Решение № 140660692, 15.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7496/26

Провадження № 2/466/4508/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

17 серпня 2026 року, ТОВ «Фінансова Компанія Ейс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №640370764 від 09.08.2019 року в загальному розмірі 17 617,80 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 09 серпня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 640370764, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 400 грн , строком на 26 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,70% за кожен день користування кредитними коштами. Відповідно до графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного договору, кінцевим терміном повернення кредиту визначено 04 вересня 2019 року, а загальна сума, яка підлягала поверненню на цю дату, становила 9 228,80 грн, з яких : 6 400 грн - основна сума кредиту та 2 828,80 грн - проценти за користування кредитними коштами.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши відповідачці кредитні кошти в розмірі 6 400 грн на зазначену нею банківську картку. Однак відповідачка належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, кредитні кошти у встановлений строк не повернула та не сплатила проценти в повному обсязі.

Позивач зазначає, що право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до нього на підставі послідовно укладених договорів факторингу.

Зокрема, 28 листопада 2018 року, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого на підставі реєстру прав вимоги № 52 від 12 листопада 2019 року відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 640370764.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, на підставі якого 04 листопада 2020 року відбулося наступне відступлення права вимоги.

У подальшому 05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за спірним кредитним договором.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 15 червня 2026 року заборгованість за кредитним договором становить 20 817,80 грн, з яких 6 400 грн - основний борг, 11 217,80 грн - проценти та 3 200 грн - штрафні санкції. Разом із тим позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій, а просить стягнути лише основну суму кредиту та проценти в загальному розмірі 17 617,80 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 брала участь в судовому засіданні, під час якого отримала копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, а отже була обізнана про наявність судового провадження, предмет заявлених позовних вимог та їх обґрунтування. Заявила клопотання про надання їй можливості подати відзив на позов.

Однак у подальшому відповідачка не з`явилась до суду, причин своєї неявки не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. Правом на подачу відзиву не скористалась.

Правом на подання відзиву на позовну заяву, передбаченим статтею 178 ЦПК України, відповідачка не скористалася. Будь-яких письмових заперечень щодо заявлених позовних вимог, альтернативного розрахунку заборгованості чи доказів належного виконання кредитних зобов`язань до суду не надала.

Про дату, час та місце останнього судового засідання відповідачка була належним чином повідомлена, що підтверджується розпискою про дату та час судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку .

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 09 серпня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 640370764.

За умовами пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у розмірі 6 400 грн, а остання зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними.

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що строк дії договору та строк надання кредиту становлять 26 днів.

Відповідно до пункту 1.4 договору проценти за користування кредитом нараховуються в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами, починаючи з першого дня їх перерахування до закінчення строку кредитування.

Згідно з графіком розрахунків кінцевий термін повернення кредиту встановлено 04 вересня 2019 року, а сума процентів за погоджений строк кредитування становить 2 828,80 грн.

Факт укладення кредитного договору підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема кредитним договором, заявкою на отримання кредитних коштів та відомостями щодо його укладення в електронній формі.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в усній або письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Положеннями Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом акцепту відповідної пропозиції та його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не є підставою для заперечення його юридичної сили.

Факт надання кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 26 травня 2026 року, відповідно до якої 09 серпня 2019 року на банківську картку, зазначену позичальницею, перераховано 6 400 грн.

Зазначена довідка містить відомості про суму платежу, реквізити платіжної операції, дату та час її проведення, банк платника й банк отримувача.

Оцінюючи наведені документи у їх сукупності, суд вважає підтвердженим факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачці кредитних коштів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено можливість відступлення права грошової вимоги на підставі договору факторингу.

У матеріалах справи наявні договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги та документи щодо передачі прав вимоги між відповідними фінансовими установами.

Зокрема, витяг із реєстру прав вимоги № 52 від 12 листопада 2019 року містить відомості щодо кредитного договору № 640370764, укладеного з ОСОБА_1 , та заборгованості за ним.

Наступні договори факторингу передбачали передачу права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом - до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Таким чином, за умови підтвердження відповідних записів у реєстрах, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідачки за основною сумою кредиту становить 6 400 грн.

