та ситуаційний план»; базове планування об`єкта нерухомості визначається Додатком 1. Пунктом 1.5 договору №02 сторони погодили допустимість відхилення розміру загальної площі «Квартири» як у бік збільшення, так і у бік зменшення за умови збереження базового планування об`єкта нерухомості. Додатка 1 «Загальна специфікація та ситуаційний план» до матеріалів справи не надано.

48.Відповідно до пунктів 2.1, 3.1, 3.2 договору №02 сторони зобов`язуються укласти всі правочини, необхідні для набуття покупцем права власності на об`єкт нерухомості, не пізніше 30 робочих днів з дня отримання покупцем повідомлення продавця про готовність об`єкта реконструкції; пропозицію вчинити правочини продавець зобов`язаний надіслати покупцеві не пізніше 30 робочих днів з дня реєстрації повідомлення про закінчення будівельних робіт.

49.Згідно з пунктами 3.3.1, 3.3.2 договору №02 вартість майнових прав на об`єкт нерухомості за 1 кв.м складає еквівалент 550 доларів США, загальна вартість майнових прав, що будуть передаватись продавцем покупцеві за основним договором, еквівалент 44 000 доларів США, що на момент укладення договору складає 1 151 920 грн. Пунктом 3.4 договору визначено, що істотні умови основного договору, не встановлені попереднім договором, погоджуються сторонами під час укладення основного договору. Відповідно до пункту 4.1 договору покупець зобов`язаний сплатити суму, еквівалентну 42 000 доларів США, в термін до 22 липня 2019 року та провести повний розрахунок за договором в строк не пізніше 30 березня 2020 року.

50.Пунктом 8.2.3 договору №02 на продавця покладено обов`язок у визначені в договорі строки передати майнові права після повної сплати їх вартості, пунктом 8.2.5 здати об`єкт реконструкції в експлуатацію. Згідно з пунктом 6.3 договору одностороння відмова від договору не допускається. Договір підписаний директором ТОВ «Семільйон» Гутником В.В., скріплений печаткою товариства, та ОСОБА_2 .

51.Документів на підтвердження сплати Ярошем І.Є. коштів за договором № 02 до матеріалів справи не надано. Також суду не надано Додаток 1 «Загальна специфікація та ситуаційний план» до договору, який, за словами представниці відповідача 1, вважається втраченим.

52.31 березня 2021 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зареєструвала декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), № ЛВ101210331604, щодо об`єкта «Реконструкція нежитлових приміщень на вул. Замарстинівській, 120 з розширенням за рахунок надбудови під офіс (зі складськими приміщеннями) у м. Львові» (а.с.30-34). Згідно з декларацією замовником є ОСОБА_1 , генеральним підрядником ТОВ «Семільйон», проектувальником ПП «Новий Світ»; дата початку будівництва 07 травня 2019 року, дата закінчення 22 вересня 2020 року; строк введення об`єкта в експлуатацію квітень 2021 року. Технічну інвентаризацію проведено ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (технічний паспорт від 22 вересня 2020 року, інвентаризаційна справа № 589); загальна площа об`єкта 1019,00 кв.м.

53.26 травня 2021 року державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Шереметою М.М. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на будівлю офісу під літ. «В-4» загальною площею 1019 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 1, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЛВ101210331604 та розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 24 травня 2021 року № 271 (номер запису про право власності 42497672, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2385225946101), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 червня 2021 року, індексний номер 261515162 (а.с.123).

54.Водночас, 12 липня 2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «Семільйон» в особі директора ОСОБА_6 уклали угоду про припинення договору про спільну діяльність від 27.03.2019 р. (а.с.37). Згідно з пунктами 13 угоди сторони за взаємною згодою домовились достроково припинити дію договору про спільну діяльність, укладеного між ними 27 березня 2019 року, з 12 липня 2021 року; договір припиняється без будь-яких взаємних виплат, компенсацій чи розрахунків, витрати, які понесла кожна сторона, залишаються за нею і компенсації не підлягають; Сторона-1 залишається власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі в частині площ, що були створені в результаті реконструкції об`єкта, незалежно від того, за чиї кошти проведена реконструкція, і вправі вільно розпоряджатись цим об`єктом, включаючи його відчуження повністю чи частково.

55.Для підтвердження заперечень проти позову представниця відповідача 1 подала відповіді Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі ОКП «БТІ та ЕО») на її адвокатські запити.

56.Листом ОКП «БТІ та ЕО» від 18 листопада 2024 року № 4708, адресованим адвокату Шкарупській-Барановій Н.Б., у відповідь на адвокатський запит від 13 листопада 2024 року надіслано ксерокопії документів, наявних у матеріалах інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_2 , на 23 аркушах (а.с.115-131). До листа додано, зокрема:

титульний аркуш Робочого проекту ПП «Новий-Світ» «Реконструкція з розширенням нежитлових приміщень на вул. Замарстинівській, 120 в м. Львові під офіс (зі складськими приміщеннями) за рахунок надбудови» (Львів, 2019) та проєктні плани першого і третього поверхів;

поверхові плани та експлікацію групи нежитлових приміщень, згідно з якою на першому поверсі розташовані приміщення № 1 (склад) площею 241,8 кв.м, № 2 (санвузол) 8,3 кв.м, № 3 (сходова клітка) 27,1 кв.м, № 4 (службове) 37,0 кв.м; на третьому поверсі № 9 (сходова клітка) 9,9 кв.м, № 10 (службове) 36,3 кв.м, № 11 (склад) 139,8 кв.м, № 12 (санвузол) 8,3 кв.м;

висновок ОКП «БТІ та ЕО» про визначення реальних часток у будинку між співвласниками від 05 липня 2021 року № 1/4420, складений на звернення ОСОБА_1 ;

договір купівлі-продажу від 13 липня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В., реєстровий № 1558, за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_7 , від імені якої діяла за довіреністю ОСОБА_8 , купила 38/100 ідеальних часток будівлі офісу літ. «В-4» загальною площею 1019,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , які відповідно до висновку № 1/4420 від 05 липня 2021 року складаються з приміщень 1/241,8 кв.м (службове), 2/8,3 кв.м (санвузол), 7/134,1 кв.м (службове) загальною площею 384,2 кв.м; ціна договору 1 585 665,90 грн;

заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (в особі представника ОСОБА_7 ) від 15 липня 2021 року, справжність підписів на якій засвідчена приватним нотаріусом Амбросійчук Л.В., про надання згоди на поділ (виділ) будівлі офісу під літ. «В-4», відповідно до якої ОСОБА_7 належать приміщення 1, 2, 7 загальною площею 384,2 кв.м (38/100 часток), а ОСОБА_1 приміщення 6/36,0 кв.м, 7а/127,2 кв.м, 8/8,3 кв.м, 10/36,3 кв.м, 11/139,8 кв.м, 12/8,3 кв.м, 4/37,0 кв.м, 13/11,0 кв.м, 14/35,7 кв.м, 15/139,5 кв.м, 16/8,8 кв.м, 3/27,1 кв.м, 5/9,9 кв.м, 9/9,9 кв.м загальною площею 626,0 кв.м (62/100 часток);

висновок ОКП «БТІ та ЕО» від 05 серпня 2021 року № 1/3310, згідно з яким нежитлові приміщення № 1, 2, 7 загальною площею 384,2 кв.м у будівлі офісу літ. «В-4» належать ОСОБА_7 в цілому, а нежитлові приміщення № 3, 4, 5, 6, 7а, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 загальною площею 634,8 кв.м ОСОБА_1 в цілому.

57.Довідкою ОКП «БТІ та ЕО» від 23 грудня 2024 року № 5245, виданою на адвокатський запит Шкарупської-Баранової Н.Б. від 18 грудня 2024 року, повідомлено, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи площа нежитлового приміщення № 4 на першому поверсі становить 37,0 кв.м, а нежитлового приміщення № 10 на третьому поверсі 36,3 кв.м по АДРЕСА_2 ; згідно з поданими проєктними документами площа нежитлового приміщення № 2 на першому поверсі становить 45,5 кв.м, а нежитлового приміщення № 17 на третьому поверсі 45,5 кв.м (а.с.114).

58.Представниця позивача надала також судові рішення в інших справах щодо того самого об`єкта реконструкції.

59.Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 березня 2024 року у справі № 466/12264/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Семільйон» про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Семільйон» про визнання недійсним договору, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлові приміщення загальною площею 70 кв.м на третьому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , витребувано їх з володіння ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ТОВ «Семільйон» про визнання недійсним договору відмовлено (а.с.38-46).

60.Постановою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 466/12264/23 це рішення скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір № 03 від 03 липня 2019 року про набуття права власності на нежитлові приміщення, укладений між ТОВ «Семільйон» та ОСОБА_4 (а.с.47-57).

61.Постановою Верховного Суду від 13 січня 2026 року у справі № 466/12264/23 (провадження № 61-13014св25) касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2025 року залишено без змін (а.с.58-65). Верховний Суд зазначив, що з урахуванням встановленої договором про спільну діяльність імперативної вимоги щодо надання ОСОБА_1 згоди на залучення інвестиційних коштів третіх осіб та відсутності такої згоди під час укладення ТОВ «Семільйон» та ОСОБА_4 договору від 03 липня 2019 року суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність цього договору вимогам статті 203 ЦК України; додатковою підставою такої невідповідності є та обставина, що за цим договором майнові права передавалися на нежитлові приміщення, право власності на які після введення будівлі в експлуатацію за договором про спільну діяльність мав набути саме ОСОБА_1 .

62.Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року у справі № 466/11244/23 задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ «Семільйон», ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Шеремета М.М., ОСОБА_7 : визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення № 4 на першому поверсі площею 37 кв.м та № 10 на третьому поверсі площею 36,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , що були придбані на підставі договору № 02 від 03 липня 2019 року; витребувано ці приміщення з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ; визнано недійсною угоду від 12 липня 2021 року про припинення договору про спільну діяльність від 27 березня 2019 року (а.с.66-77).

63.Постановою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі № 466/11244/23 (провадження № 22-ц/811/4530/25) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Семільйон», ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним правочину відмовлено. Копію цього судового рішення сторони не надавали. Представниця відповідача 1 зазначила, що касаційної скарги сторона відповідача 1 не подавала.

Мотиви суду з посиланням на норми права

64.Між сторонами виник спір щодо дійсності договору № 02 від 03 липня 2019 року, за яким ТОВ «Семільйон» зобов`язалося забезпечити набуття ОСОБА_2 майнових прав на нежитлові приміщення в реконструйованій будівлі, власником якої є позивач.

65.Коротко підстави позову суд формулює так. Позивач, як власник реконструйованої будівлі, стверджує, що ТОВ «Семільйон» уклало оспорюваний договір без його згоди на залучення коштів третіх осіб, обов`язковість якої встановлена пунктом 3.4.5 договору про спільну діяльність, і передало за цим договором майнові права на приміщення, які за пунктом 2.11 договору про спільну діяльність мали перейти у власність саме позивача. Обраний спосіб захисту визнання правочину недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. Додатково позивач посилається на неузгодженість предмета договору через відсутність Додатка № 1.

66.Для вирішення спору суду потрібно з`ясувати, чи є позивач особою, заінтересованою в оспоренні договору, стороною якого він не є; чи мало ТОВ «Семільйон» повноваження укладати оспорюваний договір без згоди позивача; чи стосувався договір приміщень, право власності на які мав набути позивач; та чи відповідає договір вимогам статті 203 ЦК України.

67.Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

68.Згідно з частинами першою та третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

69.За частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

70.Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

71.Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 918/1043/21 вказала, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю, одним з яких є реституція (цитовано за постановою Верховного Суду від 13 січня 2026 року у справі № 466/12264/23).

72.Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

73.У постанові від 13 січня 2026 року у справі № 466/12264/23 (провадження № 61-13014св25) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи спір щодо аналогічного договору № 03 від 03 липня 2019 року, укладеного ТОВ «Семільйон» з ОСОБА_4 щодо приміщень у тій самій будівлі, погодився з висновком апеляційного суду про те, що право ТОВ «Семільйон» самостійно, без згоди ОСОБА_1 , укладати договори згідно з пунктом 3.4.4 договору про спільну діяльність розповсюджувалося виключно на договори, необхідні для проведення робіт з реконструкції; натомість пунктом 3.4.5 договору встановлено, що залучати кошти третіх осіб до фінансування об`єкта реконструкції ТОВ «Семільйон» має право лише за згодою ОСОБА_1 (пункти 6466 постанови).

74.Верховний Суд зазначив, що, враховуючи встановлену договором про спільну діяльність імперативну вимогу щодо надання ОСОБА_1 згоди на залучення інвестиційних коштів третіх осіб та відсутність такої згоди під час укладення договору від 03 липня 2019 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність цього договору вимогам статті 203 ЦК України та правомірно визнав його недійсним. Додатковою підставою невідповідності договору вимогам статті 203 ЦК України Верховний Суд визнав також ту обставину, що за договором майнові права передавалися ТОВ «Семільйон» на нежитлові приміщення, право власності на які після введення будівлі в експлуатацію за договором про спільну діяльність мав набути саме ОСОБА_1 (пункти 68, 69 постанови).

75.Доводи про необхідність застосування виключно пункту 3.4.4 договору про спільну діяльність без урахування пункту 3.4.5 Верховний Суд відхилив як такі, що зводяться до суб`єктивного тлумачення умов договору (пункт 73 постанови).

76.Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

77.Суд установив, що позивач на підставі договорів дарування від 11 березня 2015 року був власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , які стали об`єктом реконструкції за договором про спільну діяльність від 27 березня 2019 року. Після завершення реконструкції 26 травня 2021 року за позивачем зареєстровано право власності на будівлю офісу під літ. «В-4» загальною площею 1019 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . За висновком ОКП «БТІ та ЕО» від 05 серпня 2021 року № 1/3310 нежитлові приміщення № 4 на першому поверсі та № 10 на третьому поверсі, які відповідач 1 вважає предметом оспорюваного договору, належать позивачу.

78.Відповідач 1 у справі № 466/11244/23 вимагав визнання за ним права власності на ці приміщення та їх витребування з володіння позивача саме на підставі оспорюваного договору, а у цій справі заперечує проти позову, наполягаючи на дійсності договору. Тож оспорюваний договір безпосередньо зачіпає право власності позивача, а позивач є заінтересованою особою в розумінні частини третьої статті 215 ЦК України, яка вправі оспорювати цей договір, хоча і не є його стороною.

79.Пунктом 3.4.5 договору про спільну діяльність прямо передбачено, що ТОВ «Семільйон» має право залучати кошти третіх осіб до фінансування об`єкта реконструкції лише за згодою позивача. Оспорюваний договір, за яким ОСОБА_2 мав сплатити ТОВ «Семільйон» еквівалент 44 000 доларів США за майнові права на приміщення в об`єкті реконструкції, за своєю суттю є залученням коштів третьої особи до фінансування цього об`єкта.

80.У цій справі відповідачі не надали доказів того, що позивач у будь-якій формі у тексті договору, окремим документом чи іншим чином надав згоду на укладення оспорюваного договору або на залучення коштів відповідача 1. ТОВ «Семільйон» відзиву не подало і обставин, на які посилається позивач, не спростувало.

81.Тому доводи представниці відповідача 1 про те, що пунктом 3.4.5 договору про спільну діяльність не встановлено форми згоди позивача, суд відхиляє. Питання форми згоди не має значення, якщо відсутні докази її надання в будь-якій формі.

82.Доводи представниці відповідача 1 про те, що за пунктом 3.4.4 договору про спільну діяльність ТОВ «Семільйон» мало право укладати з третіми особами будь-які правочини щодо об`єкта реконструкції, суд також відхиляє. Цей пункт надає право укладати правочини, «пов`язані з виконанням мети даного Договору», якою за пунктом 1.1 договору є проведення реконструкції, і конкретизує, що без погодження із Стороною-1 укладаються договори генерального підряду, підряду та інші договори з контрагентами. Залучення ж коштів третіх осіб до фінансування об`єкта реконструкції врегульоване окремим, спеціальним пунктом 3.4.5, який вимагає згоди позивача. Таке тлумачення відповідає висновку Верховного Суду в постанові від 13 січня 2026 року у справі № 466/12264/23 щодо того самого договору про спільну діяльність, який суд враховує відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

83.Крім того, згідно з пунктом 1.1 оспорюваного договору майнові права передавалися на нежитлові приміщення площею 40 кв.м на третьому поверсі об`єкта реконструкції, а за позицією самого відповідача 1 на приміщення № 10 на третьому поверсі (за проєктом приміщення № 17) та приміщення № 4 на першому поверсі (за проєктом приміщення № 2 площею 45,5 кв.м). Водночас за пунктом 2.11 договору про спільну діяльність у момент здачі об`єкта в експлуатацію у позивача виникало право власності на всі нежитлові приміщення на третьому поверсі, а також на окреме нежитлове приміщення площею 45,5 кв.м («виставковий зал») на першому поверсі, і саме це приміщення прямо виключене з частки ТОВ «Семільйон». Отже, ТОВ «Семільйон» передавало відповідачу 1 майнові права на приміщення, право власності на які за договором про спільну діяльність мав набути позивач, тобто розпорядилося майном, яке йому не належало і не мало належати.

84.Посилання представниці відповідача 1 на те, що розподіл площ за пунктом 2.11 має неостаточний характер, суд не приймає. Абзац пункту 2.11, на який вона посилається, стосується розподілу площ, створених у результаті внесення змін до проєкту, збільшення площ чи уточнення площ внаслідок переобмірів, з урахуванням пропорції 24,5 % на 75,5 %. Цей абзац не змінює визначеного в тому ж пункті розподілу конкретних приміщень за поверхами і не надає ТОВ «Семільйон» права розпоряджатися приміщеннями третього поверху чи «виставковим залом» на першому поверсі.

85.Не спростовує цього і посилання на те, що після введення в експлуатацію об`єкт ставав спільною частковою власністю позивача і ТОВ «Семільйон». Навіть за такого підходу ТОВ «Семільйон» на момент укладення оспорюваного договору не мало права власності на будь-яку частину об`єкта, а відчуження майнових прав третій особі обмежувало право позивача як власника розпоряджатися належним йому майном.

86.Посилання відповідача 1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року у справі № 466/11244/23, яким угоду від 12 липня 2021 року про припинення договору про спільну діяльність визнано фраудаторним правочином, та на висновки цього рішення щодо предмета договору № 02 суд не бере до уваги, оскільки це рішення скасоване постановою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2026 року, якою в позові ОСОБА_2 , зокрема і в частині визнання цієї угоди недійсною, відмовлено.

87.Аргументи представниці відповідача 1 про те, що ОСОБА_2 добросовісно та в повному обсязі сплатив кошти, мав легітимні очікування на отримання приміщень і залишився без майна, не можуть бути підставою для відмови в позові. Добросовісне виконання покупцем своїх зобов`язань перед ТОВ «Семільйон» не усуває відсутності повноважень у ТОВ «Семільйон» на укладення договору без згоди власника та не створює для власника обов`язку передати майно. Права відповідача 1, пов`язані з виконанням недійсного договору, підлягають захисту у відносинах з ТОВ «Семільйон», зокрема у спосіб, передбачений статтею 216 ЦК України.

88.Щодо твердження представниці відповідача 1 про те, що дії ТОВ «Семільйон» і позивача свідчать про змову з метою позбавити покупців, зокрема ОСОБА_2 , права власності на об`єкти нерухомого майна, суд зазначає таке.

89.Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

90.Доказів змови між позивачем і ТОВ «Семільйон» відповідач 1 не надав. Як пояснила в судовому засіданні його представниця, із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 не звертався. Посилання представниць сторін на те, що нібито існувало кримінальне провадження, у якому розслідування не проводилося у зв`язку із загибеллю директора ТОВ «Семільйон», жодними доказами не підтверджені. Клопотань про витребування відомостей щодо такого провадження учасники справи не заявляли.

91.Крім того, твердження про змову стосуються укладення угоди від 12 липня 2021 року про припинення договору про спільну діяльність, тобто подій, що відбулися через два роки після укладення оспорюваного договору. Постановою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі № 466/11244/23 у визнанні цієї угоди недійсною, зокрема як фраудаторного правочину, відмовлено. Можлива недобросовісність ТОВ «Семільйон» перед відповідачем 1 є підставою для відповідальності товариства перед ним, а не для збереження чинності договору, укладеного без згоди власника.

92.З огляду на те, що договір визнається недійсним з підстав його невідповідності статті 203 ЦК України, доводи сторін щодо відсутності Додатка № 1 «Загальна специфікація та ситуаційний план», неузгодженості предмета договору та тлумачення його умов за правилом contra proferentem висновку суду не змінюють. Позовна вимога заявлена саме про визнання договору недійсним, а не про визнання його неукладеним.

93.Суд не погоджується з доводом представниці відповідача 1, висловленим у судових дебатах, про те, що станом на момент розгляду справи жодні права позивача не порушені.

94.Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оспорюваний правочин, на відміну від нікчемного, зберігає юридичну силу, доки його не визнано недійсним рішенням суду.

95.Постановою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі № 466/11244/23 ОСОБА_2 відмовлено у визнанні права власності на спірні приміщення, їх витребуванні та визнанні недійсною угоди про припинення договору про спільну діяльність. Вимоги про визнання недійсним договору № 02 від 03 липня 2019 року у тій справі не заявлялися. Висновки апеляційного суду про невідповідність цього договору статті 203 ЦК України викладені в мотивувальній частині постанови як обґрунтування відмови в позові ОСОБА_2 . Вони мають значення для цієї справи в розумінні частини четвертої статті 82 ЦПК України.

96.Отже, договір № 02 від 03 липня 2019 року формально залишається чинним. За ним ОСОБА_2 є покупцем майнових прав на нежитлові приміщення в будівлі, власником якої є позивач, а ТОВ «Семільйон» продавцем, зобов`язаним забезпечити набуття покупцем цих прав. Доки договір не визнано недійсним, він може бути підставою для нових вимог щодо спірних приміщень, зокрема з інших підстав чи в інший спосіб, а також для правочинів щодо майнових прав за ним, зокрема відступлення права вимоги третім особам. Кожна така вимога знову впливатиме на реалізацію права власності позивачем.

97.Відповідач 1 позову не визнав. У відзиві та в судовому засіданні його представниця наполягала на дійсності договору та на тому, що ОСОБА_2 набув майнові права на приміщення № 4 і № 10, і просила відмовити в позові. Така позиція свідчить, що відповідач 1 і надалі оспорює право позивача на ці приміщення, тобто спір щодо дійсності договору існує.

98.Суд акцентує увагу на тому, що визнання договору недійсним остаточно усуває правову невизначеність щодо статусу спірних приміщень, захищає право позивача як власника від вимог, заснованих на цьому договорі, і водночас визначає правові наслідки для сторін договору відповідно до статті 216 ЦК України. Тож обраний позивачем спосіб захисту є ефективним.

99.Суд не вбачає підстав для застосування наслідків недійсності договору № 02 від 03 липня 2019 року, про що заявила представниця ОСОБА_2 у судових дебатах, з огляду на таке.

100.Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

101.Згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи лише щодо нікчемного правочину. Договір № 02 є оспорюваним правочином і визнається недійсним на підставі частини третьої статті 215 ЦК України за позовом заінтересованої особи. Тому наслідки його недійсності суд може застосувати лише за відповідною вимогою, заявленою в установленому процесуальним законом порядку.

102.Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

103.Позивач вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не заявляв. Відповідач ОСОБА_2 позову до ТОВ «Семільйон» про повернення сплачених за договором коштів не подавав. Заява представниці відповідача 1, зроблена в судових дебатах, не є позовною вимогою.

104.Крім того, реституція за статтею 216 ЦК України стосується сторін недійсного правочину, тобто ОСОБА_2 та ТОВ «Семільйон». Позивач стороною договору № 02 не є, за ним нічого не одержував. Розмір і факт оплати ОСОБА_2 коштів за оспорюваним договором у цій справі не досліджувались: документів про сплату коштів до матеріалів справи не надано.

105.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 918/1043/21 зазначила, що реституція спрямована на відновлення становища сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, і кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину. Верховний Суд у постанові від 13 січня 2026 року у справі № 466/12264/23, застосовуючи цей висновок до аналогічного договору, указав, що визнання договору недійсним повертає покупця до того кола прав та обов`язків, які існували до його укладення (пункти 70, 71 постанови).

106.Отже, ОСОБА_2 не позбавлений права звернутися з окремим позовом до ТОВ «Семільйон» про застосування наслідків недійсності договору № 02 та повернення сплачених коштів.

107.З огляду на викладене, оцінюючи докази в їх сукупності, суд висновує, що договір № 02 від 03 липня 2019 року укладений ТОВ «Семільйон» без згоди позивача на залучення коштів третіх осіб, обов`язковість якої встановлена договором про спільну діяльність, та стосується приміщень, право власності на які мав набути позивач. Тому зміст цього договору суперечить вимогам статті 203 ЦК України, а позов про визнання його недійсним на підставі статті 215 ЦК України є підставним та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

108.Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

109.Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру в розмірі 1 331,20 грн. Оскільки позов задоволено, а спірні правовідносини стосуються обох відповідачів як сторін оспорюваного договору, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках, по 665,60 грн з кожного.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Семільйон» про визнання недійсним договору задовольнити.

2.Визнати недійсним договір № 02 від 03 липня 2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Семільйон» (код ЄДРПОУ 41217999) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. судового збору.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Семільйон» на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. судового збору.

5.Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Семільйон», код ЄДРПОУ 41217999, місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 115Б.

Повне рішення проголошено 16 жовтня 2026 року.

Головуюча О.П. Федорів