Доказів повернення зазначеної суми кредиту в повному обсязі матеріали справи не містять.

Відтак вимога про стягнення основної суми кредиту в розмірі 6 400 грн є обґрунтованою.

Окремої правової оцінки потребує вимога про стягнення процентів у розмірі 11 217,80 грн.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим проценти, які нараховуються за правомірне користування кредитними коштами протягом погодженого строку кредитування, необхідно відмежовувати від процентів, що нараховуються внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала регулятивні проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, та охоронні проценти, передбачені статтею 625 ЦК України.

Після закінчення погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти як плату за правомірне користування кредитом припиняється, однак у разі прострочення грошового зобов`язання виникають підстави для застосування положень статті 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, законодавець прямо передбачив можливість встановлення сторонами договору іншого розміру процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що спірний кредитний договір містить спеціальні положення, якими врегульовано правові наслідки користування кредитними коштами після закінчення погодженого строку кредитування.

Так, відповідно до пункту 4.2 кредитного договору сторони погодили, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений пунктом 1.3 договору або додатковими угодами, зобов`язання позичальника продовжуються на весь період фактичного користування кредитом.

При цьому сторони передбачили нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами.

Пунктом 4.3 кредитного договору прямо визначено, що проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 після закінчення строку кредитування, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, сторони не лише визначили розмір процентів, але й окремо погодили їх правову природу після закінчення строку кредитування.

Наведені положення договору свідчать про наявність домовленості сторін щодо іншого, ніж установлений законом загальний розмір, процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сам факт закінчення строку кредитування 04 вересня 2019 року не виключає можливості стягнення процентів за статтею 625 ЦК України, якщо такі проценти передбачені договором та належним чином нараховані.

При цьому суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, відповідно до яких проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, можуть бути зменшені судом за наявності належних підстав, однак таке зменшення повинно ґрунтуватися на конкретних обставинах справи.

Сам по собі розмір погодженої сторонами процентної ставки не означає автоматичної необхідності її зменшення.

Обов`язок доведення обставин, які свідчать про наявність підстав для зменшення процентів, покладається на боржника, який заявляє відповідні доводи.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 звернула увагу, що за відсутності передбаченої законом нікчемності умови договору суд не вправі без відповідної вимоги споживача самостійно визнавати умову договору недійсною чи змінювати договір для зменшення погоджених процентів.

Водночас суд враховує, що зазначений правовий висновок стосується насамперед процентів за користування кредитом та не усуває передбаченої судовою практикою можливості зменшення надмірних процентів за статтею 625 ЦК України.

Окрім того, відповідачка не заявляла обґрунтованих доводів про зменшення процентів.

Суд не встановив конкретних обставин, які давали б підстави для зменшення погоджених сторонами процентів за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому суд виходить із необхідності дотримання принципу свободи договору, добросовісності учасників цивільних правовідносин та обов`язковості виконання належним чином взятих на себе зобов`язань.

Судом також враховано, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Однак із позовної заяви вбачається, що заявлена заборгованість за процентами сформована попередніми кредиторами, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» нових процентів не нараховували.

За умови підтвердження зазначених обставин підстав для застосування передбаченого пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення від відповідальності до заявленої суми процентів немає.

З урахуванням наведеного, оцінивши умови кредитного договору, правову природу нарахованих процентів, наданий позивачем розрахунок заборгованості та відсутність установлених підстав для його коригування, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення процентів у розмірі 11 217,80 грн.

Відповідачем будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості, доказів повернення кредитних коштів чи погашення боргу суду не надано.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості.

Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача судові витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: копія Договору правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, копія Додаткової угоди № 25771070835 від 19.06.2026 до Договору правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, копія Акту прийому-передачі наданих послуг, копія свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю,копія довіреності адвоката

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 7 000 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. Окрім цього, до матеріалів справи не долучено документу, який би підтверджував факт понесення витрат адвокатом. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», заборгованість за кредитним договором № 640370764 від 09 серпня 2019 року в загальному розмірі 17 617, 80 грн. (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять гривень 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2 662, 40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень). В решті вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ:42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима